Постанова № 11014480, 26.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-3459/10/1770

26 серпня 2010 року 12год. 15хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Стецюк М.Ю.,

відповідача: представник Красовський А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товарна біржа "Костопільська" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доКостопільська міжрайонна державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Товарна біржа «Костопільська» звернулася до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0095991740/0 від 29.06.2010 року. Представник позивача в судовому засіданні пояснив суду, що в результаті проведеної відповідачем перевірки, на підставі якої прийнято податкове повідомлення-рішення, зроблений висновок про те, що позивачем не утримано і не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 152126,79 грн. Однак, позивач не погоджується з таким висновком, оскільки вважає, що відповідно до ст. 279 Господарського кодексу України, закону України «Про товарну біржу» товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті отримання прибутку, а тому не відповідає критеріям податкового агента, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку при укладенні біржових угод по продажу рухомого майна. Представник позивача зазначає, що відповідачем неправомірно нарахований податок з доходів фізичних осіб в загальній сумі 456380,37 грн., а тому, податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідач Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція письмових заперечень суду не надала. Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, пояснив суду, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про товарну біржу», ст. 278 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим субєктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод. А тому, на підставі п.12.3 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який передбачає, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, Костопільська МДПІ прийшла до висновку, що позивач є податковим агентом. Відповідач на підставі оціночної вартості відчужених автомобілів, визначеної звітами про оцінку дорожнього транспортного засобу, наданими ВРЕР, визначив, що Товарна біржа «Костопільська» не утримала і не перерахувала до бюджету податок з доходів фізичних осіб в сумі 152126,79 грн. А тому, податкове повідомлення-рішення, на думку представника відповідача, прийняте відповідно до вимог законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що Костопільською міжрайонною державною податковою інспекцією в період з 09.06.2010 року по 15.06.2010 року проведена позапланова виїзна перевірка Товарної біржі «Костопільська» з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 13.03.2008 року по 31.03.2010 року, за результатами якої складений акт № 18/17-48/35797227 (а.с.8-11).

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0095991740/0 від 29.06.2010 року, відповідно до якого органом податкової служби визначено податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 456380,37 грн., в тому числі за основним платежем 152126,79 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 304253,58 грн. (а.с.7).

Костопільська МДПІ в акті перевірки зазначила про порушення відповідачем п.1.2, абз. «ж» п.1.3, п.1.6, п.1.15 ст.1, п.2.1 ст.2, пп.3.1.1 п.3.1 ст.3, пп.4.2.6 п.4.2, п.7.1 ст.7, пп.8.1.1, 8.1.2 п.8.1 ст.8, п.12.1, п.12.3, ч.2 п.12.5 ст.12, пп. «а» п.17.2 ст.17, пп. «а» п.19.2 ст.19, пп.20.3.1, 20.3.2 п.20.3 ст.20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-ІV від 22.05.2003 року. При цьому податковий орган виходив з того, що відповідно до пункту 12.3 статті 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» реєстрація біржею угод із продажу фізичними особами свого рухомого майна тягне за собою покладення на біржу функцій податкового агента. Тому, Товарна біржа «Костопільська» зобовязана згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» здійснювати нарахування, утримання та сплату до бюджету податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна таких осіб за біржовими угодами. Крім того, відповідач в акті перевірки зазначив, що позивач здійснює реалізацію на біржі автомобілів за заниженою ціною за договором купівлі-продажу, а тому Костопільська МДПІ визначила базу оподаткування на підставі оціночної вартості автомобілів, дані про яку були надані ВРЕР УДАІ УМВС України в Рівненській, Одеській та Хмельницькій областях, та нарахувала неутриманий податок з доходів фізичних осіб в сумі 152126,79 грн., в тому числі за 2008 рік 95782,82 грн., за 2009 рік 56343,97 грн.

Однак, з такими висновками Костопільської МДПІ суд не погоджується.

Згідно з п.1.15 ст. 15 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. № 889-ІV (із змінами та доповненнями) податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи нерезидент або його представництво, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Підпунктом 8.1.1 п.8.1 ст.8 вказаного Закону України встановлено, що податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку. визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до вимог п. 12.3 ст.12 Закону України № 889-ІV, якщо об'єкт рухомого майна продається за посередництвом юридичної особи (її філії, відділення, іншого відокремленого підрозділу) або представництва нерезидента, то така особа вважається податковим агентом платника податку стосовно оподаткування доходів, отриманих таким платником податку від такого продажу, при цьому п. 12.5 ст. 12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що податковим агентом при нарахуванні доходів (прибутків), визначених цією статтею, є нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди за наявності документа про сплату податку сторонами договору.

Так приписами спеціального закону з питань оподаткування податком з доходів фізичних осіб прямо визначено, що податковим агентом по операціях з об'єктами рухомого майна є особи, які здійснюють посередницькі функції по угодах з рухомим майном або нотаріус, який посвідчує відповідний договір або дійсність підписів сторін угоди.

Як вбачається зі змісту положень Закону України «Про товарну біржу» від 10.12.1991р. № 1956-ХІІ товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має на меті надання послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і пов'язаних з ним торговельних операцій. Товарна біржа не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку, а забезпечує, зокрема, створення умов для проведення біржової торгівлі, надання членам і відвідувачам біржі організаційних та інших послуг, при цьому, право здійснювати біржові операції на біржі покладено тільки на її членів або брокерів, які зобов'язані провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до правил біржової торгівлі, угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню і вважаються укладеними з моменту їх реєстрації на біржі. Біржа, як організація, що об'єднує юридичних і фізичних осіб, які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання послуг в укладенні і юридичному оформленні біржових угод, і саме за надання послуг отримує плату, однак, грошові кошти за реалізоване майно на власний рахунок не отримує і з такого рахунку не виплачує.

При цьому, посередник - це повірений за договором доручення, зобов'язаний вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, або ж комісіонер за договором комісії, зобов'язаний за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента, що передбачено ст.ст.1000, 1011 ЦК України, однак товарна біржа у біржових контрактах не виступала ані повіреним, ані комісіонером, доходи фізичним особам не виплачувала, оскільки ці доходи були виплачені представниками (повіреними) покупця, тобто позивач не мав можливості і не повинен був утримувати податок з доходів фізичних осіб.

Згідно з частиною першою статті 279 Господарського кодексу України товарна біржа є особливим суб'єктом господарювання, який надає послуги в укладенні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, товарних цін, вивчає, упорядковує товарообіг і сприяє пов'язаним з ним торговельним операціям.

В силу вимог частини сьомої цієї ж статті та дослідженого в судовому засіданні Статуту позивача (а.с.31-38), товарна біржа «Костопільська» не займається комерційним посередництвом і не має на меті одержання прибутку.

Таким чином, оскільки Товарна біржа «Костопільська» доход продавцям рухомого майна не виплачує, тобто податок з доходів фізичних осіб не утримує, та не виконує функції посередника під час укладення біржових угод, то вона не підпадає під визначення податкового агента, наведеного у пункті 1.15 статті 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Щодо посилання відповідача в акті перевірки про те, що ціна транспортних засобів, зазначена в біржових контрактах нижча від оціночної, зазначеної в звітах про оцінку транспортних засобів, а тому обєкт оподаткування слід визначати саме з оціночної вартості автомобіля, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, дохід фізичної особи охоплює суму будь-яких коштів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. В свою чергу, дохід з джерелом його походження в Україні, згідно з п.1.3. ст.1 вказаного Закону це будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді доходів від продажу рухомого майна, якщо факт зміни власника (продажу обєкт рухомого майна) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із Законом України, або якщо місце вручення такого рухомого майна набувачеві знаходиться на території України (пп. «ж»).

Загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року. До складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються в тому числі і частина доходів від операцій з майном, розмір якої визначається згідно з положеннями статей 11-12 цього Закону. Дохід платника податку від продажу обєкта рухомого майна протягом звітного податкового року оподатковується за ставкою, встановленою пунктом 7.1 статті 7 цього Закону (15 % від об'єкта оподаткування). Як виняток із пункту 12.1 цієї статті, при продажу одного з обєктів рухомого майна у вигляді легкового автомобіля, мотоцикла, моторолера або моторного (парусного) човна не частіше одного разу протягом звітного податкового року доходи продавця від зазначених операцій оподатковуються за ставкою в розмірі 1 % від вартості такого обєкта рухомого майна, за умови сплати (перерахування) ним суми державного мита до бюджету або суми плати нотаріусу за нотаріальне посвідчення відповідного договору до такого посвідчення.

На відміну від визначеного підпунктом 11.1.3 статті 11 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003 року, порядку оподаткування операцій з продажу нерухомості, при якому дохід від продажу обєкта нерухомого майна визначається виходячи з ціни, зазначеної у договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого нерухомого майна, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до законодавства, при продажі рухомого майна вказаний Закон не містить вимог до визначення бази оподаткування не нижче оціночної вартості такого майна. За таких обставин, висновок відповідача про визначення доходу, виплаченого Товарною біржею «Костопільська» як податковим агентом при продажі рухомого майна, виходячи з оціночної його вартості не ґрунтується на вимогах чинного законодавства про оподаткування.

Відповідач в ході проведення перевірки позивача не лише помилково визначив товарну біржу як податкового агента, а й об'єкт оподаткування визначив не з ціни, яка зазначена в біржових угодах, а з джерел інших, ніж звітність або первинні документи.

Такий спосіб визначення суми податкових зобов'язань, згідно з пп.4.3.1. п.4.3. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року є методикою непрямих методів. Донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін платнику податку, в силу вимог пп.1.20.10 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 року, також здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Порядок та підстави визначення суми податкового зобов'язання за непрямими методами встановлено п.4.3 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» №2181-III від 21.12.2000 року. При цьому, пп.4.3.5 вказаної статті передбачає, що передумовою для застосування непрямих методів є рішення про застосування непрямих методів, яке приймається податковим органом за місцезнаходженням платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.1 цього пункту. Разом з тим, судом встановлено, що рішення про застосування непрямих методів для визначення суми податкового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб не приймалося.

За змістом ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Однак, відповідачем не доведені обставини, на яких ґрунтувались його заперечення.

Тому, податкове повідомлення-рішення № 0095991740/0 від 29.06.2010 року про нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 456380,37 грн. підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України судові витрати, понесені позивачем, відшкодовуються з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції № 0095991740/0 від 29 червня 2010 року.

Присудити на користь позивача Товарна біржа "Костопільська" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова складена в повному обсязі 31 серпня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.