Рішення № 110211192, 13.04.2023, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 536/69/23Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

11 січня 2023 року до Кременчуцького районного суду Полтавської області надійшов позов ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) до Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (надалі по тексту - відповідач, ВК Омельницької сільради) про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, відповідно до якого просив:

визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області за його заявою щодо обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 ;

зобов`язати Виконавчий комітет Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області провести обстеження будинку АДРЕСА_1 та прийняти письмове рішення про непридатність його для проживання.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо обстеження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , чим порушує його права як спадкоємця такого майна.

Ухвалою Кременчуцького районного суду Полтавської області від 12 січня 2023 року адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії передано за підсудністю до Полтавського окружного адміністративного суду.

Дана справа №536/69/23 надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 06 лютого 2023 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (надалі також КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 КАС України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Свідоцтва про право на спадщину за заповітом та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 10.07.2006 реєстраційний номер 8295264 державний нотаріус Третьої кременчуцької державної нотаріальної контори, посвідчив, що на підставі заповіту, посвідченого Запсільською сільською радою Кременчуцького району Полтавської області 19 січня 2000 року і зареєстрованого в реєстрі за № 23, спадкоємцем зазначеного в заповіті майна гр. ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , є внук - ОСОБА_3 , що зареєстрований та мешкає в АДРЕСА_2 . Спадкове майно, на яке видано це свідоцтво, складається з житлового будинку л. А, розмір житлової площі - 103 кв. м., сараю л. Б, та земельної ділянки площею 0,85 (вісімдесят п`ять сотих) гектарів в межах згідно з планом, яка передбачена для обслуговування житлового будинку (5322481301:01:004:0015) - 0,25 га, та для ведення особистого підсобного господарства (5322481301:01:004:0017; 5322481301:01:004:0016) - 0,60 га, що знаходяться в АДРЕСА_1 ) /а.с. 12-15/.

За результатами розгляду звернення позивача Виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області листом від 16.11.2022 №24-01-13/1429 повідомлено, що відповідно до п.п. 1, 3 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 р. № 189 «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», ст.ст. 7,8 Житлового кодексу України плановому суцільному обстеженню підлягають жилі будинки державного і громадського житлового фонду з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам за участю представників інженерно-технічних, житлово-експлуатаційних, закладів санітарно-епідеміологічної служби та проектних і науково-дослідних організацій. Разом з цим повідомляємо, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності і відноситься до приватного житлового Фонду /а.с. 11/.

Вважаючи свої права порушеними такою бездіяльністю, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 1984 року №189 затверджено Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання (чинне на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Положення).

Відповідно до п. 1 Положення, жилі будинки державного і громадського житлового фонду підлягають плановому суцільному обстеженню з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам.

Згідно п.3 Положення непридатними для проживання обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби, а саме жилі будинки державного і громадського фонду.

Відповідно до п. 6 Положення, для обстеження стану жилих будинків, зазначених в абзаці другому пункту 5 цього Положення, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів призначає комісію. Відповідно до пп. б п. 7 Положення, комісія виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів обстежує стан жилого будинку (жилого приміщення) та складає акт за формою, що встановлюється Міністерством житлово-комунального господарства УРСР.

Відповідно до п. 8 Положення, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання.

Відмовляючи, відповідач виходив з того, що житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є позивач, відноситься до приватного житлового фонду, відтак на нього не поширюється дія Положення /а.с. 11/.

Суд не може погодитись з таким висновком відповідача з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 2 Закону України № 280/97-ВР від 21 травня 1997 року «Про місцеве самоврядування» (далі також - Закон № 280/97-ВР), місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах народовладдя, законності, гласності, підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб.

Статтею 30 Закону № 280/97-ВР визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв`язку.

Так, відповідно до пп. 2 п. б) ст. 30 Закону № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: здійснення відповідно до законодавства контролю за належною експлуатацією та організацією обслуговування населення підприємствами житлово-комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, транспорту, зв`язку, за технічним станом, використанням та утриманням інших об`єктів нерухомого майна усіх форм власності, за належними, безпечними і здоровими умовами праці на цих підприємствах і об`єктах; прийняття рішень про скасування даного ними дозволу на експлуатацію об`єктів у разі порушення нормативно-правових актів з охорони праці, екологічних, санітарних правил, інших вимог законодавства.

Відтак, суд наголошує, що відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідач як виконавчий орган міської ради наділений повноваженнями щодо контролю за технічним станом будинків як нерухомого майна усіх форм власності.

Відповідачем залишено поза увагою Закон України «Про місцеве самоврядування», який виданий пізніше ніж Положення, та яким відповідно до Конституції України визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування, що потягло за собою помилковий висновок щодо відсутності відповідних повноважень у Виконавчого комітету Омельницької сільської ради.

Виходячи з викладеного, суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Виконавчого комітету Омельницької сільської ради щодо нездійснення дій, спрямованих на обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 та встановлення його придатності до проживання.

В свою чергу, надаючи оцінку вимогам зобов`язати Виконавчий комітет Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області провести обстеження будинку АДРЕСА_1 та прийняти письмове рішення про непридатність його для проживання, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 8 Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, виконавчий комітет відповідної місцевої Ради народних депутатів розглядає подані комісією матеріали і приймає рішення щодо придатності жилого будинку (жилого приміщення) для проживання.

Так, зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

При цьому, зазначена позовна вимога, виходячи із підстав цього позову, є саме втручанням в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Суд наголошує, що суд не може перебирати на себе функції суб`єкта владних повноважень щодо надання оцінки відповідним обставинам та прийняття певного рішення, яке відноситься виключно до компетенції відповідача.

Разом з тим, у рішенні від 30.01.2003 р. N 3-рп/2003 Конституційний Суд України зазначив, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Крім того, у рішенні від 10.04.2008 по справі «Вассерман проти Росії» Європейський суд з прав людини також наголосив на тому, що засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи у їх сукупності за власним переконанням, суд дійшов висновку про їх достатність для висновку про підтвердження ними допущення відповідачем протиправної бездіяльності стосовно нездійснення будь-яких дій, спрямованих на обстеження житлового будинку, частина якого належить позивачу.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Беручи до уваги вказане, суд дійшов висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача здійснити обстеження стану жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та за наслідком проведення обстеження вирішити питання у встановлений законодавством спосіб щодо придатності чи непридатності для проживання житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

Слід зазначити, що суд не зобов`язаний в рішенні визначати повний ланцюг дій, що мають бути вчинені стороною для виконання цього рішення, а лише визначає такий спосіб захисту, у який буде забезпечено поновлення порушеного права особи, що звернулася до суду за захистом.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково.

З огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, та не надані докази понесення позивачем інших судових витрат, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Центральна, буд. 66, с. Омельник, Кременчуцький район, Полтавська область, 39713, ідентифікаційний код 40490537) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправної бездіяльність Виконавчого комітету Омельницької сільської ради щодо нездійснення дій, спрямованих на обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 та встановлення його придатності до проживання.

Зобов`язати Виконавчий комітет Омельницької сільської ради здійснити обстеження стану жилого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 з метою встановлення його відповідності санітарним і технічним вимогам та за наслідком проведення обстеження вирішити питання у встановлений законодавством спосіб щодо придатності чи непридатності для проживання житлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному ч.8 ст. 18, ч.ч. 7-8 ст. 44 та ст. 297 КАС України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підп. 15.5 підп. 15 п. 1 р. VII "Перехідні положення" КАС України.

СуддяІ.Г.Ясиновський