Постанова № 11017077, 25.08.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2010 р. справа № 2а-14785/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Христофорова А.Б.

при секретаріМалій С.Ю.

за участю

представника позивача - Старих С.М.,

представника відповідача - Вінділович Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Закритого акціонерного товариства «АВТОТРАНСПОРТНИК» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000571640/0 від 21.05.2010 на суму 12056,55 гривень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Закрите акціонерне товариство «АВТОТРАНСПОРТНИК», звернувся до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень - рішень № 0000571640/0 від 21.05.2010 і № 0000581640/0 від 20.05.2010 року.

В обґрунтування позову зазначив, що не погоджується із спірними податковими повідомленнями рішеннями, оскільки не має прострочених платежів по податку на додану вартість до бюджету.

Вказує, що до того ж підприємство працює збитково, тому підприємство податок на прибуток не сплачує.

В обґрунтування позову посилається на незаконне застосування до нього штрафних санкцій.

З огляду на вищенаведене просить задовольнити позовні вимоги.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду заяву якою уточнив свої позовні вимоги.

Згідно поданої заяви просить частково скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000571640/0 від 21.05.2010 на суму 12056,55 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, надала суду письмові заперечення відповідно до яких зазначила, що вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийнято правомірно, в обґрунтування своєї правової позиції постилається на п. 1.11 ст. 1, п. 5.1, п.п. 5.3.1 п.5.3 ст. 5, Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

З огляду на вищенаведене просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши представників сторін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову та заперечень проти нього, встановив наступне.

Позивач, - Закрите акціонерне товариство «АВТОТРАНСПОРТНИК» (Далі за текстом- ЗАТ «АВТОТРАНСПОРТНИК»), згідно свідоцтва про державну реєстрацію, виданого виконавчим комітетом Донецької міської ради 08.04.2008 року,- є юридичною особою, дата проведення державної реєстрації 26.04.2000 року (а.с.47), знаходиться на обліку в ДПІ у Петровському районі м. Донецька, як платник податків.

Відповідач, - Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька (Далі за текстом ДПІ у Петровському районі м. Донецька),- є субєктом владних повноважень у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України.

07.05.2010 року Державна податкова інспекція у Петровському районі м. Донецька провела невиїзну документальну перевірку своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету.

За наслідками проведеної перевірки 07.05.2010 року було складено акт № 520/15/30792800 (а.с.7-8) (Далі за текстом - акт перевірки).

Згідно висновків акту перевірки, встановлені порушення п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобовязання з податку на додану вартість за :

звітний період - червень 2009 року, розрахунок № 10864 від 20.07.2009 на суму 15332,00 гривень, граничним терміном сплати якого є 30.07.2009р., сплачено згідно документів від

28.01.2010 року на суму 884,71 гривень, кількість днів затримки - 182;

25.01.2010 року на суму 2924,58 гривень, кількість днів затримки - 179;

21.01.2010 року на суму 292,55 гривень, кількість днів затримки - 175;

31.12.2009 року на суму 2051,98 гривень, кількість днів затримки - 154;

28.12.2009 року на суму 1663, 68 гривень, кількість днів затримки - 151;

25.12.2009 року на суму 391,60 гривень, кількість днів затримки - 148;

24.12.2009 року на суму 2059,52 гривень, кількість днів затримки - 147;

23.12.2009 року на суму 686,90 гривень, кількість днів затримки - 146;

27.11.2009 року на суму 1466,82 гривень, кількість днів затримки - 120;

26.11.2009 року на суму 489,14 гривень, кількість днів затримки -119;

30.10.2009 року на суму 2420,58 гривень, кількість днів затримки - 92;

звітний період - липень 2009 року, розрахунок № 13023 від 20.08.2009 на суму 11888,00 гривень, граничним терміном сплати якого є 31.08.2009р., сплачено згідно документів від

11.03.2010 року на суму 3935,03 гривень, кількість днів затримки - 192;

05.03.2010 року на суму 1468,35 гривень, кількість днів затримки - 186;

16.02.2010 року на суму 487,94 гривень, кількість днів затримки - 169;

20.08.2009 року на суму 1448,72 гривень, кількість днів затримки - 161;

20.08.2009 року на суму 2032,60 гривень, кількість днів затримки - 154;

20.08.2009 року на суму 2515,36 гривень, кількість днів затримки - 150.

На підставі акта перевірки відповідачем 21.05.2010 року було складено податкове повідомлення-рішення № 0000571640/0 (Далі за текстом - спірне податкове повідомлення-рішення) (а.с.5).

Спірним податковим повідомленням-рішенням за порушення граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання з ПДВ передбаченого п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» ЗАТ «АВТОТРАНСПОРТНИК» визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у вигляді штрафу (у розмірі 50%) на суму 13610,05 гривень.

Правовою підставою прийняття спірного податкового повідомлення-рішення зазначено п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Позивач частково не погоджується із сумою штрафу на суму 12056,55 гривень.

Як вбачається із матеріалів справи позивач 20.07.2009 року надав до ДПІ Петровському районі м. Донецька податкову декларацію з податку на додану вартість (Далі за текстом - ПДВ) вх. № 1084 за звітний період червень місяць.

Згідно вказаного розрахунку визначено за червень 2009 року суму ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 15322,00 гривень.

20.08.2009 року надав до ДПІ Петровському районі м. Донецька податкову декларацію з ПДВ вх. № 13023 за звітний період липень місяць.

Згідно вказаного розрахунку визначено за липень 2009 року суму ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 11888,00 гривень.

Згідно довідки про сплату ПДВ ЗАТ «АВТОТРАНСПОРТНИК» перерахувало на користь бюджету грошові кошти за червень 2009 року :

Дата 13.07.2009 року, № платежу 736, сума 2450,00 гривень;

дата 24.07.2009 року, № платежу 13, сума 1000,00 гривень;

дата 27.07.2009 року, № платежу 22, сума 450,00 гривень;

дата 28.07.2009 року, № платежу 23, сума 6000,00 гривень;

дата 29.07.2009 року, № платежу 34, сума 1800,00 гривень;

дата 30.07.2009 року, № платежу 37, сума 525 гривень;

всього сплачено за червень 2009 року 12 225,00 гривень (а.с.32).

Згідно довідки про сплату ПДВ ЗАТ «АВТОТРАНСПОРТНИК» перерахувало на користь бюджету грошові кошти за липень 2009 року :

дата 11.08.2009 року, № платежу 804, сума 2800,00 гривень;

дата 17.08.2009 року, № платежу 309, сума 200,00 гривень;

дата 18.08.2009 року, № платежу 49, сума 200,00 гривень;

дата 20.08.2009 року, № платежу 53, сума 2 100,00 гривень;

дата 21.08.2009 року, № платежу 63, сума 1000,00 гривень;

дата 25.08.2009 року, № платежу 818, сума 1 200,00 гривень;

дата 26.08.2009 року, № платежу 71, сума 600,00 гривень;

дата 01.09.2009 року, № платежу б/н, сума 4 000,00 гривень.

всього сплачено за липень 2009 року 12 100,00 гривень (а.с.32).

Як вбачається із довідки ДПІ у Петровському районі м. Донецька сплату позивачем ПДВ за червень 2009 року було зараховано по особовому рахунку наступним чином.

Дата 13.07.2009 року, № платежу 736, сума сплати 2 450,00 гривень, з них : 2403,63 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 4608, 46,37 гривень погашення пені.

Дата 24.07.2009 року, № платежу 13, сума сплати 1000,00 гривень, з них : 978,51 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 4608, 21,49 гривень погашення пені.

Дата 27.07.2009 року, № платежу 22, сума сплати 450,00 гривень, з них : 439,60 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 4608, 10,40 гривень погашення пені.

Дата 28.07.2009 року, № платежу 22, сума сплати 6000,00 гривень, з них : 5510,13 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 4608, 359,83 гривень на погашення недоїмки по декларації № 7121, 130,04 гривень погашення пені.

Дата 29.07.2009 року, № платежу 34, сума сплати 1 800,00 гривень, з них : 1750,51 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 7121, 49,09 гривень погашення пені.

Дата 30.07.2009 року, № платежу 37, сума сплати 525,00 гривень, з них : 509,90 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 7121, 15,10 гривень погашення пені.

Згідно наданої довідки ДПІ у Петровському районі м. Донецька сплату позивачем ПДВ за липень 2009 року було зараховано по особовому рахунку наступним чином.

Дата 11.08.2009 року, № платежу 804, сума сплати 2 800,00 гривень, з них : 2744,56 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 7121, 55,44 гривень погашення пені.

Дата 17.08.2009 року, № платежу 39, сума сплати 200,00 гривень, з них : 195,68 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 7121, 4,32 гривень погашення пені.

Дата 18.08.2009 року, № платежу 49, сума сплати 200,00 гривень, з них : 195,65 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 7121, 4,35 гривень погашення пені.

Дата 20.08.2009 року, № платежу 53, сума сплати 2 100,00 гривень, з них : 1521,03 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 7121, 533,01 гривень зменшено недоїмку по штрафним санкціям по акту.

Дата 21.08.2009 року, № платежу 63, сума сплати 1000,00 гривень, з них : 23,49 погашення пені, 976,51 гривень зараховано на погашення недоїмки по штрафним санкціям по акту.

Дата 25.08.2009 року, № платежу 818, сума сплати 1200,00 гривень, з них : 1170,86 гривень зараховано на погашення недоїмки по штрафним санкціям по акту, 29,14 гривень погашення пені.

Дата 26.08.2009 року, № платежу 600, сума сплати 600,00 гривень, з них : 584,81 гривень зараховано на погашення недоїмки по штрафним санкціям по акту, 15,19 гривень погашення пені.

Дата 01.09.2009 року, № платежу б/н, сума сплати 4000,00 гривень, з них : 2348,73 гривень зараховано на погашення недоїмки по декларації № 8251, 78,07 гривень погашення пені.

Згідно п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.

У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.

Згідно п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»,- у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Граничним терміном сплати узгодженого податкового зобовязання визначеного декларацією № 10864 від 20.07.2009 року (звітний період червень 2009 року) є 30.07.2009 року, граничним терміном сплати узгодженого податкового зобовязання визначеного декларацією № 1323 від 20.08.2009 року (звітний період липень 2009 року) є 31.08.2009 року.

Як встановлено у судовому засіданні, позивачем згідно призначення платежу, визначеного у платіжних документах, сплачено у строк податкові зобовязання визначені декларацією № 10864 від 20.07.2009 року (звітний період червень 2009 року) :

Платіжним дорученням № 736 від 13.07.2009 року ЗАТ «АВТОТРАНСПОРТНИК» перерахувало на користь бюджету грошові кошти на суму 2 450,0 гривень, при цьому у графі призначення платежу зазначило: «ПДВ за червень 2009 року (а.с.33);

24.07.2009 року на суму 1 000,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за червень 2009 року, (а.с.34);

28.07.2009 року на суму 6 000,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за червень 2009 року, (а.с.35);

24.07.2009 року на суму 450,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за червень 2009 року, (зв. бік а.с.35);

29.07.2009 року на суму 1 800,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за червень 2009 року, (а.с.36);

30.07.2009 року на суму 525,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за червень 2009 року, (зв. бік а.с.36);

Таким чином, позивачем сплачено за червень 2009 року, у встановлений законом строк, суму у розмірі 12225,00 гривень, що саме, відповідає довідці, наданій представником позивача.

Оскільки згідно розрахунку № 10864 від 20.07.2009 року (звітний період червень 2009 року) визначено суму ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 15322,00 гривень, а фактично сплачено без порушення строку тільки 12225,00 гривень, то недоїмка, яка станом на момент розгляду справи не сплачена становить 3 097,00 гривень (15332,00 грн. - 12225,00 грн.) = 3 107,00 гривень;

Разом з тим, відповідно до уточнених позовних вимог, позивач частково оскаржує спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафу саме у розмірі 12056,55 гривень.

Таким чином, позивач, уточнивши свої позовні вимоги, фактично визнав нарахування йому штрафної санкції з податку на додану вартість у розмірі 1553,50 гривень.

Оскільки прострочення сплати недоїмки з ПДВ за звітний період (червень 2009 року) перевищує 90 календарних днів (визнано позивачем), то сума штрафу з урахуванням норм закону № 2181-ІІІ, застосованого спірним податковим повідомленням-рішенням, повинна становити 50 % від суми 3 097,00 грн. = 1553,50 гривень.

Проте доказів сплати вказаного податкового зобовязання сторонами не надано, а тому у вказаній частині штрафні санкції не підлягають застосуванню.

Однак, представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позовних вимог саме у тій редакції, яка викладена у адміністративному позові.

Відповідно до ч.2 ст. 11 КАС України, - суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Отже, вихід за межі позовних вимог, це право а не обовязок суду, тому, з урахуванням заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про їх задоволення.

Позивачем згідно призначення платежу, визначеного у платіжних документах сплачено у строк податкові зобовязання визначені декларацією № 1323 від 20.08.2009 року (звітний період липень 2009 року) :

26.08.2009 року на суму 600,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (а.с.37);

25.08.2009 року на суму 1 200,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (зв.бік а.с.37);

20.08.2009 року на суму 2 100,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (а.с.38);

21.08.2009 року на суму 1 000,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (зв. бік а.с.38);

18.08.2009 року на суму 200,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (а.с.39);

17.08.2009 року на суму 200,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (зв. бік а.с.39);

11.08.2009 року на суму 2 800,00 гривень, призначення платежу : «ПДВ за липень 2009 року, (а.с.40);

Таким чином, позивачем сплачено за липень 2009 року, у встановлений законом строк, суму у розмірі 8 300,00 гривень, що саме, відповідає довідці, наданій представником позивача.

Оскільки згідно розрахунку № 13023 (звітний період липень 2009 року) визначено суму ПДВ , що підлягає сплаті до бюджету у розмірі 11888,00 гривень, а фактично сплачено без порушення строку тільки 8 300,00 гривень, а недоїмка, сплачена платіжним документом 01.09.2010 року у розмірі 4000,00 гривень з простроченням сплати недоїмки з ПДВ за звітний період (липень 2009 року) на 1 календарний день, то сума штрафу з урахуванням норм закону № 2181-ІІІ, застосованого податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням, повинна становити 10 % від суми 4000,00 грн. = 400,00 гривень.

Таким чином загальна сума штрафних санкцій, що мають бути застосовані до відповідача складає 1953,5 гривень.

Суд не приймає позицію відповідача викладену в запереченнях з огляду на наступне.

Як визначено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України № 2181 від 21.12.2000 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" джерелами сплати податкових зобовязань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.

Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобовязань і погашення податкового боргу.

Відповідно до п.1.30 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні» платіжне доручення - розрахунковий документ, який містить доручення платника банку або іншій установі - члену платіжної системи, що його обслуговує, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача.

Згідно з п. 6 ст. 7 Закону України від 20.05.1999 року № 679-ХІУ „Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.04 № 22, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України від 21.01.2004 року № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної інструкції реквізит „призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення „Призначення платежу”.

Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність встановленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Із наведено випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобовязань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобовязань або податкового боргу, визначених платником податків.

Суд вважає, що у даному випадку не підлягає застосуванню Закон України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки відповідно податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобовязаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обовязок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обовязок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобовязання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України “Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” або іншими законами з питань оподаткування.

Відповідно до частини другої ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Законом України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державним цільовими фондами”, який є спеціальним законом з податків питань оподаткування і встановлює порядок погашення зобовязань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обовязкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Серед таких заходів немає зміни призначення платежу самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань, передбаченого пунктом 7.7. ст. 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обовязком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

З аналізу норм Закону, які встановлюють відповідальність за порушення податкового законодавства, вбачається, що перелік таких порушень є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню. Серед зазначених порушень немає недотримання порядку погашення податкового боргу та податкових зобовязань, встановленого п.7.7 ст. 7 Закону .

Отже, чинним законодавством України не передбачено застосування спеціальних заходів відповідальності за порушення платником податків вимог щодо першочергового погашення податкового боргу та виконання податкових зобовязань у порядку календарної черговості їх виникнення. У вказаних випадках до платника податків уживаються передбачені Законом заходи примусового стягнення податкового боргу, а також застосовуються штрафні санкції за порушення граничних строків сплати податкових зобовязань.

Відповідно п. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунЗАТано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку суду відповідач не довів правомірності своїх дій, що стосуються предмету позову.

Оскільки штрафні санкції, що застосовані спірним податковим повідомленням-рішенням підтверджується частково, і частково мають місце обставини, якими обґрунтовуються заявлені позовні вимоги, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог та вважає за необхідне скасувати спірне податкове повідомлення-рішення в частині нарахування штрафних санкцій на суму 11 661,55 гривень (13610,05 гривень - 1953,5 гривень ) = 11 656,55 гривень.

Отже виходячи з вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства «АВТОТРАНСПОРТНИК» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000571640/0 від 21.05.2010 на суму 12056,55 гривень,- підлягають частковому задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов Закритого акціонерного товариства «АВТОТРАНСПОРТНИК» до Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0000571640/0 від 21.05.2010 на суму 12056,55 гривень, - задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000571640/0 від 21.05.2010 Державної податкової інспекції у Петровському районі м. Донецька в частині нарахування штрафу за несвоєчасну сплату податку на додану вартість у сумі 11 656,55 гривень (одинадцять тисяч шістсот пятдесят шість гривень пятдесят пять копійок).

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 25 серпня 2010 року.

Повний текст постанови складений 30 серпня 2010 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.