Рішення № 110208981, 11.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

11 квітня 2023 р. Справа № 120/9377/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" до Вінницької митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним був придбаний за зовнішньоекономічним договором 02/07/2022 від 02 липня 2022 року у Yuriy Prysyazhnyuk транспортний засіб марки DAF модель XF 460 FT.

З метою митного оформлення в режимі імпорту вказаного товару, 18 липня 2022 року позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД), яку прийнято в роботу митним постом Вінницької митниці та присвоєно номер UA401020/2022/031497.

Зазначений товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості у розмірі 18 445 євро, про що зазначено у відповідних графах ЕМД, зокрема 22 та 42. Також за доставку та страхування імпортованого товару заявлено 300 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД надано всі необхідні документи (розділ 44 ЕМД).

Проте, за результатом розгляду поданої електронної митної декларації відповідачем було прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні, шляхом надання картки відмови від 19.07.2022 № UA401020/2022/001431, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення Рішення про коригування митної вартості від 19.07.2022 № UA401000/2022/000027/2, згідно якого митну вартість товару визначено за резервним методом визначення митної вартості.

Позивач не погоджується з вказаними рішеннями митного органу з підстав того, що всі наявні документи, що стосуються визначення митної вартості, надані разом з електронною вантажною митною декларацією.

Позивач вказує, що у запиті відповідачем здійснено лише цитування частини другої статті 53 Митного кодексу України, без конкретизації документів, яких не вистачає для застосування основного методу та не виокремлено з свого шаблонного повідомлення ті документи, які вже були фактично надані позивачем одночасно із поданою ним ЕМД.

Питання того, що митним органом стверджується про неможливість однозначного встановлення належності інвойса до контракту від 02.07.2022 №02/07/2022, на думку позивача, є безпідставним, оскільки ідентифікаційний номер транспортного засобу, який було зазначено в Контракті та інвойсі є унікальним. При співставленні інвойсу та контракту вбачається, що вони складені та підписані щодо продажу конкретно визначеного транспортного засобу, а саме: DAF XF 460 FT, 2016 року виробництва, VIN-код якого - XLRTEFI4300G127925.

З приводу тверджень митного органу, що в довідці про понесені транспортні витрати та страхування відсутні конкретні числові значення витрат на транспортування та страхування, то позивач вказує, що зі змісту довідки № 67 від 18 липня 2022 року вбачається, що позивачем було понесено та включено до митної декларації витрати, як на транспортування транспортного засобу, так і його страхування до митного кордону України.

Згідно цієї довідки, вартість транспортування разом із страхуванням, до митного кордону України становить - 300 євро.

Крім того, позивач вказує, що коригуючи митну вартість товару, з підстав не прийняття довідки про понесені транспортні витрати, останній для розрахунку зазначених витрат мав би використовувати тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Натомість, такі витрати, які є реальними, не можуть в жодному разі призвести до збільшення вартості товару на 107 відсотків.

Позивач також заперечує сумніви митного органу щодо умов перевезення ТЗ, оскільки п. 3.7 Контракту продавець взяв на себе зобов`язання по митному очищенню товару, зазначивши умови поставки FCA. Вказана обставина підтверджується і тим, що листом від 21 липня 2022 року продавець повідомив позивача, що експортне митне оформлення увійшло до вартості товарів.

З приводу обґрунтованого сумніву щодо достовірності задекларованої митної вартості з підстав того, що відправником товару виступає PRYSYAZFINYUK YURIY, а не юридична особа з якою укладено зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022 - FIRMA YURIY PRYSYAZFINYUK, то позивач вказує, що в усіх документах, які були подані позивачем до митного оформлення та були отримані від продавця міститься відомості лише про фізичну особу та жоден із документів не містить інформації, що продавцем була юридична особа. Також позивач звертає увагу, що FIRMA YURIY PRYSYAZFINYUK це лише торгова назва продавця, оскільки в німецькому законодавстві відсутня така правова форма, як FIRMA.

Одночасно позивач заперечує щодо обраного відповідачем методу та джерела, яке було взято для визначення митної вартості товару, оскільки обираючи в якості джерела числового значення схожий автомобіль, відповідач не зазначив порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а також конкретних митних декларації з аналогічним товаром та рішень про коригування митних вартостей такого товару, якщо такі передували поданню цієї декларації. Не враховано було відповідачем під час прийняття оскаржуваного рішення комплектацію, пробіг, а особливо технічний стан транспортного засобу, який потребував ремонту та відновлення, що підтверджується застереженнями, які зазначені в продавцем в інвойсі.

Позивач звертає увагу на правові позиції, що зазначені в постановах від 24 листопада 2021 року у справі №9520/11059/2020 та від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19, в яких Верховний Суд звернув увагу на тому, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

З огляду на вищевикладене, позивач, з метою скасування вказаного рішення про коригування митної вартості та картки відмови, звернувся до суду.

Ухвалою від 16.11.2022 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні). Установлено строк для подання заяв по суті.

28.11.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Зазначено, що до митного оформлення за ЕМД UA 401020/2022/031497 від 18.07.2022 було заявлено товар: сідельний тягач, що був у використанні марки DAF, модель XF 460 FT, vin: НОМЕР_1 .

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 02.07.2022 №030-2022, платіжне доручення від 04.07.2022 №18, довідка про понесені транспортні витрати та страхування від 18.07.2022 №67, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.10.2016 № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.10.2016 №ZBI 186070153, зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022, митна декларація країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE745583115086Е0.

Відповідач вказує, що митний орган, згідно з п. 5 ст. 54 МК України, має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, в наданому до митного оформлення інвойсі від 02.07.2022 №030-2022 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойса до контракту від 02.07.2022 №02/07/2022. В наданій довідці про понесені транспортні витрати та страхування №67 від 18.07.2022 на загальну суму 600 EUR (300 EUR окремо за сідельний тягач) відсутні конкретні числові значення витрат на транспортування та страхування, хоча згідно п. 3.5 зовнішньоекономічного договору 02.07.2022 №02/07/2022 передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві разом з товаром документи, в тому числі страхові поліси та номерні знаки (страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування.

Відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: - рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів: - банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; - калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Зважаючи на те, що перевезення здійснювалось ТОВ "Агропослугтранссервіс", яке виступає і отримувачем товару, жоден з вищенаведених документів, та документи які б підтверджували вартість страхування, до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МК України в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості.

На відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) сідлових тягачів за значно вищою вартістю, аніж заявлена декларантом.

Згідно додатково наданої декларантом копії декларації країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE745583115086Е0 поставка товару здійснювалась на умовах EXW Schonau, що суперечить умовам поставки зазначеним у п. 3.7 контракту (FCA Munchen).

Окрім того, відправником товару виступає PRYSYAZHNYUK YURIY, а не юридична особа з якою укладено зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022 - FIRMA YURIY PRYSYAZHNYUK. З огляду на вищевикладене існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.

В порядку положення ч. 3 ст. 53 МК України, 19.07.2022 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2, 3 ст. 53 МК України.

Декларантом листами від 19.07.2022 № 190722/2 та №190722/7 було надіслано відповідь, що інші документи надаватись не будуть.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.

З приводу резервного методу визначення митної вартості товару, то відповідач вказує, що оскільки використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп.2, 3 статті 58 застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.07.2022 №UA100380/2022/356704 за якою оформлено товар "ВАНТАЖНИЙ СІДЕЛЬНИЙ ТЯГАЧ", що був у користуванні (для перевезення напівпричепів дорогами загального використання, не містить навігаційних систем та радіо передавачів, цивільного призначення).

В результаті консультації декларанту роз`яснено, що згідно з п. 3 ст. 52 МК України він має право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби; у разі незгоди декларанта з рішенням митного органу Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X МКУ в розмірі, визначеному митним органом відповідно до ч. 7 ст. 55 МК України. Також роз`яснюється право на оскарження рішення про коригування заявленої митної вартості у органі доходів і зборів вищого рівня відповідно до глави 4 МК України або до суду.

Відповідач у своїх доводах покликається на рішення від 31 березня 2015 року (справа № 21-127а15), у якому Верховний Суд України вказав, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З огляду на вищевикладене, відповідач вважає, що митниця діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо розміру визначених позивачем судових витрат, то відповідач вважає його необґрунтованим, завищеним та таким, що не відповідає складності вказаної справи.

06.01.2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо відзиву на позовну заяву, у якій представник позивача спростовує доводи відповідача та наводить мотиви їх відхилення.

Також представником позивача подано клопотання про залишення відзиву Вінницької митниці без розгляду з підстав того, що він не направлений позивачеві, всупереч положенням ст. 162 КАС України.

Ухвалою від 11.04.2023 в задоволені клопотання відмовлено.

Враховуючи, що розгляд справи по суті розпочався, інших заяв і документів не надходило, а визначений строк для їх подання закінчився, клопотань щодо продовження процесуального строку не надходило, відтак суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив наступне.

02.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" (покупець) та FIRMA YURIY PRYSYAZHNYUK (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №02/07/2022 (а.с. 38-40).

За умовами контракту продавець поставляє покупцеві транспортні засоби, бувші у користуванні: автомобіль DAF, модель XF 460 FT, 31.10.2016, XLRTEH4300G127925.

Відповідно до п. 1.2 Контракт, код товару 8701209000, сідельний тягач DAF XF 460 FT. Виробник товару - країна Нідерланди (п. 1.3 Контракту).

Кінцевим споживачем на території України є "Агропослугтранссервіс" (п. 1.4 Контракту).

Загальна вартість автомобіля складає 18 445 євро (п. 2.1 Контракту).

Продавець поставляє товар відповідно до цього контракту на умовах FCA-Munchen (п. 3.7 Контракту).

З метою митного оформлення в режимі імпорт вказаного товару, 18 липня 2022 року позивачем до митного оформлення було подано електронну митну декларацію (далі - ЕМД), яку прийнято в роботу митним постом Вінницької митниці та присвоєно номер UA401020/2022/031497.

Зазначений товар, відповідно до укладеного договору та рахунку-фактури заявлено за основним методом визначення митної вартості у розмірі 18 445 євро, про що зазначено у відповідних графах ЕМД, зокрема 22 та 42. Також за доставку та страхування імпортованого товару заявлено 300 євро.

Для підтвердження заявленої митної вартості митному органу, разом з ЕМД надано (розділ 44 ЕМД):

0380 Рахунок-фактуру (інвойс) №9 030-2022 від 02.07.2022;

0862 Декларацію про походження товару № 030-2022 від 02.07.2022;

2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.10.2016;

2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.10.2016;

3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару № 18 від 04.07.2022;

3006 Калькуляція транспортних витрат б/н від 18.07.2022;

3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 67 від 18.07.2022;

3015 Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 138/07 від 18.07.2022;

4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/07/2022 від 02.07.2022;

9000 Інші некласифіковані документи лист № 190722/2 від 19.07.2022;

9000 Інші некласифіковані документи лист № 190722/7 від 19.07.2022;

9610 Копію митної декларації країни відправлення № 22DE745583115086E0 від 11.07.2022.

Згідно поданих документів визначено вартість імпортованого товару в сумі 18 445 євро та 300 євро за доставку та страхування імпортованого товару.

19 липня 2022 року позивачу від відповідача надійшло повідомлення з проханням надати документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товарів, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (а.с. 34).

У відповідь на зазначений запит, митним брокером позивача, листом № 190722/2 від 19.07.2022, повідомлено Вінницькій митниці, що всі наявні документи, що стосуються визначення митної вартості, надані разом з електронною вантажною митною декларацією. Інші документи надаватися не будуть (а.с. 35).

На підставі отриманого листа, 19 липня 2022 року відповідачем направлено нову вимогу за змістом якої вказано: За результатами виконання митних формальностей за МД встановлено, що надані документи, що відповідно до ч. 2 ст. 53 МКУ підтверджують заявлену митну вартість товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару (у довідці про транспортні витрати відсутня інформація щодо числового значення страхування). Відповідно до ч. 3 ст. 53 МКУ висловлено прохання надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Інші документи - за бажанням (а.с. 36).

У відповідь на зазначену вимогу, митним брокером позивача, листом № 190722/7 від 19.07.2022, було повідомлено, що всі наявні документи, що стосуються визначення митної вартості, надані з ЕМД.

Додатково надсилається калькуляція б/н від 18.07.2022 по витратах на транспортування транспортних засобів, де окремо зазначено вартість транспортних витрат та страхування до митного кордону України. Також надається додатково експортна декларація країни відправлення № 220Е745583115086Е0 від 11 липня 2022 року, де зазначено вартість транспортного засобу. Інші документи надаватись не будуть.

За результатом опрацьованої митної декларації та поданих документів Вінницькою митницею прийнято рішення щодо відмови в митному оформленні шляхом надання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.07.2022 за № UA401020/2022/001431, а заявлену митну вартість скориговано шляхом винесення рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 за №UA401000/2022/000027/2.

Спірною карткою відмови від 19.07.2022 за № UA401020/2022/001431 позивачу відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів, з причин: в процесі митного контролю та митного оформлення з`ясовано, що декларантом заявлено наступні відомості про митну вартість товару. Рішення про відмову прийнято, відповідно до п. 5,6 ст. 54, ст. 256 Митного кодексу України, у зв`язку з винесенням рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 за №UA401000/2022/000027/2, яке надіслано декларанту засобами електронного зв`язку. Заяви на відкликання митної декларації не надходило.

Спірним рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 за №UA401000/2022/000027/2, яким скориговано митну вартість товару, що призвело до збільшення суми митних платежів, зокрема, розрахована декларантом митна вартість товару становить - 18 745,00 (EUR), тоді як скоригована митним органом - 38 956,00 (EUR).

Обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, полягають у наступному.

До митного оформлення, в тому числі для підтвердження митної вартості товару, були подані наступні документи: рахунок-фактура (інвойс) від 02.07.2022 за №030-2022, платіжне доручення від 04.07.2022 №18, довідка про понесені транспортні витрати та страхування від 18.07.2022 №67, свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.10.2016 № НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію ТЗ від 31.10.2016 №ZBI 186070153, зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022, митна декларація країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE745583115086E0. Відповідно до ч. 1 ст. 337 МК України визначено, що перевірка документів та відомостей, які подаються митному органу під час переміщення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення форматологічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МКУ). Згідно п. 5 ст. 54 МК України митний орган має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документу чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості. Згідно п. 2 ст. 52 МК України декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Так, в наданому до митного оформлення інвойсі від 02.07.2022 №030-2022 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойса до контракту від 02.07.2022 №02/07/2022.

В наданій довідці про понесені транспортні витрати та страхування №67 від 18.07.2022 на загальну суму 600 EUR (300 EUR окремо за сідельний тягач) відсутні конкретні числові значення витрат на транспортування та страхування, хоча згідно п. 3.5 зовнішньоекономічного договору 02.07.2022 №02/07/2022 передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві разом з товаром документи, в тому числі страхові поліси та номерні знаки (страхування на території ЄС є обов`язковим для ТЗ, що пересуваються своїм ходом по шляхах загального користування (статтею 3 Директиви 2009/103/ЄС Європейського Парламенту та Ради від 16 вересня 2009 року визначено, що відповідно до статті 5, кожна держава-член вживає всіх заходів необхідних для забезпечення покриття страховкою цивільної відповідальності відносно використання автотранспортних засобів).

Також слід зазначати, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296), для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Враховуючи те, що перевезення здійснювалось ТОВ "АГРОПОСЛУГТРАНССЕРВІС", яке виступає і отримувачем товару, жоден з вищенаведених документів, та документи які б підтверджували вартість страхування, до митного оформлення не надано, відповідно не надано документи, що відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 53 МКУ в обов`язковому порядку подаються з метою підтвердження заявленої митної вартості. В той же час на відкритих інтернет-ресурсах, які спеціалізуються з продажу транспортних засобів на території Європейського Союзу, наявні пропозиції з продажу максимально схожих (марка, модель, рік виготовлення) сідлових тягачів за значно вищою вартістю, аніж заявлена декларантом.

Окрім того, згідно додатково наданої декларантом копії декларації країни відправлення від 11.07.2022 № 22DE745583115086E0 поставка товару здійснювалась на умовах EXW Schоnau, що суперечить умовам поставки зазначеним у п. 3.7 контракту (FCA Munchen). Відповідно до умов поставки EXW (франко-завод) продавець здійснює поставку в момент коли він надає товари у розпорядження покупця в названому місці (згідно митної декларації країни експорту Schonau), продавець не несе будь яких витрат по очищенню товарів для експорту (експортні формальності/оформлення).

Також, відправником товару виступає PRYSYAZHNYUK YURIY, а не юридична особа з якою укладено зовнішньоекономічний договір від 02.07.2022 №02/07/2022 - FIRMA YURIY PRYSYAZHNYUK. 3 огляду на вищевикладене існує обґрунтований сумнів достовірності задекларованої митної вартості.

Враховуючи вищезазначене та положення ч. 3 ст. 53 МК України, 19.07.2022 декларанту було направлені електронні повідомлення щодо витребування додаткових документів згідно ч. 2,3 ст. 53 МК України. Декларантом листами від 19.07.2022 №190722/2 та №190722/7 було надіслано відповідь, що інші документи надаватись не будуть. У зв`язку з цим, є підстави вважати, що інвойс, який подавався до митного оформлення не містить достовірної інформації щодо "дійсної вартості" транспортного засобу відповідно до статті VII ГАТТ.

Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МК України) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст. 62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.07.2022 № UA100380/2022/356704 за якою оформлено товар "ВАНТАЖНИЙ СІДЕЛЬНИЙ ТЯГАЧ", що був у користуванні (для перевезення напівпричепів дорогами загального використання, не містить навігаційних систем та радіопередавачів, цивільного призначення). Виробник DAF TRUCKS N.V. Країна виробництва NL. Торгівельна марка "DAF". Марка: DAF. Модель: XF 460 FT. Шасі №: XLRTEH4300G125077. Двигун №:А261128, ДИЗЕЛЬ, Тип: МХ-13 340Н1, ЄВРО-VI, 340 кВт/460 КС, 12902 куб.см.). Календарний/Модельний рік випуску 2016" та складає 38956 Євро.

Не погодившись з рішенням про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 за № UA401000/2022/000027/2 та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 19.07.2022 за № UA401020/2022/001431 з метою їх скасування, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Частиною другою статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі - МК УКраїни), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 1 МК, законодавство України з питань митної справи складається Конституції України, цього Кодексу, інших законів України, що регулюють питання, зазначені у статті 7 цього Кодексу, з міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також з нормативно-правових актів, виданих на основі та на виконання цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом та іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частин 1-2 ст. 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом (ч.6 ст.257 МК України).

Частиною третьою статті 318 МК України передбачено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Розділом ІІІ МК України унормовано питання митної вартості товарів, методи її визначення та наслідки виявлення розбіжностей.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (ст. 52 МК України).

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України, частиною першою якої обумовлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно з частиною другою зазначеної статті документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом встановлено, що разом із митною декларацією від 18.07.2022 № UA401020/2022/031497 позивачем подано й інші документи (графа 44 ЕМД), як це передбачено Митним кодексом України, зокрема:

0380 Рахунок-фактуру (інвойс) №9 030-2022 від 02.07.2022;

0862 Декларацію про походження товару № 030-2022 від 02.07.2022;

2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 31.10.2016;

2800 Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 31.10.2016;

3001 Банківський платіжний документ, що стосується товару № 18 від 04.07.2022;

3006 Калькуляція транспортних витрат б/н від 18.07.2022;

3007 Документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 67 від 18.07.2022;

3015 Висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями № 138/07 від 18.07.2022;

4100 Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів № 02/07/2022 від 02.07.2022;

9000 Інші некласифіковані документи лист № 190722/2 від 19.07.2022;

9000 Інші некласифіковані документи лист № 190722/7 від 19.07.2022;

9610 Копію митної декларації країни відправлення № 22DE745583115086E0 від 11.07.2022.

Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Безспірно встановлено, що позивач в цілях митного оформлення товару який ним ввозився в режимі імпорту на підставі митної декларації UA401020/2022/031497 визначив митну вартість за основним методом.

Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи передбачені цією статтею.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч. 5 ст. 53 МК України).

Відповідно до ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7 ст. 54 МК України).

Крім цього частиною 1 ст. 55 МК України митному органу надано повноваження приймати рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Проаналізувавши наведені норми Митного кодексу України суд доходить таких висновків.

Декларант (позивач) при митному оформленні товарів зобов`язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Однак митний орган (відповідач) має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.

Зокрема митний орган може надіслати декларанту письмову вимогу про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім цього, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Позиція суду узгоджується із висновком Верховного Суду викладеному у постанові від 08.06.2022 (справа № 380/1197/20).

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

В подальшому ненадання декларантом повного переліку правомірно витребуваних документів може бути підставою для прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості та застосування іншого (не основного) методу визначення митної вартості та відмови в митному оформленні випуску чи пропуску товарів через митний кордон.

Цими повноваженнями скористався відповідач у спірних правовідносинах прийнявши рішення про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 № UA401000/2022/000027/2 та оформивши картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/001431.

Оцінюючи рішення, що стали предметом оскарження суд повинен перевірити чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений нормами Митного кодексу України.

Суд зауважує, що повноваження митного органу витребовувати у декларанта додаткові документи підпорядковані чітким умовам їх реалізації (наявність обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості декларантом чи уповноваженою особою). Тому за належного виконання декларантом обов`язку у спосіб подання митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості, які базуються на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, митний орган не може витребовувати додаткові документи та ставити під сумнів застосований декларантом основний метод визначення митної вартості, а також відмовляти в оформленні та пропуску товарів.

З огляду на викладене, слід зробити висновок, що підставою для негативних наслідків для декларанта у вигляді прийняття рішення про коригування митної вартості та рішення про відмову у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю може бути лише невиконання правомірної та обґрунтованої вимоги митного органу про надання тих чи інших документів.

Повертаючись до обставин цієї справи та проаналізувавши обставини, що стали підставою для оформлення митним органом вимоги про надання декларантом додаткових документів, а після цього стали підставами для прийняття оскарженого рішення та складення картки відмови суд не може погодитися із їх обґрунтованістю та законністю з огляду на те, що до митного оформлення позивачем було подано належні, достатні та достовірні документи які, підтверджують усі показники митної вартості.

У оскарженому рішенні, як на підставу для його прийняття відповідач вказав, що в наданому до митного оформлення інвойсі від 02.07.2022 №030-2022 відсутнє посилання на контракт, що унеможливлює однозначне встановлення належності інвойсу до контракту від 02.07.2022 №05/07/2022.

З цього приводу суд зазначає, що в чинному законодавстві відсутні обов`язкові вимоги до реквізитів, які мають бути зазначені в інвойсі, а тому відсутність в інвойсі посилання на відповідний договір не може слугувати підставою для визнання його недійсним або викликати сумніви щодо достовірності інформації, яка в ньому зазначена. Крім цього, інвойс містить вичерпні відомості про транспортний засіб, а саме інформацію щодо виробника транспортного засобу, модель, а також VIN-код транспортного засобу, за якими його можна ідентифікувати, що є аналогічним з інформацією, яка зазначена в пункті 1.1 Контракту (а.с. 38).

Крім того, згідно із п. 2.2. Вимог до перевірки конструкції та технічного стану колісного транспортного засобу, методи такої перевірки, затверджених однойменним Наказом Міністерства інфраструктури України від 26 листопада 2012 року № 710, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2012 року за № 2169/22481 - ідентифікація виробника, категорії, моделі, дати виготовлення завершеного транспортного засобу, його призначення, типу двигуна, окремих технічних характеристик здійснюється за даними міжнародного ідентифікаційного номера (VIN - Vehicle Identification Number).

Відповідно до міжнародного стандарту ISO 3779:2009 VIN-код - це ідентифікаційний номер транспортного засобу, що складається з комбінації цифрових та літерних умовних позначень. Код є обов`язковим елементом маркування та індивідуальний для кожного транспортного засобу.

Вказаний стандарт встановлює вимоги до трьох складових частин VIN-коду - міжнародного коду виробник, описової частини ідентифікаційного номера транспортного засобу та до розпізнавальної частини ідентифікаційного номера транспортного засобу.

Враховуючи те, що ідентифікаційний номер транспортного засобу, який було зазначено в Контракті та інвойсі є унікальним - твердження митного органу про неможливість однозначного встановлення належності інвойса до контракту від 02.07.2022№02/07/2022 є безпідставними, оскільки при поверхневому огляді та співставленні інвойсу і контракту вбачається, що вони складені та підписані щодо продажу конкретно визначеного транспортного засобу, а саме: DAF XF 460 FT, 2016 року виробництва, VIN-код якого - НОМЕР_4 .

Стосовно посилань відповідача на те, що в наданій довідці про понесені транспортні витрати та страхування №67 від 18.07.2022 на загальну суму 600 EUR (300 EUR окремо за сідельний тягач) відсутні конкретні числові значення витрат на транспортування та страхування, хоча згідно пункту 3.5 зовнішньоекономічного договору 02.07.2022 № 02/07/2022 передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві разом з товаром документи, в тому числі страхові поліси та номерні знаки.

Однак судом встановлено, що відповідно до довідки №67 від 18.07.2022 (а.с. 50) позивачем було понесено та включено до митної декларації витрати як на транспортування транспортного засобу, так і його страхування до митного кордону України. Згідно із цією довідкою вартість транспортування разом із страхуванням до митного кордону України становить 300 євро.

Суд зазначає, що в графі 22 та 42 митної декларації позивачем вказано вартість товару в сумі 18445,00 євро, що еквівалентно 542 602,10 грн. Разом з тим враховуючи витрати транспортування та страхування в сумі 300 євро загальна вартість у гривневому еквіваленті становить 551 427,29 грн.

Щодо посилань відповідача на те, що відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599 "Про затвердження Форми декларації митної вартості та Правил її заповнення" (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 18.06.2012 за № 984/21296) для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, однак позивачем, який здійснював перевезення та одночасно виступав отримувачем товару, не подано жодного документу для підтвердження витрат на транспортування та документу, які б підтверджували вартість страхування, до митного оформлення, то суд зазначає, що в даному випадку митний орган, встановивши невідповідність довідки, яка була надана декларантом під час митного оформлення, мав змогу витребувати довідку з посиланням на вищезазначений наказ Міністерства фінансів України, чого фактично зроблено не було. Крім того, коригуючи митну вартість товару з підстав неприйняття довідки про транспортні витрати, відповідач не врахував і, відповідно, не застосував вимоги абзацу 8 до графи 20 Правил заповнення декларації митної вартості, в якому міститься чітка вимога про те, що у разі відсутності будь-яких відомостей про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, для розрахунку зазначених витрат використовуються тарифи, які застосовуються перевізниками для відповідного виду транспорту, що діяли на дату транспортування товару.

Отже, не приймаючи довідку декларанта про транспортні витрати, відповідач у своєму рішенні мав зазначити про те, які саме застосовано тарифи для відповідного виду транспорту і які було застосовано митним органом.

В цьому контексті суд також враховує, що витрати позивача на перевезення товару були реальними та підтверджуються документально.

Щодо тверджень відповідача, що поставка товару здійснювалася на умовах EXW Schonau та це суперечить умовам поставки зазначеним у п.3.7 контракту (FCA-Munchen), суд зазначає наступне.

Згідно з умовами FCA (Франко перевізник) відповідальність знімається з вантажовідправника у той момент, коли він передає товар перевізнику, найнятому покупцем Подальші ризики за транспортування вантажу покупець несе самостійно. При цьому всі експортні формальності і мита повинен здійснити і оплатити продавець, а витрати на доставку та митне оформлення для імпорту залишається на покупцеві.

Ризики за товар переходять від продавця до покупця після розміщення вантажу в транспорті, що належить перевізнику, або після передачі товару на місце завантаження на транспорт перевізника.

Згідно з базисом EXW (Франко завод), обов`язки вантажовідправника мінімальні, у той час як обов`язки одержувача максимальні. На покупця покладаються всі витрати і ризики з транспортування товару прямо від складу/фабрики продавця до місця призначення.

Під час морської доставки на умовах EXW відправник тільки завантажує товар в контейнер, і на цьому його відповідальність за вантаж закінчується. Відповідальність за митне оформлення вантажу для експорту теж лягає на покупця.

Перехід ризиків і права власності настає, коли вантажоодержувач приймає товар на фабриці або складі вантажовідправника. Продавець не несе відповідальності за завантаження товару. Він також не зобов`язаний займатися оформленням вантажу на митниці.

Позивач, як особа, яка відповідно до європейського законодавства не має осідок на території Європейського Союзу - не мав прав щодо дій по митному очищенню товару перед його вивезенням з території Європейського Союзу, а тому в будь якому випадку саме продавець товару має здійснити усі необхідні дії по поданню експортної декларації щодо митного очищення товару. Остаточна експортна декларація подавалась продавцем самостійно, а тому позивач не мав можливості перевірити її на наявність помилок, які призвели до розбіжностей в документах.

Окрім того, підлягає врахуванню той факт, що незважаючи на відповідні суперечності, умови постачання EXW та FCA відрізняються лише обов`язком продавця щодо митного очищення товару. Враховуючи діюче законодавство Європейського Союзу та наявний обов`язок щодо митного очищення товару виключно особою, яка має осідок на території Європейського Союзу, тобто експортером, позивачем не було понесено жодних додаткових витрат, які б могли призвести до збільшення вартості товару.

Серед іншого, в рішенні про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 відповідач також посилається на те, що відправником товару виступає ОСОБА_1 , а не юридична особа, з якою укладено зовнішньоекономічний договір , а саме - ОСОБА_2 , що, на переконання митного органу, викликає сумніви у достовірності задекларованої митної вартості.

З приводу таких доводів митного органу суд зазначає, що в усіх документах, які були подані позивачем до митного оформлення та були отримані від продавця міститься відомості лише про фізичну особу та жоден із документів не містить інформації, що продавцем була юридична особа.

З пояснень позивача, наведених у позовній заяві, слідує, що продаж напівпричепу здійснював ОСОБА_3 , який в Німеччині здійснює свою підприємницьку діяльність, як приватний підприємець, що аналогічно в українському законодавстві - фізична особа-підприємець.

При цьому, представник позивача звертає увагу, що "FIRMA YURIY PRYSYAZHNYUK" це лише торгова назва продавця, оскільки в німецькому законодавстві відсутня така організаційно-правова форма, як FIRMA. Водночас, юридичні особи, які зареєстровані в Німеччині, як і юридичні особи, які зареєстровані в Україні окрім свого найменування зобов`язані вказувати і організаційно-правову форму, а саме: GmbH (товариство з обмеженою відповідальністю), mini-Gmbh або UG (спрощена форма товариства з обмеженою відповідальністю), AG (акціонерне товариство), KGaA (командитне товариство в акціях), SE (Європейське акціонерне товариство).

Зазначених організаційно-правових форм не вказано, як в Контракті, так і інвойсі, що вкотре підтверджує безпідставність і необґрунтованість сумнівів відповідача про наявність суперечностей в документах про продаж товару юридичною особою. Натомість в поданих до митного оформлення документах, продавцем зазначено свій індивідуальний податковий номер (Steuernummer), який видається місцевим податковим органом, або фізичним особам-підприємцям, або самозайнятим особам (фрілансерам).

При цьому, факт того, що FIRMA PRYSYAZHNYUK YURIY є юридичною особою чи навпаки фізичною особою підприємцем не доведено жодною із сторін.

Більш того, відмінності у найменуванні відправника товару ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не можуть слугувати підставою для виникнення сумнівів у задекларованій митній вартості товару. При цьому відповідачем не вказано як зміниться цифрове значення та чи збільшиться ціна придбаного товару за умови, що продавцем буде юридична особа на відміну від фізичної.

Відтак, коригування митної вартості з формальної підстави - нечіткого зазначення найменування (іноземного) відправника товару є протиправною.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості товару, що ввозився позивачем на митну територію України, суд зазначає таке.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Верховний Суд у постанові від 13.07.2021 (справа № 200/6521/20-а) зазначив, що основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору.

Обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Проаналізувавши обставини, що встановлені у цій справі суд зазначає, що надані декларантом документи виключали обґрунтовані сумніви Митного органу в правильності зазначеної митної вартості товарів, висновки про що зроблено вище. Документи які подані під час митного оформлення містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за товар, що ввозився на територію України в режимі імпорту. Тому, митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару.

При цьому не наведення належного (об`єктивного) обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом за відсутності певних документів, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування відповідачем іншого, зокрема, резервного методу визначення митної вартості товару (постанова Верховного Суду від 17 липня 2019 року у справі № 809/872/17).

Стосовно обраного відповідачем методу та джерела, яке було взято для визначення митної вартості товару, суд зазначає наступне.

Так, оскаржуваному рішенні, відповідачем зазначено: "Враховуючи, що використані декларантом відомості для цілей визначення митної вартості не містять всіх конкретних числових значень щодо ціни, яка була сплачена, відповідно до пп. 2, 3 статті 58 МК України застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України. Митна вартість не може бути визначена за другорядними методами (ст. 59 та 60 МКУ) по причині відсутності у митного органу інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, що були оформлені у митному відношенні (малі ідентичний термін та умови експлуатації, комплектацію, пробіг, технічний стан та ін.). Визначити митну вартість за другорядними методами (ст.62 МК України) та (ст. 63 МК України) неможливо з причини відсутності у митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості.

Джерелом числового значення митної вартості є ЕМД від 05.07.2022 № UA100380/2022/356704 за якою оформлено товар "ВАНТАЖНИЙ СІДЕЛЬНИЙ ТЯГАЧ, що був у користуванні (для перевезення напівпричепів дорогами загального використання, не містить навігаційних систем та радіопердавачів, цивільного призначення). Виробник DAF TRUCKS N.V. Країна виробництва NL. Торгівельна марка "DAF". Марка: DAF. Модель: XF 460 FT. Шасі №: XLRTEH4300G125077. Двигун №:А261128, ДИЗЕЛЬ, Тип: МХ-13 340Н1, CBP0-VI, 340 кВт/460 КС, 12902 куб.см.). Календарний/Модельний рік випуску 2016 та складає 38956 Євро".

Перш за все, слід зазначити, що обираючи в якості джерела числового значення схожий автомобіль, відповідач не зазначив порівняльних характеристик оцінюваного товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, а також конкретних митних декларації з аналогічним товаром та рішень про коригування митних вартостей такого товару, якщо такі передували поданню цієї декларації.

Відповідачем не враховано, під час прийняття оскаржуваного рішення, комплектацію, пробіг, а особливо технічний стан транспортного засобу, який потребував ремонту та відновлення, що підтверджується застереженнями, які зазначені в продавцем в інвойсі.

Про необхідність врахування зазначених відомостей в рішеннях про коригування митної вартості товару неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх судових рішеннях, зокрема в постановах від 26 травня 2022 року по справі № 560/355/19, від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 140/754/19 від яких Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду не вважає за можливе відступати.

Крім того, відповідачем було взято в якості джерела числового значення саме ЕМД від 05 липня 2022 року № UA100380/2022/356704 (тобто декларацію іншого митного органу), при цьому, не взято декларацію № UA401020/2022/030448 від 12 липня 2022 року, за якою саме відповідач здійснював розмитнення позивачу аналогічного транспортного засобу, а саме: "Сідельний тягач, що був у використанні, категорія транспортного засобу: N3; марка: DAF; модель: XF 460 FT; тип: H4EN3; ідентифікаційний номер (VIN): НОМЕР_5 ; календарний рік виготовлення: 2016; модельний рік виготовлення: 2016; дата першої реєстрації: 31.10.2016; тип двигуна: дизельний; робочий об`єм циліндрів: 12902стЗ; потужність двигуна: 340kW; номер двигуна: не встановлено; колісна формула: 4x2; кількість місць для сидіння згідно свідоцтва про реєстрацію: 2; транспортний засіб не містить в своєму складі передавачі або передавачі та приймачі; для використання на дорогах загального призначення, торговельна марка: DAF; виробник: DAF TRUCKS N.V.; країна виробництва: NL." за вартістю 18 445 євро.

Вказана митна декларація (№ UA401020/2022/030448 від 12 липня 2022 року) була прийнята митним органом та було проведено розмитнення зазначеного транспортного засобу 12 липня 2022 року без будь-яких зауважень.

За таких обставин митний орган мав діяти відповідно до принципу належного урядування та передбачувано, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо, пропорційно, своєчасно.

Так, одним із суттєвих елементів принципу верховенства права є принцип "юридичної визначеності".

Цей принцип має різні прояви. Зокрема, він є одним з визначальних принципів "доброго врядування" і "належної адміністрації" (встановлення процедури і її дотримання), частково співпадає з принципом законності (чіткість і передбачуваність закону, вимоги до "якості" закону).

До прикладу, у пунктах 70-71 рішення по справі "Рисовський проти України" (заява № 29979/04) Європейський Суд з прав людини, аналізуючи відповідність мотивування Конвенції, підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування", зазначивши, що цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, органи влади повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), заява № 33202/96, пункт 120, "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), заява № 48939/99, пункт 128, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), № 21151/04, пункт 72, "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява №910373/05, пункту 51).

Враховуючи принцип юридичної визначеності, на органи влади покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, пункт 74, "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, пункт 37) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), пункт 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), пункт 119).

Водночас, митний орган, під час прийняття оскаржуваного рішення та обираючи в якості джерела числового походження обрав митну декларацію від 05 липня 2022 року № UA100380/2022/556704 надавши їй безпідставну перевагу над декларацією № UA401020/2022/050448, яка є пізнішою в часі, чим нівелював принципи "доброго врядування" і "належної адміністрації", чим порушив основоположний принцип верховенства права - принципу юридичної визначеності.

В контексті спірного питання, суд вважає за необхідне застосувати правові позиції, що зазначені в постановах від 24 листопада 2021 року у справі №9520/11059/2020 та від 25 лютого 2020 року по справі №260/718/19, в яких Верховний Суд звернув увагу на тому, що крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

Всупереч вказаному вище, відповідачем не наведено обгрунтованих пояснень щодо зроблених коригувань.

Відтак це є ще однією із підстав для висновку про порушення відповідачем норм Митного кодексу України при митному оформленні товару, що декларувався позивачем.

Підсумовуючи встановлені при розгляді справи обставини та надану їм оцінку суд доходить висновку, що позивачем разом із митною декларацією № UA401020/2022/031497 були надані достатні документи для митного оформлення товару, які містили повну інформацію для підтвердження достовірності задекларованої митної вартості товару.

Відповідачем, в свою чергу, не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у достовірності задекларованої митної вартості товару оскільки розбіжності на які зіслався відповідач спростовано дослідженими судом доказами.

Зазначене, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару, а відтак вказує на протиправність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару від 19.07.2022 № UA401000/2022/000027/2 та картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/001431.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтримку правомірності своєї позиції та докази, надані позивачем, суд приходить до переконання, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3629,39 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Вирішуючи питання про відшкодуванню витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 - 3 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Судом встановлено, що між позивачем та адвокатом Юрченком Т.П. укладено Договір про надання правової допомоги за № 10/22-а/3 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Клієнт доручає, а Адвокат приймає на себе виконання обов`язків з надання правової допомоги в частині консультування, підготовки необхідних документів та представництва інтересів Клієнта щодо питань, пов`язаних із оскарженням рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товару, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, щодо транспортного засобу: "DAFFХ 460 FT" (VINХLRTEH4300G127925).

Відповідно до п. 2.1 Договору Адвокат на підставі звернення Клієнта приймає на себе зобов`язання з надання наступної правової допомоги: б) захищати права і свободи, представляти його інтереси в усіх судах України.

Згідно з п. 2.3 Договору для виконання обов`язків передбачених п 2.1. Адвокатом - Клієнт надає право: отримувати та надавати від імені Клієнта документи, в тому числі заяви, довідки, сертифікати, будь-які свідоцтва, витяги, виписки, а також ліцензії, патенти, рішення, дозволи, та будь-які інші документи та документацію, повторні документи, дублікати документів, подавати документи, в тому числі платіжні та інші документи до банківських установ, подавати, отримувати, підписувати заяви та інші необхідні для цього документи, отримання витягу про юридичну особу та документів з реєстраційної справи, з питань виправлення помилок, вчиняти всі інші юридично значущі дії, пов`язані з виконанням цього договору, сплачувати судовий збір, знайомитись з матеріалами справи, робити з них витяги, одержувати копії рішень, ухвал, постанов та інших документів, що є у справі, брати участь у судових засіданнях, подавати докази, брати участь у їх дослідженні, заявляти клопотання та відводи, давати суду усні і письмові пояснення, подавати свої доводи, міркування та заперечення, оскаржувати рішення та ухвали суду, з правом підпису позовних заяв, клопотань, апеляційних та касаційних скарг, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими Клієнту законом, необхідних для виконання такого роду дій.

За умовами розділу 3 "Гонорар та витрати" Договору Сторони погодили, що гонорар Адвоката за надання правової допомоги, передбаченої чим Договором, в суді першої інстанції складає 20 000,00 грн.

Клієнт погоджується сплатити Адвокату 100% обумовленої у пункті 3.2 даного Договору суми гонорару впродовж 3 календарних днів з моменту його підписання та направлення відповідного рахунку на оплату (п. 3.3 Договору).

Рахунком на оплату за №10/22-а/3 від 03.10.2022 та платіжним дорученням №850 від 17.10.2022 підтверджується сплата позивачем 20 000,00 грн за послуги по наданню правової допомоги по вказаному рахунку.

Приписами частини 4 статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як вбачається з детального розрахунку сум судових витрат на професійну правничу допомогу від 09.11.2022, адвокатом Юрченком Т.П. виконані наступні роботи: консультація, узгодження правової позиції, вивчення нормативно-правової бази, в тому числі, яка регулює розмитнення в країні експортера, підготовка позовної заяви, підготовка відповіді на відзив, підготовка інших процесуальних документів.

Загальна вартість вказаних у цьому детальному розрахунку складає 20 000,00 грн.

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат законом покладено на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, тобто, у даному випадку, на відповідача.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, наведеними у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування іншою стороною витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку тим доказам і доводам, що наводяться сторонами у справі. Тобто суд не може діяти на користь будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам судочинства. Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони. Саме інша сторона зобов`язана довести неспівмірність заявлених опонентом витрат.

В той же час, відповідач заперечує щодо відшкодування витрат на правову допомогу, вказуючи на те, що заявлений розмір судових витрат є необґрунтований та неспівмірний зі складністю справи.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Крім того Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 по справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) вказала, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З урахуванням обставин справи, а саме: справа розглядалась у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, виходячи з характеру доказів у справі (відсутності експертиз, відсутності виклику свідків, тощо); кількості сторін та відсутності інших учасників у справі; виходячи з фактично витраченого представником позивача часу, суд вважає розмір вартості наданих послуг є частково неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача щодо необґрунтованості таких витрат, адже представником позивача додано усі необхідні докази на їх підтвердження.

Стосовно тверджень відповідача що дана справа є нескладною та типовою, суд такі також відхиляє, з огляду на те, що обставини справи та обсяг доданих доказів, на підтвердження позовних вимог, потребував достатнього часу на опрацювання матеріалів, вивчення судової практики та підготовку процесуальних документів. При цьому, дана справа не є типовою в розумінні КАС України.

З огляду на викладене, враховуючи предмет спору, обсяг адвокатських послуг, враховуючи заперечення відповідача, беручи до уваги категорію та складність справи, суд дійшов висновку, про наявність підстав для зменшення суми витрат, що підлягають відшкодуванню позивачу до 10 000,00 грн, що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вінницької митниці про коригування митної вартості товарів від 19.07.2022 № UA401000/2022/000027/2.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA401020/2022/001431.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 3629,39 грн (три тисячі шістсот двадцять дев`ять гривень 39 копійок).

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агропослугтранссервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Вінницької митниці витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агропослугтрансервіс" (адреса: 24106, Вінницька область, Чернівецький район, село Мазурівка, вул. Незалежності (колишня Леніна), буд. 37, код ЄДРПОУ 32909058);

Відповідач: Вінницька митниця (вул. Лебединського, 17, м. Вінниця, Вінницька область, 21034, Код ЄДРПОУ - ВП 43997544).

СуддяДмитришена Руслана Миколаївна