Ухвала суду № 110223145, 03.04.2023, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.2023 Справа №607/13433/22

Номер провадження 1-кс/607/564/2023

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

при секретарі с/з ОСОБА_4 ,

з участю прокурора ОСОБА_5 ,

обвинувачених ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,

ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ,

ОСОБА_13 ,

захисників адвокатів ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в м. Тернополі, в режимі відеоконференції, кримінальне провадження №12020210010002207 від 02 листопада 2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_20 за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ч. 2 ст. 306 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 1 ст. 209 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року),-

ВСТАНОВИВ:

В судовому засіданні захисник ОСОБА_14 підтримав подане ним клопотання про закриття кримінального провадження №12020210010002207 відносно ОСОБА_6 у зв`язку із наявністю вироку суду по тому ж обвинуваченню, а також у зв`язку із відсутністю будь-якої шкоди. В обґрунтування клопотання захисник зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження ним встановлено, що за інкриміновані у кримінальному провадженні №12020210010002207 ОСОБА_6 дії його вже визнано винним. Про це свідчить вирок суду від 10 жовтня 2022 року у справі №607/12338/22 відносно ОСОБА_21 , де ОСОБА_6 прямо визнано винним у вчиненні тих же правопорушень, що і в даному кримінальному провадженні. Окрім цього, захисник ОСОБА_14 , посилаючись на ст. 11 КК України, вказує, що стороною обвинувачення в обвинувальному акті визнано, що шкоди інкримінованими ОСОБА_6 злочинами не завдано, а тому кримінальне провадження відносно нього слід закрити.

Захисники ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 та обвинувачені ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 підтримали клопотання захисника ОСОБА_14 .

Прокурор ОСОБА_5 заперечив з приводу задоволення клопотання захисника ОСОБА_14 , вважає викладені у ньому доводи необґрунтованими.

Колегія суддів, заслухавши думки сторін кримінального провадження, щодо заявленого клопотання захисника ОСОБА_14 , прийшла до наступних висновків.

Згідно п. 6 ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню.

Пунктом 13 статті 3 КПК України визначено, що обвинувачення, це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 КПК України, обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Так, у своєму клопотанні, як на підставу закриття даного кримінального провадження відносно ОСОБА_6 , захисник ОСОБА_14 посилається на вирок від 10 жовтня 2022 року у справі №607/12338/22 відносно ОСОБА_21 , хоча копію цього рішення до матеріалів справи не долучає.

Не зважаючи на це, враховуючи, що вирок у справі №607/12338/22 ухвалювався головуючим суддею ОСОБА_1 , а також доступний у відкритих джерелах мережі Інтернет, колегія суддів із цим рішенням ознайомилася.

Як встановлено колегією суддів, дійсно Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області 10 жовтня 2022 року ухвалено вирок у кримінальному провадженні №12022210000000185 від 15 серпня 2022 року про обвинувачення ОСОБА_21 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22 листопада 2018 року), згідно якого було затверджено угоду про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим і ОСОБА_21 було визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VIII від 22 листопада 2018 року). В мотивувальній частині вказаного вироку, який був ухвалений на підставі угоди, зазначено формулювання обвинувачення, статті закону України про кримінальну відповідальність, яка передбачає кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачувався саме ОСОБА_21 , а також висловлена позиція суду щодо доведеності його винуватості у вчиненні інкримінованих злочинів.

Будь-якої інформації про те, що у кримінальному провадженні №12022210000000185 висувалося обвинувачення також ОСОБА_6 і з приводу нього ухвалювався вирок чи ухвала про закриття кримінального провадження, рішення суду від 10 жовтня 2022 року у справі №607/12338/22 не містить.

Таким чином, посилання захисника ОСОБА_14 на існування відносно ОСОБА_6 вироку суду по тому ж обвинуваченню є безпідставним та необґрунтованим.

Окрім цього, як на підставу для закриття кримінального провадження, захисник ОСОБА_14 покликається на відсутність шкоди в даному кримінальному провадженні. При цьому він посилається на ч. 2 ст. 11 КК України, яка вказує, що не є кримінальним правопорушенням дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого цим Кодексом, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Надаючи оцінку доводам захисника суд враховує позицію Верховного суду, викладену у рішенні № 688/1553/19, про те, що поняття істотної шкоди у контексті ч. 2 ст. 11 КК України має оціночний характер, його зміст визначається оцінкою правозастосовними органами всіх конкретних обставин справи. Про оціночний характер шкоди можна говорити лише в тому випадку, коли законодавець у відповідних статтях (частинах статей) Особливої частини КК використовує загальні оціночні поняття: тяжкі наслідки, інші тяжкі наслідки (відносно визначені правові норми).

З цих підстав, а також, враховуючи що інкриміновані ОСОБА_6 кримінальні правопорушення відносяться до тяжких та особливо тяжких, в тому числі, які пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів, а тому мають підвищену суспільну небезпеку, оскільки неконтрольований обіг наркотичних засобів спричиняє велику шкоду здоров`ю населення, колегія суддів вважає посилання захисника ОСОБА_14 на необхідність закриття кримінального провадження з підстав, передбачених ч. 2 ст. 11 КК України, безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 11 КК України, ст. 284 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_14 про закриття кримінального провадження №12020210010002207 від 02 листопада 2020 року про обвинувачення ОСОБА_6 , ОСОБА_20 за ч. 1 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 3 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 209 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ч. 2 ст. 306 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ОСОБА_12 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 1 ст. 209 КК України (в редакції Закону №361-ІХ від 06 грудня 2019 року), ОСОБА_13 за ч. 2 ст. 255 КК України (в редакції Закону №671-ІХ від 04 червня 2020 року), ч. 2 ст. 27 ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року), ч. 2 ст. 307 КК України (в редакції Закону №2617-VІІІ від 22 листопада 2018 року) відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом семи днів з дня її оголошення.

Ухвала, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Головуючий суддя ОСОБА_1

Судді ОСОБА_2

ОСОБА_3