Рішення № 11019752, 30.08.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2010 року                                                                      Справа №13/1552

          Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого –судді Скиби Г.М., секретаря судового засідання –Жицької О.М. в приміщенні господарського суду розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмежено відповідальністю «Тридента Агро», м. Київ, вул. Ак. Глушкова, 1, пав. №60

до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АгроМакс», Драбівський район, с. Великий Хутір

про стягнення 121829,79 грн. боргу та санкцій,

за участю представників сторін:

          позивача: Мельниченко О.В. –за довіреністю;

відповідача: Орел І.А. –директор –за посадою,

Орел О.І. –за довіреністю.

Справа розглядається за наявними в ній доказами та матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить стягнути із відповідача на свою користь 121829,79 грн. заборгованості та санкцій по договору. В обґрунтування вимог посилається на таке:

між сторонами 18.03.2008р. було укладено договір купівлі-продажу засобів захисту рослин на умовах відстрочення платежу №2-Д/08/1.

У зв‘язку із порушенням термінів оплати згідно цього договору ТОВ «Тридента Агро»звернулося до господарського суду із позовом про стягнення із СТОВ «АгроМакс»заборгованості та санкцій, за результатам розгляду якого 05.03.2009р. судом винесено рішення у справі № 16/205, яким із відповідача на користь позивача присуджено до стягнення 110 334,45 грн. заборгованості, санкцій та судових витрат, на виконання якого 16.03.2009р. було видано судовий наказ.

Позивач вказує, що відповідач, порушуючи вимоги ст. 115 ГПК України, дане рішення в повному обсязі не виконав та має перед позивачем 100 021,39 грн. заборгованості по договору купівлі-продажу №2-Д/08/1.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, та положень додатку №1 до договору, який закріплює право позивача переглядати ціну на товар, визначаючи її згідно вказаної в додатку формули, якщо курс долара США на день оплати вищий, ніж на момент підписання договору, позивач нараховує до сплати на свою користь із відповідача 56 249,65 грн. курсової різниці, оскільки курс долара США, встановлений НБУ, на момент підписання договору складав 5,05 грн./дол., а на день звернення із позовом до суду – 7,89 грн./дол.

Позивач зазначає, що сторони у п. 8.3 договору, відповідно до положень ст. 259 ЦК України, домовились, що строк позовної давності щодо стягнення штрафних санкцій збільшується до повного виконання сторонами зобов‘язань згідно договору, відповідно до положень п. 6 ст. 232 ГК України –нарахування штрафних санкцій за договором здійснюється без обмеження строку.

Згідно п. 8.2 договору позивач нараховує за період із 16.12.2008р. по 02.08.2010р. пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожен день прострочення в сумі 41 425,19 грн., згідно п. 2 ст. 625 ЦК України –3 % річних та індекс інфляції у сумі 5321,34 грн. та 18 833,61 грн. відповідно.

Позивач зазначає, що згідно договору №181/06/10 від 22.06.2010р. про надання правової допомоги, в силу ст. 44 ГПК України йому також належить відшкодувати понесені витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.

Представник позивача в засіданні суду вимоги підтримав та просить позов задовольнити повністю.

          Представники відповідача вимоги заперечили повністю.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що в частині нарахованої позивачем курсової різниці належить припинити провадження у справі згідно п. 2 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки курсову різницю слід розцінювати як заборгованість по договору, спір щодо стягнення якої вже було вирішено судом. Із строками нарахування пені, індексу інфляції та 3% річних відповідач не погоджується, мотивуючи це ч. 4 ст. 232 ГК України, яка встановлює порядок сплати відсотків за неправомірне користування чужими коштами. Виникнення заборгованості пов‘язує із незадовільним економічним становищем підприємства-відповідача, вказує на зволікання позивача із направленням судового наказу на виконання до ДВС, що не дає правових підстав позивачу нараховувати санкції, починаючи із моменту видачі наказу –16.03.2009р., оскільки з цього моменту правовідносини між сторонами з приводу виконання зобов‘язань по договору купівлі-продажу припинилися та перейшли в площину правовідносин з приводу виконання судового рішення. Проти стягнення витрат на правову допомогу адвоката заперечує з мотивів їх недоведеності.

          Інших доказів сторонами не надано.

Оцінюючи наявні у справі докази в їх сукупності, пояснення представників сторін, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав:

- між сторонами виникли правовідносини з приводу належного виконання зобов‘язань по договору купівлі-продажу від 18.03.2008р. №2-Д/08/1;

- рішенням господарського суду від 05.03.2009р. у справі № 16/205, яке набрало законної сили, на користь позивача було присуджено до стягнення 110 334,45 грн. заборгованості, санкцій та судових витрат, сума заборгованості –100 021,39 грн.;

- згідно п. 11.1 договору він діє з моменту його підписання до повного виконання сторонами своїх зобов‘язань;

- згідно вимог ч. 2 ст. 533 ЦК України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом;

- суд розцінює як правомірну, обґрунтовану та підтверджену належними доказами вимогу позивача про стягнення на його користь із відповідача 56 249,65 грн. курсової різниці, оскільки вона відповідає положенням додатку №1 до договору, що закріплює право перегляду позивачем ціни товару в разі коливань курсу іноземної валюти;

- суд критично оцінює твердження відповідача про тотожність нарахованої позивачем курсової різниці та заборгованості по договору, визначеної рішенням господарського суду у справі № 16/205, оскільки договір купівлі-продажу є діючим до моменту його належного виконання, тобто сума, яка підлягає оплаті, може коригуватися у визначених додатком №1 до договору випадках;

- позивач правомірно, відповідно до положень п. 2 ст. 625 ЦК України нараховує 5 321,65 грн. 3 % річних та 18 833,61 грн. індексу інфляції, оскільки наявне грошове зобов’язання відповідачем не погашено;

- суд критично оцінює твердження відповідача про неправильність строків нарахування 3 % річних та індексу інфляції, оскільки 3 % річних та індекс інфляції є платою за користування чужими коштами в розумінні ч. 4 ст. 232 ГК України;

- суд вважає вимогу позивача про стягнення 41 425,19 грн. пені такою, що не підлягає до задоволення, оскільки штрафні санкції, в тому числі пеню, було присуджено до стягнення рішенням господарського суду по справі №16/205, і позивач вже скористався своїм правом на стягнення санкцій за договором;

- суд вважає вимогу позивача про стягнення 5 000 грн. витрат на правову допомогу такою, що не підлягає до задоволення, оскільки її не підтверджено належними доказами. Бонтлаб В.В. у справі є представником за довіреністю, а витрати на правову допомогу позивачем перераховані юридичній особі, що не є стороною та учасником процесу.

Позовні вимоги в частині стягнення 56 249,65 грн. курсової різниці, 18 833,61 грн. індексу інфляції, 5 321,65грн. 3 % річних підлягають до задоволення.

У задоволенні вимог про стягнення 41 425,19 грн. пені та 5000 грн. витрат на правову допомогу належить відмовити.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача частково та стягнути на користь позивача пропорційно задоволених вимог 804,05 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

          Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «АгроМакс», код ЄДРПОУ 32506713, с. Великий Хутір Драбівського району, рахунок № 26003321810604 в АКБ “Національний кредит” в м. Каневі, МФО 354972

          на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тридента Агро», код ЄДРПОУ 25591321, м. Київ, вул. Ямська, 28-А

56 249,65 грн. - курсової різниці, 18 833,61 грн. - індексу інфляції, 5321,65грн. - 3 % річних, 804,05 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпеченню судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

          В решті вимог відмовити за необгрунтованістю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.

Суддя Г.М. Скиба