Вирок № 110196237, 13.04.2023, Турківський районний суд Львівської області

Справа № 458/337/23

1-кп/458/54/2023

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2023 м. Турка

Турківський районний суд Львівської області в складі: головуючий суддя ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участі сторін кримінального провадження сторона обвинувачення: прокурор Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області ОСОБА_3 , потерпіла сторона товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод» повноважний представник згідно довіреності ОСОБА_4 не прибув, сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Турка Львівської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.02.2023 року №12023141290000157 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець села Верхній Турів Турківського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , громадянин України, з професійно-технічною освітою, працездатний не працює, не одружений, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_5 , 11.02.2023 року, приблизно о 12 год 00 хв, перебуваючи в приміщенні магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області, діючи з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, в період дії введеного воєнного стану згідно указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан 24.02.2022 року із 05 год 30 хв строком на 30 діб, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року (зі змінами, внесеними Указами № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України №2119-ІХ від 15.03.2022 року, та № 259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженим Законом України № 2212-ІХ від 21.04.2022 року, № 573/2022 від 12.08.2022 року, затвердженим Законом України від 15.08.2022 року № 2500-ІХ, № 757/2022 від 07.11.2022 року, який затверджено Законом України № 2738-ІХ від 16.11.2022 року), та строк якого продовжено на 90 діб Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року, який затверджено Законом України № 2915-ТХ від 07.02.2023 року, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, шляхом вільного доступу, скориставшись відсутністю свідків і переконавшись що за ним ніхто не спостерігає, таємно взяв із стелажу вказаного магазину продукти харчування, а саме: дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна, загальною вартістю 328,96 грн., які заховав в чорний пакет, шо мав при собі, і в подальшому, не розрахувавшись, покинув приміщення даного магазину, в результаті чого магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії «Львівхолод» завдано шкоду на загальну суму 328 гривень 96 копійок.

Суд вважає, що дії ОСОБА_5 необхідно кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_5 виразились у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ.

Позиція сторони обвинувачення.

Прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.4 ст.185 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Визнавальні покази є аналогічні до фабули обвинувачення, зважаючи на те, що свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, зазначив, що відносно обвинуваченого доцільно обрати покарання в межах санкції статті кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме за ч.4 ст.185 КК України у виді п`яти років позбавлення волі. Прокурор звернув увагу, що з врахуванням обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винної, зважаючи на те, що ОСОБА_5 вину за інкримінованим обвинуваченням визнав повністю, не заперечив щодо призначення обвинуваченому покарання без ізоляції від суспільства, просив призначити остаточне покарання обвинуваченій особі в дотримання вимог ст.75 КК України, вбачав за доцільне звільнити від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Позиція потерпілої сторони.

Потерпіла сторона, повноважний представник товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробнича компанія «Львівхолод», будучи повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, викликався у визначені судові засідання належним чином дозволеним і в передбачений законом порядок з використанням усіх можливих засобів, в судові засідання не прибув, через канцелярію Турківського районного суду Львівської області подав заяву про слухання справи в підготовчому та в судовому засіданні у його відсутність, претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, просить суворо не карати.

Позиція обвинуваченого.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснення дав аналогічні до фабули обвинувачення, щиро розкаявся у скоєному, про свій вчинок шкодує, в подальшому не вчинятиме нових правопорушень, просить його суворо не карати, пояснив, що будучи в стані алкогольного сп`яніння, пояснив, що 11.02.2023 року приблизно о 12 год 00 хв, в приміщенні магазину «Рукавичка» що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області, взяв із стелажу дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» вагою 95 грам кожна, загальною вартістю 328,96 грн., які заховав в чорний пакет, покинув приміщення магазину.

Зважаючи на послідовність показань ОСОБА_5 , суд вважає ціпоказання достовірними.

Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого ОСОБА_5 ним було скоєно правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Незважаючи на повне визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.4 ст.185 КК Україниі його провина доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме:

-постановою органу досудового розслідування від 21.02.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів CD-диску із зафіксованим на ньому відео з магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області;

-постановою органу досудового розслідування від 21.02.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна;

-розпискою виданої 06.03.2023 року представником потерпілого про отримання на зберігання дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна;

-ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2023 року про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 місяці, до 02.06.2023 року.

Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.

Визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, свідчить про те, що він усвідомив суспільно-небезпечний характер своїх дій, визнання ним своєї вини також свідчить про його бажання нести відповідальність за вчинене.

Отже, суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність ОСОБА_5 до таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого в умовах воєнного стану.

Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на визнання ОСОБА_5 своєї вини, приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.

Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто події кримінального правопорушення мали місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії ОСОБА_5 слід кваліфікувати за ч.4 ст.185 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями, таємно викрав чуже майно (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Правова оцінка та мотиви суду.

Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК Україниз наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконаннясудами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.

Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші - відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.

Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов`язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються ( справи «Кузнецов та інші проти Росії», «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до ст. Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції Україникожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст.62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

При ухваленні вироку відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпції, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).

Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).

Відповідно до ч.1ст.2 КК Українипідставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.ч.1,3ст.3 КК Українизаконодавство України про кримінальну відповідальність становитьКК, який ґрунтується наКонституції Українита загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тількиКК України.

Згідно з вимогамист.91 КПК Українидоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінальних правопорушень, які підтверджують обставини, встановлені судом.

Обвинувачений ОСОБА_5 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК Українине оспорює, вважає, що події встановлені в повному обсязі, в суді свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення визнає повністю, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є суб`єктом правопорушення, і згідно вимог ч.1 ст. 22 КК України підлягає кримінальній відповідальності, оскільки до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років, оскільки він є осудною особою і суб`єктом може бути тільки фізична особа, і нести кримінальну відповідальність може громадяни України.

Предметом злочину проти власності є майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності.

У ч. 4ст. 185 КК Українипередбачено відповідальність за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Основним безпосереднім об`єктом правопорушення єчуже майно, яке має вартість, ціну і перебуває у чужій для винної особи власності і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо майна.

Об`єктом правопорушення є право власності, як сукупність правових норм, які регулюють відносини, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням власником належним йому майном на свій розсуд і у своїх інтересах, усуненням усіх третіх осіб від протиправного втручання у сферу його володіння цим майном, а також обов`язки власника не порушувати прав та законних інтересів інших осіб. Право власності охоплює правові норми, які закріплюють і охороняють стан приналежності матеріальних благ конкретним особам. Власність характеризується наявністю такої влади особи над річчю, яка визнана суспільством і регламентована соціальними нормами. Оскільки влада над річчю неможлива без того, щоб інші особи, невласники речі, ставилися до неї як до чужої, власність означає відношення з приводу речей. Всі інші особи, невласники, зобов`язані утримуватися від будь-яких зазіхань на чужу річ і на волю власника мати цю річ. Таким чином, власність це суспільні відносини, які характеризуються двома основними ознаками: вони виникають з приводу речей, мають вольовий зміст.

Суб`єктивне право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб згідно вимогст.316 ЦК України. Це означає, що суб`єктивне право власності є абсолютним.

Суб`єктивне право власності це також забезпечена законом міра можливої поведінки фізичної і юридичної особи щодо володіння користування та розпорядження належним особі майном; воно надає власнику можливість на свій розсуд використати своє майно і свій інтелектуальний потенціал для будь-якої незабороненої законом діяльності.

Право власності порушується винним тоді, коли він за законом не має права володіти, користуватися чи розпоряджатися чужим майном.

Судом встановлено, що дії ОСОБА_5 містять усі ознаки об`єкту правопорушення, який характерний дляст.185 КК Українивикрадення речей дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна, загальною вартістю 328,96 грн., які заховав в чорний пакет, шо мав при собі, і в подальшому, не розрахувавшись, покинув приміщення даного магазину, в результаті чого магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно - виробничої компанії «Львівхолод» завдано шкоду на загальну суму 328 гривень 96 копійок,, які ОСОБА_5 не належали.

Таємним вважається викрадення, коли воно вчинюється за відсутності особи, у власності якої знаходилося майно, винна особа вважає, що робить це непомітно, таємно для потерпілої особи чи інших осіб, винна особа протиправно вилучає чуже майно, і винна особа не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна. Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб, але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них. Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 11.02.2023 року, не будучи наділеним правомочністю стосовно майна, з приміщення магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області вчинив правопорушення у відсутність власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», таємно, непомітно для потерпілого викрав його майно, тобто вчинив крадіжку, оскільки протиправно вилучив чуже майно, не будучи власником щодо такого викраденого майна.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися ним. Визначення того, чи мала особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги), місця, з якого воно було вилучено та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на власний розсуд.

Правопорушення вчинене ОСОБА_5 становить закінчений склад правопорушення. Оскільки згідно ч.1ст. 13 КК Українизакінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтеюКК України.

Судом встановлено, що викрадені речі ОСОБА_5 в незаконний спосіб вилучив, мав реальну можливість ними розпорядитися та розпорядився, залишивши їх у себе.

Окрім цього, суд дійшов висновку, що ОСОБА_5 є суб`єктом правопорушення оскільки він є осудною особою, оскільки досяг 14-річного віку, так як кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення правопорушення виповнилося 14 років, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Крім цього, ОСОБА_5 може нести кримінальну відповідальність за вчинене ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України, що відповідає вимогам ч.1 ст.18, ч.1 ст.22 КК України.

Суб`єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх

Обов`язковими суб`єктивними ознаками крадіжки є корисливий мотив - спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна та корислива мета - збагатитися самому.

Із суб`єктивної сторони крадіжка передбачає тільки прямий умисел - особа усвідомлює, що посягає на чужу власність, таємно вилучає чуже майно, на яке вона не має ніякого права, передбачає спричинення матеріальної шкоди в певному розмірі і бажає завдати таку шкоду.

Суб`єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, а також у мотиві і цілі, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи зсуспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.

Відповідно до ч.2 ст.24КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання вольовий. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.

Вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, виходить із визначених мотивів і направляється на досягнення певної мети. Мотивом може бути особисті неприязні стосунки; помста, ревнощі; хуліганські мотиви; корисливі мотиви тощо.

Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при крадіжці полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку.

Судом встановлено, що в діях ОСОБА_5 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки ОСОБА_5 усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі заподіяння шкоди потерпілій особі, знав що від його дій у даній ситуації і при заданих ним умовах настануть суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння шкоди потерпілій особі, усвідомлював, що посягає на чужі речі, таємно вилучив з корисливим мотивом для себе чуже майно, на яке він не має ніякого права.

З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ч.4ст.185 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. В діях ОСОБА_5 проявилася суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч.4ст.185 КК України.

Кваліфікованими видами крадіжки є таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненому в умовах воєнного стану.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_5 , будучи суб`єктом правопорушення, достовірно знаючи що діє в період дії введеного воєнного стану згідно указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан з 24.02.2022 року з 05.30 год строком на 30 діб, який затверджено Законом України № 2102-ІХ від 24.02.2022 року (зі змінами, внесеними Указами № 133/2022 від 14.03.2022 року, затвердженим Законом України № 2119-ІХ від 15.03.2022 року та № 259/2022 від 18.04.2022 року, затвердженим Законом України №2212-ІХ від 21.04.2022 року) та строк якого продовжено на 90 діб Указом Президента України № 58/2023 від 06.02.2023 року, який затверджено Законом України № 2915-ТХ від 07.02.2023 року, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з прямим раптово виниклим умислом на заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу в приміщення магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області, з мотивів корисливої зацікавленості, переслідуючи прямий умисел та корисливий мотив, спрямований на порушення права власності особи і на таємне заволодіння чужим майном, таємно, умисно, будучи переконаним що своїми вмисними діями таємно, непомітно, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, за відсутності потерпілого і власника Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», протиправно, не будучи наділенимправомочністю щодо майна, зайшовши через вхідні двері до приміщення магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області, звідки викрав належні Товариству з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна, загальною вартістю 328,96 грн, чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на загальну суму 328,96 гривень.

Таким чином підставою для притягнення особи до кримінальної відповідальності може бути таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Таким чином, аналізуючи дії ОСОБА_5 та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина ОСОБА_5 доведена поза розумним сумнівом, а його дії слід кваліфікувати за ч.4ст.185 КК України.

За таких обставин, у діяннях ОСОБА_5 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушень - необережному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження і таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.4ст.185 КК Українияк таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене в умовах воєнного стану.

Згідно з ч.2ст.50 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, відповідно до вимогст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.

Вчинене ОСОБА_5 правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до тяжкого злочину, оскільки згідно ч. ч. 1,3,5 ст.12КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, і тяжким злочином є передбаченекримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п`яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 01.11.1996року «Прозастосування Конституціїпри здійсненніправосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

При цьому, слід мати на увазі, що ст.62Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.

Судом, відповідно дост.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої особи - щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю кримінального правопорушення, яке виражається в активній участі.

Судом встановлено, що наявні обставини, які пом`якшують покарання.

Судом, відповідно дост.66 КК України, прийняті до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , який внутрішньо переконавшись, надавши критичну оцінку своїй протиправній поведінці через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, активно, за власною ініціативою сприяв розкриттю злочину, надавав докази і іншу інформацію про свою злочинну діяльність. Тому судом враховано як обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченого це щире каяття у скоєному та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки згідно п.1 ч.1 66КК Україниобставинами, які пом`якшують покарання є щире каяття або активне сприяння розкриттю злочину, і такі обставини характеризують знижений ступінь суспільної небезпеки особи злочинця та вчиненого ним діяння, слугують критерієм індивідуалізації покарання.

Формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Отже, щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Зважаючи на вказане, в діях ОСОБА_5 проявилося щире каяття.

Судом враховано вимоги постанови Верховного Суду від 30.10.2018 року у справі №559/1037/16-к, де надано роз`яснення, що активне сприяння розкриття злочину і щире каяття є окремими обставинами, що пом`якшують покарання, у зв`язку з чим суд розцінює щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину альтернативними, незалежними, окремо існуючими обставинами, що пом`якшують покарання.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

Судом відповідно дост.66КК України прийнято до уваги і враховано обставину, яка пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно дост.67 КК України, вчинення правопорушення судом не встановлено.

Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який має постійне місце реєстрації АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, характеристикою, довідкою про склад сім`ї.

За місцем проживання на території Боринської об`єднаної територіальної громади Самбірського району Львівської області характеризується добре, скарг від жителів села на нього не надходило.

ОСОБА_5 раніше не судимий.

Враховано відсутність сім`ї обвинуваченого, оскільки неодружений, не має на утриманні малолітніх дітей чи непрацездатних осіб.

Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки, виданої поліклінічним відділенням комунального некомерційного підприємства «Турківська центральна міська лікарня».

За інформацією Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи "Центр пробації" у Львівській області вбачається, що ОСОБА_5 на обліку не перебуває.

Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює.

На протязівсього судовогорозгляду ОСОБА_5 вину увчиненні інкримінованогойому правопорушеннявизнавав,відомості пропрацевлаштування всправі відсутні,потерпіла особаТовариство зобмеженою відповідальністюТоргівельно-виробничоїкомпанії «Львівхолод» претензій матеріального та морального характеру не має, у скоєному покаявся, не намагався уникнути відповідальності.

Відсутні підстави звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.

Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки ОСОБА_5 не вчинив правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не було вчинено у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. Також ОСОБА_5 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.

Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.

За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого,суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_5 можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ч.4ст.185 КК України.

Суд призначає покарання в дотримання вимогст.65 КК Україниу межах, установлених у санкції ч.4ст.185 КК України, що передбачає відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення відповідно до положень Загальної частиниКК Українивраховуючи ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення ОСОБА_5 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.

З урахуванням обставин вчинення кримінальних правопорушень, думки прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді 5 (двох) років обмеження волі, застосувавши до підсудної особи ст. 75 КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на два роки.

Окрім цього, при призначенні остаточної міри покарання підсудному ОСОБА_5 судом застосовується ст. 75 КК України і звільняє його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Також згідност. 76 КК Українисуд вирішує покласти на ОСОБА_5 обов`язки, передбачені даною статтею.

Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_6 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.

Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядкуст.100 КПК України.

У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання вирішувати наступним чином.

Вимогами ч.4ст.174 КПК Українипередбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.

На підставі ч.4ст.174 КПК України, суд, одночасно з ухваленням рішення, вважає що у зв`язку з тим, що судовий розгляд закінчується, на переконання суду в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, у зв`язку з чим суд скасовує накладений арешт.

Арешт на речові докази не накладався.

Постановою органу досудового розслідування від 21.02.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів CD-диску із зафіксованим на ньому відео з магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Постановою органу досудового розслідування від 21.02.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна, які згідно з розпискою виданої 06.03.2023 року представником потерпілого про отримання на зберігання дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна залишити у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод».

Інші письмові докази і характеризуючі особу матеріали, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи.

При вчиненні правопорушення було встановлено, що ОСОБА_5 не було використано сторонніх знарядь і засобів.

Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.124 КПК України.

У відповідності до положень ч.2 ст.124 КПК, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати.

Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК Україниу резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов. В рамках кримінального провадження не було пред`явлено цивільного позову.

В рамках кримінального провадження прокурором в порядкуст.128 КПК Українине було пред`явлено цивільного позову.

Потерпіла особа Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод» претензії матеріального та морального характеру не висував, цивільного позову в рамках кримінального провадження не пред`явлено.

Оскільки по справі наявні процесуальні витрати відсутні, суд в такому випадку не вирішує дане питання.

Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.

В кримінальному провадженні заходи забезпечення застосовувалися, у зв`язку з чим дане питання судом вирішується.

Стосовно ОСОБА_5 в ході досудового слідства, а також судового розгляду справи обирався запобіжний захід ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2023 року про застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 місяці, до 02.06.2023 року.

Суд не вбачає підстав і потреби в зміні або в обранні відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу на цьому етапі судового розгляду.

Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого ОСОБА_5 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.

Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Керуючись ст.ст.7, 8, 9, 22, 30-33, 84-86, 110, 318, 319, 349, 369-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_5 покарання за ч.4ст.185 КК Україниу виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

Застосувати до ОСОБА_5 ст.75КК України і звільнити його від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, якщо він протягом цього терміну не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з п.п. 1,2 ч.1 ст. 76, ч.3 ст.76КК України покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Нагляд за особами, звільненими від відбування покарання з випробуванням, здійснюється уповноваженим органом з питань пробації за місцем проживання, роботи засудженої особи.

Запобіжний захід, застосований до ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Самбірського міськрайонного суду Львівської області від 06.04.2023 року запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання строком на 2 місяці, до 02.06.2023 року, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Речові докази після вступу вироку в законну силу:

-CD-диску із зафіксованим на ньому відео з магазину «Рукавичка» Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод», що в м. Турка, по вул.Міцкевича,14А Самбірського району Львівської області, який постановою органу досудового розслідування від 21.02.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів зберігати при матеріалах кримінального провадження;

-дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна, які згідно постанови органу досудового розслідування від 21.02.2023 року про визнання та приєднання до справи речових доказів визнані речовим доказом і які згідно з розпискою виданої 06.03.2023 року представником потерпілого про отримання на зберігання дві банки кави розчинної марки «JACOBS MONARCH» сублімованої, вагою 95 грам кожна залишити у власності Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельно-виробничої компанії «Львівхолод».

Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження, а також докази, які характеризують обвинувачену особу - зберігати при кримінальній справі.

Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому та прокурору.

Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Роз`яснити учасникам кримінального провадження право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Суддя ОСОБА_1