Ухвала суду № 110230022, 11.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

про задоволення заяви про відвід судді

м. Київ

11.04.2023Справа № 910/21426/21

За заявою ОСОБА_1

про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П.

у справі №910/21426/21

За позовом 1) ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

2) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )

До Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут.» (03164, м. Київ, вул. Осіння, буд. 33)

Про визнання недійсним рішень загальних зборів ОСББ «Добробут.»

Суддя Бондаренко-Легких Г.П.

Секретар судового засідання Конон В. В.

За участі представників сторін:

Від позивача-1: Науменко С. В. - адвокат, ордер серії АА №125712 від 17.06.2022;

Позивач-2: ОСОБА_1 , паспорт;

Від відповідача: не прибув.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - позивач-1) та ОСОБА_1 (далі - позивач-2) звернулись до Господарського суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Добробут.» (далі - відповідач; ОСББ «Добробут.») про визнання недійсним рішень загальних зборів ОСББ «Добробут.» та скасування державної реєстрації статуту ОСББ «Добробут.».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення загальних зборів ОСББ «Добробут.» були прийняті з порушенням норм Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирних будинків» та положень статуту ОСББ «Добробут.».

У зв`язку з викладеним позивачі просять:

1) визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів ОСББ «Добробут.» від 30.11.2017, які оформлені протоколом позачергових загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 ;

2) скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів ОСББ «Добробут.», а саме: державну реєстрацію статуту ОСББ «Добробут.» в редакції від 30.11.2017, затвердженого протоколом загальних зборів співвласників від 30.11.2017;

3) визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 від 27.12.2018 з питань №3 порядку денного, про затвердження кошторису ОСББ «Добробут.» на 2019 рік та про затвердження розміру внесків і платежів співвласників, оформленого протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 .

Також позивачі просять стягнути з відповідача понесені судові витрати.

13.01.2022 Господарський суд міста Києва, дослідивши матеріали позовної заяви, дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, про що постановив відповідну ухвалу та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - п`ять днів з дня вручення ухвали від 13.01.2022.

26.01.2022 до Господарського суду міста Києва надійшла спільна заява позивачів про усунення недоліків позову, до якої долучено позовну заяву в новій редакції з уточненими позовними вимогами, якими позивачі усунули недоліки позову встановлені ухвалою суду від 13.01.2022. Крім того, дослідивши зміст поданої позовної заяви в новій редакції суд встановив, що позивачі скориставшись правом наданим ч. 2 ст. 46 ГПК України змінили предмет позову шляхом вилучення однієї з первинних вимог, відтак позивач просить суд:

1) визнати недійсним рішення позачергових загальних зборів ОСББ «Добробут.» від 30.11.2017, які оформлені протоколом позачергових загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: АДРЕСА_3 щодо затвердження Статут ОСББ «Добробут.» та затвердження кошторису на обслуговування будинку та прибудинкової території, внеску до ремонтного фонду та внеску до резервного фонду;

2) визнати недійсним рішення загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 від 27.12.2018 з питань №3 порядку денного, про затвердження кошторису ОСББ «Добробут.» на 2019 рік та про затвердження розміру внесків і платежів співвласників, оформленого протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку за місцезнаходженням: м. Київ, вул. Осіння, 33 від 27.12.2018.

04.02.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження із зміненими позовними вимогами, та підготовче засідання у справі призначив на 01.03.2022.

Судове засідання, призначене на 01.03.2022, не відбулося у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 та відсутністю можливості забезпечити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із забезпеченням безпеки працівників суду та відвідувачів суду.

17.05.2022 Суд ухвалою повідомив сторін про призначення нової дати судового засідання по суті справи на 21.06.2022.

В судове засідання 21.06.2022 прибули позивачі та представник позивача-1. Відповідач в судове засідання не прибув, про причину неявки не повідомив. Суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 12.07.2022.

12.07.2022 від позивачів надійшло пояснення по справі.

12.07.2022 від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 12.07.2022 прибули позивачі та представник позивача-1. Представник відповідача не прибув, про причини неявки суд повідомив. Суд на місці ухвалив відкласти підготовче судове засідання на 02.08.2022.

01.08.2022 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

В судове засідання 02.08.2022 прибули позивачі, представник позивача-1 та представник відповідача. Суд на місці ухвалив (1) поновити строк для подачі відзиву відповідачу та (2) оголосив перерву в підготовчому судовому засіданні до 20.09.2022.

19.08.2022 від позивача-1 надійшла відповідь на відзив.

20.09.2022 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

В судове засідання 20.09.2022 прибув позивач-2 та представник позивача-1. Представник відповідача не прибув, про причини неявки суд повідомив. Суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 01.11.2022.

В судове засідання 01.11.2022 прибув представник позивача-1 та представник відповідача. Суд, заслухавши вступне слово представника позивача-1, на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті на 22.11.2022.

В судове засідання 22.11.2022 прибули позивачі, представник позивача-1 та представник відповідача. Суд на місці ухвалив: 1) витребувати у відповідача по справі анкети письмового опитування співвласників будинку від 30.11.2017 та від 27.12.2018; 2) зобов`язати відповідача виконати встановлений судом обов`язок до 31.12.2022 року; 3) зобов`язати відповідача надати копію технічного паспорту на будинок; 4) оголосити перерву в судовому засіданні по суті до 21.03.2023.

12.01.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів.

30.01.2023 (під час перебування судді Бондаренко-Легких Г. П. у відпустці) від позивача-2 надійшло зауваження до протоколу судового засідання від 22.11.2022.

15.02.2023 суд ухвалою залишив без розгляду зауваження позивача-2 на протокол судового засідання на 22.11.2022.

21.03.2023 від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

21.03.2023 від позивача-2 надійшли заперечення на клопотання про залучення доказів.

В судове засідання 21.03.2023 прибули представник позивача-1 та позивач-2, відповідач або його уповноважений представник не прибули. Суд на місці ухвалив у зв`язку із надходженням 12.01.2023 до суду нових доказів, повернутись до стадії підготовчого судового засідання, відкласти підготовче судове засідання на 11.04.2023 та надати можливість іншим учасниками процесу надати додаткові докази та/або пояснення, в зв`язку з поданням відповідачем витребуваних судом доказів.

11.04.2023 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

11.04.2023 до суду від позивача-2 надійшли заперечення та заява про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П.

В судове засідання 11.04.2023 прибули представник позивача-1 та позивач-2, відповідач або його уповноважений представник не прибули.

Суд, розглянувши в судовому засіданні заяву позивача-2 про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П., яка в судовому засідання заяву підтримала та просила задовольнити, та заслухавши думку представника позивача-1, який залишив вирішення заяви на розсуд суду, дійшов висновку про наступне.

Частинами 2, 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.

Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.

Оскільки, заява позивача-2 про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. у справі №910/21426/21, надійшла в день судового засідання - 11.04.2023, а отже така заява згідно абзацу другого частини 3 статті 39 Господарського процесуального кодексу України підлягає розгляду судом, що розглядає справу.

Заява про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. у справі №910/21426/21 обґрунтована тим, що згідно п. 3 та п. 5 ч. 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, на думку позивача-2, суддя Бондаренко-Легких Г. П. прямо чи побічно заінтересована у результаті розгляду справи, а також існують обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді. Зокрема, такими обставинами, на думку позивача-2, є неявка відповідача в судові засідання без поважних причин, відкладення суддею справи на нову дату, що обумовило затягування розгляду справи на тривалий час з 21.06.2022 по 21.03.2023; витребування доказів в порядку ч. 4 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України за власною ініціативою суду; приєднання до матеріалів справи доказів наданих відповідачем з пропуском встановленого ухвалою суду від 22.11.2022 строку; безпідставне, на думку позивача-2, повернення судом справи до стадії підготовчого провадження.

Згідно пунктів 3 та 5 частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи; є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

Заявником (позивачем-2) не подано жодного доказу на підтвердження наявності обставин, які є підставою для відводу судді в порядку п. 5 ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Також, суд звертає увагу позивача-2, що відповідно до положень частини четвертої статті 35 Господарського процесуального кодексу України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Разом з цим слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України "Про міжнародні договори України" і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Право подавати заяву про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, ратифікованою Верховною Радою України (Закон України від 17.07.97 №475/97-ВР), закріплені основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді спору щодо її прав та обов`язків цивільного характеру в національному суді, серед яких - розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Варто зазначити, що слово "безсторонній" в українській мові означає "який складає думку про кого- , що-небудь або щось робить на підставі об`єктивних фактів, а не особистого почуття; неупереджений, справедливий, об`єктивний // Який постає (постав) не з особистого почуття (прихильності, неприязні чи упередження тощо)" (Словник української мови: в 11 томах. - Том 1, 1970. - Стор. 148).

Незважаючи на те, що безсторонність, зазвичай, означає відсутність упередження чи схильності, її відсутність чи, навпаки, наявність може бути перевірена різними способами відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції. В цьому контексті можна провести розмежування між суб`єктним підходом, що відображає особисті переконання конкретного судді з конкретної справи, і об`єктивним підходом, який визначає, чи були достатні гарантії, щоб виключити будь-який сумнів з цього приводу.

На те, що існування неупередженості повинно бути визначено за суб`єктивним та об`єктивним критеріями зазначено в рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).

Тобто, кожному окремому випадку необхідно визначити чи характер та рівень стосунків у справі вказують на відсутність неупередженості з боку суду («Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).

У зв`язку з цим, навіть прояви неупередженості мають значення, іншими словами, «правосуддя має не тільки здійснюватись, а повинно також демонструватись». Під сумнівом - довіра до суду, яку суд має вселяти громадянам у демократичному суспільстві. Так, кожний суддя стосовно якого існують будь-які сумніви щодо недостатньої неупередженості повинен відмовитись від розгляду справи («Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).

З метою забезпечення судом необхідної довіри, потрібно також враховувати внутрішню організацію суду. Існування процедур для забезпечення безсторонності у національному законодавстві, а саме, правил, що регулюють відсторонення суддів, є важливим фактором («Micallef v. Malta» (Мікалефф проти Мальти).

Такі правила демонструють спробу законодавства усунути всі сумніви стосовно неупередженості судді або суду у справі, і створити спробу забезпечити безсторонність шляхом ліквідації причин таких сумнівів. Більш того, для забезпечення безсторонності, законодавство спрямоване на усунення будь-яких проявів упередженості і, таким чином, сприяє довірі суспільства до суду («Meћnariж v. Croatia» (Межнаріч проти Хорватії).

Також, пунктом 28 рішення ЄСПЛ у справі "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.10.2010 визначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі "Фей проти Австрії" (Fey v. Austria,) від 24.02.93, п. п. 27, 28 і 30, рішення справі "Ветштайн проти Швейцарії" (Wettstein v. Switzerland), п. 42). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі "Пуллар проти Сполученого Королівства" (Pullar v. United Kingdom), від 10.06.96, п. 38).

Одночасно, статтею 15 Кодексу суддівської етики також визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Положення зазначеної статті випливають з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів.

Як встановлюють Бангалорські принципи поведінки суддів, схвалені резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року, об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

В даному випадку, судом не заявлявся самовідвід, та наведені в заяві позивача-2 про відвід судді обставини не можуть свідчити про можливу необ`єктивність чи упередженість судді, однак, з урахуванням сумнівів в безсторонності судді з боку позивача-2, з метою їх усунення та дотримання норм Кодексу суддівської етики та Бангалорських принципів поведінки суддів, схвалених резолюцією 2006/23 Економічної і Соціальної Ради ООН від 27.07.2006, з метою уникнення в тому числі будь-яких сумнівів у інших учасників судового процесу щодо неупередженості судді Бондаренко-Легких Г. П. та забезпечення довіри до судової влади в Україні, суд, у складі судді Бондаренко-Легких Г. П. вважає за необхідне задовольнити заяву позивача-2 про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. у справі №910/21426/21.

У відповідності до ч. 1 ст. 40 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим суддею, який визначається у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу.

Керуючись статтями 35, 39, 40, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 №б/н від 11.04.2023 про відвід судді Бондаренко-Легких Г. П. від розгляду справи №910/21426/21 - задовольнити.

2. Справу №910/21426/21 передати для вирішення питання про повторний автоматизований розподіл справи.

3. Згідно ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення. Дана ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено 13.04.2023.

Суддя Г.П. Бондаренко - Легких