Постанова № 11017243, 25.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 р. справа № 2а-16078/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 09 год. 59 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретарі Окрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИС», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007372344 від 8 грудня 2009 року

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 директора за протоколом № 1/2003 від 22 квітня 2003 року, ОСОБА_2 за дов. від 14 липня 2010 року

від відповідача: Бондар О.Л. за дов. від 2 лютого 2010 року

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИС» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007372344 від 8 грудня 2009 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність накладення на нього штрафних санкцій, оскільки вважає, що відсутні факти порушень пункту 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320 (далі Положення № 637), викладені в акті перевірки, так як виручка на підприємстві оприбутковується в повному обсязі, вся виручка за проданий товар в кінці робочого дня в повному обсязі здається в касу підприємства. На підставі фіскального чека і отриманих готівкових коштів касир складає прибутковий касовий ордер і касовий звіт, а також в книзі обліку розрахункових операцій клеїться фіскальний чек і робиться запис, тобто, виручка є оприбуткованою. Позивач зазначає, що на підприємстві позивача касир на початку робочого дня для роботи на касовому апараті одержує в касі розрахункову монету під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих касиром грошей, а в кінці дня касир цю розрахункову монету здає в касу підприємства під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих касиром грошей. Розрахункова монета видається із залишків в касі підприємства на початок дня, тобто, ці гроші вже є оприбуткованими. Якщо для проведення розрахунків із споживачами необхідна додаткова видача розрахункової монети, то касир також одержує її під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих касиром грошей. Розрахункова монета по видатковому касовому ордеру не видається, тому прибутковий касовий ордер на неї не виписується. Залишок грошей, виведених на кінець дня по касовій книзі враховує як гроші, що зберігаються в сейфі каси підприємства, так і розрахункову монету, що знаходиться в скриньці РРО. Внаслідок цього, позивач вважає, що висновок податкового органу про те, що розрахункова монета не оприбуткована є безпідставним. Тому просить позов задовольнити.

Відповідач позовні вимоги не визнає вказавши на обставини, викладені у запереченні на позов. Зазначає, що відповідачем була проведена планова перевірка за дотриманням магазином, який належить позивачу порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. Вважає, що спірне рішення прийнято у відповідності до норм діючого законодавства за порушення позивачем вимог розділу 2 пункту 2.6. Положення № 637 в частині не оприбуткування (неповного та/або несвоєчасного) готівки в касі підприємства. Відповідач зазначає, що при перевірці книги обліку розрахункових операцій (далі КОРО) та касової книги встановлено, що за листопад 2009 року підприємство в кінці робочого дня робить «службову видачу» виручки, але в наявності є залишок коштів, який повинен бути внесений до касового апарату на початок наступного дня «службовим внесенням». На підприємстві відбувається «службове внесення», яке не відповідає перехідному залишку на початок наступного робочого дня, що зберігається на місці проведення розрахунків в РРО. Внаслідок цього, різниця готівки у сумі 1096 грн. 33 коп. підприємством не оприбутковані в касі підприємства, що на думку відповідача є порушенням розділу 2 пункту 2.6., розділу 3 пунктів 3.3., 3.4., 3.5., 3.6., розділу 4 пунктів 4.2., 4.3. Положення № 637. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до розділу 4 пункту 4.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5298, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватися через РРО з використанням операції «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не повязані з проведенням розрахункових операцій. Операція «службове внесення» використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту. Відповідач вважає, що відповідальність за дане порушення передбачена абзацом 3 статті 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95. Тому просить відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИС» є юридичною особою, код ЄДРПОУ 24639681, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до пункту 4 статті 10 наведеного Закону на державні податкові інспекції в районах у містах серед інших функцій покладено здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону. Зазначені функції співпадають з правами органів державної податкової служби, які визначені пунктом 2 статті 11 розділу 3 зазначеного Закону.

Згідно направлень на перевірку, що містяться в матеріалах справи від 12 листопада 2009 року № 613, 614, на підставі пункту 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем проведена планова перевірка на підставі плану-графіку на листопад 2009 року (арк. справи 9, 10).

Згідно з пунктом 2 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби у випадках, у межах компетенції та порядку, встановленого Законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Відповідно до частини 7 статті 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», а в інших випадках - за рішенням суду.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.

Таким чином, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може бути лише позаплановою.

Стаття 11-2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» визначає умови допуску посадових осіб органів державної податкової служби до проведення планових та позапланових виїзних перевірок. Згідно зазначеної норми, посадові особи органів державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової виїзної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку:

1) направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та прізвища посадових осіб органу державної податкової служби, які проводитимуть перевірку. Направлення на перевірку є дійсним за умови наявності підпису керівника органу державної податкової служби, скріпленого печаткою органу державної податкової служби;

2) копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

Ненадання цих документів платнику податків або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, є підставою для недопущення посадових осіб органу державної податкової служби до проведення планової або позапланової виїзної перевірки.

В матеріалах справи містяться направлення на перевірку від 12 листопада 2009 року № 613, 614 про проведення планової перевірки відповідача (арк. справи 9, 10). Докази вручення зазначених направлень в матеріалах справи відсутні

Копія наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, який є обовязковою підставою проведення перевірки, умовою допуску до перевірки при його наданні платнику податків під розписку у матеріалах справи також відсутня.

Крім того, суд зазначає, що наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205 затверджений Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі Порядок № 327).

Пунктом 4.7. цього наказу встановлено, що у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання, що перевірений, від підписання акта перевірки службовими особами органу державної податкової служби складається акт довільної форми, що засвідчує факт такої відмови.

Акт відмови підписується не менш як трьома службовими особами. При цьому в акті відмови від підпису необхідно зазначити про ознайомлення (чи відмову від ознайомлення) керівника і головного бухгалтера суб'єкта господарювання із змістом акта перевірки, обов'язками, правами і відповідальністю платника податків.

Не пізніше наступного дня акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок реєструється в єдиному журналі реєстрації актів та в той же день один його примірник (з відповідними додатками) передається керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання, про що на останній сторінці обох примірників акта робиться відповідна відмітка за підписом особи, яка одержала акт, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів, а також дати одержання акта.

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення зазначених вимог, акт перевірки не підписаній посадовою особою суб'єкта господарювання, акт відмови від підпису в матеріалах справи відсутній, докази передання акту перевірки керівнику або уповноваженій особі суб'єкта господарювання з відміткою про його отримання також відсутні.

Проте, працівники податкового органу були допущені до перевірки, у зв'язку із чим суд вважає за доцільне здійснити аналіз наявності чи відсутності порушень з боку позивача норм розділу 2 пункту 2.6. Положення № 637 та підстав застосування штрафних санкцій у відповідності до абзацу 3 статті 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

13 листопада 2009 року працівниками Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька була проведена перевірка за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, про що складено акт від 13 листопада 2009 року № 0676/05/62/23/26439681 (арк. справи 6, 7).

Висновком акту перевірки визначено, що позивачем порушені норми розділу 2 пункту 2.6. Положення № 637, а саме:

Згідно КОРО № 0562006935/5 від 2 вересня 2009 року та касової книги встановлено:

- Z-звіт № 414 від 1 листопада 2009 року - залишок на кінець дня склав 235 грн. 53 коп., який повинен бути внесений до РРО на початок наступного дня - 3 листопада 2009 року, але, згідно Z-звіту № 415 від 2 листопада 2009 року службовий внесок склав 160 грн. 86 коп. Таким чином, розбіжність склала 74 грн. 67 коп., вказана сума не здана до каси підприємства, що є неоприбуткуванням готівки у касі підприємства;

- Z-звіт № 416 від 3 листопада 2009 року - службове внесення 220 грн. 38 коп., а повинно бути 255 грн. 53 коп. Різниця склала 15 грн. 15 коп., вказана сума не здана до каси підприємства;

- Z-звіт № 417 від 4 листопада 2009 року службове внесення 247 грн. 22 коп., а повинно бути 235 грн. 53 коп. Різниця склала 11 грн. 69 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО;

- Z-звіт № 418 від 5 листопада 2009 року - службове внесення 1250 грн. 77 коп., а повинно бути 235 грн. 53 коп. Різниця склала 109 грн. 76 коп., вказана сума не здана до каси підприємства;

- Z-звіт № 419 від 6 листопада 2009 року службове внесення 264 грн. 19 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 88 грн. 61 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО;

- Z-звіт № 420 від 7 листопада 2009 року службове внесення 274 грн. 29 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 98 грн. 71 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО;

- Z-звіт № 421 від 8 листопада 2009 року - службове внесення 108 грн. 76 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 66 грн. 82 коп., вказана сума не здана до каси підприємства;

- Z-звіт № 422 від 9 листопада 2009 року службове внесення 241 грн. 83 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 66 грн. 15 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО;

- Z-звіт № 423 від 10 листопада 2009 року службове внесення 201 грн. 20 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 25 грн. 62 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО;

- Z-звіт № 424 від 11 листопада 2009 року - службове внесення 164 грн. 27 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 11 грн. 31 коп., вказана сума не здана до каси підприємства;

- Z-звіт № 425 від 12 листопада 2009 року службове внесення 463 грн. 58 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 287 грн. 77 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО;

- Z-звіт № 426 від 13 листопада 2009 року службове внесення 415 грн. 65 коп., а повинно бути 175 грн. 58 коп. Різниця склала 240 грн. 07 коп., вказана сума не здана до каси підприємства та видатковий касовий ордер не видавався для службового внесення в РРО.

Таким чином, за висновком акту перевірки (додаток до акта перевірки) не оприбуткування готівки коштів до каси підприємства складає 1096 грн. 33 коп. (арк. справи 63).

За наслідками перевірки, на підставі пункту 11 статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», відповідачем було прийнято спірне рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 8 грудня 2010 року № 0007372344 на загальну суму 5 481 грн. 65 коп. за порушення розділу 2 пункту 2.6. Положення № 637 та застосовані штрафні санкції у відповідності до абзацу 3 статті 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95.

До участі у справі у якості свідка з боку позивача була залучена касир позивача ОСОБА_4 (паспорт серія НОМЕР_1, виданий Кіровським РВ ДМІ УМВС України у Донецькій області), яка надала свідчення, аналогічні відомостям, що викладені в позові.

Відповідно до пункту 2.6. Положення № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК (розрахункової книжки) оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Пунктом 1.2. Положення № 637 визначено поняття прибуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Тобто, виходячи з аналізу наведених норм, оприбуткуванням готівки для субєкта господарювання, який проводить готівкові розрахунки із застосуванням РРО є здійснення обліку цих готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.

Форма КОРО на РРО затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 106/5297«Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок» (додаток 2 до наказу).

В матеріалах справи міститься КОРО позивача (арк. справи 17, 18), з якої вбачається, що всі операції, починаючи з 1 листопада 2009 року по 13 листопада 2009 року обліковані у повній сумі їх фактичних надходжень, що відповідають даним фіскальних звітних чеків РРО.

Відповідно до пункту 4.6. Положення № 637, старший касир перед початком робочого дня (за наявності в підприємства кількох касирів) видає іншим касирам авансом потрібну для видаткових операцій суму готівки під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей (додаток 6), яку веде старший касир.

Касири в кінці робочого дня зобов'язані скласти звіт про одержану і видану готівку за відповідними касовими документами і здати залишок готівки та касові документи за проведеними операціями старшому касиру під підпис у книзі обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей.

Як вбачається з матеріалів справи, старшим касиром підприємства позивача ОСОБА_4 ведеться книга обліку виданих та прийнятих старшим касиром грошей (арк. справи 32 34). В даній книзі відображені операції з видачі іншим касирам авансом потрібної для видаткових операцій сум готівки під підпис. Ці суми в подальшому відображені у Z-звітах РРО з використанням операцій «службове внесення».

Відповідно до пункту 4.5. Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 107/5298, унесення чи видача готівки з місця проведення розрахунків повинні реєструватись через РРО з використанням операцій «службове внесення» та «службова видача», якщо таке внесення чи видача не пов'язані з проведенням розрахункових операцій. Крім того, операція "службове внесення" використовується для реєстрації суми готівки, яка зберігається на місці проведення розрахунків на момент реєстрації першої розрахункової операції, що проводиться після виконання Z-звіту.

Як вбачається із Z-звітів позивача, які містяться в матеріалах справи (арк. справи 12 16), кошти, які були отримані іншими касирами у старшого касира, унесені в подальшому до РРО з використанням операцій «службове внесення», а кошти, які були видані з РРО з використанням операцій «службова видача». Суми, що були отримані у старшого касира під підпис відповідають сумам, внесеним до РРО, так само і суми, що були видані з РРО також відповідають сумам, прийнятим старшим касиром (арк. справи 33, 34).

Суд зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено, що сума залишку на кінець дня повинна відповідати сумі службового внесення на початок наступного дня.

Крім того, суд зазначає, що посилання відповідача на те, що позивачем не застосовуються видаткові касові ордери на видачу готівки для службового внесення є безпідставним, з огляду на наступне.

Касовий ордер, відповідно до пункту 1.2. Положення № 637, - це первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси.

Відповідно до пункту 3.5. Положення № 637, у разі видачі окремим фізичним особам готівки (у тому числі працівникам підприємства) за видатковим касовим ордером або видатковою відомістю касир вимагає пред'явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа розписується у видатковому касовому ордері або видатковій відомості про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень - словами, копійок - цифрами), використовуючи чорнильну або кулькову ручку з чорнилом темного кольору.

Проте, видача сум готівки, яка потрібна іншим касирам для здійснення видаткових операцій, врегульована пунктом 4.6. Положення № 637, а саме шляхом видачі старшим касиром іншим касирам авансом суми готівки під підпис у книзі обліку виданих грошей.

При цьому, видача старшим касиром видаткового касового ордеру іншим касирам не вимагається.

Враховуючи те, що жодним нормативним актом не передбачено, що сума залишку на кінець дня повинна відповідати сумі службового внесення на початок наступного дня, та вся сума готівки оприбуткована позивачем шляхом відображення у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО, суд приходить до висновку про безпідставність твердження відповідача про порушення позивачем пункту 2.6. Положення № 637, і як наслідок застосування до нього штрафних санкцій у відповідності до абзацу 3 статті 3 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року № 436/95 спірним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 8 грудня 2010 року № 0007372344 на суму 5 481 грн. 65 коп.

Враховуючи те, що відповідачем, як субєктом владних повноважень, не була доведена правомірність прийняття спірного рішення, відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИС» до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007372344 від 8 грудня 2009 року задовольнити.

Скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0007372344 від 8 грудня 2009 року.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма ВИС витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 25 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 30 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.