Постанова № 11017133, 10.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 серпня 2010 р. справа № 2а-13507/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 год.00 хвил.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Абдукадирової К.Е.

при секретаріОкрибелашвілі В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання такими, що є протиправними, дій Відповідача 1-Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року; визнання недійсною картки відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від «25» травня 2009 р., яке прийнято відповідачем 1 - Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 61689,99 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача-25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

за участю представників сторін:

від позивача: Перешивайло О.О. за дов. від 1 лютого 2010 року

від відповідача 1: Бєломєстнова Л.В. за дов. від 11 травня 2010 року

від відповідача 2: не з»явився

ВСТАНОВИВ:

Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» заявлено позов до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України в Донецькій області про визнання такими, що є протиправними, дій Відповідача 1-Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року; визнання недійсною картки відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від «25» травня 2009 р., яке прийнято відповідачем 1 - Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 61689,99 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача-25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Правовою підставою для звернення до суду зазначає, що 20.05.2009 р. Позивачем через свого митного брокера Закрите акціонерне товариство «УКРСЕРВІС» було подано до Східної митниці декларацію митної вартості на товар какао терте натуральне незнежирене «UNICAO» для кондитерської промисловості (далі, - товар) з метою оформлення товару в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг). Підставою для здійснення дій митного брокеру є договір доручення № 1740-04.3. на здійснення митних брокерських послуг від 20.12.2005 р., укладений між Позивачем та Декларантом.

Вищезазначений товар - какао терте натуральне незнежирене «UNICAO» для кондитерської промисловості було поставлено Позивачу його постачальником - компанією «ADM COCOA POLSKA S.P. Z.OO», Польща (як Продавцем) на підставі контракту № ADM-02 від 15.10.2008 р. Контракт № ADM-02 від 15.10.2008 р. є довгостроковим, згідно з його положеннями поставка товару здійснюється окремими партіями. Кількість поставляємого товару, асортимент та ціна узгоджуються сторонами та зазначаються в Специфікаціях, що є невідємними частинами контракту. Відповідно до специфікації № 5 від 06.05.2009 р. до вищевказаного контракту Продавець - компанія «ADM COCOA POLSKA S.P. Z.OO» прийняв на себе зобовязання протягом травня липня 2009 року поставити Позивачу 140,00 метричних тон какао тертого «UNICAO» за ціною 3775,00 доларів США за одну метричну тону на загальну суму 528500,00 доларів США.

20.05.2009 р. Позивач подав Відповідачу № 1 декларацію митної вартості № 700000005/9/004820, якою задекларував імпорт вищезазначеного товару какао тертого «UNICAO» у кількості 10000 кг за ціною 3,775 доларів США за 1 кг на загальну митну вартість 37750,00 доларів США або 287685,20 грн. за курсом НБУ (курс НБУ на 20.05.2009 р. 7,6208 грн./1 долар США) з метою його оформлення в режимі «Імпорт-40» (випуск у вільний обіг).

Відповідач № 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/9/004820, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020242 від 25.05.2009 року. В обґрунтування відмови Відповідач № 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766 (далі, - Постанова _1766).

25.05.2009 р. Позивачем було отримане рішення митного органу (Відповідача № 1) про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від «25» травня 2009 р. (далі, - Рішення про визначення митної вартості). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості Відповідача № 1 визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 40 100,00 доларів США, тобто за ціною 4,01 доларів США за 1 кг.

Позивач вважає, що дії Відповідача № 1 з видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020242 від 25.05.2009 року та дії Відповідача № 1 з відмови у прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/9/004820 є протиправними, а картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020242 від 25.05.2009 року та Рішення про визначення митної вартості прийняті безпідставно та є незаконними.

Позивач вважає, що відповідно до частини 1 статті 264 Митного кодексу України, ним була заявлена митна вартість і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних.

Крім того, позивач зазначає, що у картці відмови зазначено неправдиву інформацію про ненадання ним документів, адже всі необхідні документи, обовязковість надання яких передбачена законодавством, відповідачу 1 були надані, не було надано лише додатково витребувані документи, оскільки ці документи не можливо було надати з цілком обєктивних причин.

Позивач зазначає, що відповідачем 1 порушені вимоги статей 259, 266, 267 МК України.

У звязку з прийняттям відповідачем 1 оскаржуваного Рішення, яким було відмовлено позивачу у митному оформленні товару та прийнятті декларації митної вартості № 700000005/9/004820, у також з огляду на те, що у подальшому відповідач 1 погоджувався приймати декларації митної вартості на цей же товар виключно із зазначенням у них митної вартості товару у відповідності до Рішення про визначення митної вартості, позивач був змушений перервати виробничий цикл у звязку з браком сировини для виробництва кондитерських виробів. З метою недопущення простою виробництва та виникнення збитків, а також враховуючи наявну обєктивну необхідність завершити процес митного оформлення товарів, позивач збільшував митну вартість заявленого до розмитнення товару на надавав відповідачу 1 декларації митної вартості за визначеною відповідачем 1 митною вартістю 4,01 доларів США за 1 кг товару. Як наслідок, позивач протягом травня серпня 2009 року сплатив більшу суму податку на додану вартість з митної вартості товару, а саме 1101923,14 грн. замість 1040233,15 грн. таким чином, фактична переплата з податку на додану вартість склала 61689,99 грн.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

Тому позивач просить суд визнати такими, що є протиправними дії відповідача 1 Східної митниці у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020242 від 25.05.2009 року, визнати недійсною картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020242 від 25.05.2009 року; визнати недійсним рішення про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від 25.05.2009 р., яке прийнято відповідачем 1 Східною митницею та стягнути з Державного бюджету України надмірно сплачену суму податку на додану вартість у загальному розмірі 61689,99 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача-25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Відповідач 1 - Східна митниця надав суду заперечення проти позову в обґрунтування яких зазначив, що згідно статті 11 Митного кодексу України до основних завдань, покладених на митні органи України, відноситься захист економічних інтересів України, контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, в тому числі, контроль за правильністю визначення вартості товарів, що імпортуються в Україну.

Контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу, зокрема, шляхом:

1.Перевірки документів поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, згідно з Порядком декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. № 1766. 2.Порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з: -рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено; -наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари або вартістю прямих витрат на їх виробництво, у тому числі сировини та/або комплектувальних виробів, які входять до складу товарів. Під час здійснення митного контролю й митного оформлення товарів, для поглибленого контролю за правильністю визначення їх митної вартості в рамках ст. 265 Митного кодексу України, посадова особа митного органу, що здійснює такий контроль, використовує інформацію бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, а також електронного та/або паперового бюлетеня «Огляд цін українського та світового товарних ринків», біржову інформацію про ціни на товари та/або сировину, інші джерела, де наведено цінові характеристики таких товарів та/або сировини.

Після розгляду пакету документів, поданих до митного оформлення, та наявної інформації у відділі контролю митної вартості про ціни на подібний товар декларанту було запропоновано подати додаткові документи, для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Відповідно до статті 88 Митного кодексу України декларант зобов'язаний надати митному органу передбачені законодавством документи та відомості, необхідні для виконання митних процедур. При цьому в рамках положень пункту 11 Порядку, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи, серед яких «прайс-лист виробника, калькуляція виробника, висновок по вартості експертів, які мають на це повноваження, бухгалтерські документи на підтвердження оплати по контракту, контракт на здійснення експедиторських послуг на перевезення, бухгалтерські документи за транспортне перевезення та інше».

Якщо декларантом не надано в установлений законодавством термін додаткові документи, або якщо він відмовився від їх подання, то митний орган відповідно до статті 265 Митного кодексу України, пункту 14 Порядку визначає митну вартість товарів на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідач 1 зазначає, що декларант позивача 25.05.2009 року відмовився від подання додаткових документів про що зроблено відповідний запис на зворотному боці основного аркуша декларації митної вартості «Надати вказані документи неможливо».

Таким чином, митним органом було здійснено коригування митної вартості товару з урахуванням цінової інформації бази даних ЄАІС ДМСУ та прийнято рішення щодо можливості застосування 3-го методу визначення митної вартості.

Тому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити. Представник позивача, що діє на підставі довіреності, у судовому засіданні надав суду пояснення, аналогічні тим, які викладені в обґрунтування позову та просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача 1 - Східної митниці, який діє на підставі довіреності, у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з тих самих підстав, які викладені в обґрунтування заперечень проти позову. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Думка відповідача 2 стосовно заявлених позовних вимог суду не відома, оскільки ним суду заперечення проти позову не надано.

На підставі статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача 2.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача та представника відповідача 1, дослідивши та оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Відповідно до статті 12 Митного кодексу України митна служба України - це єдина загальнодержавна система, яка складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митними органами є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади в галузі митної справи, регіональні митниці, митниці.

Закрите акціонерне товариство «Виробниче обєднання «Конті» є юридичною особою, яка зареєстрована виконавчим комітетом Донецької міської ради 22.10.1997 року, ідентифікаційний код юридичної особи 25112243, включено до ЄДРПОУ.

15.10.2008 р. Компанією «ADM COCOA POLSKA S.P. Z.OO», Польща (Продавець) та Закритим акціонерним товариством «Виробниче обєднання «Конті» (Покупець) було укладено контракт № ADM-02.

Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного контракту Продавець продає, а Покупець купує какао продукти (какао порошок, какао терте та какао масло). Кількість, якість, терміни та умови поставки, ціна товару будуть визначатись специфікаціями, які є невідємними частинами даного контракту.

Товар какао терте «UNICAO» у спірних випадках поставлявся на підставі Специфікації № 5 від 06.05.2009 р. - 140 тон товару за ціною 3,775 доларів США за 1 кг та Специфікації № 6 від 25.06.2009 р. - 100 тон цього ж товару за ціною 3,822 доларів США за 1 кг.

20.05.2009 р. Позивач відповідно до Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою КМУ від 20.12.2006 р. № 1766 (далі Порядок_1766) надав Відповідачу № 1 Декларацію митної вартості № 700000005/9/004820, якою була задекларована митна вартість товару какао тертого «UNICAO» у кількості 10000 кг за ціною 3,775 доларів США за 1 кг.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митна декларація письмова заява встановленої форми, яка подається митному органу і містить відомості щодо товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, необхідні для їх митного оформлення або переоформлення.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкова декларація - документ, що подається платником податків до контролюючого органу у строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу).

Тобто, митна та податкова декларації не є тотожними документами. Так, вантажна митна декларація є підставою для початку митного оформлення товару, який переміщується через державний кордон, та здійснення комплексу заходів контролю з боку митних органів з метою перевірки відомостей, заявлених декларантом у вказаному документі.

Відповідно до статті 1 Митного кодексу України митне оформлення - виконання митним органом дій (процедур), які пов'язані із закріпленням результатів митного контролю товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, і мають юридичне значення для подальшого використання цих товарів і транспортних засобів.

Судом встановлено, що на виконання пунктів 7 та 11 Порядку 1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивач через свого Декларанта (ЗАТ „УКРСЕРВ1С") подав відповідачу 1 наступні документи:

1) Контракт № ADM-02 від 15.10.2008 р. укладений між Компанією «ADM Cocoa Polska Sp. Z. o.o.», як Продавцем, та ЗАТ «ВО «КОНТІ», як Покупцем;

2) Специфікацію № 5 від 06.05.2009 р. до контракту № ADM-02 від 15.10.2008 р.;

3) Комерційний інвойс № 20090121 від 08.05.2009 р.;

4) прайс-лист від 05.05.2009 р.;

5) калькуляцію витрат на товар какао терте “UNICAO”;

6) експортну декларацію № 09PL391010Е0048008 від 08.05.2009 р. з пояснювальним листом;

7) довідку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.05.2009 р. № 1111.

Таким чином, позивачем, відповідно до ч.1 ст. 264 Митного кодексу України, була заявлена митна вартість товарів і були подані відомості про її визначення, які базувались на обєктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Проте, відповідач 1 без врахування інформації в наданих разом з декларацією митної вартості позивачем документах, одразу предявив вимогу про надання позивачем додаткових документів для підтвердження митної вартості.

У графі «Для відміток митного органу» ДМВ № 700000005/9/004820 посадовою особою митного органу було зазначено, що необхідне надання наступних документів:

- договір з третіми особами, що пов'язаний з договором на поставку товарів, митна вартість яких визначається,

- розрахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця,

- відповідна бухгалтерська документація,

- калькуляція фірми-виробника,

- інформація зовнішньоторгівельних та біржових організацій про вартість сировини.

Проте, відповідач 1 відмовив в прийнятті Декларації митної вартості № 700000005/9/004820, в підтвердження чого надав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 700000024/2009/020242 від 25.05.2009 року. В обґрунтування відмови Відповідач № 1 посилався на відсутність підтверджуючих документів згідно з вимогами Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766.

25.05.2009 р. Позивачем було отримане рішення митного органу (Відповідача № 1) про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від «25» травня 2009 р. (далі, - Рішення про визначення митної вартості). Даним Рішенням відділ контролю митної вартості Відповідача № 1 визначив митну вартість товару, що ввозиться, а саме встановив її на рівні 40 100,00 доларів США, тобто за ціною 4,01 доларів США за 1 кг.

Суд зазначає, що позивачем митна вартість товару визначалась за першим методом за ціною договору (контракту).

Суд вважає, що митним органом при здійсненні митного оформлення товару, який був ввезений на митну територію України позивачем, були допущені порушення вимог діючого законодавства, а тому дії митного органу про визначення митної вартості товару є такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Згідно ст. 249 Митного кодексу України митна вартість товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування податків і зборів визначається на підставі заяви власника цих товарів чи уповноваженої ним особи за умови надання підтверджувальних документів (товарних чеків, ярликів тощо), які можна ідентифікувати з наявними товарами. За відсутності таких підтверджень або у разі наявності обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей стосовно заявленої вартості митні органи визначають митну вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари та відповідно до вимог цього Кодексу.

Поняття митної вартості визначено Митним кодексом України (ст. 259), а саме, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Стаття 260 МК України встановлює, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до положень цього Кодексу. Порядок визначення митної вартості товарів поширюється на товари, які переміщуються через митний кордон України. Для цілей визначення митної вартості використовується інформація, підготовлена у спосіб, сумісний з принципами бухгалтерського обліку, прийнятими у відповідній країні і доцільними для певного методу визначення митної вартості. Методи визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та умови їх застосування встановлюються цим Кодексом.

Стаття 261 Митного кодексу України встановлює, що відомості про митну вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, використовуються для нарахування податків і зборів (обов'язкових платежів), ведення митної статистики, а також у відповідних випадках для розрахунків у разі застосування штрафів, інших санкцій та стягнень, встановлених законами України.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ). Згідно ч. 2 статті VII ГААТ оцінка ввезеного товару для митних цілей повинна бути заснована на дійсній вартості товару, що обкладається митом, або аналогічного товару, і не повинна ґрунтуватися на вартості товару вітчизняного походження або на довільних або фіктивних оцінках.

Згідно статті 262 Митного кодексу України митна вартість товарів і метод її визначення заявляються (декларуються) митному органу декларантом під час переміщення товарів через митний кордон України шляхом подання декларації митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу України визначає методи визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну. Так, визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами:

1)за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2)за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3)за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

4)на основі віднімання вартості;

5)на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6)резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених статтею 273 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 267 МК України митною вартістю за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, є вартість операції, тобто ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби відповідно до частини другої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або які повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів на користь продавця та/або на користь продавця через третіх осіб, та/або на пов'язаних з продавцем осіб. Такі платежі можуть бути здійснені прямо або опосередковано шляхом переказу грошей, акредитиву, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо). Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується тільки ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати, понесені покупцем, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів тощо.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Посилання митного органу на здійснення коригування митної вартості товару з урахуванням цінової бази даних ЄАІС ДМСУ є необґрунтованим, оскільки така підстава для коригування митної вартості не передбачена зазначеною нормою.

Використані декларантом відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що декларантом та позивачем були надані митному органу усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості у підтвердження декларації митної вартості ДМВ № 700000005/9/004820, в тому числі Контракт № ADM-02 від 15.10.2008 р. укладений між Компанією «ADM Cocoa Polska Sp. Z. o.o.», як Продавцем, та ЗАТ «ВО «КОНТІ», як Покупцем; Специфікацію № 5 від 06.05.2009 р. до контракту № ADM-02 від 15.10.2008 р.; комерційний інвойс № 20090121 від 08.05.2009 р.; прайс-лист Компанії «ADM Cocoa Polska Sp. Z. o.o.» від 05.05.2009 р.; калькуляцію витрат на товар какао терте “UNICAO” Компанії «ADM Cocoa Polska Sp. Z. o.o.»; експортну декларацію № 09PL391010Е0048008 від 08.05.2009 р. з пояснювальним листом; довідку ДП «Укрпромзовнішекспертиза» від 18.05.2009 р. № 1111.

Митні органи у відповідності до ст. 41 МК України повинні здійснювати митний контроль, який включає в себе контроль за правильністю визначення декларантом митної вартості.

Суд не піддає сумніву право митного органу контролювати митну вартість, заявлену декларантом, але такий контроль повинен здійснюватися в межах повноважень, наданих діючим законодавством.

Відповідно до п. 7 Порядку_1766 для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобовязаний подати наступні документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу; банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено), а також інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом); пакувальні листи; копію ліцензії на ввезення (вивезення) товарів, імпорт (експорт) яких підлягає ліцензуванню.

Пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України і подачі відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.2006 р. № 1766, передбачено, що для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи.

Отже, митний орган має право вимагати від декларанта подання додаткових документів виключно для підтвердження заявленої митної вартості.

Як встановлює ст. 264 Митного кодексу України, заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. У разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов'язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки відповідно до порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Як суд зазначив вище, декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару. Відповідач 1 не навів переконливих доказів виникнення обґрунтованого сумніву щодо достовірності поданих декларантом відомостей про вартість товару.

Також суд вважає, що митний орган безпідставно вимагав від декларанта подання додаткових документів.

Так, у митного органу не було підстав для вимагання договору з третіми особами, що повязані з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається, оскільки відповідно до умов Контракту № ADM-02 від 15.10.2008 р., укладеного між Компанією «ADM Cocoa Polska Sp. Z. o.o.» та ЗАТ «ВО «КОНТІ», та Специфікації № 5 від 06.05.2009 р. поставка товару здійснюється на умовах DDU (Інкотермс 2000) Макіївка, Україна, пр. Трочинського, 22, тобто жодних договорів з третіми особами, що повязані з договором (контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, Позивачем не укладалось. Згідно ст. ВЗ Міжнародних правил по тлумаченню торгових термінів «Інкотермс», редакція 2000 р., для покупця не передбачено обов'язків по укладанню договору перевезення, такі обов'язки покладені на продавця, а тому не було підстав для вимагання зазначених документів. Аналогічно, не мало і не могло мати місця здійснення платежів третім особам на користь продавця.

Вимога Східної митниці про надання відповідної бухгалтерської документації також є не обґрунтованою, оскільки згідно з пунктом 5.1. контракту № ADM-02 від 15.10.2008 р., укладеного між Компанією «ADM Cocoa Polska Sp. Z. o.o.» та ЗАТ «ВО «КОНТІ», та пунктом 3 специфікації № 5 від 06.05.2009 р. до нього, оплата товару здійснюється Покупцем протягом 60 календарних днів з дати інвойсу, тобто на момент митного оформлення у Покупця не було бухгалтерських документів, які б підтверджували заявлену ним відповідно до контракту митну вартість товару. До того ж і у ході судового засідання представник відповідача 1 не пояснив які саме документи мав надати позивач.

Щодо надання висновків зовнішньоторгівельних та біржових організацій, суд зазначає, що така інформація, відповідно до переліку документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів та транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон, затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 80 від 01.02.2006 року, не належить до документів, обов'язкових для подання для здійснення митного оформлення.

При цьому, як було встановлено судом, Позивачем було надано відповідачу 1 калькуляцію витрат на товар, надану Компанією «ADM Cocoa Polska Sp. Z o.o», що на території Європи є постачальником какао продуктів, які виробляються Компанією «UNICAO», Кот ДІвуар, причому обидві ці компанії входять до корпорації «ADM», що підтверджується відповідним листом Компанії «ADM Cocoa Polska Sp. Z o.o», який також було надано відповідачу 1.

Згідно з п. 14 Порядку, якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Разом з тим, суд вважає, що такі положення Порядку зовсім не передбачають, що митний орган у разі неповного подання документів зобов'язаний визначити митну вартість не за тим методом, який застосував декларант.

Відповідно до частини 3 статті 265 Митного кодексу України, якщо митний орган дійшов висновку, що визначена декларантом митна вартість нижча, ніж прямі витрати на виробництво цього товару, в тому числі сировини, матеріалів та/або комплектуючих, які входять до складу товару, митний орган має право зобов'язати декларанта визначити митну вартість іншим способом, ніж він використав для її визначення.

Як зазначалось вище, законодавець в ст. 266 Митного кодексу України встановлює, що кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідачем 1 не надано суду доказів щодо неможливості застосування попередніх методів визначення митної вартості товарів та проведення відповідних консультацій між митним органом та декларантом, що є прямим порушенням порядку визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України.

У судовому засіданні представник Східної митниці пояснив, що консультації між митним органом та декларантом полягали у тому, що інспектором митниці у декларанта були запитані додаткові документи для підтвердження митної вартості.

Стаття 266 Митного кодексу Україну чітко визначає, що якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Отже, фактично митним органом обов'язкові консультації з декларантом проведені не були, що дає суду підстави для висновку, що митним органом були порушені вимоги митного законодавства щодо проведення обов'язкових консультацій з декларантом.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем в судовому засіданні взагалі не надано доказів правомірності своїх дій щодо визначення митної вартості товарів, не доведена законність, обґрунтованість своїх дій.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Відповідачем 1 безпідставно відмовлено у прийнятті ВМД, прийняті Рішення про визначення митної вартості товару за третім методом та надано Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України, оскільки він діяв не у спосіб, що передбачений законами, не обґрунтовано, без урахування усіх обставин, упереджено, фактично без урахування права Позивача на участь у процесі прийняття рішення. З урахуванням викладених обставин, суд задовольняє позов.

Судом також встановлено, що у відповідності із статтею 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахункового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийняття зобов'язань та проведення платежів, бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Статтею 50 Бюджетного кодексу України передбачено, що Державне казначейство України веде бухгалтерський облік всіх надходжень, що належать Державному бюджету України, та за поданням органів стягнення здійснює повернення коштів, що були помилково або надмірно зараховані до бюджету.

У відповідності з п. 3.5 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого спільним Наказом Міністерства фінансів України та Державної митної служби України 24.01.2006 за № 25/44, кошти, що підлягають зарахуванню до Державного бюджету України, не пізніше наступного робочого дня після дати завершення митного оформлення товарів перераховуються митними органами з депозитних рахунків 3734, відкритих в ГУДК України у місті Києві, на рахунки з обліку доходів, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, у розрізі митних органів і кодів бюджетної класифікації доходів бюджету. Податок на додану вартість у контексті вимог статті 14 Закону України «Про систему оподаткування» є загальнодержавним податком, який зараховується до Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку розрахунково-касового обслуговування через органи Державного казначейства України митних та інших платежів, які вносяться до/або під час митного оформлення, затвердженого наказом Міністерством фінансів України, Державної митної служби України від 24.01.2006 № 25/44, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.01.2006 за № 64/11938, надміру сплачені митні та інші платежі - сума коштів, що з різних причин унесена понад розмір, установлений законодавством.

Відповідно до пункту 9 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України 20.07.2007 року за № 618, суми митних та інших платежів, перераховані митними органами на рахунки з обліку доходів, відкриті в територіальних органах Державного казначейства, які підлягають поверненню за рішенням суду, повертаються у порядку, визначеному Державною митною службою України та Державним казначейством України.

Оскільки, як встановлено вище, позивачем фактично внесено до бюджету кошти з розрахунку митної вартості товарів, визначеної всупереч положенням чинного законодавства за третім методом, в той час як належною митною вартістю таких товарів була вартість, визначена за першим методом (ціною договору), позивачем сплачені до бюджету кошти в розмірі більшому, ніж встановлено законодавством.

Таким чином, позивачем було надмірно сплачено митних платежів до бюджету, відповідно до розрахунку до позову у сумі 61689,99 грн. Сума надмірно сплаченого податку на додану вартість не оспорюється жодною стороною та підтверджується наявністю на вантажних митних деклараціях відбитків штампів Східної митниці «Сплачено» із зазначенням дати та підписом відповідної посадової особи Східної митниці. За таких обставин матеріалами справи підтверджена надмірна сплата позивачем платежів.

Відповідно до пп. 15.3.1 п. 15.3 ст. 15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» заяви про повернення надмірно стягнутих податків, зборів (обов'язкових платежів) можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати.

Відповідно до пункту 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2008 № 609, повернення за рішенням суду надмірно та/або помилково сплачених до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться органами Державного казначейства.

За таких обставин вимога про стягнення з Державного бюджету України суми надмірно сплаченого податку на додану вартість підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» до Східної митниці, Головного управління державного казначейства України у Донецькій області про визнання такими, що є протиправними, дій Відповідача 1-Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року; визнання недійсною картки відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року; визнання недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від «25» травня 2009 р., яке прийнято відповідачем 1 - Східною митницею; стягнення з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 61689,99 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача-25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Визнати такими, що є протиправними, дії Відповідача 1-Східної митниці - у видачі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року.

Визнати недійсною картки відмови в прийняти митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України №700000024/2009/020242 від 25 травня 2009 року.

Визнати недійсним рішення митного органу про визначення митної вартості товарів № 700000024/2009/000240/1 від «25» травня 2009 р., яке прийнято відповідачем 1 - Східною митницею.

Стягнути з Державного бюджету України надмірно сплаченої суми податку на додану вартість у загальному розмірі 61689,99 грн. на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» шляхом зарахування на поточний рахунок Закритого акціонерного товариства «Виробниче обєднання «Конті» (код за ЄДРПОУ одержувача-25112243) № 26009015110459 в АТ «Укрексімбанк» МФО 334817.

Присудити з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Виробниче об»єднання «Конті» витрати по сплаті судового збору у розмірі 620 грн. 30 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 10 серпня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 13 серпня 2010 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Абдукадирова К.Е.