Ухвала суду № 110221335, 13.04.2023, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/33315/21

Провадження № 1-кп/947/420/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2023 року Київський районний суд м. Одеси, в складі:

Головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні у залі суду вм.Одесі обвинувальний акт у кримінальномупровадженні,внесеного доЄдиного реєстру досудових розслідуваньза №12018161250000501 від 24.08.2018 року відносно ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.3, ч.5 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В проваджені Київського районного суду м. Одеси знаходиться обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_5 обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 162, ч.3, ч.5 ст. 185 КК України.

24.02.2022 року указом президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» на території України введено воєнний стан, який продовжено до 20.05.2023 року.

Згідно рішення Ради суддів України від 24 лютого 2022 року № 9 щодо вжиття невідкладних заходів для забезпечення сталого функціонування судової влади в Україні, в умовах воєнного стану робота судів не може бути припинена, тобто не може бути обмежено конституційне право людини на судовий захист.

Відеоконференції з ДУ "ОСІ " не проводилася у зв`язку з відсутністю інтернет зв`язку.

Обвинувачений ОСОБА_5 який утримується в ДУ "ОСІ" до суду не доставлений, оскільки доставка обвинувачених з ДУ "ОСІ" неможливо у зв`язку з наявністю воєнного стану на території країни.

Враховуючи зміст листа Верховного суду від 03.03.2022 року "Щодо окремих питань здійснення кримінального провадження в умовах воєнного стану" допускається розгляд клопотань щодо запобіжних заходів без участі обвинуваченого.

Прокурор заявив клопотання щодо продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальногоправопорушення, тяжкий злочин передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 12 років,раніше не судимий, не одружений, не має дітей, тобто відсутні стійки соціальнізв`язки усуспільстві, є громадянином іншої держави, не має місця реєстрації на території України, тривалий час перебував у розшуку, притягується до кримінальної відповідальності в межах інших кримінальних проваджень, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_5 може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно чинити тиск на свідків та потерпілих у цьому кримінальномупровадженні, можескоїти інше кримінальне правопорушення. Застосування до обвинуваченого більш м`яких запобіжних заходів, на думку прокурора, не може усунути існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України і не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 .

Захисник ОСОБА_4 заперечував щодо розгляду клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у зв`язку з тим, що не розглянуто його клопотання про закриття провадження по справі, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 .

Суд,вислухавши думку сторінкримінального провадження, вважає,що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 , є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3ст. 315 КПК Українипід час підготовчого засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбаченихрозділом IIцього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст.177КПКУкраїни метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, вчинити інше кримінальне правопорушення, перешкоджати судовому розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст.183КПКУкраїни тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При вирішенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, ст. 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод і ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це робиться з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення. Враховуються, зокрема, особистість обвинуваченого, його моральні переконання, майновий стан і зв`язки з державою, в якій він зазнає судового переслідування.

Також, суд враховує наявність дійсної необхідності захисту суспільних інтересів, яка, незважаючи на презумпцію невинуватості, має переважне значення порівняно з вимогою поваги до особистої свободи відповідно до ст. 5 Конвенції (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України», «Лабіта проти Італії»).

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини «Тейс проти Румунії» автоматичне продовження строків тримання під вартою суперечить Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому при вирішення питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_5 суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що останній не має міцних соціальних зв`язків, не одружений, не має дітей, є громадянином іншої держави, не має місця реєстрації на території України, тривалий час перебував у розшуку, притягується до кримінальної відповідальності в межах інших кримінальних проваджень, обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, що вказує на те, що знаходячись на волі, з метою уникнення кримінальної відповідальності, він може переховуватись від суду, та повторити протиправну поведінку.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2011 року у справі «Марченко проти України», при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Однак, розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого альтернативних запобіжних заходів, враховуючи вищезазначене, тяжкість, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, суворість покарання за кримінальне правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, може знищити, сховати або спотворити речі, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, та незаконно чинити тиск на свідків та потерпілих у цьому кримінальномупровадженні, що на думку суду, є підставою для продовження останньому саме виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки інші більш м`які запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, не забезпечать виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків і його належну поведінку.

Судом було досліджене питання щодо зменшення ризиків, які існували на момент обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, однак доказів, які б підтверджували вказані обставини, суду не надано та не зазначено про існування таких доказів. Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_5 суд на теперішній час не встановив.

Таким чином, суд, не роблячи передчасних висновків, щодо вини обвинуваченого ОСОБА_5 та приймаючи до уваги наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують тримання обвинуваченому під вартою, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зникли, з урахуванням ст. 183 КПК України, суд не вбачає підстав для зміни обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу, та приходить до висновку про необхідність продовження відносно останнього дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки його належну процесуальну поведінку може забезпечити лише такий запобіжний захід, як тримання під вартою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177-178,183,184,194,196,197,314,315,369-372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотання прокурора про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 строком на 60 днів.

Продовжитидію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_5 , з відповідним визначеним судом розміром застави у розмірі 953400 гривень та покладеними обов`язками, на 60 днів, тобто до 12.06.2023 року включно, з утриманням в ДУ «ОСІ».

Копія ухвали вручається обвинуваченим, прокурору та направляється уповноваженій особі місця ув`язнення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п`яти днів.

Суддя ОСОБА_1