Рішення № 110209880, 07.04.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

07 квітня 2023 року м. Ужгород№ 260/450/23 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гебеш С.А.

при секретарі судових засідань - Романець Е.М.

та осіб, які беруть участь у справі:

та осіб, які беруть участь у справі:

позивач - не з`явився;

представник позивача - О. Мурін;

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, а саме: визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно - господарського штрафу № 340707 від 19.01.2023 року.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30.01.2023 року відкрито спрощене позовне провадження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу серії 340707 від 19.01.2023 року є протиправною і такою, що підлягає скасуванню. Зазначає, що висновки викладені в акті перевірки не дають підстав для застосування до нього відповідного виду санкцій, так як для водія, який здійснює регулярні пасажирські перевезення на міжміському автобусному маршруті протяжністю понад 50 км чи водія вантажного автомобіля з повною масою понад 3,5 тонн законодавством передбачена можливість вибору, або використовувати тахограф (за його наявності) або вести контрольну книжку водія.

16.02.2023 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, із якого вбачається, що такий проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог, як безпідставних. Заперечуючи проти позову зазначає, що на спростування твердження позивача про наявність вибору між веденням індивідуальної контрольної книжки водія та використанням тахографу (за його наявності) спростовуються саме наявністю протоколу про перевірку та адаптації тахографа до транспортного засобу від 29.06.2022 року на ім`я автомобільного перевізника ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 був власником вищевказаного автомобіля до моменту його наступної перереєстрації на ім`я ОСОБА_3 , яка є власником транспортного засобу MAN 26.440 2007, д.н.з. НОМЕР_2 . Відтак, позивач не забезпечив перереєстрацію тахографа після зміни власник транспортного засобу.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимог, просив суд позов задоволити та скасувати оскаржувану постанову відповідача.

Будучи належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду даної справи, представник відповідача у судове засідання не з`явилися.

Заслухавши представника позивача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що посадові особи відділу державного нагляду (контролю) в Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті на підставі направлення №015619 від 16.01.2023 року, складеного на підставі графіку проведення рейдових перевірок від 16.01.2023 року, зупинили для перевірки транспортний засіб MAN державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , керуванням водія ОСОБА_4 (посвідчення водія НОМЕР_4 ).

За результатами здійсненої перевірки (перевірки на дорозі) ФОП ОСОБА_1 посадовими особами Укртрансбезпеки був складений Акт №334775 від 16.01.2023.

Із вказаного акт проведення перевірки вбачається, що на момент проведення перевірки відсутні протокол перевірки адаптації техографа до транспортного засобу та відсутній реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія за 16.01.2023 + 28 календарних днів, відповідальність за які передбачена ст. 60 закону України "Про автомобільний транспорт", а саме перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Про місце і розгляд справи водій під особистий підпис отримав на руки повідомлення, адресоване ФОП ОСОБА_1 , про необхідність явки 19.01.2023 року на розгляд справи стосовно складеного акту №334775 від 16.01.2023 року (а.с. 33).

На розгляд справи позивач не з`явився, пояснень не надавав, адвокатських запитів за дорученням позивача не надходило. Оцінивши наявні документи, без будь яких пояснень - уповноваженої особи представника, Відділом Державного нагляду (контролю) у Закарпатській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову А0№340707 від 19.01.2023 року та накладено на позивача адміністративно-господарський штраф у вигляді 17000,00 грн (а.с. 32), яка і стала предметом розгляду даної адміністративної справи.

Позивач не погодився із правомірністю постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу та звернувся до суду з цим позовом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1, ч. 3 ст. 6 Закон України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері автомобільного транспорту, забезпечує: формування та реалізацію державної політики у сфері автомобільного транспорту; нормативно-правове регулювання; визначення пріоритетних напрямів розвитку автомобільного транспорту.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до п. 8 «Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про автомобільний транспорт», законодавство про автомобільний транспорт складається із цього Закону, законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух», чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Як вбачається із матеріалів справи, під час здійснення рейдової перевірки водій надав документи, які визначені статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт". Однак, на момент перевірки у водія був відсутній протокол перевірки адаптації тахографа до транспортного засобу та відсутній реєстраційний листок режиму праці та відпочинку водія за 16.01.2023 року + 28 календарних днів , що сторонами не заперечується.

За приписом статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподаткованих доходів громадян (17*1000=17000 грн).

У позовній заяві позивач вказує на те, що на те, що п. 6.3 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначає, що водій, що керує транспортним засобом, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія, а отже передбачена можливість вибору або використовувати тахограф (за його наявності) або вести контрольну книжку водія.

Проте, суд з таким твердженням позивача не погоджується, з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, за інформацією ліцензійної справи, ОСОБА_1 є перевізником, який отримав ліцензію на міжнародні вантажні міжнародні перевезення згідно наказу Укртрансбезпеки № 550 від 03.11.2022 року, в якому зазначено державний реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 .

У судовому засіданні встановлено, що Міністерством інфраструктури України на транспортний засіб MAN TGA 26.440 2007 за ідентифікаційним номером НОМЕР_5 видано протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу від 29.06.2022 на ім`я автомобільного перевізника ОСОБА_2 , який відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_1 був власником вищезазначеного автомобіля до моменту його наступної перереєстрації на ім`я ОСОБА_3 , яка і є власником транспортного засобу MAN TGA 26.440 2007, д.н.з. НОМЕР_6 .

Таким чином, твердження позивача про наявність вибору між веденням індивідуальної контрольної книжки водія та використанням тахографу (за його наявності) спростовуються саме наявністю вказаного протоколу, за даними якого позивач не забезпечив перереєстрацію тахографа після зміни власника транспортного засобу.

Крім того, відповідно до ліцензійної справи та дозволу на вантажні перевезення небезпечних вантажів, а також даних свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, яким користується позивач, цей вказаний транспортний засіб є спеціалізованою вантажною паливоцестерною із повною масою 11150 кг, а отже є транспортним засобом, призначеним для перевезення небезпечних вантажів.

Для перевізників, які здійснюють відповідні перевезення, пунктом 2.4 Інструкції з використання пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті , затвердженому Наказом Міністерства транспорту і зв`язку України №385 від 24.06.2010 р із змінами та доповненнями від 16.11.2012 p., транспортні засоби, призначені для перевезення небезпечних вантажів, обладнують тахографами з урахуванням положень пунктів 2.1 - 2.3 цього розділу та відповідно до законодавства щодо встановлення вимог до конструкцій таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

В силу статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт", з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані:

- організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України;

- здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

- забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці;

- здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Відповідно до пункту "а" частини першої статті 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 (далі Конвенція №153) про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні органи влади чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст та заповнення водіями.

У відповідності до вимог частини 3 статі 10 Конвенції №153 традиційні засоби контролю зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, змінюються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.

За правовими висновками постанови Верховного суду від 19.03.2020 року по справі №823/1199/17 приписи пункту «а» частини першої статті 10 Конвенції№153 є універсальними для будь-якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.

Таким чином, до кола іншого, згаданого у статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» законодавства, належать і Конвенція, і Положення №340, приписи яких фактично є ідентичними і передбачають серед переліку необхідних документів перевізника-документи про облік робочого часу водія або у вигляді відомостей діючого, справного та повіреною тахографа, або у вигляді відомостей індивідуальної контрольної книжки водія.

Разом з тим, суд вказує на те, обов`язок забезпечення належної експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами, а також наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначених пунктом 3.3 цього розділу, а бо наявності та чинності картки для цифрового тахографа покладений па перевізника.

Судом встановлено, що про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності). Такою уповноваженою особою на дорозі є водій перевізника.

Як встановлено судом, про місце і розгляд справи водій під особистий підпис отримав на руки повідомлення, адресоване позивачу, про необхідність явки 19.01.2023 року р. о 09:30 год на розгляд справи стосовно складеного акту №334775 (а.с.33).

Із досліджених у судовому засіданні доказів позивачем до матеріалів справи додана індивідуальна контрольна книжка водія. Однак надання позивачем до суду вказаного документу не спростовує того факту, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу була відсутня картка водія, що має наслідком відповідальність згідно статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Аналогічна правова позиція вказана в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 по справі №802/1836/17-а.

Крім цього, суд звертає увагу, що не для усіх транспортних засобів вибір засобу обліку робочого часу є питання добровільного вибору власника.

Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Тобто, транспортні засобі, які визначені у пункті 6.1 Положення №340 обов`язково повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Враховуючи імперативні вимоги пункту 6.1 Положення №340 для вантажних автомобілів понад 3,5 тон, встановлення тахографів є обов`язком, а не правом.

Пункт 6.3 Положення №340 про можливість використання індивідуальної контрольної книжки водія, стосується інших транспортних засобів, які не згадуються у пункті 6.1 Положення №340.

Таким чином, ведення водієм індивідуальної контрольної книжки не замінює обов`язок автомобільного перевізника використовувати для цього перевезення лише автомобіль, що обладнаний тахографом, а водія - мати відповідні документи, які підтверджують його використання.

Отже, актом від 16.01.2023 року №334775 встановлений факт порушення позивачем вимог законодавства, а саме надання послуг з перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Підсумовуючи наведене, суд погоджується з висновками відповідача про порушення позивачем Закону №2344-III, які виявлені та стверджені актом від 16.01.2023 року, і як наслідок, суд вважає правомірною постанову №340707 від 19.01.2023 року про застосування адміністративно-господарського штрафу.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх дій на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України та зважаючи на доводи адміністративного позову, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог.

Судові витрати відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Державної служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 12 квітня 2023 року.

СуддяС.А. Гебеш