Рішення № 110158933, 10.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/12351/22

Провадження №2/760/5513/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 квітня 2023 року м. Київ

Солом`янський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Аксьонової Н.М.

з участю секретаря судового засідання Тодосюк Г.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів,

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Малявко Л.М. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить суд змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, який було встановлено судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року, у розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) відповідача, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно до досягнення дитиною повноліття, на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог покликається на те, що судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року у справі №760/13479/21 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з 25 травня 2021 року та до повноліття дитини.

Станом на теперішній день позивач не може сплачувати визначений судом розмір аліментів, оскільки на даний час відбувається стягнення податкового боргу у сумі 466277,46 грн, який виник в силу реструктуризації і прощення боргу банком; позивач втратив роботу і бізнес у 2017 році; у 2017 році у позивача почалися проблеми із здоров`ям, що потребували невідкладного лікування, у тому числі оперативного. У грудні 2020 року позивач переніс коронавірус у важкій формі, що дається взнаки до цього часу. Стан здоров`я позивача погіршився таким чином, що він був госпіталізований 27 липня 2022 року і у нього виявлено ряд хронічних захворювань, у тому числі і у фазі загострення. Внаслідок тієї обставини, що позивач мусить проходити лікування, він не може нормально працювати та влаштуватися на постійну роботу. Оскільки позивач офіційно не працює, ніяких доходів не має, то державною виконавчою службою з нього стягують аліменти відповідно у розмірі 1/4 середньої заробітної плати по регіону, що для міста Києва становить 21347,00 грн. Відповідно, з позивача стягується сума у розмірі 5336,75 грн щомісячно. Представник позивача вважає, що наявність виконавчого провадження на значну суму та погіршення стану здоров`я позивача і необхідність постійного лікування є саме тим випадком, на підставі якого відбувається зміна (зменшення) розміру аліментів та способу стягнення з частки від доходу до твердої грошової суми у розмірі не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14 вересня 2022 року справу розподілено судді Аксьоновій Н.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26 вересня 2022 року справу прийнято до провадження та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторонам було направлено копію ухвали про відкриття провадження, а відповідачу також копію позовної заяви з додатками відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, тобто за адресою місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

28 листопада 2022 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Масленнікової Т.М. надійшов відзив, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки жодних підстав для зміни способу стягнення та розміру аліментів матеріали справи не містять. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва про задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у м. Києві про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 466 277,48 грн ніяким чином не свідчить про погіршення матеріального стану платника аліментів, адже жодних доказів про те, що виконується вказане рішення суду в примусовому або добровільному порядку матеріали справи не містять, відсутні жодні виконавчі провадження з приводу стягнення вказаних коштів, не зважаючи на те, що рішення було винесено в 2021 році. Щодо посилання позивача на втрату роботи і бізнесу у 2017 році, зазначає, що згідно трудової книжки він був звільнений ще в березні 2017 року. Щодо перенесеного коронавірусного захворювання у важкій формі у 2020 році та погіршення стану здоров`я позивача, зазначає, що у відповідності до результату аналізу №204069, який долучений до матеріалів справи позивачем, зазначено про виявлений позитивний ПЛР тест, проте жодних доказів про важкість проходження вказаної хвороби матеріали справи не містять, як і не містять доказів причинно-наслідкового зв`язку з перебуванням на стаціонарному лікуванні. Крім того, позивач хворіє на цукровий діабет з 2019 року, враховуючи повне фінансове державне забезпечення хворих на цукровий діабет, вказана хвороба ніяк не може вплинути на сплату аліментів на дитину.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши доводи та аргументи сторін, обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Судом встановлено, що сторони є батьками малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві 03 грудня 2009 року.

Судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року у справі №760/13479/21 було видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) боржника ОСОБА_1 , але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку та не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи стягнення з дня звернення до суду з 25 травня 2021 року та до повноліття дитини.

Позивач, звернувшись до суду з указаним позовом, вказав, що він не має можливості сплачувати аліменти у розмірі 1/4 середньої заробітної плати по регіону для м. Києва у розмірі 5 336,75 грн, оскільки офіційно не працює, у зв`язку із погіршенням стану здоров`я та необхідністю постійного лікування, сплата аліментів у колишньому розмірі ставить його у скрутне матеріальне становище. Тому просить змінити спосіб стягнення та розмір аліментів, який було встановлено судовим наказом Солом`янського районного суду м. Києва від 04 червня 2021 року, на стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.

Відповідач, заперечуючи проти позову вважає, що жодних підстав для зміни способу стягнення та розміру аліментів матеріали справи не містять.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Тягар доведення обґрунтованості вимог позову за загальними правилами процесуального закону покладається саме на позивача, а не реалізовується у спосіб спростування доводів пред`явлених вимог стороною відповідача, як беззаперечних. Якщо позивач, розпоряджаючись своїми правами на власний розсуд, доведе суду обґрунтованість пред`явлених вимог, то у випадку їх неспростування стороною відповідача у спосіб, визначений законом, такі вимоги підлягають задоволенню.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Як вбачається з виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1498/82289/163 від 10 серпня 2022 року ОСОБА_1 з 27 липня 2022 року до 10 серпня 2022 року перебував на стаціонарному лікуванні, йому діагностовано: цукровий діабет 2 типу, важка форма, стан декомпенсації; діабетична ангіопатія нижніх кінцівок; діабетична периферійна полінейропатія, сенсомоторна форма; атеросклеротичний кардіосклероз; гіпертензивне серце; дисліпідемія; стенозуючий атеросклероз брахіоцефальних артерій; астено-невротичний синдром, вегето-судинна дисфункція; неалкогольна жирова хвороба печінки; сечокам`яна хвороба; дифузний зоб; еутиреоз.

Таким чином, позивач довів суду наявність обставин, що після видачі судового наказу про стягнення аліментів 04 червня 2021 року, у нього дійсно погіршився стан здоров`я, що підтверджується випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1498/82289/163 від 10 серпня 2022 року.

А тому, наявні підстави для зменшення розміру аліментів, що стягуються з позивача на підставі судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/13479/21 від 04 червня 2021 року.

Разом з цим суд не приймає до уваги твердження позивача про зміну його майнового стану, пов`язану з втратою роботи, адже згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 звільнено з роботи 16 березня 2017 року, тобто до постановлення судового наказу про стягнення з нього аліментів.

Також суд не бере до уваги рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 грудня 2021 року у справі №640/23061/21 про стягнення з на користь Головного управління ДПС у м. Києві суми податкового боргу у розмірі 466 277,48 грн, оскільки таке рішення не засвідчене у встановленому законом порядку, видруковане з ЄДРСР та містить знеособлені відомості про учасників справи. Крім того, указане рішення за відсутності доказів про його виконання в примусовому або добровільному порядку саме по собі не свідчить про зміну майнового стану платника аліментів.

Крім того, суд не бере до уваги копію медичної довідки від 23.01.2023 року, видану ОСОБА_4 , оскільки указаний доказ поданий до суду за відсутності підтвердження надсилання його копії відповідачу.

Визначаючи розмір аліментів, який необхідно стягувати з платника аліментів суд дійшов таких висновків.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України

Згідно з ч.1, ч.2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Частиною 2 ст.150 СК України визначено, що батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно вимог ст.155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, тобто, вони обидва повинні нести обов`язок належного забезпечення своїй дитині належних умов для життя та гармонійного розвитку.

Так, згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

За положеннями ч.1 ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Стаття 182 СК України визначає, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

При цьому, частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Згідно зі ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» визначено у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 2833 гривні.

Згідно з п.23 Постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», у випадку зміни розміру аліментів у новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Виходячи з норм чинного законодавства, позивач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття, створювати необхідні умови для її розвитку та життя нарівні з відповідачем, тобто витрати на утримання дитини мають нести спільно обоє батьків.

Факт відсутності у батька можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку щодо утримання дитини.

Крім того, суд вважає, що позивач беззаперечно має усвідомлювати всю відповідальність покладеного на нього обов`язку щодо забезпечення дитини, яка залишилася проживати разом з матір`ю та потребує матеріального забезпечення, незалежно від будь-яких обставин. Тому він зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів із метою отримання законних джерел для забезпечення гідних умов проживання й розвитку дитини, оскільки він не є непрацездатною особою.

Згідно з договором дарування частини квартири від 05 липня 2016 року позивач ОСОБА_1 безоплатно передав у власність свого сина - ОСОБА_3 частину квартири АДРЕСА_1 .

Враховуючи стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, який не працює, відсутність у нього інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, беручи до уваги вік дитини, яка перебуває на утриманні матері та проживає окремо від батька, а також щоденну потребу у забезпеченні дитини необхідним харчуванням і предметами вжитку, суд вважає, що необхідно стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення від дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

Такий розмір аліментів, на думку суду, буде необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Разом з тим відповідач не позбавлена можливості у разі зміни матеріального стану позивача звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів.

Крім того, відповідно до ч.6 ст.141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі у справах про зміну способу стягнення аліментів звільнені від сплати судового збору.

Виходячи з цього, з відповідача на користь держави підлягає стягненню 992,40 грн судового збору за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Керуючись ст. 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 206, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення та розміру аліментів - задовольнити частково.

Змінити спосіб стягнення та зменшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі судового наказу Солом`янського районного суду м. Києва у справі №760/13479/21 від 04 червня 2021 року та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення від дня набрання рішенням суду законної сили і до повноліття дитини.

У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 992 (дев`ятсот дев`яносто дві) гривні 40 копійок судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

позивач - ОСОБА_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Солом`янського

районного суду міста Києва Н.М. Аксьонова