Рішення № 110209557, 13.04.2023, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 квітня 2023 року Справа№200/3522/22

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позов вмотивовано тим, що по досягненні позивачем пенсійного віку та наявності необхідного страхового стажу їй була призначена пенсія за віком, яка їй виплачувалась до виїзду за кордон. Позивач зазначила, що з 01.04.2014 року їй відповідачем було припинено нарахування та виплата пенсії та вона була змушена звернутись за захистом своїх прав до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням суду у справі №200/4808/19-а від 03.06.2019 року було зобов`язано відповідача поновити нарахування та виплату пенсії за віком позивачу з 01.04.2014 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Позивач зауважила, що їй відповідачем була поновлена виплата пенсії та нарахована в розмірі 2000 грн. У листопаді 2021 року позивач звернулась до відповідача із листом, в якому просила надати розрахунок її пенсії на виконання рішення суду від 03.06.2019 року. Відповідач своїм листом від 08.12.2021 року №20109-20355/М-15/8-0500/21 надав відповідь, в якій було зазначено, що коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 0,40838, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати 1,00000, розмір пенсії станом на 01.12.2021 зменшився та замість 2000 грн. на місяць складає 949,00 грн. Позивач вважає зменшення розміру пенсії з 2000 грн. до 949,00 грн. дискримінацією з боку відповідача та порушення її права на отримання її майна пенсії у встановленому законодавством розмірі. Позивач просила визнати дії та бездіяльність відповідача стосовно зменшення суми розміру її пенсії з 01.12.2021 року та не врахування обов`язкових масових перерахунків пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» при розрахунку її пенсії протиправними та зобов`язати відповідача здійснити розрахунок і забезпечити виплату щомісячної пенсії позивача з 01.12.2021 року з урахуванням автоматичних масових перерахунків відповідно до ЗУ ««Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.06.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та був встановлений строк для подання відзиву на позовну заяву та належним чином засвідчену копію пенсійної справи позивача протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.11.2022 було замінено відповідача по справі з Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на його правонаступника Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином, а саме: ухвала про відкриття провадження по справі від 10.06.2022 була отримана Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області від 13.06.2022 про що свідчить наявність кабінету електронного суду та відповідна відмітка в графі «доставлено» та «дата встановлення статусу»; ухвалу суду від 09.11.2022 про заміну відповідача по справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області отримало 10.11.2022 про що свідчить наявність кабінету електронного суду та відповідна відмітка в графі «доставлено» та «дата встановлення статусу».

Станом на дату розгляду зазначеної справи від відповідача відзиву на адміністративний позов та належним чином засвідченої копії пенсійної справи позивача на адресу суду надано не було.

Враховуючи вищезазначене, відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву на адміністративний позов у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Позивач є пенсіонером та їй призначена пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 31.08.2012 року, що підтверджується та вбачається з листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 08.12.2021 року №20109-20355/М-15/8-0500/21.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ: 13486010) є юридичною особою та є суб`єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.

Як встановлено судом позивачу з 01 квітня 2014 року виплату пенсії було припинено у зв`язку із виїздом на постійне місце проживання за кордон (Ізраїль), за відновленням порушеного права на поновлення та отримання пенсійних виплат позивач звернулась до суду.

Вказані обставини підтверджуються заявою по суті, та не заперечуються позивачем.

Судом встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 по справі №200/4808/19-а було вирішено: адміністративний позов ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправними дій, рішення та бездіяльність суб`єкта владних повноважень та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнано протиправними та скасовані рішення Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області викладені у листах від 22.11.2018 року №08892/04, від 23.11.2018 року №18969-0/04 щодо відмови у поновленні виплати пенсії ОСОБА_1 .

Визнано протиправною бездіяльність Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо не поновлення ОСОБА_1 пенсії.

Зобов`язано Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.04.2014 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Добропільського об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 768,40 грн.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2019 року апеляційну скаргу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03 червня 2019 року у справі №200/4808/19-а повернуто заявникові. Повний текст ухвали складений та підписаний 15 серпня 2019 року.

Таким чином рішення по справі № 200/4808/19-а за позовом ОСОБА_1 до Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про зобов`язання вчинити дії щодо поновлення виплати пенсії, набрало законної сили відповідно до ухвали Першого апеляційного адміністративного суду 15.08.2019 року.

Як встановлено судом та не заперечується позивачем, відповідач, на виконання вищезазначеного рішення Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року, що набуло законної сили, ОСОБА_1 проведено нарахування та розпочато виплату пенсії.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, представником позивача на адресу Добропільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області був скерований запит від 30.11.2021 року з проханням надати наступну інформацію: дата з якої призначено пенсію; коефіцієнт страхового стажу; коефіцієнт заробітної плати (доходу, грошового забезпечення); заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) для обчислення перерахунку, індексація пенсії на поточний момент; поточний розмір пенсії для виплати; розрахунок компенсації втрати частини доходів.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області була надана відповідь №20109-20355/М-15/8-0500/21 від 08.12.2021 року на адвокатський запит представника позивача, в якому відповідач зазначив, що страховий стаж для обчислення пенсії враховано за період з 01.09.1966 по 05.04.1967 та з 20.03.1968 по 21.11.1997 та складає 30 років 3 місяці 7 днів. Коефіцієнт стажу з урахуванням кратності 0,40838. Середньомісячна заробітна плата для обчислення пенсії врахована за періоди з 01.01.1986 по 31.12.1990 та складає 1315,47 (2001,20 грн. показник середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2001,20 роки)х1,00000 індивідуальний коефіцієнт заробітної плати). Розмір пенсії станом на 01.12.2021 складає 949,00 грн.

Відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по картковому рахунку ОСОБА_2 станом на 08.04.2021 року, судом встановлено, що відповідачем на рахунок позивача за період з 01.01.2021 по 07.04.2021 року включно, нараховувалась та виплачувалась пенсія у розмірі 2000,00 грн.

Не погодившись із таким розрахунком пенсії відповідача, позивач звернулась за захистом своїх прав до суду. Отже спірним питанням у даній справі є зменшення відповідачем суми пенсії з 2000,00 грн. до 949,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 25 Конституції України гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ст. 33 Конституції України).

Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Право на пенсію в Україні є конституційним правом громадянина України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення ст. 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики України. Пенсійний фонд України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Отже, відповідач має діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими нормами.

З 01.01.2004 набрав чинності Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-ІV).

Пунктом 1 частини першої статті 8 Закону № 1058-ІV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

У статті 1 Закону № 1058-ІV зазначено, що мінімальна пенсія державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно з абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону № 1058-ІV виключно цим Законом визначаються мінімальний розмір пенсії за віком.

За приписами частини першої статті 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, пенсії або аналогічної виплати, встановленої в інших державах, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі встановлюється з урахуванням зазначених сум.

Водночас згідно з положеннями ч. 2 ст. 28 Закону № 1058-ІV з 1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

А частиною третьою статті 28 Закону № 1058-ІV установлено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено абзацом першим частини першої цієї статті, мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі, пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, з дня поновлення виплати пенсії (з 01.04.2014) позивач користується усіма правами на підвищення та перерахунок пенсії згідно з вимогами Закону № 1058-ІV. Будь-яких обмежень його прав, як пенсіонера, якому призначено виплату пенсії за рішенням суду, вказаним Законом не встановлено.

Відтак суд вважає, що оскільки пенсію позивачу призначено у мінімальному розмірі пенсії за віком, зі зміною такого розміру, визначеного законом, пенсія позивача підлягає перерахунку.

Разом з тим суд вважає безпідставними доводи позивача про те, що відповідний перерахунок повинен здійснюватися автоматично у зв`язку із збільшенням розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік.

За змістом ч. 2 ст. 28 Закону № 1058-ІV, починаючи з 01.01.2018 мінімальний розмір пенсії за віком у розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати виплачується особам (жінкам), які досягли 65-річного віку, за наявності у них 30 років страхового стажу.

Як встановлено судом та не заперечується відповідачем, що підтверджується листом відповідача від 08.12.2021 року, страховий стаж позивача складає (30 років 3 місяці 7 днів), виходячи з приписів ч.2 ст.28 Закону №1058-IV розмір пенсії позивача обчислюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, тобто приписами цієї статті зазначено, що пенсія не може бути меншим ніж розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Як вбачається з матеріалів справи позивачу після поновлення нарахування та виплати пенсії, відповідачем пенсія була розрахована та виплачувалась у сумі 2000 грн. Однак відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача від 08.12.2021 року №20109-20355/М-15/8-0500 з якого вбачається, що розмір пенсії позивача з 01.12.2021 року складає 949,00 грн.

Однак суд не погоджується з зазначеним розрахунком відповідача щодо зменшення розміру пенсії позивача з 2000,00 грн. до 949,00 грн. та вважає протиправними дії відповідача стосовно зменшення суми пенсійних виплат позивача.

З системного аналізу норм пенсійного законодавства можна дійти висновку, що перерахунок мінімальної пенсії за віком здійснюється автоматизованим способом за матеріалами пенсійних справ, виходячи з нової величини мінімальної заробітної плати або ж прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Враховуючи, що відповідачем не було надано на адресу суду ані відзиву, ані матеріалів пенсійної справи позивача та зі змісту листа відповідача від 08.12.2021 року не вбачається будь-яких даних, які б вказували на те, що із збільшенням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, розмір пенсії позивача збільшувався натомість зі змісту вищезазначеного листа судом встановлено, що навпаки розмір пенсії позивача зменшився.

Судом встановлено, що відповідно до статті 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік» мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить: з 1 січня - 6000 гривень, з 1 грудня - 6500 гривень; отже відповідно до приписів ч.2 ст.28 Закону №1058-IV розмір пенсії позивача обчислюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно пенсія позивача враховуючи що у позивача страховий стаж більше 30 років, повинна бути 6500 х 40% = 2600,00 грн., но ніяк не менше 1934,00 грн. це розмір прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність станом на 1 грудня 2021 року відповідно до ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відтак, виконання вимог закону, в тому числі, щодо проведення підвищення та перерахунку пенсій є обов`язком відповідача.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що відповідачем був зменшений розмір пенсії позивача з 2000,00 грн. до 949,00 грн., суд доходить висновку, що відповідачем були допущені протиправні дії щодо невиплати позивачу мінімальної пенсії за віком у законодавчо встановлених розмірах, з урахуванням збільшення розмірів прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність.

Окрім цього в рішенні Донецького окружного адміністративного суду від 03.06.2019 року по справі №200/4808/19-а в резолютивній частині було вирішено зобов`язати Добропільське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_1 з 01.04.2014 року в розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність.

Окрім цього вказаний обов`язок відповідача безпосередньо випливає з положень ч. 3 ст. 42 Закону № 1058-ІV, якою визначено, що з 01.01.2016 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, а також у разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, підвищується розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 28 цього Закону (крім пенсіонерів, які працюють (провадять діяльність, пов`язану з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування). Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму/мінімальної заробітної плати.

Суд зазначає, що особа має гарантоване державою законне право і сподівання на збільшення розміру мінімальної пенсії за віком у разі збільшення, зокрема, розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлює, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у справі «Сук проти України», поняття майно в першій частині статті 1 Протоколу першого має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси, що складають активи, наприклад, борги, можуть також вважатися майновими правами і, відповідно, майном у розумінні цього положення. Держава на власний розсуд визначає, які доплати надавати своїм працівникам із державного бюджету. Держава може ввести, призупинити або припинити їх виплату, вносячи відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні доплати, є чинною, а передбачені умови дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Тобто право на пенсію включається у поняття майно в розумінні статті 1 Протоколу першого до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. А тому, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат, в даному випадку збільшення розміру мінімальної пенсії за віком, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, в рамках національної системи соціального забезпечення, та якщо відповідні умови дотримано, органи влади не можуть відмовити у таких виплатах доти, доки виплати передбачено законодавством.

З огляду на викладене суд зазначає, що позивач отримав право на поновлення пенсії за віком і відповідач зобов`язаний реалізовувати це право у тому числі шляхом проведення наступних перерахунків її розміру, за наявності законних підстав для цього, незалежно від того, призначена пенсія добровільно чи за рішенням суду.

Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод. Інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Отже, враховуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що належним та допустимим способом захисту порушених прав позивача буде визнання протиправними дій відповідача стосовно зменшення ним суми нарахованої пенсії з 2000,00 грн. яку отримувала позивач до суми 949,00 грн. станом на 01.12.2021 року та зобов`язати відповідача привести у відповідність розмір пенсії позивача відповідно до приписів Закону України № 1058-ІV нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з урахуванням автоматичного перерахунку мінімального розміру пенсії за віком у зв`язку із зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, визначеного законом починаючи з 01.12.2021 року, з урахуванням виплачених сум.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За змістом пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується квитанцією від 08.06.2022, позивач за подання адміністративного позову сплатила 992,40 грн. судового збору.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливе повернути позивачу судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області у розмірі 992,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) стосовно зменшення суми нарахованої пенсії з 2000,00 грн. яку отримувала ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) до суми 949,00 грн. станом на 01.12.2021 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) привести у відповідність розмір пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) відповідно до приписів Закону України № 1058-ІV, нарахувати та виплатити позивачу пенсію за віком з урахуванням автоматичного перерахунку мінімального розміру пенсії за віком у зв`язку із зміною (збільшенням) розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність на відповідний рік, визначеного законом починаючи з 01.12.2021 року, з урахуванням виплачених сум.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, юридична адреса: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл. Соборна, 3) судові витрати у розмірі 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок на користь ОСОБА_1 (адреса для листування: АДРЕСА_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_3 ).

Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2023 року.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.О. Голошивець