Ухвала суду № 110179060, 12.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні адміністративного позову

м. Вінниця

12 квітня 2023 р. Справа № 120/4087/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в письмовому провадженні заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 11.01.2023 про скасування рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 06.11.2020 про оформлення ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.

Одночасно із позовною заявою представником позивача подано заяву про забезпечення даного позову шляхом зупинення дії рішення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області від 11.01.2023 про скасування рішення Управління державної міграційної служби України у Вінницькій області від 06.11.2020 про оформлення ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням до набрання судовим рішенням у даній справі законної сили.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, предстанвик заявника зазначила, що на сьогоднішній день у зв`язку із прийняттям оскаржуваного рішення, ОСОБА_1 було позбавлено документів, які підтверджували його приналежність до громадянства України, врегульовували його правовий статус та правові підстави перебування на території України. В подальшому, відповідачем будь-який момент може прийняти рішення про примусове повернення позивача до країни походження з території України.

Таким чином, на переконання представника заявника, невжиття заходів забезпечення адміністративного позову може призвести до того, що до ухвалення рішення у даній справі настануть негативні та неповоротні наслідки, а саме - повернення позивача до країни походження, що у свою чергу, може унеможливити у майбутньому виконання рішення суду. Зазначені ризики є об`єктивними та реальними, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та повноваження відповідача, закріплені законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

В даному ж випадку, дослідивши викладенні у заяві мотиви, а також матеріали позовної заяви, на думку суду, наявні підстави для розгляду заяви про забезпечення позову в порядку письмового провадження.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд приходить до наступного висновку.

Положеннями ч. 1 ст. 150 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа, або до якого буде подано адміністративний позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду, у разі задоволення позову. Для задоволення судом поданого позивачем клопотання про забезпечення адміністративного позову останній має обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України.

Так, положення ст. 150 КАС України передбачають, що передумовою вжиття заходів для забезпечення позову, є клопотання сторони, в тому рахунку, із зазначенням очевидних ознак можливості заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Тобто, у випадку звернення позивача з клопотанням про забезпечення позову він повинен обґрунтувати причини звернення з таким клопотанням. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

В даному ж випадку, обґрунтовуючи необхідність забезпечення даного адміністративного позову, представник заявника, з огляду на зміст оскаржуваного рішення та повноваження відповідач, висловила припущення, що останнім може бути прийнято рішення про примусове повернення позивача до країни походження з території України.

Разом з цим, варто зазначити, що сам лише факт звернення позивача до суду приводу оскарження рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 11.01.2023 не може свідчити про його очевидну протиправність.

З огляду на викладене, суд критично оцінює викладені у заяві про забезпечення позову посилання щодо оскарження рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 11.01.2023 в суді, як на підставу для забезпечення позову, оскільки оцінку спірному рішенню буде надано за наслідками розгляду справи по суті заявлених позовних вимог, а не на стадії розгляду заяви про забезпечення позову.

Щодо аргументів заявника про те, що для відновлення їх прав необхідно буде докласти значних зусиль у разі незастосування заходів забезпечення позову, оскільки може бути прийнято рішення про примусове повернення позивача до країни походження, то суд зазначає наступне.

Так, дійсно, оскаржуваним рішенням від 11.01.2023 скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 06.11.2020 про оформлення ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.

Згідно п. 4 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України від 23.04.2012 № 353/271/150 (далі - Інструкція), іноземці можуть бути примусово повернуті до країни походження чи третьої країни на підставі рішення органу ДМС або органу охорони державного кордону, або органу СБУ про примусове повернення чи примусово видворені на підставі винесеної за позовом цих органів/підрозділів постанови адміністративного суду про примусове видворення.

Посилаючись на зміст наведеного вище пункту Інструкції, представник заявник висловила припущення, що у разі не забезпечення позову, позивача може бути примусово повернуто до країни походження.

Разом із тим, жодних доказів, того, що відповідач має намір застосувати до позивача визначений п.4 Інструкції механізм впливу до вирішення даної адміністративної справи, суду не надано.

Із наведеного слідує, що зміст заяви про забезпечення адміністративного позову не дозволяє дійти переконливого висновку про існування обставин, які згідно положень ст. 150 КАС України є підставою для забезпечення позову, оскільки позивачем не наведено жодних належних та достатніх доводів в підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вище викладене та здійснивши оцінку обґрунтованості доводів представника заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням співмірності таких заходів заявленим позовним вимогам, суд приходить до висновку, що подана заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 150, 151, 154, 243, 248, 256 КАС України, суд, -

у х в а л и в :

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову, - відмовити.

Ухвала з питань забезпечення адміністративного позову може бути оскаржена. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна