Ухвала суду № 110173527, 12.04.2023, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/326/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

12.04.2023 м. Івано-ФранківськГосподарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кобецької С. М., секретар судового засідання Гарасимко О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву вх№3979/23 від 05.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" про забезпечення доказів до подання позовної заяви,

за участю:

від заявника: Медицький І.Б.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою вх№3979/23 від 05.04.2023 про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Заява в порядку частин 1-3 статті 112 Господарського процесуального кодексу України призначена до розгляду в судовому засіданні.

Представник заявника в судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у заяві вх№3979/23 від 05.04.2023. Обґрунтовує їх тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" має намір звернутися до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантбудсервіс" з метою вирішення спору, що виник з правочину поставки, позаяк останній заперечує отримання товару по видаткових накладних №131 від 03.07.2020, №328 від 26.11.2020, №331 від 30.11.2020. Тому, з метою забезпечення доказів, просить суд витребувати у Головного управління ДПС в Івано-Франківській області податкові декларації з податку на додану вартість ТОВ "Діамантбудсервіс" із нарахованими у них сумами податкового кредиту, згідно виписаних постачальником ТОВ "Франчайзингова компанія" податкових накладних №118 від 03.07.2020, №311 від 24.11.2020, №313 від 25.11.2020. Вважає, що збирання цих доказів може бути утрудненим в майбутньому через надану законом можливість платникам ПДВ коригувати суми податкових кредитів.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Діамантбудсервіс" в судове засідання не з"явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду заяви був належним чином повідомлений ухвалою суду від 06.04.2023.

Беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, правила частин 1-3 статті 112 Господарського процесуального кодексу України згідно яких, заява про забезпечення доказів розглядається у п"ятиденний термін, а неявка в судове засідання заявника та інших осіб, які можуть отримати статус учасників справи не є перешкодою для розгляду заяви, враховуючи те, що ТОВ "Діамантбудсервіс", належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду заяви, а його явка не визнавалась судом обов"язковою, суд прийшов до висновку, про можливість розгляду заяви про забезпечення доказів у його відсутності за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника заявника, всебічно та повно з"ясувавши обставини на яких ґрунтуються вимоги заяви про забезпечення доказів, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд дійшов висновку дійшов висновку, що остання не узгоджується з вимогами процесуального закону, а тому не підлягає до задоволення.

Так, правила частини 5 статті 81 Господарського процесуального кодексу України надають право суду витребувати докази до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 110-112 цього Кодексу.

Частинами 1 - 4 статті 110 Господарського процесуального кодексу України регламентовано, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є зокрема, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням. Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія.

З аналізу вище наведених правових норм вбачається, що законодавчо встановлений механізм забезпечення доказів може бути застосований виключно у випадку необхідності одночасного запобігання ймовірній втраті таких доказів у майбутньому і наявного обґрунтованого ризику такої втрати, який повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

При цьому, забезпечення доказів може вживатися судом з конкретною законодавчо встановленою метою збереження доказу, на який посилається заявник та запобіганню неможливості чи утруднення подання учасником справи такого доказу до суду для доведення обґрунтованості своєї правової позиції у майбутньому.

Підставою для забезпечення доказів є обґрунтовані побоювання заявника або особи, яка може набути статусу позивача, що такі докази будуть втрачені, а подання потрібних доказів стане згодом неможливим.

Здійснюючи розгляд такої заяви по суті суд повинен дослідити зміст наведеного обґрунтування необхідності забезпечення доказів та достовірно встановити наявність або відсутність підстав для забезпечення доказів.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування та мають значення для вирішення справи, це насамперед спосіб одночасно запобігти їх втраті у майбутньому і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, шляхом їх витребування, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Така правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №9901/845/18, від 09.10.2019 у справі №9901/385/19.

Разом з тим, таку процесуальну дію, як забезпечення доказів (стаття 110 Господарського процесуального кодексу України) не слід ототожнювати з процесуальною дією щодо витребування доказів (стаття 81 Господарського процесуального кодексу України).

Так, правилами статті 81 Господарського процесуального кодексу України надано право учаснику справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

Отож, інститут забезпечення доказів до подання позовної заяви шляхом їх витребування, обумовлений статтею 110 Господарського процесуального кодексу України хоча і спрямований на забезпечення права особи, яка може набути статусу позивача, належним чином довести свої вимоги чи заперечення, проте носить відмінний характер від інституту витребування доказів в порядку статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вживається виключно у випадку наявності достовірно обґрунтованих підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений, або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим.

В цьому спірному випадку, посилання заявника на можливість платника ПДВ коригувати суми податкових кредитів, не слід ототожнювати з припущенням, що засоби доказування можуть бути безповоротно втрачені в майбутньому чи їх подання стане згодом неможливим, оскільки коригування сум ПДВ буде відображено у податковій звітності ТОВ "Діамантбудсервіс", і така інформація, як і податкові декларації можуть бути подані ГУ ДПС в Івано-Франківській області на вимогу суду в порядку статей 80, 81 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на недоведеність наявності фактичних обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування заходів до забезпечення доказів шляхом їх витребування на цій стадії та у такий спосіб, унеможливлює задоволення заяви вх№3979/23 від 05.04.2023.

Керуючись статтями 73, 80, 81, 110-112, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

в задоволенні заяви вх№3979/23 від 05.04.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю "Франчайзингова компанія" про забезпечення доказів до подання позовної заяви - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала підписана 12.04.2023

Суддя С.Кобецька