Ухвала суду № 110163867, 10.04.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/2413/23

Провадження №2/461/1206/23

У х в а л а

про залишення позову без руху

"10" квітня 2023 р. суддя Галицького районного суду міста Львова Зубачик Н.Б., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Качмар І.О., звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Ідея Банк», в якому просить суд стягнути з відповідача на її користь безпідставно стягнуту плату за кредитне обслуговування згідно кредитного договору №577.106.72187 від 30.09.2010 в сумі 2 357 грн. 20 коп., а також витрати на правову допомогу, в розмірі 12000 грн.

Перевіривши матеріали позовної заяви встановлено, що така не відповідає вимогам, встановленим ст.4 Закону України «Про судовий збір» та ч.4 ст.177 ЦПК України.

Відповідно до ч.4ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зазначає, що позовна заява подана відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», тому вона звільнена від сплати судового збору.

Як вбачається, з матеріалів справи предметом спору є правовідносини, які склалися при укладанні договору кредиту.

Згідно ізст.21 ЗУ «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цьогоЗаконута пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Частина 3ст.22 ЗУ «Про захист прав споживачів»визначено, що споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимогст.175 ЦПК України, зобов`язана викласти зміст позовних вимог та обставини, якими вона обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до нормЗУ «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності дост.21 ЗУ «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюютьсяЗУ «Про захист прав споживачів».

Системний аналіз положеньЗУ «Про захист прав споживачів»доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбаченихЗУ «Про захист прав споживачів».

Застосування ЗУ «Про захист прав споживачів» до даних правовідносин, можливе лише в тому разі, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору, та інше, тобто ті які передують укладенню договору. Після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними законами.

Позивачем судовий збір не сплачено, з посиланням на положення ЗУ «Про захист прав споживачів», а в позовній заяві йдеться не про обставини які передували укладенню договору. Після укладання договору між сторонами виникають інші правовідносини, тому до спорів щодо виконання цього договору цей закон не може застосовуватись.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасник цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Крім того, Європейський Суд нагадує, що положення підпункту «а» п. 3ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У справі надання повної, детальної інформації щодо заявлених вимог та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду. Право бути поінформованим про характер і підставу позову потрібно розглядати у світлі права мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «b» п. 3 ст. 6 Конвенції.

Європейський суд з прав людини вказав, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. Положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов`язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах, так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (п. 59 рішення ЄСПЛ від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» («Kreuz v. Poland»)). Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. (п. 111 рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року у справі «Шишков проти Росії» («Shishkov v. Russia»)).

Згідно пункту 1 ч.2 ст.4 Закону України«Про судовий збір»ставка судового збору із позовних заяв майнового характеру, яка подана фізичною особою становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви, позивачем заявлено одну вимогу майнового характеру, а саме стягнення заборгованості в розмірі 2357,20 грн. Таким чином, розмір судового збору, який необхідно сплатити позивачу становить 1073,60 грн., або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Судовий збір повинен бути сплачений отримувач коштів ГУК Львiв/Галицький р-н/22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ)38008294, банк отримувачаКазначейство України(ел. адм. подат.), код банку отримувача (МФО)899998, рахунок отримувачаUA898999980313171206000013952, кодкласифікації доходів бюджету22030101, призначення платежусудовий збір за позовом (ПІП).

Відповідно до ч.1 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175і177цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (ч.2 ст.185 ЦПК України).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу п`ятиденний строк з дня вручення даної ухвали на усунення недоліків, зазначених вище.

Окрім того, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу та її представнику, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Керуючись ЗУ «Про судовий збір», ст.ст. 177, 185, 258-261, 353 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про стягнення коштів залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків, а саме:

надати квитанцію про сплату судового збору у розмірі 1073,60 грн., або надати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Роз`яснити позивачу та його представнику, що в разі, якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачу.

Копію ухвали надіслати позивачу та її представнику.

Учасник справи може отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://gl.lv.court.gov.ua/.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя Зубачик Н.Б.