Ухвала суду № 110165691, 05.04.2023, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 932/1918/23

Провадження № 1-кс/932/1324/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 квітня 2023 року м. Дніпро

Слідчий суддя Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , підозрюваного ОСОБА_3 , захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу відносно

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

підозрюваного за ч.2 ст.127, ч.2 ст.146 КК України,

в межах кримінального провадження №12023041030000523 від 23.02.2023, -

В С Т А Н О В И В:

до слідчого судді звернулася захисник підозрюваного ОСОБА_3 адвокат ОСОБА_5 із клопотанням про зміну запобіжного заходу підозрюваному із тримання під вартою на домашній арешт цілодобово.

В судовому засіданні захисники надали пояснення аналогічні змісту клопотання, просили таке задовільнити.

Підозрюваний просив клопотання задовільнити, вказав про можливість застування домашнього арешту цілодобово.

Прокурор вимоги клопотання заперечив, вказав на безпідставність його доводів та що вони могли бути враховані при обранні запобіжного заходу чи при перегляді такої ухвали в апеляційному порядку.

Заслухавши доводи сторони захисту на підтримання заявленого клопотання, заперечення прокурора, дослідивши надані сторонами докази та матеріали, слідчим суддею встановлено наступне.

Слідчим відділом Дніпровського РУП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженні №12023041030000523 від 23.02.2023 за ч.2 ст. 127, ч.2 ст.146, ч.1 ст.263 КК України.

23.02.2023 ОСОБА_3 було затримано. При цьому згідно протоколу затримання часом затримання є 11:58 год. Сторона захисту наполягає на тому, що підозрюваного затримано о 09:36 год.

24.02.2023 о 11:26 год. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, відповідальність за які передбачена ч.2 ст. 127, ч.2 ст.146 КК України.

Згідно повідомленої підозри, ОСОБА_3 підозрюються у незаконному позбавлення волі та викраденні людини, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, що супроводжувалося заподіянням фізичних страждань, а також у катуванні, тобто умисне діяння, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та морального страждання, вчиненого з метою покарати особи за дії, вчинені нею вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Ухвалою слідчого судді від 25.02.2023 до підозрюваного застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24.04.2023.

Застосовуючи запобіжний захід слідчий суддя вказав про обґрунтованість повідомленої підозри та наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК України.

В обґрунтування заявленого клопотання про зміну запобіжного заходу захисник зазначає про необґрунтованість підозри (особа, на яку вказує сторона обвинувачення як на іншого співучасника та яка впізнана потерпілим, на час вчинення злочину знаходилася в іншій області, орган досудового розслідування не перевіряє місцезнаходження свідків на час вчинення злочину, діяння невірно кваліфіковано за ст.127 КК України, підозра ґрунтується виключно на показах потерпілого та підозрюваного) та про відсутність ризиків. Також вказує що про підозру ОСОБА_3 повідомлено після спливу 24 годин після його затримання. За вказаних обставин захисник вважає достатнім запобіжний захід у вигляді домашнього арешту цілодобово із покладенням обов`язків, визначних ст.194 КПК України.

Вирішуючи клопотання слідчий суддя виходить із наступного.

Сторона обвинувачення підійшла до вирішення даного клопотання халатно. Зокрема прокурором не надано жодного доказу на підтвердження обґрунтованості підозри та продовження існування ризиків.

Оскільик йде мова про зміну запобіжного заходу, слідчий суддя враховує ті обставини, що були встановлені при застосуванні запобіжного заходу.

Так підозра зводиться до такого: за ч.2 ст.146 КК України, що особи серед яких ОСОБА_3 та ОСОБА_7 приїхали до ОСОБА_8 , наносили йому удари щоб подолати його волю, викрали його на автомобілі та привезли до будинку АДРЕСА_1 де продовжували його бити та утримувати; за ч.2 ст.127 КК України дії, що відбувалися в будинку АДРЕСА_1 були також катуванням за те, що ОСОБА_8 припинив трудову діяльність.

Підозра за ч.2 ст.146 КК України ґрунтується на показаннях потерпілого та свідка ОСОБА_9 , а щодо ч.2 ст.127 КК України виключно на показаннях потерпілого.

На початковій стадії досудового розслідування, зокрема при застосуванні запобіжного заходу, такі докази були вагомими. Проте, на час розгляду клопотання про зміну запобіжного заходу, від часу повідомлення про підозру, минуло 40 днів.

Також враховую доводи, що ОСОБА_7 , якого потерпілий впізнав як співучасника злочину, на час вчинення злочину міг перебувати в м. Одеса. При цьому сторона захисту зверталася до слідчого із клопотанням, спрямованим на перевірку місця знаходження свідків у час вчинення злочину. Доказів перевірки таких обставин прокурором не надано.

За вказаних обставин докази на підтвердження підозри втратили у вагомості з часу застосування запобіжного заходу.

Ще раз звертаю увагу, що прокурором не подано жодного нового доказу обґрунтованості підозри.

Доводи захисту щодо несвоєчасного повідомлення про підозру після затримання підозрюваного до уваги не береться, оскільки такі доводи могли бути та були наведені у скарзі в порядку ст.206 КПК України. Аналіз таким доводам був даний під час перевірки правомірності затримання підозрюваного в межах тих доказів, що були надані на той час. На даний час підозрюваний утримується на підставі ухвали слідчого судді. Також наведені обставини не заперечують факту набуття статусу підозрюваного ОСОБА_3 .

Щодо ризиків то обома сторонами не надано доказів та не наведено нових доводів з цього приводу.

Підчас застосування запобіжного заходу ризик переховування слідчий суддя мотивував тяжкістю покарання, яке загрожує підозрюваному, відсутністю у нього соціальних зв`язків та роботи. Такі обставини залишаються незапереченими.

Разом із тим, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Ризик впливу на потерпілого мотивовано тим, що для потерпілого існує загроза життю, у зв`язку із чим йому надано охорону органом досудового розслідування, а також вказано про можливість впливу на потерпілого.

Проте, загроза життю потерпілого може бути підставою для вжиття заходів безпеки. При цьому в судовому засіданні прокурор вказав, що йому нічого не відомо щодо охорони потерпілого.

Із цього приводу зазначаю, що вказаний ризик може полягати у можливості впливу на потерпілого враховуючи обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема застосування насильства.

Також звертаю увагу, що ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» (пункт 59)).

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

У рішенні від 06.11.2008 у справі «Єлоєв проти України» (Заява №17283/02) Європейський суд з прав людини щодо застосування пункту 3 статті 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Ризик вчинення нового злочину мотивовано відсутністю роботи у підозрюваного, який прикриває діяльність «колл-центрів».

На переконання слідчого судді такий ризик, на даний час, не підтверджується, адже підозрюваний раніше не судимий та відсутні відомості про повідомлення йому про підозру в інших кримінальних правопорушеннях.

Відповідно до правової позиції Європейського суду відсутність в особи роботи та сім`ї не є доказом того, що вона може схилитися до вчинення нових злочинів. Так само як і сама по собі відсутність постійного місця роботи не є доказом того, що особа зникне («Пшевечерський проти Росії» від 24.05.2003).

Аналізуючи можливість реалізації наведених ризиків та можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який враховую також наступне.

Пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема, «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, «Фельдман проти України» (Заяви № 76556/01 та № 38779/04) від 08 квітня 2010 року) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

Відтак, враховуючи відхилення одного із трьох ризиків, зменшення інших двох ризиків зі спливом часу, а також враховуючи зменшення вагомості доказів на підтвердження підозри, вважаю за можливе змінити запобіжний захід.

Враховуючи, що прокурором не наведено зауважень щодо визначених захистом обов`язків визначаю обов`язки, що наведені у клопотанні.

При цьому звертаю увагу, що електронні засоби контролю можуть застосовуватися працівниками органу Національної поліції на підставі ухвали слідчого судді, суду, якою щодо підозрюваного, обвинуваченого обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту (п.2 ч.2 ст.195 КПК України).

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 176-178, 182, 183, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовільнити.

Змінити підозрюваному ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши підозрюваному залишати квартиру АДРЕСА_2 цілодобово без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду.

Негайно доставити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою відбування домашнього арешту, визначеного даною ухвалою, де звільнити з під варти.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до слідчого, який здійснює кримінальне провадження, прокурора та суду;

- не відлучатися із м. Дніпра без дозволу слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- утримуватися від спілкування зі потерпілим ОСОБА_8 та відомими свідками по кримінальному провадженні.

Роз`яснити ОСОБА_3 , що працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою підозрюваного, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Строк дії ухвали до 24.04.2023.

Апеляційна скарга на ухвалу подається до Дніпровського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Повний текст ухвали проголошено 10.04.2023.

Слідчий суддя ОСОБА_1