Вирок № 110216552, 13.04.2023, Чутівський районний суд Полтавської області

Справа № 550/323/23

Провадження №1-кп/550/40/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю: прокурора - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника - ОСОБА_4 ,

секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.01.2023 №12023170450000050 за обвинуваченням

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Петрешти Унгенського району Республіка Молдова, українця, громадянина України, маючого середньою освітою, не працюючого, не військовозобов`язаного, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України

в с т а н о в и в:

Наприкінці квітня 2022 року, точної дати слідством не встановлено, ОСОБА_3 вирішив засіяти земельну ділянку розташовану в межах охоронної зони - прибережної захисної смуги ставка в с. Кантемирівка, Полтавського району, Полтавської області для посіву кукурудзи.

Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_3 , наприкінці квітня 2022 року, точної дати слідством не встановлено, шляхом використання найманої сільськогосподарської техніки - трактора, засіяв кукурудзою земельну ділянку, розташовану в межах охоронної зони - прибережної захисної смуги ставка в с. Кантемирівка Полтавського району Полтавської області, при цьому усвідомлюючи відсутність будь-яких законних підстав, умисно, з метою збагачення, в порушення вимог ст. 14 Конституції України, згідно з якою земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, право власності на яку гарантується та набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, за відсутності будь-яких підстав набуття права на землю, передбачених ст. 116 Земельного кодексу України, відповідно до якої громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону, нехтуючи вимогами ч. 1 ст. 81 Земельного кодексу України, згідно з якою громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; прийняття спадщини; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю), ст. 125 Земельного кодексу, згідно з якою право власності на земельну ділянку, або її оренди, право державної реєстрації цих прав виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності, право постійного користування, або оренди земельною ділянкою, та його державної реєстрації, ст.ст. 60, 61, 150 ч. 1 п. «г» Земельного кодексу України, ст. ст. 88, 89 Водного кодексу України, згідно з якими, навколо водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги, які встановлюються навколо водойму здовж урізу води шириною: для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів, на яких заборонено розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво, самовільно зайняв земельну ділянку площею 2193,83 м2 в межах прибережної захисної смуги ставка в с. Кантемирівка, тобто в природо - охоронній зоні земель водного фонду, яка нікому не надана у власність чи користування та розташована в межах с. Кантемирівка Полтавського району Полтавської області, самовільно зайняв, за допомогою невстановленої слідством, найманої сільськогосподарської техніки - трактора, засіяв кукурудзою вказану земельну ділянку, при цьому достовірно знаючи, що вказана земельна ділянка у встановленому порядку у володіння і користування йому не надавалась та не передавалась у власність або оренду, тобто за відсутності правочину щодо таких земельних ділянок.

Самовільним зайняттям земельної ділянки загальною площею 2193,83 м2, яка знаходиться в межах водоохоронної зони, ОСОБА_3 заподіяв законному володільцю - державі в особі Чутівської селищної ради Полтавського району Полтавської області матеріальну шкоду, яка згідно розрахунку розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного користування земельною ділянкою водного фонду та її нецільового використання, проведеного Державною екологічною інспекцією Центрального округу відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної державі внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» із змінами, винесеними згідно з постановою КМУ № 800 від 09.09.2020 «Про внесення змін до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу» в сумі 3778 грн. 39 коп. (з них 761 грн. 69 коп. внаслідок самовільного користування земельною ділянкою водного фонду та 3016 грн. 70 коп. внаслідок нецільового використання земельної ділянки).

Вказані дії ОСОБА_3 органом досудового розслідування кваліфіковані як самовільне зайняття земельної ділянки в охоронних зонах.

Обвинувачений ОСОБА_3 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному.

Під час досудового розслідування між прокурором Чутівського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 , якому на підставі ст.37 КПК України надані повноваження прокурора у кримінальному провадженні №12021170450000037, та обвинуваченим ОСОБА_3 в порядку, передбаченому ст. ст. 468, 469 та 472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст. 197-1 КК України, обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість в обсязі підозри у кримінальному провадженні.

Враховуючи щире каяття ОСОБА_3 у вчиненому, сприяння проведенню досудового розслідування, визнання своє винуватості у вчиненні нетяжкого злочину, сприяння найшвидшому розкриттю вчиненого ним кримінального правопорушення, сторони погодили покарання за ч.2 ст.197-1 КК України - 1 рік 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання звільнити з випробуванням, з покладанням визначених судом обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що ОСОБА_3 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її не виконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Узгоджені сторонами вид і міра покарання не є такими, що не відповідають ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_3 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із ст. 12 КК України, є нетяжким злочином.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій кримінального правопорушення вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

За таких обставин, угоду належить затвердити, а ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, а саме самовільному зайнятті земельної ділянки в охоронних зонах.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374, 474, 475 КПК України, суд

у х в а л и в :

Угоду від 20 березня 2023 року по кримінальному провадженню №12023170450000050 про визнання винуватості, укладену між прокурором Чутівського відділу Диканської окружної прокуратури Полтавської області ОСОБА_2 та обвинуваченим ОСОБА_3 - затвердити.

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 від відбування, призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік та з покладенням відповідно до ч.1 ст. 76 КК України, обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Роз`яснити ОСОБА_3 наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ч.1, ч.5 ст.476 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених статтею 394 КПК України, до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копію судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1