Ухвала суду № 110170451, 12.04.2023, Криворізький районний суд Дніпропетровської області

Справа № 177/427/23

Провадження № 2-о/177/28/23

У Х В А Л А

12.04.2023 Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Суботіної С. А.

за участі: секретаря Ференц Я. З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В:

Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Дорош С.П., звернувся до суду 28.02.2023 з указаною заявою та просив встановити факт проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , починаючи з 2019 року; встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні ОСОБА_2 , починаючи з 2019 року.

В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_2 від дня свого народження, ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області разом з бабусею ОСОБА_1 . Вони вели спільне господарство та мали спільний бюджет. ОСОБА_2 доглядав за бабусею, допомагав по господарству, опікувався її здоров`ям. ОСОБА_2 30.03.2022 мобілізовано до лав Національної гвардії України на посаді стрільця 1-го відділення 4-го стрілецького взводу 9-ї роти 3-го стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_1 та він мав військове звання - солдат. Згідно з повідомленням Криворізького районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 22.08.2022 № 6089, солдат ОСОБА_2 загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок осколкового вогневого поранення, несумісного з життям. Листом командира в/ч НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_1 повідомлено про неможливість здійснення одноразової грошової допомоги, передбаченої п. 2 Постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 у зв`язку із невідповідністю її статусу вимогам, визначеним ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому, задля отримання передбачених чинним законодавством виплат, компенсацій та пільг, ОСОБА_1 звернулася з даною заявою до суду.

Ухвалою від 03.03.2023 відкрито провадження в порядку окремого провадження, залучено в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України.

Ухвалою від 27.03.2023 залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Міністерство внутрішніх справ України, виключено зі складу заінтересованих осіб Міністерство оборони України, витребувано від Шостої криворізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 .

Учасники процесу до суду не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, заяв та клопотань до суду не подано.

Суд вважає за можливе провести судовий розгляд за відсутності учасників процесу, що не суперечить ст. 223 ЦПК України.

Оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явилися, відповідно до ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, докази надані заявником на підтвердження своїх вимог, встановивши зміст правовідносин, визначившись з нормою права, яка підлягає застосуванню до них, приходить до наступних висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Перелік фактів, які можуть бути встановлені судом визначено ч. 1 ст. 315 ЦПК України, зокрема, але не виключено, суд може встановити факт перебування фізичної особи на утриманні.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

У справі № 287/167/18-ц (провадження № 14-505цс19), залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про закриття провадження у справі, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 33-35 зазначеної постанови від 30.01.2020 зазначила про таке: «33. Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, зокрема, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність, тобто суддя повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. 34. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито, - закриває провадження у ній».

Верховний Суд, врахувавши визначені законом завдання цивільного судочинства, визнає недопустимим ініціювання судового провадження у порядку цивільного судочинства з метою оцінки обставин, які становлять предмет доказування в провадженні у порядку адміністративного судочинства, чи з метою створення поза межами останнього передумов для визнання доказу, отриманого у такому провадженні, належним та допустимим, та зазначив, що суд повинен врахувати правову мету заявника звернення до суду, яка полягає у підтвердженні її певного соціального статусу. Такий статус має правове значення виключно у публічно-правових відносинах, оскільки впливає на підтвердження та можливість реалізації прав у сфері соціального забезпечення.

Аналогічні по суті висновки викладені в постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 23.05.2022 у справі № 539/4118/19 та у постанові Верховного Суду від 22.03.2023 по справі № 290/286/22

Так, при зверненні до суду, необхідність встановлення відповідного юридичного факту ОСОБА_1 пов`язувала з виникненням у неї в подальшому права на отримання виплат, компенсацій та пільг у порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України «Про питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168.

Як передбачено ч. 5 ст. 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За приписами ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»,

соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

Статтею 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім`ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста.

Члени сім`ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з ч. 6 ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, які виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв`язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов`язано з процесуальним законодавством.

Реалізуючи дискрецію при визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ, суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту проживання з ОСОБА_2 однією сім`єю та факту її перебування на утриманні ОСОБА_2 , який загинув під час участі у бойових діях, пов`язано з доведенням наявності підстав для підтвердження за нею певного соціально-правового статусу щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги сім`ї військовослужбовця та не пов`язано з будь-якими цивільними правами та обов`язками заявниці, їх виникненням, існуванням та припиненням.

Оскільки законодавство передбачає спеціальний порядок отримання особою одноразової грошової допомоги, тому в окремому провадженні цивільного судочинства не може бути встановлений юридичний факт, який фактично підтверджує належність заявника до певної категорії осіб.

За існуючих правовідносин, ОСОБА_1 , з метою отримання грошової допомоги, повинна звернутися до відповідного органу державної влади разом із підтверджувальними документами, з якими вона пов`язувала виникнення в неї такого права, а у разі отримання відмови чи залишення звернення без належного реагування, тощо, - оскаржити такі рішення, дії (бездіяльність) в судовому порядку.

Тобто, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір існує у сфері публічно-правових відносин, а тому не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Оскільки рішення, його неприйняття або відмова в призначенні одноразової грошової допомоги здійснюється суб`єктами владних повноважень, тому згідно зі ст. 5 КАС України, відповідний спір має розглядатись за встановленими цим Кодексом правилами.

Необхідність вирішення таких спорів у порядку адміністративного судочинства підтверджується й правовими позиціями Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду, у постановах від 17.04.2019 у справі №456/1258/17, від 02.04.2020 у справі №357/13948/16-а, від 12.11.2020 у справі №822/630/17, від 06.07.2022 в справі №240/5809/18.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності (пункт 1 частини першої цієї статті).

Суб`єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої ст. 4 КАС України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, зокрема, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

За приписами ч. 1 ст. 256 ЦПК України, якщо провадження в справі закривається з підстави, визначеної п. 1 ч. 1 ст. 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

За таких обставин, суд закриває провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства відповідним окружним адміністративним судом, яким, у даному випадку, є Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України, про закриття провадження в справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору.

Звертаючись до суду, ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до пп. 8 п. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» вона звільнена від сплати судового збору за подання даної заяви, а тому питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 255, 256, 259-261, 352-355 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Закрити провадження в справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Криворізький відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Криворізькому районі Дніпропетровської області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), Міністерство внутрішніх справ України, про встановлення факту, що має юридичне значення.

Роз`яснити заявниці її право подати позов у порядку адміністративного судочинства до Дніпровського окружного адміністративного суду.

У зв`язку з закриттям провадження в справі, повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, не допускається.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: