Рішення № 110210998, 13.04.2023, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/1331/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хурси О.О., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та таким, що підлягає скасуванню рішення про відмову у призначенні пенсії ГУ ПФУ в Закарпатській області від 15.11.2022 №154450006018

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди: навчання з 01.09.1979 по 27.02.1982, навчальні збори на базі військової частини НОМЕР_2 з 28.02.1982 по 12.04.1982, трудової діяльності з 14.06.1982 по 16.03.1987, з 27.04.1987 по 27.05.1987, з 04.06.1987 по 25.02.2000, з 09.03.200 по 18.10.2002, заняття підприємницькою діяльністю з 06.07.2011 по 16.01.2017, з 08.06.2017 по 14.08.2017 та з 13.06.2018 по 28.08.2018

зобов`язати ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він 08.11.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні документи для вирішення цього питання.

Рішенням ГУ ПФУ в Закарпатській області від 15.11.2022 року №154450006018 йому було відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років.

Позивач з оскаржуваним рішенням не погоджується та зазначає, що відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 в період з 1797-1982 рік він навчався в Білгород-Дністровському морському рибопромисловому технікумі; з 14.06.1982 по 01.07.1982 працював в ОСОБА_2 фабриці на посаді слюсаря-ремонтника; з 15.07.1982 по 16.03.1987 працював в Управлінні виробничих флотилій «Дальморепродукт» на різних посадах; з 27.04.1987 по 27.05.1987 працював в Білгород-Дністровському рибоконсервному філіалі в коптильній дільниці на посаді в.о. майстра; з 04.06.1987 по 25.02.2000 працював в Білгород-Дністровському соковинодельному заводі на різних посадах; з 09.03.2000 по 18.10.2002 працював на посаді охоронця ТОВ «Вінконцерн»; з 20.09.2005 по 20.10.2005 працював на посаді слюсаря V розряду в ФОП « ОСОБА_3 ».

В 1982 році позивач перебував на військових навчальних зборах тривалістю 45 діб на базі військової частини НОМЕР_2 . Позивач перебував на обліку Білгород-Дністровської ДПІ Головного управління ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець з 06.07.2011 по 16.01.2017, 08.06.2017 по 14.08.2017 13.06.2018 по 28.08.2018.

Зазначені періоди відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу, оскільки основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка та в трудовій книжці присутні записи про призначення на посаду та період виконуваної роботи.

Ухвалою суду від 30.01.2023 позов залишено без руху, надано строк на усунення недоліків позову.

Ухвалою суду від 20.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено, що справа буде розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у строк не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження.

Представник ГУ ПФУ в Одеській області надав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову з огляду на наступне. Позивач 08.11.2022 звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Також представник ГУ ПФУ в Одеській області зазначає, що під час опрацювання наданих позивачем документів до страхового стажу не були зараховані періоди трудової діяльності з 14.06.1982 по 31.12.1998, оскільки трудова книжка позивача заповнена з порушенням вимог чинного законодавства, а саме на титульній сторінці трудової книжки № НОМЕР_4 від 18.06.1982 відсутня печатка організації, яка вперше її заповнила, що суперечить вимогам Інструкції ведення трудових книжок.

Представник ГУ ПФУ в Закарпатській області надав до суду відзив на позов, у якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивачу було відмовлено у призначенні пенсії, оскільки страховий стаж становить 5 років 2 місяці 11 днів (з необхідних 29 років), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно ч.1 ст.26 Закону №1058.

Справа розглянута у письмовому провадженні.

Судом встановлено наступне, позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, паспорт серії НОМЕР_5 (а.с. 10-11).

Сторони не заперечують, що 08.11.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області з заявою про призначення пенсії за віком та надав всі необхідні документи для вирішення цього питання.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованого в Мін`юсті 16.03.2021 за № 359/35961, з 01.04.2021 органами Пенсійного фонду застосовується принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення (перерахунки) пенсій, що передбачає опрацювання заяв про призначення (перерахунки) пенсій бек-офісами територіальних органів Пенсійного фонду України в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Заяву від 08.11.2022, засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію ГУ ПФУ в Закарпатській області.

15.11.2022 року ГУ ПФУ в Закарпатській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії №154450006018, яким позивачу відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 29 років. При цьому до страхового стажу не зараховано такі періоди трудової діяльності: 14.06.1982 31.12.1998 - періоди трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_6 від 18.06.1982р., оскільки на титульній сторінці трудової книжки відсутня печатка організації, яка вперше її заповнила, що суперечить нормам Інструкції ведення трудових книжок. (а.с.25).

Позивач не погодився з рішенням від 15.11.2022 №154450006018 про відмову у призначенні пенсії та звернувся до суду з даним позовом.

Проаналізувавши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню. При цьому суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон №1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058).

Згідно частини 1 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення » від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту - Закон України від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з підпунктом 1.1. пункту 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29 липня 1993року №58 (далі по тексту - Інструкція №58) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно титульного аркушу трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.06.1982 року, трудова видана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 за відсутності печатки підприємтсва, на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Водночас, відповідно до трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 18.06.1982 року позивач з 14.06.1982 по 01.07.1982 працював в Находської Жестянобанковій фабриці на посаді слюсаря-ремонтника; з 15.07.1982 по 16.03.1987 працював в Управлінні виробничих флотилій «Дальморепродукт» на різних посадах; з 27.04.1987 по 27.05.1987 працював в Білгород-Дністровському рибоконсервному філіалі в коптильній дільниці на посаді в.о. майстра; з 04.06.1987 по 25.02.2000 працював в Білгород-Дністровському соковинодельному заводі на різних посадах; з 09.03.2000 по 18.10.2002 працював на посаді охоронця ТОВ «Вінконцерн»; з 20.09.2005 по 20.10.2005 працював на посаді слюсаря V розряду в ФОП « ОСОБА_3 » (а.с.20-23).

Вказані записи трудової книжки вказані із зазначенням підстав для внесення даних записів (відповідні накази, договори) та проставленням штампів та печаток підприємтсв та установ, де працював позивач.

Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

На період внесення записів до трудової книжки позивача в рамках спірних періодів діяла Інструкція № 162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.1993. З 29.07.1993 року по сьогодні діє Інструкція №58.

Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.

Пунктом 2.1. Інструкції № 162 передбачено, що заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.

Відповідно абз. 2 п. 2.11. Інструкції № 162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

Матеріалами справи підтверджується, що підприємством, на якому вперше заповнювалася трудова книжка позивача серії НОМЕР_3 від 18.06.1982 року є Находська жестянобанкова фабрика. При цьому, у трудовій книжці записи трудової діяльності позивача скріплені печаткою вказаного підприємства.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що недоліки заповнення трудової книжки, виявлені відповідачем щодо відсутності проставленої печатки підприємства на титульному аркуші трудової книжки позивача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу.

При цьому, відсутність печатки, що викликало сумнів у ГУ ПФУ щодо достовірності відомостей трудової діяльності позивача, міститься саме на першій сторінці трудової книжки. Відтак, суду незрозуміло по якому алгоритму здійснювалось зарахування страхового стажу позивача, адже частину стажу, вказаного в трудовій книжці, титульна сторінка якої не містить відбиток печатки підприємства, на якому вперше заповнювалася трудова книжка, пенсійним органом все ж зараховано до страхового стажу.

Таким чином, всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено. Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

Суд вважає, що недотримання підприємством вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути причиною позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Адже позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи та ці записи є належними та допустимими доказами для підтвердження його трудового стажу та відповідний період підлягає зарахуванню до страхового стажу. Право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Крім того, суд наголошує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки та інших документів, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Таким чином судом встановлено, що трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірний період, а саме відомості про дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи; ці записи є належним та допустимим доказом підтвердження трудового стажу позивача.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_3 від 18.06.1982 року є підтвердженими та повинні бути зараховані до трудового стажу.

Між тим, пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, встановлено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

З оскаржуваного рішення не вбачається, чи був відповідачем проведений всебічний, повний і об`єктивний розгляду всіх поданих документів для призначення пенсії, тобто не вбачається чи є єдиною підставою для відмови у призначенні пенсії позивачу не зарахування йому до стажу спірних періодів роботи, що визнано судом неправомірним.

Згідно приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. При цьому під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Зокрема, повноваження суду при вирішенні справи визначені статтею 245 КАС України. Відповідно до п. 4 ч. 2 цієї норми, у разі задоволення позову, суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коди ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на заявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норм) закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Суд вважає, що відповідач приймаючи оскаржуване рішення, діяв недобросовісно та необґрунтовано, не врахував усіх обставин та положень законодавства, що мають значення для призначення пенсії позивачу, як наслідок, допустив неналежний розгляд поданої ним заяви і документів та, відповідно, прийняв необґрунтоване рішення про відмову позивачу в призначенні пенсії.

Суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ від 15.11.2022 року №154450006018 року про відмову в призначенні пенсії є протиправним та підлягає скасуванню та позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ПФУ від 15.11.2022 року №154450006018 про відмову у призначенні пенсії зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву від 08.11.2022 за призначенням позивачу пенсії за віком, врахувавши до трудового (страхового) стажу період роботи позивача з 14.06.1982 року по 31.12.1998 року вказаний у трудовій книжці.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1073,60 грн. за основну позовну вимогу. Таким чином, у зв`язку із задоволенням позову, сплачений судовий збір належить стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь позивача.

Керуючись статтями 2, 3, 6, 7, 8, 9, 12, 139, 241-246 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ЄДРПОУ 20987385, вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65012), Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (ЄДРПОУ 20453063, площа Народна, 4, м. Ужгород, 88000) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 15.11.2022 №154450006018.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 08.11.2022 за призначенням пенсії за віком з урахуванням трудового (страхового) стажу згідно з записів у трудовій книжки НОМЕР_3 за період з 14.06.1982 року по 31.12.1998 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073,60 грн.

Рішення набирає законної сили у порядку ст. 255 КАС України.

Рішення може бути оскаржене у порядку та строки встановлені ст. 295-297 КАС України.

Суддя О.О. Хурса