Рішення № 110220762, 05.04.2023, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/886/22

провадження № 2/136/239/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" квітня 2023 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області у складі головуючого судді Іванця О.Д., за участю секретаря судового засідання Рипюк Т.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , що діє у своїх інтересах та інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого,

ВСТАНОВИВ:

06.07.2022 позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , який діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого.

Представник позивачів адвокат Лабик Р.Р. обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

Близько 22 години 14 червня 2021 року водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, всупереч вимог п.п. 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , який на території України не зареєстрований, рухаючись автодорогою зі сторони с. Лісова Лисіївка Хмільницького (раніше Калинівського) району Вінницької області, поблизу с. Нова Прилука Вінницького (раніше Липовецького) району Вінницької області (Турбівська об`єднана територіальна громада), на заокругленій ділянці дороги ліворуч, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним в межах смуги руху, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини праворуч у кювет, де відбулось зіткнення із деревом, від чого транспортний засіб перекинувся. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а пасажирка ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці, в салоні даного автомобіля. Згідно висновку експерта №572 від 30.07.2021 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження, що виникли від дії тупих твердих предметів, можливо 14.06.2021 за обставин ДТП, мають ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння та стоять в причинному зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_7 настала від отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку

За фактом ДТП Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, внесло відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021240040000085. Досудове розслідування у кримінальному провадженні закінчено та 31 серпня 2021 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 спрямовано до Липовецького районного суду Вінницької області для розгляду по суті. Станом на дату подачі позовної заяви, Липовецький районний суд Вінницької області прийняв обвинувальний акт до розгляду у справі №136/1594/21 та призначив його до розгляду. На даний час розгляд кримінальної справи триває. Вищевказані обставини підтверджуються довідкою про ДТП, витягом з ЄРДР, обвинувальним актом та свідоцтвом про смерть потерпілої. В результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього близькі родичі потерпілої, а саме: батько ОСОБА_1 , матір ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_9 , та син ОСОБА_4 , зазнали шкоди, у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача у встановленому розмірі. Оскільки позивачам шкода була спричинена у ДТП за участю автомобіля, який є джерелом підвищеної небезпеки і управління яким здійснював водій, який по відношенню до позивачів є третьою особою, у такого водія виник обов`язок відшкодувати позивачам спричинену шкоду, а у позивачів виникло право на одержання компенсації такої шкоди.

Станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у відповідача, відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №202393186. 07.07.2021 представник позивачів повідомив відповідача про настання страхового випадку та звернувся із заявою на виплату страхового відшкодування. По данному страховому випадку, загальна сума страхового відшкодування, яка заявляється позивачами, становить 301860,00 грн., що перевищує 260000,00 грн. страхової суми. В такому разі, страхове відшкодування, яке належить для виплати позивачам становить 260000,00 грн., яке складається з: 72000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, тобто по 18000 грн. кожному позивачу (6000*12/4=18000 грн.); 13860,00 грн. - в рахунок відшкодування витрат на поховання (6000*12=72000,00 грн. >13860,00 грн.); 174140,00 грн. - в рахунок відшкодування решти шкоди пов`язаної із втратою годувальника. На теперішній час страхове відшкодування не сплачено. Крім того, представник позивачів просив суд стягнути з відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу у таких розмірах: 5400 грн. - на користь позивача ОСОБА_1 ; 9558,00 грн. - на користь позивач ОСОБА_2 та 63042,00 грн. - на користь позивача ОСОБА_9 , який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 .

Викладені обставини слугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 08.07.2022 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

01.08.2022 на адресу суду надійшла заява від представника відповідача про продовження процесуального строку для подання відзиву на позовну заяву та доказів по справі.

Ухвалою суду від 01.08.2022 розгляд цивільної справи було відкладено на іншу дату та продовжено відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву до 16.08.2022.

02.08.2022 представник відповідача подав до суду відзив, у якому просив відмовити у задоволення позову у повному обсязі у зв`язку з безпідставністю та необґрунтованістю заявлених вимог (а.с. 132-155). Свою позицію представник відповідача мотивує тим, що судове рішення по кримінальному провадженню за фактом дорожньо-транспортної події відсутнє, вина страхувальника не встановлена судом. Тож прийняття страховиком рішення про виплату страхового відшкодування неможливе до розгляду кримінального провадження судом та прийняття відповідного судового рішення. Крім того, у відзиві, зазначено про неможливість здійснення страхової виплати у зв`язку з ненаданням позивачами усіх необхідних для цього документів.

Представник позивачів відповіді на відзив не подав, натомість розгляд справи просив проводити без його участі та участі позивачів, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

У судове засідання позивачі не з`явились, однак у своїй заяві ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні на підставі зібраних у справі доказів, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, при цьому не здійснюючи фіксацію судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши та оцінивши докази у справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено наступне. Відповідно до обвинувального акту, складеного 31 серпня 2021 року старшим слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у місті Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому Ковалем І.А., затвердженого прокурором у кримінальному провадженні - прокурором відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Вінницької області Александровим О.К., 22 години 14 червня 2021 року водій ОСОБА_5 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, всупереч вимог п.п. 2.9 (а), 10.1, 12.1 Правил дорожнього руху України, керуючи автомобілем «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , який на території України не зареєстрований, рухаючись автодорогою зі сторони с. Лісова Лисіївка Хмільницького (раніше Калинівського) району Вінницької області, поблизу с. Нова Прилука Вінницького (раніше Липовецького) району Вінницької області (Турбівська об`єднана територіальна громада), на заокругленій ділянці дороги ліворуч, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним в межах смуги руху, допустив виїзд керованого ним транспортного засобу за межі проїзної частини праворуч у кювет, де відбулось зіткнення із деревом, від чого транспортний засіб перекинувся. Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, пасажиру автомобіля «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_6 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, а пасажирка ОСОБА_7 від отриманих тілесних ушкоджень загинула на місці, в салоні даного автомобіля. Згідно висновку експерта №572 від 30.07.2021 за результатами судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_7 виявлено сполучну травму тіла: відкрита черепно-мозкова травма у вигляді крововиливу в м`які покрови голови відповідно лобно-тім`яно-скроневій ділянці справа, переломів кісток склепіння та основи черепа, тотального субарахноїдального крововиливу навколо обох півкуль мозку та мозочка, крововиливів в довгастий мозочок, крововиливу в шлуночки мозку; закрита тупа травма грудей у вигляді крововиливу в м`які тканини по передній поверхні, струсу та забою легень; синці на кінцівках та животі. Сполучна травма тіла виникла від дії тупих твердих предметів, можливо 14.06.2021 за обставин ДТП, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, як небезпечного для життя в момент заподіяння та стоїть в причинному зв`язку зі смертю. Смерть ОСОБА_7 настала від отриманої сполучної травми тіла, яка ускладнилась набряком та набуханням головного мозку. У відповідності до висновку експерта №1701 від 22.06.2021 за результатами судово-медичної експертизи крові ОСОБА_8 , виявлено етиловий спирт у концентрації 1,8 ‰, що перевищує допустиму норму у розмірі 0,2 ‰. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/102-21/9328-ІТ від 12.07.2020 за результатами судової авто технічної експертизи в даній дорожній обстановці, дії водія автомобіля «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 з технічної точки зору регламентувались вимогами п.п. 10.1, 12.1 ПДР України, а в разі руху із швидкістю понад 90 км/год. ще і п. 12.6 (г) ПДР України, зміст яких викладений в дослідницькій частині. Порушення водієм ОСОБА_8 вимог п.п. 2,9 (а), 10.1, 12.1 ПДР України знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_6 та спричинення смерті пасажирки ОСОБА_10 (а.с.33-41).

За фактом ДТП Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Хмельницькому, внесло відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 286-1 КК України до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021240040000085 (а.с.31-32). Обвинувальний акт відносно ОСОБА_8 за обвинуваченням за ч.3 ст.286-1 КК України спрямовано до Липовецького районного суду Вінницької області. На даний час розгляд кримінального провадження триває.

Вказані у обвинувальному акті фактичні обставини дорожньо-транспортної пригоди, її наслідки підтверджуються наявними у справі доказами, і сторонами по справі не заперечуються.

Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 ОСОБА_8 , була застрахована на час ДТП - 14.06.2021 в ПАТ "СК "УСГ", що підтверджується полісом №202393186 (а.с. 63). Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю становить 260 000,00 грн.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками загиблої ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 46). Позивач ОСОБА_9 є чоловіком загиблої ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с. 51). Від шлюбу у них народився син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 55). Згідно свідоцтва про смерть (а.с. 42) та лікарського свідоцтва про смерть (а.с. 43-44) ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Представник позивача ОСОБА_1 , за довіреністю ОСОБА_12 07.07.2021 повідомив відповідача ПАТ "СК "УСГ" про ДТП, що сталась 14.06.2021 близько 22:00 год. за адресою: с. Нова Прилука Липовецького району Вінницької області, внаслідок якої загинула ОСОБА_7 (а.с. 64-65).

Також, 07.07.2021 представник позивачів по довіреності ОСОБА_12 звернувся до відповідача ПАТ "СК "УСГ" із заявами про виплату страхового відшкодування, пов`язаного із понесеними витратами на поховання в розмірі 13860,00 грн (а.с. 71), по втраті годувальника в розмірі 216000,00 грн. (а.с. 70), моральної шкоди в розмірі по 18000,00 грн. батькам загиблої (а.с. 66, 67) та 36000,00 грн. чоловіку та сину загиблої (а.с. 68, 69).

Згідно відповіді ПАТ "СК "УСГ" №03/7778 від 11.10.2021 відповідач, розглянувши заяви про виплату страхового відшкодування від 07.07.2021 за шкоду, пов`язану зі смертю ОСОБА_7 в результаті ДТП, за участі транспортного засобу «Volkswagen Touran», номерний знак НОМЕР_1 , повідомив про необхідність надати документи: рішення суду по даній ДТП; копія паспорту ОСОБА_1 (а саме, сторінка з вклеєною фотографією в 45 років); копія паспорту ОСОБА_2 (а саме, сторінка з вклеєною фотографією в 45 років); письмову заяву із зазначенням вичерпного переліку осіб, які мають право на відшкодування моральної шкоди; письмову заяву із зазначенням вичерпного переліку осіб, які мають право на відшкодування шкоди, пов`язаної із втратою годувальника; довідку про склад сім`ї ОСОБА_10 ; довідку про розміри пенсій наданих утриманцям внаслідок втрати годувальника; витяг/виписку з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ФОП ОСОБА_13 (а.с. 77-79).

04.11.2021 представником позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_12 було направлено на адресу страховика заяву про долучення документів на виплату страхового відшкодування, а саме: копію обвинувального акту у кримінальному провадженні №62021240040000085 стосовно ОСОБА_8 (а.с. 76)

Між сторонами виник спір щодо відшкодування шкоди, завданої загибеллю в ДТП дочки позивачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та дружини позивача ОСОБА_9 , в порядку страхового відшкодування. Ці правовідносини урегульовано нормами ЦК України та Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

У частинах першій та другій статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її заподіяла. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Разом із тим, правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із спеціальним Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Зокрема статтею 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

За статтею 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Статтею 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує в установленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок ДТП, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого (пункт 23.1 статті 23 Закону).

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди.

Порядок відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого, визначено у статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказаною нормою встановлено, що страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок ДТП настала протягом одного року після ДТП та є її прямим наслідком.

Страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 ЦК України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Подібні за змістом правові висновки викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 556/1514/16-ц (провадження № 61-26405св18) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Таким чином обов`язок з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування покладається на страховика.

У пункті 35.1 статті 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» зазначено, що для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про ДТП подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 вказаного Закону страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Абзацами першим-третім пункту 36.2 статті 36 Закону передбачено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Таким чином закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 22 квітня 2020 року у справі № 280/1222/17 (провадження № 61-42888св18).

З огляду на презумпцію вини заподіювача шкоди, передбаченої частиною другою статті 1166 ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоду було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).

Порядок та умови відшкодування шкоди безпосередньо встановлено ЦК України, відповідно до якого умовами відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є протиправність поведінки заподіювача шкоди, наявність цієї шкоди у потерпілого і причинного зв`язку між ними.

При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Разом із тим, відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Під умислом потерпілого слід розуміти усвідомлене бажання особи заподіяти шкоду. При цьому особа повинна розуміти значення своїх дій та мати змогу керувати ними. Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

Такі правові висновки зроблені у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 345/3335/17 (провадження № 61-22598св18), від 07 жовтня 2020 року у справі № 742/637/19 (провадження № 61-320св20), від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц (провадження № 61-14226св21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 465/4287/15 (провадження № 14-406цс19), зазначено, що у Законі України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у статті 35 названого Закону, чи звернутися безпосередньо до суду.

Отже, цивільно-правова відповідальність за шкоду, заподіяну в результаті дії джерела підвищеної небезпеки настає без вини її заподіювача. Тому страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

При цьому наявність чи відсутність у страховика обов`язку з виплати страхового відшкодування замість завдавача шкоди не є предметом розгляду в кримінальному провадженні. Тому відсутність судового рішення у кримінальному провадженні не може бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог потерпілої особи до страховика про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок ДТП.

Крім того, вищенаведеним пунктом 36.2 статті 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено лише підставу припинення здійснення страхового відшкодування у разі, якщо ДТП розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, та не передбачено можливості відмови у стягненні страхового відшкодування у справі, яка вже розглядається судом у порядку цивільного судочинства, за наслідками такого розгляду.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 16 лютого 2022 року у справі № 242/1930/21 (провадження № 61-17923св21) та від 21 квітня 2022 року у справі № 447/2222/20 (провадження № 61-19906св21).

Встановивши, що шкода, пов`язана із смертю потерпілої ОСОБА_7 , була заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відсутність рішення суду у кримінальній справі, що набрало законної сили із висновками стосовно вини водія забезпеченого транспортного засобу не звільняє страховика від обов`язку відшкодувати шкоду. Оскільки відповідачем не доведено тих обставин, що смерть потерпілої ОСОБА_7 була наслідком дії непереборної сили або умислу самої потерпілої, наявні підстави для задоволення позову.

За змістом статей 1166, 1187 ЦК України в разі завдання джерелом підвищеної небезпеки шкоди смертю фізичної особи такі дії визнаються неправомірними за винятком двох випадків: 1) коли шкоди було завдано внаслідок непереборної сили; 2) коли шкоди було завдано внаслідок умислу потерпілого. При цьому наявність зазначених обставин має довести володілець джерела підвищеної небезпеки або особа, відповідальна за нього.

Відповідачем в цій справі вказаних обставин не доведено.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивачі просять стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування у загальній сумі 260000,00 грн., яке складається з: 72000 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди, тобто по 18000 грн. кожному позивачу (6000*12/4=18000 грн.); 13860,00 грн. - в рахунок відшкодування витрат на поховання; 174140,00 грн. - в рахунок відшкодування решти шкоди пов`язаної із втратою годувальника.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (стаття 81 ЦПК України).

Обґрунтування сум, що підлягають стягненню з відповідача.

Моральна шкода, заподіяна внаслідок смерті потерпілої.

Пунктом 27.3. Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Особами, які мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди у зв`язку із смертю Потерпілої є: батько ОСОБА_1 , матір ОСОБА_2 , чоловік ОСОБА_9 та малолітній син ОСОБА_4 .

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із характеру, тривалості, обсягу та змісту душевних страждань осіб, що мають право на таке відшкодування Втрата близької людини є непоправною, та безсумнівно призводить до суттєвих негативних наслідків, у тому числі, пов`язаних із нормальним життєвим укладом родини, неможливістю повного відновлення попереднього стану.

На день настання страхового випадку, статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі з 1 січня - 6000 гривень. З урахуванням викладеного загальний розмір страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю фізичної особи, становить 72000,00 грн. (12*6000,00 грн.=72000,00 грн.), виплачується рівними частинами між особами, які мають право на отримання страхового відшкодування.

Отже, частка, яка припадає на кожну особу, що має право на отримання страхового відшкодування, в порядку пункту 27.3. Закону, становить 18000,00 грн.

Таким чином, на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілої підлягають стягненню на користь: батька ОСОБА_1 - 18000,00 грн., матері ОСОБА_2 - 18000,00 грн., чоловіка ОСОБА_9 , що діє і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 - 36000,00 грн. (в розрахунку по 18000,00 грн. на кожного)

Відшкодування витрат на поховання.

Згідно пункту 27.4. статті 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 квітня 2004 року №: 1961-IV страховик (МТСБУ) здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику (МТСБУ) документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

У постанові Верховного Суду від 19.03.2018 р. (справа №554/1793/15-ц) зазначено, що у відповідності до ст. 2 Закону України «Про поховання та похоронну справу» від 10.07.2003 під похованням померлого потрібно розуміти комплекс заходів та обрядових дій, які здійснюються з моменту смерті людини до поміщення труни з тілом або урни з прахом у могилу або колумбарну нішу, облаштування та утримання місця поховання відповідно до звичаїв та традицій, що не суперечать законодавству.

Згідно товарного чеку від 15.06.2021 виданого ФОП ОСОБА_13 , позивачем ОСОБА_2 на оплату ритуальних товарів було витрачено 11560 грн. (а.с. 59).

На підготовку тіла ОСОБА_7 до поховання позивачем було витрачено 2300,00 грн, що підтверджується копією розрахункової квитанції серії ББАФ №768907 від 15.06.2021 виданого ФОП ОСОБА_14 (а.с. 60)

Отже, загальний розмір відшкодування витрат ОСОБА_2 на поховання Потерпілої становить: 13860,00 грн., що не перевищує 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, який становить 72000 грн. (6000,00 грн.*12=72'000,00 грн.)

Таким чином, на відшкодування витрат на поховання потерпілої підлягають стягненню з відповідача на користь позивача ОСОБА_2 - 13860,00 грн.

Відшкодування пов`язане із втратою годувальника.

Згідно частини 2 статті 27 Закону №1961-IV від 01.07.2004 в редакції чинній на дату ДТП страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної витати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж: 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.1200 ЦК України у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті. Шкода відшкодовується: дитині - до досягнення нею вісімнадцяти років (учню, студенту - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ним двадцяти трьох років); чоловікові, дружині, батькам (усиновлювачам), які досягли пенсійного віку, встановленого законом, - довічно; інвалідам - на строк їх інвалідності; одному з батьків (усиновлювачів) або другому з подружжя чи іншому членові сім`ї незалежно від віку і працездатності, якщо вони не працюють і здійснюють догляд за: дітьми, братами, сестрами, внуками померлого, - до досягнення ними чотирнадцяти років; іншим непрацездатним особам, які були на утриманні потерпілого, - протягам п`яти років після його смерті.

Особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

У Потерпілої, на день її смерті, на утриманні перебував лише син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який на час смерті матері був малолітнім, що підтверджується свідоцтвом про його народження (копія свідоцтва про народження додається).

Отже, в розумінні вищенаведеної норми ЦК України, малолітній ОСОБА_4 є особою, яка має право на відшкодування шкоди у зв`язку із загибеллю матері.

Згідно ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до приписів статті 77 СК України утримання може бути як у натуральній формі так і в грошовій формі.

На час ДТП потерпіла ОСОБА_7 працювала у Вінницькій обласній дитячій лікарні на посаді молодшої медсестри та отримувала середню заробітну плату в розмірі 6'658,20 грн. в місяць, що підтверджується довідкою про доходи (а.с. 56).

Частиною 2 статті 1200 ЦК України встановлено, що особам, визначеним у пунктах 1-5 частини першої цієї статті, шкода відшкодовується у розмірі середньомісячного заробітку (доходу) потерпілого з вирахуванням частки, яка припадала на нього самого та працездатних осіб, які перебували на його утриманні, але не мають права на відшкодування шкоди. До складу доходів потерпілого також включаються пенсія, суми, що належали йому за договором довічного утримання (догляду), та інші аналогічні виплати, які він одержував.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», встановлено у 2021 році мінімальну заробітну плату у розмірі 6000,00 грн. на місяць.

Згідно п.27.2 ст.27 Закону №1961-IV, загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку.

Тобто при покладенні обов`язку по відшкодуванню шкоди, пов`язаної зі смертю потерпілого, на страховика, діюче законодавство передбачає певні межі такої відповідальності. Зокрема, загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку (п.27.2. ст. 27 Закону № 1961-ІV).

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є спеціальним соціально-правовим механізмом, який запроваджено державою для захисту майнових інтересів як власників транспортних засобів, так і осіб, права яких можуть бути порушені під час використання джерела підвищеної небезпеки. Саме баланс таких інтересів у визначених законом межах забезпечується страховиком.

Отже, мінімально гарантований загальний розмір страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника, обрахований відповідно до п.27.2 ст.27 Закону №1961-ІV, становить 216000,00 грн., який розрахований за формулою 36 * 6000,00 (мінімальну заробітну плату у 2021 році) = 216000,00.

Отже, шкода по втраті годувальника, яка підлягає стягненню з Відповідача на користь малолітнього сина, в інтересах якого діє законний представник батько ОСОБА_9 становить 216000.00 грн. мінімально гарантованого загального розміру страхового відшкодування пов`язаного з втратою годувальника.

В той же час відповідно до п.27.5 ст.27 Закону України №1961-IV, відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.

Відповідно до п.1 Розпорядження Нацкомфінпослуг від 09 квітня 2019 №:538 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів з питань обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», на дату ДТП розміри страхових сум за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю потерпілих, було встановлено у розмірі: 260 000,00 грн. (двісті шістдесят тисяч гривень 00 копійок) на одного потерпілого. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну здоров`ю відповідно до страхового полісу №202393186 становить 260 000,00 грн.

Таким чином, по даному страховому випадку, загальна сума страхового відшкодування, яка заявляється Позивачами, становить 301860,00 грн., що перевищує 260'000,00 грн. страхової суми. В такому разі, страхове відшкодування, яке належить для виплати Позивачам становить 260000,00 грн., яке складається з: 72000,00 грн. - в рахунок відшкодування моральної шкоди (по 18000,00 грн. на кожного); 13860,00 грн. - в рахунок відшкодування витрат на поховання; 174140,00 грн. - в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника належної малолітньому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в інтересах якого діє його батько ОСОБА_9 , в межах ліміту страхової суми (260000,00 - 72000,00 - 13860,00 =174140,00 грн.)

Таким чином, на відшкодування шкоди, пов`язаної з втратою годувальника підлягає стягненню на користь ОСОБА_9 , що діє і в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 - 174140,00 грн. (в межах ліміту страхової суми)

Щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

29.06.2021 між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП «АВТОПОМ1Ч» укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір №Ж347 від 29.06.2021), предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 14.06.2021 року в результаті якої загинула ОСОБА_7 . Відповідно до пункту 2.2. Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги, вартість послуг Адвокатського об`єднання по стягненні грошової компенсації за спричинену Клієнту шкоду становить 30% від фактично стягнутої в користь Клієнта суми грошової компенсації за спричинену шкоду. Пунктом 9 Додатку №1 Сторони погодили, що: «Якщо грошову компенсацію за спричинену шкоду сплачено готівкою та/або на банківський рахунок, то Клієнт зобов`язаний оплатити послуги Адвокатського об`єднання не пізніше 5-ти банківських днів після такої виплати». Таким чином, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, які позивач, ОСОБА_1 , очікує понести, становить 5400,00 грн.

29.06.2021 між ОСОБА_2 та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "АВТОПОМІЧ" укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір №Ж346 від 29.06.2021 року), предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 14.06.2021 року в результаті якої загинула ОСОБА_7 . Відповідно до пункту 2.2. Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги вартість послуг Адвокатського об`єднання по стягненні грошової компенсації за спричинену Клієнту шкоду становить 30% від фактично стягнутої в користь Клієнта суми грошової компенсації за спричинену шкоду. Пунктом 9 Додатку №1 Сторони погодили, що: «Якщо грошову компенсацію за спричинену шкоду сплачено готівкою та/або на банківський рахунок, то Клієнт зобов`язаний оплатити послуги Адвокатського об`єднання не пізніше 5-ти банківських днів після такої виплати». Таким чином, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, які позивач ОСОБА_2 , очікує понести, становить 9558,00 грн.

29.06.2021 між ОСОБА_9 та Адвокатським об`єднанням «Всеукраїнський центр адвокатських розслідувань ДТП "АВТОПОМІЧ" укладено Договір про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір №Ж348 від 29.06.2021 року), предметом якого сторони визначили, що Адвокатське об`єднання бере на себе зобов`язання за відповідну плату надавати Клієнту (в даному випадку позивачу) правничу допомогу, в обсязі та на умовах, передбачених Договором, по дорожньо-транспортній пригоді, яка мала місце 14.06.2021 року в результаті якої загинула ОСОБА_7 . Відповідно до пункту 2.2. Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги вартість послуг Адвокатського об`єднання по стягненні грошової компенсації за спричинену Клієнту шкоду становить 30% від фактично стягнутої в користь Клієнта суми грошової компенсації за спричинену шкоду. Пунктом 9 Додатку №1 Сторони погодили, що: «Якщо грошову компенсацію за спричинену шкоду сплачено готівкою та/або на банківський рахунок, то Клієнт зобов`язаний оплатити послуги Адвокатського об`єднання не пізніше 5-ти банківських днів після такої виплати». Таким чином, розмір судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді справи в суді першої інстанції, які позивач ОСОБА_9 , очікує понести, становить 63042.00 грн.

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 р. у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 р. у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно постанови Верховного Суду від 03.10.2019 р. (справа №922/445/19) за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ст. 133 ч. 1 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (ст. 133 ч. 3 п. 1 ЦПК України).

Згідно ст. 137 ч. 4, 5, 6 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

На підставі викладеного, враховуючи, що позов був поданий до суду представником позивачів в системі "Електронний суд" (без витрат на поштове пересилання і папір), в жодне судове засідання представник позивача не з`явився (навіть в режимі відеоконференції), в позові було прохання про розгляд справи у відсутність сторони позивачів (тобто, представник позивачів до суду на розгляд справи не приїжджав), цивільна справа містить невеликий об`єм доказів (цивільна справа в 1 томі), суд вважає, що обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт не співмірний з розміром гонорару, а тому суд вважає, що необхідно стягнути з відповідача на користь позивачів по 2000,00 грн на кожного витрати на правничу допомогу. В стягненні решти витрат на правничу допомогу необхідно відмовити.

Щодо стягнення судового збору, суд дійшов до наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: 2) позивачі - у справах про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров 'я, а також смертю фізичної особи.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, заява подана позивачами про відшкодування шкоди заподіяної смертю фізичної особи.

Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача потрібно стягнути на користь держави 992,40 грн судового збору.

Керуючись, ст.ст. 23, 526, 549-552, 625 ч. 2, 1187, 1167, 1168, 1194, 1200, 1201 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 13, 77-79, 89, 141, 223, 259, 263-265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 , який діє у своїх інтересах та інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (місцезнаходження: вул. Федорова Івана, буд. 32 літ.А, м. Київ, Київська обл.) про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ідентифікаційний код юридичної особи - 30859524) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ):

-18000,00 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілої;

-2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ідентифікаційний код юридичної особи - 30859524) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ):

-18000,00 (вісімнадцять тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілої;?

-13860,00 (тринадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. - страхового відшкодування витрат на поховання;

-2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" (ідентифікаційний код юридичної особи - 30859524) на користь ОСОБА_9 (РНОКПП - НОМЕР_4 ), який діє у своїх інтересах та в інтересах малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

-36000,00 (тридцять шість тисяч) грн. 00 коп. - страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті потерпілої;

-174140,00 (сто сімдесят чотири тисячі сто сорок) грн. 00 коп. - в рахунок відшкодування шкоди пов`язаної із втратою годувальника;

-2000,00 (дві тисячі) грн. 00 коп. - судових витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Українська страхова група" на користь держави 992,40 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 коп. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.Д. Іванець