Рішення № 11016390, 01.09.2010, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01.09.2010                                                             Справа № 8/58

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства „АРГО”, м. Хотин Чернівецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „НТВ-ІМПЕКС”, м. Ужгород

про стягнення заборгованості в сумі 18718,74 грн., в тому числі 17710 грн. - основного боргу, 743,82 грн. інфляційних нарахувань та 264,92 грн. - 3% річних (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

Суддя господарського суду –Русняк В.С.

представники:

Позивача –не з’явився

Відповідача –не з’явився

СУТЬ СПОРУ: про стягнення заборгованості в сумі 23354,84 грн., в т.ч. 17710 грн. основного боргу, 2856,15 грн. інфляційних нарахувань, 2788,69 грн. штрафних санкцій за користування чужими коштами.

Від представника позивача через канцелярію суду надійшла заява № 1169/0601 від 18.08.2010 року про зменшення позовних вимог, згідно з якою представник позивача просить стягнути з відповідача суму 18718,74 грн., в тому числі 17710 грн. - основного боргу, 743,82 грн. інфляційних нарахувань та 264,92 грн. - 3% річних, а також повернути переплачене державне мито в розмірі 46,36 грн.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи (ухвали суду від 24.06.2010 року та 08.07.2010 року, які були надіслані відповідачу рекомендованими листами з повідомленням на адресу: м. Ужгород, вул. Добрянського, 6, повернуті у зв’язку з відсутністю відповідача за вказаною адресою. Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з’ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – підприємців учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу. На вимогу суду було здійснено запит до Головного управління статистики у Закарпатській області та надіслано на адресу суду Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, в якому зазначено, що станом на 13.07.2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „НТВ-ІМПЕКС” зареєстроване як юридична особа, яка знаходиться за адресою: м.Ужгород, вул. Перемоги, 81/2) . Судом було повторно здійснено поштове відправлення ухвали суду від 08.07.2010 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу: м.Ужгород, вул. Перемоги, 81/2 , яка була повернута у зв’язку із закінченням терміну зберігання. Відповідач у судові засідання 08.07.2010 року та 01.09.2010 року явку уповноваженого представника не забезпечив, витребувані ухвалами суду документи не подав, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд

встановив:

Згідно видаткової накладної № СА-0001982 від 03.07.2008 року та податкової накладної № СА-0003102 від 03.07.2010 року, які містяться в матеріалах справи (арк. спр. 15 – 16) Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним товариством „АРГО” було поставлено (передано у власність) товар Товариству з обмеженою відповідальністю „НТВ-ІМПЕКС” на загальну суму 19625 грн. Однак, покупець (відповідач) повну оплату поставленого йому товару не провів.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново –господарськими визнаються цивільно –правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності та регулюються Цивільним кодексом України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Таким чином, на день розгляду спору в суді, обставини спору оцінюються судом з огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем на адресу відповідача була надіслана вимога № 1589/0101 від 26.10.2009 року про сплату грошових коштів за поставлений товар, однак відповідач на дану вимогу не відреагував, заборгованість за твердженням позивача не погашена.

Матеріалами справи підтверджено факт поставки товару відповідачу та невиконанням останнім зобов’язань щодо оплати поставленого товару.

Відповідно до ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ з наступними змінами та доповненнями підтвердження здійснення господарської операції відбувається на підставі первинних документів, які містять у собі відомості про господарську операцію.

У зв’язку з частковим погашенням заборгованості за поставлений товар в розмірі 1915 грн. (підтверджується довідкою № 071-07/841 від 12.03.2010 року, арк. спр. 17) за відповідачем за даними позивача рахується заборгованість перед позивачем у розмірі 17 710 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежно виконав взяті на себе зобов’язання, не оплатив повну вартість поставленого йому товару в розмірі 17710 грн. Позовні вимоги в частині стягнення суми заборгованості в розмірі 17710грн. доведені доданими до матеріалів справи документальними доказами, відповідачем не спростовані.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 року № 436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. Порушене право позивача підлягає захисту шляхом стягнення на його користь суми 17710 грн. заборгованості за поставлений товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми. Сума інфляційних за період прострочки складає 743,82 грн., три проценти річних – 264,92 грн., підлягають стягненню з відповідача.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідач документальних доказів на спростування обставин, викладених позивачем, не надав.

Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 187,19 грн. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Разом з тим, вимога Позивача про повернення надмірно сплаченого державного мита у розмірі 46,36 грн. не підлягає задоволенню з тих підстав, що державне мито, відповідно до ст.47 ГПК України, підлягає поверненню у випадках і в порядку, встановлених законодавством. При зменшенні позовних вимог внесене мито не повертається (п. 38 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, що затверджена наказом Головної державної податкової інспекції України від 22 квітня 1993 року N 15та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 19 травня 1993 р. за N 50).

Керуючись ч. 1 ст. 509, ст. 526, ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 625, ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 175, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „НТВ-ІМПЕКС” (м. Ужгород, вул. Добрянського, 6, код ЄДРПОУ 31015588) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного товариства „АРГО” (Чернівецька область, м. Хотин, вул. Незалежності, 49-а, код ЄДРПОУ 22836526, п/р № 260070171571 у філії ВАТ „Укрексімбанк” в м. Чернівці, МФО 356271) суму 18718 (Вісімнадцять тисяч сімсот вісімнадцять гривень) грн. 74 коп., в тому числі 17 710 (Сімнадцять тисяч сімсот десять гривень) грн. заборгованості за поставлений товар, 743 (Сімсот сорок три гривень) грн. 82 коп. інфляційних нарахувань та 264 (Двісті шістдесят чотири гривень) грн. 92 коп. три проценти річних, а також суму 187 (Сто вісімдесят сім гривень) грн. 19 коп. на відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 236 (Двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

3. Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Русняк В.С.