Рішення № 11016498, 30.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/30630.08.10 За позовом Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго"

до Державного підприємства "Еко"

про стягнення боргу за спожиту теплову енергію у розмірі 2 048 725,18 грн.

Суддя Якименко М.М.

Представники:

від позивача: Півень Д.О.- довіреність №Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010;

від відповідача: Руденко В.П.- довіреність №6, від 17.05.2010;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу "Енергозбут Київенерго" звернулася в Господарський суд м. Києва з позовом до Державного підприємства "Еко"про стягнення заборгованості у розмірі 2 048 725,18 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення строків встановлених Договором № 520335 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.08.2003р. не оплатив вартість отриманої теплової енергії, заборгувавши позивачу 1824 317, 44 грн.

З цих підстав позивач просить задовольнити позов, стягнувши з відповідача на свою користь 1824 317, 44 грн. - боргу, 86 662, 51 грн. –інфляційних збитків, 20 251, 89 грн. –3% річних, 117493, 34 грн. –пені, а також понесені ним по справі судові витрати –20 487, 25 грн. –державного мита, 236, 00 грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 11.06.2010 порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 30.08.2010.

30.08.2010 представник позивача в судовому засіданні заявив про частково сплату відповідачем суми основного боргу у розмірі 144109, 30 грн. та надав суду довідку про надходження коштів від відповідача за спожиту теплоенергію згідно якої сума основного боргу відповідача становить 1680208, 14 грн.

Представник відповідача в судовому засіданні подав письмовий відзив на позовну заяву в якому вказав на часткову сплату боргу у розмірі 144109, 30 грн. та просив зменшити розмір заявленої до стягнення суми пені, оскільки борг виник з вини мешканців будинків, які обслуговує відповідач.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 30.08.2010 р. за згодою представника позивача та представника відповідача оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01 серпня 2003 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір № 520335 про постачання теплової енергії у гарячій воді (далі - Договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався продавати, а відповідач купувати теплову енергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

Згідно з пп. 2.2.1. та 2.3.1. Договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді на межу балансової належності з відповідачем для потреб: опалення - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком 1 до Договору, яку відповідач зобов'язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно до звертання-доручення про укладення Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладах обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженням Київської міської державної адміністрації.

На підставі п. 2 Додатку 4 до договору відповідач зобов'язався щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки повертає у РВТ).

Відповідно до п. 3 Додатка 4 до Договору відповідач здійснює оплату вартості використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Відповідно до умов Договору позивач в період з 01.10.2009 року по 01.05.2010 року поставив відповідачу теплову енергію на суму 2396 660, 24 грн., що підтверджується табуляграми за звітний період та звітами спожитої теплової енергії, копії яких містяться в матеріалах справи, оригінали оглянуті в судовому засіданні.

В позовній заяві позивач зазначає, що за період з 01.06.2009 року по 01.01.2010 року у відповідача виникла заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 1824 317, 44 грн.

Однак, як встановлено в ході судового засідання, відповідач частково сплатив позивачу заборгованість у розмірі 45 144, 00 грн. до порушення провадження у справі, що підтверджується платіжним дорученням № 443 від 31.05.2010 та після порушення провадження 98965, 30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 512 від 23.06.2010 та № 637 від 29.07.2010, що не заперечується позивачем, таким чином, в частині стягнення основного боргу у розмірі 144109, 30 грн. провадження у справі в підлягає припиненню у відповідності до п.1-1 ст. 80 ГПК України, а вимоги позивача в частині стягнення основного боргу в розмірі 1680208, 14 грн. обґрунтовані документально доведені та підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача 86 662, 51 грн. – інфляційних збитків, 20 251, 89 грн. –3% річних (розрахунок у матеріалах справи).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов’язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов’язання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов’язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 86 662, 51 грн. –інфляційних збитків та 20 251, 89 грн. –3% річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Відповідач припустився прострочення оплати за поставлений товар, а тому позивач, на підставі п. 3.5. Додатка №4 до Договору, просить стягнути з відповідача пеню, яка за розрахунками позивача становить 117493, 34 грн.

Згідно ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 статті 546, статті 549 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Згідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало було виконано.

Пунктом 3.5 Додатку №4 до Договору передбачено за несвоєчасне виконання умов Договору пеню, яка нараховується на суму боргу на початок місяця, у розмірі 0,5 % за кожний день прострочення до моменту його повного погашення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов’язань в розмірі 117493, 34 грн. є обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного підприємства "Еко" (01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 36-Б, код ЄДРПОУ: 32309722) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) –1680208 (один мільйон шістсот вісімдесят тисяч двісті вісім) грн. 14 коп. –основного боргу, 86 662 (вісімдесят шість тисяч шістсот шістдесят дві) грн. 51 коп. –інфляційних збитків, 20 251 (двадцять тисяч двісті п’ятдесят одна) грн. 89 коп. –3% річних, 117493 (сто сімнадцять тисяч чотириста дев’яносто три) грн. 34 коп. –пені, 20 487 (двадцять тисяч чотириста вісімдесят сім) грн. 25 коп. –державного мита, 236 (двісті тридцять шість) грн. –витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо стягнення 144109, 30 грн. боргу.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Суддя М.М. Якименко