Ухвала суду № 110158373, 06.04.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

пр. № 2-др/759/10/23

ун. № 759/16336/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 квітня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва в складі:

головуючого - судді Кириленко Т.В.,

при секретарі - Істоміній О.Г.,

розглянувши заяву про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора про визнання заповіту недійсним,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2022 року представниця відповідачки подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила стягнути із позивачів судові витрати на професійну правову допомогу 19 971 грн. 20 коп.

В обгрунтування заяви посилається на те, що позивачі подали небгрунтований позов, оскільки у них відсутні спадкові права на спірне майно і вони не є спадкоємцями першої черги, протидіяли швидкому розгляду справи, оскільки не з`являлись в судові засідання.

Представниця відповідачки до суду не прибула, подала заяву у якій просила розглянути заяву без її участі.

Позивачі та їх представники до суду не прибули, про дату, час та місце судового розгляду повідомлялись належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2020р. позивачі звернулись до суду з позовом до відповідачки про визнання заповіту недійсним.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_4 від 29.09.2020р. було відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження (т. 1 а.с. 31-32).

На підставі розпорядження керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва № 547 від 27.04.2021 року було здійснено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_4 від здійснення правосуддя, та визначено суддю Коваль О.А.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А. від 05.05.2021 року вказану справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження (т. 2 а.с. 66).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А. від 08.07.2021 року вказаний позов було залишено без розгляду у зв`язку із неявкою позивачів у судові засіданні (т. 2 а.с. 111-113).

Постановою Київського апеляційного суду від 12.10.2021 року зазначену ухвалу було скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду (т. 2 а.с. 157-159).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А. від 08.11.2021 року було відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження (т. 2 а.с. 166).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Коваль О.А. від 19.01.2022 року було відведено суддю Коваль О.А. від розгляду даної справи, а справу передано для повторного автоматизованого розподілу між суддями (т. 2 а.с. 231).

На підставі розпорядженні керівника апарату Святошинського районного суду м. Києва № 2 від 19.01.2022 року було проведено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відводом судді Коваль О.А. та визначено суддю Кириленко Т.В.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 19.01.2022р. вказану справу було прийнято до провадження та призначено до розгляду у порядку загального позовного провадження (т. 2 а.с. 237-238).

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва Кириленко Т.В. від 22.06.2022 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (т. 2 а.с. 244-245).

Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 23 листопада 2022 року зазначену позовну заяву було залишено без розгляду на підставі п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України (т. 3 а.с. 5-7).

При постановленні ухвали суду питання розподілу судових витрат не вирішувалось.

Вказана заява про ухвалення додаткового рішення мотивована зверненням позивачів до суду з безпідставним позовом та протидією відповідачів у швидкому вирішенні справи, внаслідок чого відповідачка була змушена звернутися до адвоката для отримання професійної правничої допомоги.

Згідно із ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

У ч.1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як визначено ч.3 ст.13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За змістом ч. 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України слідує, що необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Крім того, за змістом частини третьої статті 89 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно було довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Звернення позивачів до суду за захистом порушеного права, а також їх дії, направлені на такий захист, не можуть однозначно свідчити про зловживання ним своїми процесуальними правами. Дана обставина потребує доведення особою, яка заявляє про недобросовісність дій позивачів.

Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Також, залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивачів та їх представників, які були належним чином повідомлені про розгляд справи та повторно не з`явились в судове засідання, не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову. Сама по собі неявка в судове засідання позивачів не може бути розцінена як необґрунтовані дії, оскільки це право, а не обов`язок сторони, передбачене цивільним процесуальним законодавством України, яке не містить обмежень в його реалізації, якщо суд не визнавав явку обов`язковою.

Підставою звернення до суду з позовом є порушення прав чи охоронюваних законом інтересів особи, яка звертається з таким позовом. При цьому, реалізуючи своє право на судовий захист, позивач визначає зміст свого порушеного права або охоронюваного законом інтересу та обґрунтовує підстави позову, виходячи з власного суб`єктивного уявлення про порушення, невизнання чи оспорювання своїх прав або охоронюваних законом інтересів, а також визначає спосіб захисту такого права.

Обґрунтованість позову чи його безпідставність, перевірку доводів позивачів та, в залежності від встановленого, вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту здійснює суд вирішуючи спір, надаючи об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивачів.

Залишаючи позов без розгляду суд не встановлює обґрунтованості чи необґрунтованості позовної заяви, не встановлює фактичні обставини, не досліджує надані докази та не надає доводам сторін відповідної оцінки, оскільки не розглядає спір по суті. Тобто, вирішення питання обґрунтованості чи безпідставності та доведеності заявлених позовних вимог входить до виключних повноважень суду, який має зробити висновки за результатами розгляду цивільної справи по суті.

Зазначені висновки містяться в постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року в справі № 761/20963/17-ц (провадження № 61-2505св21).

У даній справі розгляд справи закінчено без ухвалення рішення суду по суті позовних вимог. При цьому, позов містив достатнє мотивування з посиланням на норми права, а враховуючи той факт, що оспорюваний заповіт був складений бабусею позивачів, слід дійти висновку про наявність спору про право.

Доказів того, що позивачі систематично протидіяли правильному та швидкому вирішенню спору матеріали справи не містять.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для висновку про те, що дії позивачів, які полягали у зверненні до суду з вказаним позовом, у розумінні частини п`ятої статті 142 ЦПК України були свідомо недобросовісні і свідчили про зловживання процесуальними правами.

Відповідно до статті 81 ЦПК України обов`язком сторін у цивільному процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, відповідачу слід довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується. Однак, такі обставини відповідачем не довенені.

Отже, суд приходить до висновку, що в порушення ч. 1 ст. 81 ЦПК України та ч. 3 статті 89 ЦПК України, представником відповідача не доведено, які саме необґрунтовані дії позивачів були ними здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені.

За вказаних обставин, враховуючи те, що судом не встановлено, а відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами які саме необґрунтовані дії позивачів були ними здійснені у ході розгляду справи, а тому заява про ухвалення додаткового рішення задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 142, 259, 260 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), третя особа: Дванадцята Київська державна нотаріальна контора (03148, вул. Гната Юри, 8) про визнання заповіту недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється від дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів від дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя Т.В. Кириленко