Рішення № 11016725, 26.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/31826.08.10

За позовом Акціонерного товариства закритого типу "Страхова компанія "АЗОВ"

до Відкритого акціонерного товариства "Страхова компанія "Місто"

про стягнення частки страхового відшкодування - 1598,63 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники:

від позивача Філатова О.О. дов. № б/н від 17.05.09,

від відповідача Левчук Л.В. –дов. від 25.08.10 № 06/0810

в судовому засіданні 26.08.2010р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором перерахування - 1598,63 грн.

Позов мотивований невиконанням умов договорів в сфері перестрахування за якими перестрахувальник повинен відшкодувати частину страхового відшкодування виплаченого перестраховиком своєму страхувальнику.

23.06.10 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/318 витребувано документи та докази і сторони зобов'язано вчинити дії, розгляд справи призначено на 20.07.10.

20.07.10 розгляд справи відкладався на 26.08.10 через неявку відповідача та часткове невиконання вимог ухвали суду.

В ході розгляду справи в судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених у позові просив його задовольнити.

Відповідач заперечив проти позову, зазначивши, що позивачем не надано доказів того, що пошкодження автомобіля вплинули на його функціональні властивості та булла необхідність у заміні пошкодженого вітрового скла, і крім того позивач мав достатньо прав не здійснювати виплату оскільки особа, яка керувала автомобілем не мала законних підстав для цього, що виключає відшкодування шкоди завданої в цей момент.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін, які з’явилися в судове засідання ознайомлено з правами та обов’язками у відповідності із ст.ст. 20, 21, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судових засіданнях складені протоколи, які долучено до матеріалів справи.

Господарський суд визнав представлені сторонами документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши і з’ясувавши всі обставини та матеріали справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд –

ВСТАНОВИВ:

03.12.08 між сторонами у справі укладений договір №09-12/08-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії),предметом якого є угода про порядок і умови співпраця в галузі факультативного перестрахування ризиків, і відповідно до умов якого сторони можуть взаємно передавати і приймати ризики в перестрахування.

Відповідно до положень п.2.2. договору сторони погодили в кожному конкретному випадку перестрахування ризиків оформлюється окремим договором перестрахування.

Сторони погодили (п.3.4.2.), що перестраховик за письмовою заявою перестрахувальника перерахувати останньому або за його дорученням страхувальнику/вигодо набувачу відповідну частину страхового відшкодування в межах прийнятого розміру утримання в термін визначений п.5.5. договору надати всю необхідну інформацію і документи.

Пунктом 5.5 договору передбачено, що перестраховик перераховує за його письмовою заявою частину страхового відшкодування протягом 15 робочих днів, а у випадку касового збитку протягом 7 робочих днів після одержання наступного пакету документів:

- страхового акту (його копії) (іншого документу, передбаченого Правилами страхування Страховика);

- копії офіційного висновку (довідки, акту і т.і.) організацій і установ, у компетенцію які входить надання відповідних висновків і оцінки відносно обставин страхового випадку

(наприклад довідки ДАІ про ДТП, акт пожежно-технічно експертизи, тощо) якщо необхідність, наявності такого висновку передбачено умовами оригінального договору страхування;

- калькуляції збитку, копії експертизи або копії оплаченого рахунку (кошторису) на відбудовні роботи від підприємств або експертів, що мають відповідний дозвіл;

- розрахунку частини страхового відшкодування, що підлягає оплаті Перестраховиком;

- копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого банку про списання коштів із розрахункового рахунку, що підтверджують факт оплати страхового відшкодування (або його частки), або копії видаткового касового ордеру про оплату Перестрахувальником страхового відшкодування (або його частки) по конкретному договору страхування. У випадку, коли було заявлено касовий збиток, такий документ надсилається обов'язково у будь-якому разі протягом 10 (Десяти) робочих днів після сплати Перестрахувальником своєї частки відповідальності у такому збитку. Документи, що підтверджують сплату страхового відшкодування Перестрахувальником, не надаються у випадку перерахування за дорученням Перестрахувальника Перестраховиком своєї частки страхового відшкодування безпосередньо Страхувальнику/Вигодонабувачу, при цьому Перестрахувальник протягом 5-ти робочих днів надає Перестраховику копію платіжного доручення про сплату своєї частки страхового відшкодування;

- копії рахунків по витратах, понесених Перестрахувальником у зв'язку із страховим розслідуванням та визначенням розміру збитку, крім витрат на заробітну плату та офісних витрат Перестрахувальника;

- копії платіжного доручення з позначкою обслуговуючого, банку про списання коштів із розрахункового рахунку або видаткового касового ордеру про оплату Перестрахувальником витрат, які були понесені в результаті розслідування і визначення розміру збитку, крім витрат на заробітну плату й управлінські витрати Перестрахувальника;

- інші документи, передбачені оригінальним Договором страхування.

Крім того положення вказаного пункту встановлюють, що усі документи завіряються підписом уповноваженої особи та печаткою організації Перестрахувальника. Перестраховик має право вимагати рід Перестрахувальника надати інші документи або пояснення що стосуються страхового випадку та передбачені умовами оригінального договору страхування. така вимога має бути направлена не пізніше 5-ти робочих днів з дня отримання перестраховиком документів. Відсутність такої вимоги означає визнання перестраховиком страхового випадку та згоду останнього виплатити свою частку.

09.10.09 між позивачем та Кредитним союзом «Азовська кредитна компанія»укладений договір №19396/А добровільного страхування наземного транспорту(крім залізничного) відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов’язання здійснити страхову виплату у разі настання страхового випадку, зокрема, (п.3.1.3 ) потрапляння каміння та / або інших предметів з-під коліс інших транспортних засобів –учасників дорожнього руху.

Відповідно до умов договору застраховано транспортний засіб Honda CR-V 2007р.в., сірого кольору днАН3778СІ.

Згідно до п.4.4. у разі настання страхового випадку і часткової сплати страхових премій у відповідні періоди, страхова премія за договором сплачується у повному обсязі протягом п’яти днів з моменту затвердження страхового акту.

12.10.09 між сторонами у справі та Кредитним союзом «Азовська кредитна компанія»укладений договір перестрахування №19937/30 з аналогічними договору №19396/А умовами, та за умовами факультативного пропорційного перестрахування, згідно до якого відповідач зобов’язався сплатити частину страхового відшкодування.

Згідно ч. 3 ст. 18 Закону, договір страхування набирає чинності з моменту внесення першого страхового платежу, якщо інше не передбачено договором страхування. Аналогічне положення містить і ст. 983 ЦК України.

Сплата страхових та перестрахувальних премій за відповідні періоди підтверджується банківськими виписками позивача(копії в матеріалах справи наявні).

В розумінні положень ст. 983 ЦК України, після отримання платежів договори добровільного страхування та перестрахування є укладеними, в силу положень ч. 2 статті 218 ЦК України.

У відповідності до ст. 987 Цивільного кодексу за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов’язків перед страхувальником.

Договір перестрахування за своєю суттю є договором страхування, що укладається між спеціальними суб'єктами і об'єктом якого є, ризик виконання частини свої обов'язків перед страхувальником у іншого страховика, що вбачається із змісту ч. 1 ст. 12 Закону, ч. 1 ст. 987 ЦК України. Таким чином, до такого договору мають застосовуватись загальні положення про договір страхування.

Отже, на підставі договору № 19396/А добровільного страхування наземного транспорту (крім залізничного) від 09.10.09, договору № 09-12/08-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 03.12.08 та договору перестрахування №19937/30 від 12.10.09 відповідачем прийнято у перестрахування частину ризиків позивача за договором № 19396/А.

Як стверджують сторони 16.02.10 відбувся страховий випадок за участю застрахованого автомобіля, про що страховик 17.02.10 повідомив позивача, і про що позивачем було повідомлено відповідача 18.02.10.

22.02.10, як зазначає відповідач, ним отримано від АТЗТ «СК «Азов»пакет документів для виплати частини страхового відшкодування, передбаченої договором перестрахування.

Страхове відшкодування було здійснене позивачем на підставі страхового акту №ИС-10-24 від 15.03.10 шляхом зарахування 7100,20 грн. в рахунок страхової премії та виплаті 273,70 грн. страховику.

Листом № СКА-788-10 позивач повідомив про виконання договору страхування №19396/А і про вимогу виконання договору перестрахування №19937/30 в частині відшкодування частки страхового відшкодування в розмірі 1589,90 грн.

Матеріалами справи встановлено, що вказаний лист одержаний відповідачем 16.04.10 (вх..№01/220410), проте доказів належного реагування, передбаченого умовами договору №09-12/08-ФП суду не надано.

Заперечуючи проти позову відповідач зазначає, що позивач в порушення умов Договору № 09-12/08-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 03.12.08 неналежним чином провів розслідування страхового випадку, прийняв на свій власний розсуд рішення про виплату страхового відшкодування діючи не кваліфіковано та без достатньої доцільності та обережності. Крім того, відповідач вважає, що позивачем недостатньо зібрані документи, що встановлюють факт настання страхового випадку та підтверджують розмір заподіяних збитків.

Відповідно до ст. 991 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України “Про страхування” страховик має право відмовити у виплаті страхового відшкодування з обґрунтуванням відмови.

Враховуючи положення п.3.4.2 та п.5.5 Договору № 09-12/08-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 03.12.08 та договору перестрахування №19937/30 відповідач повинен був 17.05.10 року здійснити виплату свої частки страхового відшкодування або відмовити у виплаті страхового відшкодування з обгрунтуванням відмови.

Суду не надано жодних належних і допустимих доказів прийняття відповідачем рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування з обґрунтуванням відмови.

Доводи відповідача в заперечення проти позову про обґрунтування відмови у виплаті, повідомлені у відзиві, зводяться до наступного:

- відповідно до п. 6.3.20 оригінального договору страхування страхувальник зобов'язаний протягом 24 годин з моменту настання страхового випадку надати Страховику або його представнику пошкоджений застрахований транспортний засіб для фотографування та складання акту огляду;

- відповідно до п. 7.3. оригінального Договору 19396/А до переліку документів, необхідних для виплати страхового відшкодування включено фотознімки пошкодженого транспортного засобу;

- відповідно до п. 8.1.5. Договору №19396/А не визнається страховим випадком незначне пошкодження скла та/або пошкодження лакофарбового покриття, що не вплинули на функціональні якості застрахованого транспортного засобу.

- позивачем не проведено експертизи пошкодженого транспортного засобу та не встановлено факту чи мало пошкодження застрахованого автомобіля вплив на його функціональні властивості та чи була необхідність заміни пошкодженого скла.

- відсутність експертного висновку пошкодженого транспортного засобу не дає можливості відповідачу встановити наскільки значними були пошкодження застрахованого транспортного засобу, чи впливали вони на функціональні якості застрахованого транспортного засобу, а отже, чи можна кваліфікувати зазначений випадок страховим.

- для виплати страхового відшкодування мають бути надані копії документів, що підтверджують правомірність управління застрахованим транспортним засобом страхувальником або особою, допущеною до управління транспортним засобом, що знаходилась в момент настання страхового випадку за кермом застрахованого транспортного засобу (копію довіреності на право управління застрахованим транспортним засобом, подорожнього листа, тощо).

- позивачем надано копію подорожнього листа службового легкового автомобіля № 131 типової форми № 3, який, на думку відповідача оформлений без дотримання Інструкції про порядок застосування подорожнього листа службового легкового автомобіля та обліку транспортної роботи, затвердженої Наказом Держкомстату України від 17.02.1998р. № 74 і не може слугувати доказом законності управління водієм Жаріковим І.В. транспортним засобом в момент настання страхового випадку.

- відповідно до п. 8.1.12 оригінального Договору страхування не визнається страховим випадком пошкодження транспортного засобу, що виникли в результаті управління застрахованим транспортним засобом особою, що не мала законних підстав для управління застрахованим транспортним засобом.

Заперечення спростовуються тим, що положення договору №19396/А не містять таких підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування як відсутність фотознімків пошкодженого ТЗ (його елементів), а також відсутність експертного висновку пошкодженого транспортного засобу або інших (невизначених відповідачем) необхідних документів. Доводи відповідача про неправомірність керування транспортним засобом з посиланням на недотримання вимог Інструкції при оформленні подорожнього листа службового легкового автомобіля № 131 типової форми № 3 не підтверджені відповідними документами органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення на транспорті якими б було встановлено порушення водієм Жаріковим І.В. положень ст.126 КУпАП (керування транспортними засобами водіями, які не мають при собі або не пред'явили чи не передали для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, талона до нього, реєстраційних та інших документів, що підтверджують право користування чи розпорядження транспортним засобом, а у випадках, передбачених законодавством, належно оформленого дорожнього (маршрутного) листа).

Таким чином заперечення відповідача не спростовують доводів позивача викладених у позовній заяві і обов’язку виплатити частку страхового відшкодування.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, на дату звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за вищевказаними договорами, страховим актом та вимогою №СКА-788-10 становить 1589, 08 грн.

Судом встановлено факт наявності порушень відповідачем взятих на себе господарських зобов’язань.

Отже, внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обов’язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно пункту 3 частини 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Право страховика відмовитися від здійснення страхової виплати виникає лише у випадках, передбачених частинами 1, 2 ст. 991 ЦК України, які у даній справі не встановлені.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 1589,08 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача частки страхового відшкодування за договором № 09-12/08-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 03.12.08 та договору перестрахування №19937/30 в сумі 1589,08 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договорами позивач просить суд стягнути з останнього три проценти річних в розмірі 4,31 грн.

Позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Цивільний кодекс України передбачає два способи відшкодування майнової шкоди: відшкодування в натурі (на особу, яка заподіяла шкоду, накладається обов’язок надати річ такого ж роду і якості, усунути за свій рахунок пошкодження та ін.) або повне відшкодування завданих збитків. Що ж до вибору конкретного способу відшкодування, то тут рішення залишається за потерпілим. Якщо відшкодовувати шкоду в натурі не можливо або це не відповідає інтересам потерпілого, то збитки відшкодовують шляхом виплати відповідної грошової компенсації. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення речі.

Згідно ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У відповідача не виникло грошового зобов’язання за договорами № 09-12/08-ФП про загальні умови факультативного перестрахування (ретроцесії) від 03.12.08 та договору перестрахування №19937/30, а виник обов’язок відшкодувати шкоду - здійснити компенсацію, у грошовому еквіваленті, пов’язану з відновленням попереднього становища.

Позивач нарахував і просив стягнути пеню в сумі 5,24 грн.

В силу ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ст.231 ГК України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виплати частки страхового відшкодування, з нього, на підставі вказаної норм законодавства та договору підлягає стягненню за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Перевіряючи підстави і розмір пені розрахований позивачем господарський суд зазначає, що відповідно до п. 17.7 та п. 17 Договору № 19937/30 від 12.10.09 відповідач за вимогою Позивача має сплатити на користь останнього пеню у розмірі 0,01 % від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за невиплаті або несвоєчасну виплату будь-яких грошових сум, належних другій стороні за цим Договором перестрахування.

Ці позовні вимоги заявлені в межах скороченого строку спеціальної позовної давності.

Суд перевірив розрахунок позовних вимог позивача в частині стягнення пені і погоджується з наданим розрахунком у повному обсязі та встановлює, що на користь позивача підлягає стягненню пеня у сумі 5,24грн.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Місто»

01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 55, код ЄДРПОУ 33295475) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем при примусовому виконанні рішення, на користь Акціонерне товариство закритого типу «Страхова компанія «Азов»(87510, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Адмірала Луніна, 18/3 код ЄДРПОУ 24646706) 1589,08 грн. боргу по сплаті частки страхового відшкодування, 5,24 грн. пені, 101,00 грн. витрат по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,00 грн.

В іншій частині позову відмовити.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським.

Суддя Курдельчук І.Д.                                        дата складення 30.08.10