Постанова № 11017294, 25.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 р. справа № 2а-15899/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 18 год. 20 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай”

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р.

за участю представників сторін:

від позивача: Келембет М.В. за дов. від 5 липня 2009 року

від відповідача: Івашкевич В.Ю. за дов. від 1 червня 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай”, звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька (далі відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідачем неправомірно зроблено висновок про порушення позивачем п. 1.31, 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. Позивач вважає, що відповідач помилково наголошує на тому, що позивач не мав наміру використовувати, придбаний у ВАТ „Маріупольський млинокомбінат”, товар у власній господарській діяльності. Така позиція відповідача є наслідком помилкового ототожнення поняття „валового доходу” та „прибутку” субєкта господарювання.

Позивач вказує, що будь-яка підприємницька діяльність спрямована на отримання прибутку, проте його отримання у підсумку не є обовязковою ознакою для кваліфікування діяльності як господарської. Наявність чи відсутність прибутку у підприємства за наслідками звітного періоду (кварталу, півріччя, три квартали, року) встановлюється за даними форми декларації з податку на прибуток підприємства за звітній період, тобто календарний рік. Не можливо оцінювати прибутковість чи неприбутковість діяльності підприємства у розрізі окремо взятої господарської діяльності. Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік прибуток позивача складав 175936 грн., за 2009 рік 208096 грн., тобто діяльність позивача була прибутковою.

Як вбачається з вантажних митних декларацій поставка товару (борошна) за зовнішньоекономічним контрактом відбулась значно пізніше ніж були отримані грошові кошти за борошно. При цьому, грошові кошти були отримані у доларах США, які на час їх отримання були конвертовані у національну валюту, на час поставки ціна на борошно на внутрішньому ринку України змінилась у більшу сторону, так само змінився курс долару США в більшу сторону у відношенні до гривні, обовязки позивача за експортним контрактом перед другою стороною, та умови самого контракту, а саме ціна та обовязок здійснити поставку залишились незмінними.

З огляду на перелічені чинники, спірна господарська операція мала всі ознаки доцільності та у сукупності з іншими господарськими операціями позивача призвела до отримання прибутку, що підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008-2009 роки.

Придбання борошна у ВАТ „Маріупольський млинкомбінат” було спрямоване на належне виконання зобовязань позивача за експортним контрактом, тобто виконання господарських зобовязань при здійсненні господарської діяльності.

Тому просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог, надавши письмові заперечення. В обґрунтування своїх заперечень посилається на порушення позивачем п. 1.31, 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме занижено обєкт оподаткування податком на прибуток підприємств на 220459 грн. та відповідно податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на 55115 грн., у тому числі завищення у 4-му кварталі 2008 року в сумі 27493 грн., заниження за 2009 рік (1 квартал) в сумі 82608 грн. Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищений валовий дохід в розмірі 612417 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 523033 грн., у 1 кварталі 2009 р. 89384 грн. Факт придбання борошна та реалізації на виконання експортного контракту № 19/08/08-08 від 19.08.08, укладеного з ТОВ „Люкс-2004” м. Тбілісі, Республіка Грузія на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку, за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності. Також податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено валові витрати в розмірі 832876 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 413062 грн., у 1 кварталі 2009 р. 419814 грн. До складу валових витрат було віднесено вартість товару борошна, не повязаного з господарською діяльністю підприємства. Факт придбання борошна та реалізації його за експортним контрактом у тому самому ж податковому періоді за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності. Позивач включив до валових витрат вартість борошна, отриманого від ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат” на загальну суму 832876,2 грн. На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкового повідомлення рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн.

На підставі викладеного, просив у задоволенні позову відмовити.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай”, є юридичною особою, ідентифікаційний код 34940079, зареєстрований Виконавчим комітетом Донецької міської ради 14.02.2007 р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи А00 № 736478, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька.

Відповідачем проведена планова виїзна перевірка позивача, за результатами якої складений акт про результати планової виїзної перевірки з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р., валютного ті іншого законодавства за період з 01.10.2008 р. по 31.12.2009 р. від 06.06.2010 р. № 242/23-213/34940079 (арк.справи 70-97).

Під час проведення перевірки відповідачем було встановлено, зокрема, порушення позивачем п. 1.31, 1.32 ст. 1, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, а саме занижено обєкт оподаткування податком на прибуток підприємств на 220459 грн. та відповідно податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств на 55115 грн., у тому числі завищення у 4-му кварталі 2008 року в сумі 27493 грн., заниження за 2009 рік (1 квартал) в сумі 82608 грн.

Податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищений валовий дохід в розмірі 612417 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 523033 грн., у 1 кварталі 2009 р. 89384 грн.

Факт придбання борошна та реалізації на виконання експортного контракту № 19/08/08-08 від 19.08.08, укладеного з ТОВ „Люкс-2004” м. Тбілісі, Республіка Грузія на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку, за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.

Також податковий орган дійшов висновку, що позивачем завищено валові витрати в розмірі 832876 грн., у тому числі у 4 кварталі 2008 р. в сумі 413062 грн., у 1 кварталі 2009 р. 419814 грн.

До складу валових витрат було віднесено вартість товару борошна, не повязаного з господарською діяльністю підприємства. Факт придбання борошна та реалізації його за експортним контрактом у тому самому ж податковому періоді за цінами значно меншими ніж ціна придбання є підтвердженням того, що підприємство не мало наміру використовувати його у власній господарській діяльності.

Позивач включив до валових витрат вартість борошна, отриманого від ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат” на загальну суму 832876,2 грн.

Витрати, господарський (економічний) зміст яких є необґрунтованим, не повинні відноситись на результати господарської діяльності платника податків.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняте податкового повідомлення рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким позивачеві визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн. (арк. справи 9 ).

Суд не погоджується з висновками відповідача з оглядом на наступне.

Предметом доказування в цій справі є правильність формування позивачем валових витрат за господарськими операціями з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”, та валового доходу за господарськими операціями з ТОВ „Люкс-2004” м. Тбілісі, Республіка Грузія.

Позивачем укладений договір на постачання борошна з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”. Обставина поставки борошна підтверджується, зокрема, видатковими накладними:

1) № РН 0000758 від 25.11.2008 р. на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 1584,53 грн. (арк. справи 41);

2) № РН 0000889 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн. (арк. справи 43);

3) № РН 0000140 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн. (арк. справи 39);

4) РН № 0000244 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1584,53 грн. (арк. справи 37).

Факт виконання умов договору підтверджується також рахунками-фактурами

ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат” видані податкові накладні:

1) № 1125005 від 25.11.08 на поставку борошна в кількості 195 т. за ціною 11584,5 грн., вартість без ПДВ 308984 грн., ПДВ - 61796,8 грн. (арк. справи 146).;

2) № 1216006 від 16.12.2008 р. на поставку борошна в кількості 65 т. за ціною 1601,2 грн, вартість без ПДВ 104078 грн., ПДВ - 20815,6 грн. (арк. справи 147);

3) № 0303004 від 03.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною 1614,67 грн, вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ 41981,42 грн. (арк. справи 148);

4) № 312005 від 12.03.2009 р. на поставку борошна в кількості 130 т. за ціною1614,67 грн, вартість без ПДВ 209907,1 грн., ПДВ 41981,42 грн. (арк. справи 149).

Таким чином, судом зясовано, що операції з придбання борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.

19.08.2008 р. позивачем укладений з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) контракт № 19/08/08-08, відповідно до якого позивач (продавець) зобовязується продати, а ТОВ „Люкс 2004” (покупець) зобовязується прийняти та оплатити пшеничне борошно вищого ґатунку та пшеничне борошно першого ґатунку українського походження (арк.справи. 21-24). Згідно з п. 4.2 наведеного контракту кількість товару в партії, його ціна, порядок сплати та загальна вартість партії визначається сторонами додатками к цьому контракту „Спеціфікаціями”.

Позивачем та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) складені наступні специфікації:

1) № 5 від 07.10.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 585 т. за ціною 395 доларів США, загальна вартість 231075 доларів США (арк. справи 28 );

2) № 5/3 від 06.11.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 350 доларів США, загальна вартість 455000 доларів США (арк. справи 30,31);

3) № 5/5 від 10.12.2008 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 65 т. за ціною 220 доларів США, загальна вартість 14300 доларів США (арк. справи 32);

4) № 6 від 23.02.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 225 доларів США, загальна вартість 29250 доларів США (арк. справи 33);

5) № 7 від 03.03.2010 р. на поставку борошна пшеничного вищого ґатунку (в мішках) ДСТУ 46.004-99 у кількості 130 т. за ціною 202,5 доларів США, загальна вартість 26325 доларів США (арк. справи 34).

Виконання зовнішньоекономічного контракту, укладеного позивачем з ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі), підтверджується вантажно митними деклараціями (арк. справи 44-57).

Таким чином, судом зясовано, що операції з реалізації борошна пшеничного мали реальний товарний характер, що не заперечується відповідачем.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

П. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи. Тобто, в даному випадку, мова йде про господарську діяльність - як сукупність господарських операцій за певний звітний період, за підсумками яких господарюючий суб'єкт отримує доход. При цьому слід зазначити, що терміни "господарська діяльність" та "господарська операція" не є тотожними, оскільки оподаткуванню підлягає сукупність господарських операцій.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

При цьому сформульоване в Господарському кодексі України визначення господарської діяльності є загальним і має застосовуватися в усіх випадках, а визначення, наведене в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", - лише у сфері дії цього Закону з урахуванням загального визначення.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Виходячи із юридичного змісту п. 5.1 та п. 1.32 ст. 1 Закону України від 28.12.94 N 334/94-ВР, основною умовою для віднесення до складу валових витрат є подальше використання таких товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності. Також, як вбачається з наведених норм, здійснення підприємницької діяльності спрямоване на отримання доходу, а не прибутку, і відсутність доходу від конкретної окремо взятої господарської операції, а не від діяльності підприємства в цілому за певний звітний період, не може свідчити про відсутність у підприємства ознак господарської діяльності.

Суд приходить до висновку, що позиція відповідача про те, що господарська діяльність в межах спірних правовідносин не є господарською діяльністю, суперечать чинному законодавству. Оскільки характерною ознакою господарської діяльності є її здійснення на власний ризик суб'єкта господарювання, що передбачає неоднозначність наслідків такої діяльності і не виключає її збитковості.

Положення п. 1.32 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України, ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлюють, що одержання прибутку не є неодмінним результатом і визначальною ознакою господарської діяльності, а є її метою, яка може як бути досягнутою, так і не бути досягнутою.

Таким чином, позивачем відповідно до вимог чинного законодавства сформовані валові витрати за господарськими операціями з ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат”, оскільки такі витрати понесені ним у звязку з придбанням товару, який підлягає подальшому продажу за експортним контрактом.

В свою чергу, відповідачем ж не було подано жодних доказів на підтвердження обставин, які виключають можливість віднесення витрат за операціями ЗАТ „Маріупольський млинкомбінат” до валових витрат, як-от завідоме не направлення операції на отримання доходу, вчинення цієї операції виключно з метою отримання податкової вигоди, фіктивність операції тощо.

Згідно з п. 1.31 ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

П.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Формування валового доходу позивачем за експортним контрактом відповідає вимогам вищеперелічених правових норм. Позиція відповідача про порушення позивачем цих норм спростовується тим, що дохід отриманий за експортним контрактом № 19/08/08-08 від 19.08.08, є компенсацією в грошовій формі від ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) за продаж пшеничного борошна. Укладення та виконання експортного контракту обумовлює здійснення власної господарської діяльності позивача, оскільки спрямоване на отримання доходу в грошовій формі від реалізація пшеничного борошна.

Проблемою виникнення спору є різниця в ціні пшеничного борошна, яке придбається на внутрішньому ринку та реалізується за експортним контрактом.

Податковий орган вважає, що різниця між ціною придбання та реалізації пшеничного борошна обумовлює відсутність наміру використовувати його у власній господарській діяльності.

Відповідач вказує на наявність обєктивних причин, які стали причиною визначення розміру ціни за експортним контрактом.

Суд вважає, що в цьому випадку слід оцінювати обставину того, чи обумовлена ціна реалізації розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру), які є обєктивними, тобто перебувають поза волею позивача.

Розглядаючи спірні правовідносини, суд враховує специфіку здійснення експортних операцій. Ризиковість підприємницької діяльності виявляється в імовірному характері прибутку. Зміна цін на борошно пшеничне на внутрішньому та світовому ринках є обєктивним чинником, що не залежить від волевиявлення експортера. За своєю сутністю зміна цін на реалізуємий товар є ризиком субєкта підприємницької діяльності, який є невідємною ознакою підприємницької діяльності в розумінні ст. 42 Господарського кодексу України.

Ціни на пшеничне борошно, що експортувалося, визначалися специфікаціями, які складалися позивачем та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) протягом дії експортного контракту. Позивач не міг передбачити зміну ціни на внутрішньому та світовому ринку. При цьому позивач був зобовязаний виконувати умови експортного контракту.

Суттєвим та впливовим контрактним ризиком є невизначеність ціни товару саме на момент укладення експортного контракту. Ціна борошна пшеничного в країні експорту та світовому ринку є такою, що змінюється.

Також ризиком при здійсненні експортних контрактів є коливання курсу валют. З вантажно митних декларацій вбачається обставина зміни курсу гривні до долару США.

Враховуючи викладене, судом приймаються до уваги обєктивні чинники, що зумовили ціну реалізації за експортним контрактом, а саме ризик цінового коливання на борошно пшеничне в країні експорту та на світовому ринку та ризик валютного коливання.

Обставина наявності обєктивних економічних причин при визначення ціни борошна пшеничного, що експортується, надійшла своє підтвердження під час судового розгляду.

Позивач в письмових поясненнях, вказує, що в жовтні 2008 року позивачем була отримана передплата в сумі 229622,5 доларів США. Позивач в жовтні 2008 року здійснив поставку тільки 197 тон борошна замість 585 тон, що обумовлено не можливістю придбати необхідну кількість борошна та проханням ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) здійснити поставку в інший строк у звязку з тим, що військові події в Грузії спричинили труднощі зі складання борошна.

З метою продовження партнерських взаємовідносин та збереження ринку збуту позивач та ТОВ „Люкс 2004” (Грузія, м. Тбілісі) дійшли згоди щодо поставки борошна пшеничного за цінами, що будуть діяти у місяці, в якому буде здійснюватися поставка.

В подальшому позивачем здійснювалася поставка борошна згідно з специфікаціями. Позивачем згідно з умовами поставки отримувалися передплати в доларах США, які переховувалася в національну валюту. Під час виконання умов експортного контракту ціна на світовому ринку на борошно пшеничне зменшилася, а на внутрішньому навпаки збільшилася. Відмова від складення специфікацій обумовила би обовязок позивача повернути суми передплат, що спричинило би збитки позивача у звязку із зміною курсу долару США в більшу сторону у відношенні до гривні та придбанням валюти.

Сподівання позивача на зростання цін на борошно на світовому ринку не справдилися, що є нормальним підприємницьким ризиком. Позивач вказує, що низька ціна на світовому ринку не має великого впливу на цінові пропозиції на внутрішньому ринку.

Судом приймається до уваги, що здійснення позивачем низькорентабельних експортних операцій не мало систематичного характеру. Згідно з деклараціями з податку на прибуток підприємства за 2008 рік (арк. справи 17) прибуток позивача складав 175936 грн., за 2009 рік (арк. справи 11) 208096 грн., тобто діяльність позивача була прибутковою .

З огляду на положення ч. 2 ст. 71 КАС України щодо розподілу обовязків по доказуванню в адміністративному процесі, в даному разі тягар доведення наявності порушення позивачем правил оподаткування покладається на відповідача. Відповідачем не доведено, що перелічені чинники є субєктивними, тобто залежали від волевиявлення позивача.

Враховуючи вищевикладене, відповідачем неправомірно визначено позивачу податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств та застосовані штрафні (фінансові) санкції податковим повідомленням рішенням № 0000642341/0 від 07.06.2010 р.

Неправомірність нарахування податкового зобовязання позивачу обумовлює безпідставність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених п.п. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р. було прийнято законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись, Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, ст. ст. 2-15, 17-18, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай” до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення рішення № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька № 0000642341/0 від 07.06.2010 р., яким Товариству з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай” визначено податкове зобовязання з податку на прибуток підприємств в сумі 82608 грн., та застосовані штрафні (фінансові) санкції розмірі 41304 грн., у загальній сумі 123912 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Торгівельна компанія „Урожай” витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 (три) гривні 40 (сорок) копійок.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 28 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.