Єдиний державний реєстр судових рішень
Справа №760/2453/23
2/760/4469/23
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 квітня 2023 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді- Шереметьєвої Л.А.
за участю секретаря- Машевської О.Ю.
позивача- ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, суд
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до суду з позовом і просить стягнути з відповідача 43 788, 36 дол. США, у тому числі борг у сумі 35 000, 00 дол. США, три проценти річних за прострочення виконання зобов`язання у сумі 966, 58 дол. США та проценти за користування позикою в сумі 7 821, 78 дол. США.
Посилається в позові на те, що 27 жовтня 2021 року надав відповідачу в борг грошові кошти у сумі 35 000, 00 дол. США.
Згідно складеної відповідачем власноручної розписки 27 жовтня 2021 року він зобов`язався повернути йому грошові кошти у строк не пізніше 01 березня 2022 року.
Його усні прохання повернути кошти були проігноровані відповідачем, тому письмовою вимогою №1012-01 від 10 грудня 2022 року він просив відповідача терміново, не пізніше 25 грудня 2022 року, повернути взяті у борг грошові кошти.
Проте його вимога залишилася без відповіді і задоволення.
Станом на 26 грудня 2022 року відповідач свої зобов`язання не виконав, грошові кошти не повернув.
У зв`язку з цим вважає, що відповідач повинен сплатити йому додатково три проценти річних у сумі 966, 58 дол. США та проценти у сумі 7 821, 78 дол. США.
З урахуванням цього, просить задовольнити позов у розмірі приведеного ним розрахунку.
Позовна заява була зареєстрована в канцелярії суду 31 січня 2023 року та відповідно до ст. 33 ЦПК України було визначено склад суду.
Ухвалою суду від 07 лютого 2023 року в справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, відповідачу копію позовної заяви з додатками за зазначеним ним у договорі позики місцем реєстрації.
Конверт з копією ухвали про відкриття провадження та копією позовної заяви з додатками з пропозицією надати відзив на позов, який направлявся відповідачу, повернувся до суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
/ а. с. 28 /
Крім того, повідомлення про виклик до суду направлялись на номер телефону відповідача, вказаний позивачем при зверненні до суду.
Таким чином, відповідач повідомлений про час розгляду справи належним чином.
/ а.с. 37, 38 /
Відповідачу був наданий строк для надання відзиву.
На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судові засідання неодноразово не з`являвся, повідомлявся належним чином.
Про причину неявки суд до відома не поставив.
При цьому, як зазначено вище, відзив на позов не подав, будь-яких доказів, які б спростовували вимоги позивача, не надав, розрахунку заборгованості за умовами договору не спростовував, свого розрахунку не надав.
Відповідно до позиції Верховного Суду, висловленої у постанові в справі № 918/539/16 від 07 липня 2022 року, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Виходячи з цього, на підставі ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в відсутності відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом ст.ст. 525, 526, 599 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк.
Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За правилами ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Судом встановлено, що 27 жовтня 2021 року між сторонами був укладений договір позики, за умовами якого позивач передав відповідачу у борг 35 000, 00 дол. США про що останнім була видана власноручна розписка про отримання коштів.
За змістом розписки строк повернення позики був встановлений до 01 березня 2022 року.
/ а.с. 8 /
Звертаючись до суду, позивач зазначив, що умови договору відповідач не виконав, борг не повернув.
З точки зору закону в разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.
Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
На підтвердження укладеного з відповідачем договору позики та передачу йому грошових коштів позивач продемонстрував у судовому засіданні оригінал розписки.
Наявність оригіналу розписки у позивача є свідченням невиконання відповідачем умов договору позики.
Відповідач, не надавши суду відзиву на позов, приведених у позові обставин не спростував, своїх доказів не надав.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З розписки відповідача про отримання грошових коштів вбачається, що ним було отримано в борг 35 000, 00 долари США.
За змістом ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Тобто, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Відповідно до правової позиції, висловленої Великою Палатою Верховного Суду у постанові в справі № 373/2054/16-ц / провадження № 14-446цс18 / від 16 січня 2019 року, відповідно до ст.524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Велика Палата прийшла до висновку, що гривня, як національна валюта, є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Звертаючись до суду позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в валюті позики.
З розписки відповідача вбачається, що кошти в борг ним були отримані в доларах США і в такій же валюті він зобов`язався повернути суму боргу.
Виходячи з викладеного вище, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та стягнення з відповідача боргу в валюті договору.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.
В приведеній вище постанові Великої Палати Верховного Суду зазначено, що при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України.
З розрахунку позивача вбачається, що розмір річних від простроченої суми позики складає 966, 58 долари США.
Правильність розрахунку суми річних відповідач, не з`явившись до суду та не подавши відзив, не спооостував, свого розрахунку не надав.
Враховуючи викладене вище, неналежне виконання відповідачем умов договору, суд вважає вимоги позивача і в цій частині обґрунтованими, а розмір сум до стягнення доведеним.
Що стосується процентів, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.
Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц / провадження № 14-465 цс 18 /, яка, з точки зору ч. 4 ст. 263 ЦПК України, має враховуватися судом, частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.
Облікова ставка НБУ є основною процентною ставкою, одним із монетарних інструментів за допомогою якого НБУ встановлює для суб`єктів грошово-кредитного ринку України орієнтир за вартістю коштів на відповідний період, не є сталою величиною, змінюється рішенням правління НБУ та встановлюється виключно для національної валюти України - гривні.
Висновок, що чинне законодавство не передбачає встановлення НБУ облікової ставки для іноземної валюти міститься у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-2667цс16.
Враховуючи, що частиною першою статті 1048 ЦК України визначено єдиний розмір процентів, якщо такі договором позики не передбачені, - на рівні облікової ставки НБУ, яка встановлюється виключно для національної валюти України, тому вказана норма та, як наслідок, право позикодавця вимагати сплати процентів від суми позики, може бути надане та реалізоване лише у разі, якщо позика отримана у гривні, оскільки НБУ не визначає мінімальної вартості іноземних валют, що є прерогативою відповідних органів іноземних держав.
У випадку отримання позики в іноземній валюті без обумовленої сторонами у ньому умови такої складової грошового зобов`язання, як розмір і порядок сплати процентів від суми позики, положення частини першої статті 1048 ЦК України не можуть бути застосовані з огляду на відсутність передбаченого ЦК України, іншими законодавчими актами або конкретним договором механізму (формули) їх застосування та нарахування.
Конвертація суми позики в іноземній валюті для визначення розміру процентів на рівні облікової ставки НБУ в національну валюту України - гривню буде суперечити частинам першій, третій статті 1049 ЦК України щодо обов`язку позичальника.
Такі висновки щодо стягнення процентів Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 та у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 14-318цс18, від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16.
З боргової розписки відповідача вбачається, що предметом договору позики було 35 000, 00 доларів США.
За змістом розписки питання процентів сторони при укладенні договору не узгоджували і проценти не є складовою грошового зобов`язання відповідача перед позивачем.
З огляду на це, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.
З урахуванням часткового задоволення вимог позивача, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 11 022, 83 гр. та 536, 80 гр., сплачені останнім при зверненні до суду з позовом та заявою про забезпечення позову, що в сумі становить 11 559, 63 гр.
Керуючись ст.ст. 3, 6, 15, 16, 192, 202, 509, 524-526, 533, 599, 610, 612, 625, 626, 627,1046-1049 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 12, 13, 76-82, 141, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В :
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 35 000, 00 доларів США боргу, 966, 58 доларів США річних та 11 559, 63 гр. судового збору.
В решті позову відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 12 квітня 2023 року.
Суддя Л.А. Шереметьєва
Судове рішення № 110188883, Солом'янський районний суд міста Києва було прийнято 03.04.2023. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 760/2453/23. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: