Рішення № 110155793, 14.11.2022, Броварський міськрайонний суд Київської області

Справа № 361/9438/21

Провадження № 2/361/1615/22

14.11.2022

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

14 листопада 2022 року Броварський міськрайонний суд Київської області в складі:

судді Сердинського В.С.

при секретарі - Бас Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

Позивач ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 94695755000 від 23 серпня 2018 року у розмірі 53658,48 грн, судовий збір та понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 20000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.08.2018 р. між ОСОБА_1 та ПАТ «УкрСиббанк» укладений Договір № 94695755000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 49 758,26 грн. на строк до 23.08.2020 р. включно. Зі сплатою відсотків за користування кредитом, що передбачені пунктами 3.9-3.10 Кредитного договору.

08.10.2019 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» був укладений Договір факторингу № 150, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 94695755000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 23.08.2018р., що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

09.10.2019 року між ТОВ «ФК ««Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 09-10/19, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за Договором №9469575000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 23.08.2018 р., що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Таким чином, ТОВ «Вердикт Капітал» наділено правом грошової вимоги до відповідача.

За період користування кредитними коштами, позичальником здійснені часткові платежі на погашення основної суми кредиту, проте, заборгованість позичальника ОСОБА_1 за Кредитним договором в повному обсязі не погашена. Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів, сплаті процентів за користування кредитом та пені за порушення умов Кредитного договору, що підлягає стягненню з позичальника станом на 24.09.2021 р., відповідно до розрахунку заборгованості, становить 49 116,42 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 33 634,66 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 609,6 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0 грн.; заборгованість з комісії - 14 872,16 грн.; заборгованість з пені - 0 грн.

Крім того, у зв`язку з тим, що позичальник допустив прострочення виконання грошового зобов`язання, стягненню з позичальника підлягають також 3% річних в розмірі 1100,27 грн та втрати від інфляції в розмірі 3441,79 грн.

Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2022 року відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

15 серпня 2022 року від представника позивача до суду надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату та час розгляду справи, в судове засідання жодного разу не з`явилася, відзив на позов не подала. Поштова кореспонденція (ухвал про відкриття провадження у справі, копія позовної заяви з додатками та судові повістки), що направлялася за зареєстрованим місцем проживання відповідача, поверталася до суду не врученою з відміткою Укрпошти про причини повернення «За закінченням терміну зберігання». Будь-яких заяв від відповідача про розгляд справи за її відсутності та/або відкладення судового засідання до суду не надходило.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, прийнявши всі заходи по виклику відповідача, постановив розглянути справу заочно, згідно із статтями 223 та 280 ЦПК України.

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем докази, суд приходить до таких висновків.

23.08.2018 р. між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством «УкрСиббанк» був укладений Договір № 94695755000 про надання споживчого кредиту с можливістю відкриття карткового рахунку, за умовами якого Банк надав Позичальнику кредит у розмірі 49 758,26 грн. на строк до 23.08.2020 р. включно.

За умовами Кредитного договору, Банк зобов`язувався надати Позичальнику кредит на умовах та в порядку, визначеному Кредитним договором, а Позичальник в свою чергу зобов`язався повернути Кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов Кредитного договору (п. 2.1. Кредитного договору).

Відповідно до п. 3.9. Кредитного договору процентна ставка за Кредитним договором встановлюється в розмірі 0,00001 % річних.

Пунктом 3.10. Кредитного договору передбачено, що за користування кредитними коштами за кредитом понад встановлений Договором термін процентна ставка встановлюється в розмірі 7,00 % річних, що діє для строкової суми основної заборгованості на дату виникнення такого прострочення. Такий розмір процентної ставки застосовується для всієї простроченої суми основного боргу Позичальника за Договором, та починає нараховуватись на прострочену суму основного боргу з дати виникнення простроченої, а саме з наступного дня після дня не сплати або не повної сплати платежу встановленого у кредитному договорі, і нараховуються до моменту погашення такої заборгованості.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 23 серпня 2018 року проінформований про умови кредиту, що підтверджується наданою копією паспорту споживчого кредиту - інформаційного листа, який містить інформацію для споживача до укладання договору про споживчий кредит та підписаний ОСОБА_1 .

З дослідженого руху коштів по рахунку картки з лімітом за розрахунковий період вбачається зарахування та списання коштів по вказаному рахунку, тобто ОСОБА_1 вчиняла дії щодо виконання зобов`язань за цим договором.

Згідно з ст. 6, ч. 1 ст. 627 та ч. 1 ст. 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За приписами ч. 1, ч. 2 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець зобов`язується за кредитним договором надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Положеннями ст. 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, якщо інше не встановлено договором або законом. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Як вбачається з матеріалів справи, зобов`язання не виконані з вини відповідача.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Отже, оскільки відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання по погашенню заборгованості за кредитним договором №94695755000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 23 серпня 2018 року, внаслідок чого станом на станом на 24.09.2021 року його кредитна заборгованість становить становить 49 116,42 грн., з яких: заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 33 634,66 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 609,6 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0 грн.; заборгованість з комісії - 14 872,16 грн.; заборгованість з пені - 0 грн.

08.10.2019 р. між ПАТ «УкрСиббанк» та ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» був укладений Договір факторингу № 150, відповідно до якого ПАТ «УкрСиббанк» відступило ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста», а ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» набуло право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за Договором № 94695755000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 23.08.2018р., що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1

09.10.2019 року між ТОВ «ФК ««Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Вердикт Капітал» було укладено Договір факторингу № 09-10/19, відповідно до якого ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги за кредитним договорами до позичальників, в тому числі за Договором №9469575000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку від 23.08.2018 р., що укладений між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що уступка права вимоги стосується виключно заміни сторони (кредитора) у зобов`язанні, не впливає на зміст самого зобов`язання, і заміна сторони у зобов`язанні ніяким чином не порушує права та інтереси боржника.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 23.09.2019 у справі N 757/40858/17-ц.

З умов зазначених договорів випливає, що уступка права вимоги стосується заміни стягувача та не впливає на зміст самого зобов`язання.

Крім того, слід враховувати, що договори факторингу №150 від 08.10.2019р. та №09-10/19 від 09.10.2019 у визначеному законом порядку не визнані недійсними та у даній справі відповідач не подавав зустрічного позову про визнання даних договорів недійсними.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У постанові Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі N 910/22034/15 зроблений висновок, що стаття 625 ЦК поширює свою дію на всі види грошових зобов`язань.

Станом на день подання позовної заяви відповідач не повернув отримані кредитні кошти на підставі договору №94695755000.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Якщо зобов`язання виконано не належним чином, то воно не припиняється, а, навпаки, на особу, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, у тому числі ті, що передбачені статтею 625 ЦК України.

З огляду на те, що позичальником прострочено грошове зобов`язання по поверненню кредитних коштів отриманих на підставі договору №94695755000 23 серпня 2018р., у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.

Стаття 625 ЦК України входить до розділу І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права: та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові (постанови Верховного Суду України від 6 червня 2012 р. у справі N 6-49цс12, від 24 жовтня 2011 р. у справі N 6-38цс11). Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК, не є штрафними санкціями (постанова Верховного Суду України від 17 жовтня 2011 р. у справі 6-42цс11).

Унаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання кредитор дістає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК, за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням. Тому право подати позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних за кожен місяць виникає з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Відтак, загальний розмір заборгованості, що підлягає стягненню станом на 24.09.2021 року, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 53 658,48 грн., з яких: нараховані 3% річних - 1 100,27 грн.; втрати від інфляції - 3 441,79 грн.; заборгованість за кредитом (за тілом кредиту) - 33 634,66 грн.; заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги - 609,6 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0 грн.; заборгованість з комісії - 14 872,16 грн.; заборгованість з пені - 0 грн.

Враховуючи вищенаведене, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд прийшов до висновку про задоволення позову ТОВ «Вердикт Капітал».

Відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Вимоги позивача про стягнення витрат на надання правничої допомоги в розмірі 20000,00 грн є неспівмірними із заявленими позовними вимогами, а тому суд задовольняє дану вимогу частково та стягує з відповідача на користь позивача 5000,00 грн, в рахунок відшкодування понесених витрат на правничу допомогу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 526, 530, 625, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 76, 80, 81, 89, 141, 258-259, 263-265, 280-284, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749) заборгованість за кредитним договором № 94695755000 від 23 серпня 2018 року в розмірі 53 658 (п`ятдесят три тисячі шістсот п`ятдесят вісім) грн. 48 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, буд. 5-Б; код ЄДРПОУ 36799749) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн. та витрати понесені на правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Рішення сулу набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В. С. Сердинський