Рішення № 11017951, 30.08.2010, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.08.10           Справа № 5/84-10. За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоров’я», м. Суми

До відповідача: Міжгосподарського санаторія «Токарі», с. Токарі Лебединського району Сумської області

Про стягнення 2 803 грн. 36 коп.

СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ

За участю представників:

Позивача – Рішка Д.С.

Відповідача – не з’явився

За участю секретаря судового засідання: Григор'єва С.І.

Суть спору: позивач просить суд стягнути з відповідача 2 803 грн. 36 коп. заборгованості, в тому числі 2770 грн. 12 коп. основного боргу за поставлений товар, 16 грн. 62 коп. інфляційних збитків та 16 грн. 62 коп. – сума 3% річних, а також стягнути з відповідача на свою користь судові витрати по справі.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, в судове засідання його представник не з’явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

          Позивачем – ТОВ «Сумський центр здоров’я», м. Суми на адресу відповідача – міжгосподарського санаторію «Токарі», с. Токарі Лебединського району було поставлено медичну продукцію на загальну суму 2770 грн. 12 коп. Цей факт підтверджується матеріалами справи, зокрема видатковими накладними № ОтЦЗ-04463 від 10.12.2008 р. на суму 2383 грн. 00 коп. та № ОтЦЗ-04464 від 10.12.2008 р. на суму 387 грн. 12 коп.

          Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання на лежним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутно сті конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбаченим цим Кодексом.

          Аналогічна норма щодо виконання зобов`язань міститься в статті 526 Цивільного кодексу України.

          У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

          Згідно з ч. 2 ст. 530 цього ж кодексу, якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

          Так, позивачем на адресу відповідача 05.03.2010 р. за № 122 була направлена претензія з вимогою про сплату заборгованості. Вищезгаданий документ був отриманий відповідачем 12.03.2010 р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштового відправлення.

          Проте, станом на день розгляду справи в суді вказана сума заборгованості залишається несплаченою.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання.

Беручи до уваги приписи вищезазначених статей, суд зазначає, що позивач своє зобов’язання виконав належним чином, відповідно до умов поставки.

          Відповідач же порушив вимоги вищевказаних норм, а саме допустив прострочення виконання зобов’язання.

          Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 2 770 грн. 12 коп. є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

          Крім того, позивачем заявлені вимоги по стягненню 16 грн. 62 коп. інфляційних збитків та 16 грн. 62 коп. – 3% річних.

          З доданого до позовної заяви розрахунку заборгованості вбачається, що період, за який позивач просить стягнути інфляційні збитки та річні відсотки з відповідача становить з березня (моменту отримання відповідачем претензії) по травень 2010 року.

          З поданих документів суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог щодо стягнення зазначених сум, оскільки претензія не є вимогою про сплату боргу у розумінні норм господарського процесуального кодексу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем суму основного боргу не сплачено, аргументованих заперечень щодо вимог позивача суду не надано. Тому позовні вимоги визнаються правомірними, обґрунтованими в частині стягнення основної суми боргу в розмірі 2770 грн. 12 коп. та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 44-49 ГПК України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по оплаті держаного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 193, 526,549-552, 610 Цивільного кодексу України, ст. ст. 32, 33, 44-49, 75, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з міжгосподарського санаторію «Токарі» (42215, Сумська область, Лебединський район, с. Токарі, вул. Санаторна, 96; код 05400075) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сумський центр здоров’я» (40013, м. Суми, вул. Котляревського, 1/1; код 32891622) 2 770 грн. 12 коп. основного боргу, 102 грн. 00 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позову – відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5.          Копію рішення надіслати сторонам у справі.

СУДДЯ С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ

Суддя