Постанова № 11014391, 12.08.2010, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а-2991/10/1770

12 серпня 2010 року 14год. 55хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Шарапи В.М. за участю секретаря судового засідання Пилипчук В.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Філіп'єв А.О.,

відповідача: представник Савчина О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа" <Список ><Позивач в особі >третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача <3-тя особа >

доЗдолбунівська об"єднана державна податкова інспекція третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача <3-тя особа >

про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Вежа» звернулося до суду з позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000041601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3113,67 грн.; № 0000071601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 432,20 грн.; податкові повідомлення-рішення № 0000051601/0 від 17.06.2010 року, № 0000061601/0 від 17.06.2010 року, № 0000081601/0 від 17.06.2010 року, № 0000091601/0 від 17.06.2010 року, № 0000101601/0 від 17.06.2010 року, № 0000111601/0 від 17.06.2010 року повністю.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, пояснив суду, що відповідач нарахував штрафні санкції за порушення граничних термінів сплати податку на додану вартість всупереч вимогам законодавства, оскільки Здолбунівською ОДПІ самостійно здійснено зарахування коштів для погашення податкових зобовязань не у відповідності до призначення платежу визначеного позивачем під час подання платіжних доручень в банк.

Однак, згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІУ «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів. Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 №22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Представник позивача зазначив, що самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобовязань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету є неправомірним. Тому, позивач просить суд позов задоволити в повному обсязі і визнати нечинними податкових повідомлень-рішень Здолбунівської обєднаної державної податкової інспекції № 0000041601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3113,67 грн.; № 0000071601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 432,20 грн.; податкові повідомлення-рішення № 0000051601/0 від 17.06.2010 року, № 0000061601/0 від 17.06.2010 року, № 0000081601/0 від 17.06.2010 року, № 0000091601/0 від 17.06.2010 року, № 0000101601/0 від 17.06.2010 року, № 0000111601/0 від 17.06.2010 року повністю.

Здолбунівська обєднана державна податкова інспекція проти позову заперечує, вважає його безпідставним, а податкові повідомлення-рішення прийнятими відповідно до вимог законодавства.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що за результатами невиїзної документальної перевірки платника податку на додану вартість ТОВ «Вежа» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за червень 2009 року травень 2010 року встановлено порушення пп.7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями. Зокрема платник податків зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10-ти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п.4.1 ст.4 вищевказаного Закону. Відповідно до підпункту 17.1.7 п.п.17.1 ст.17 Закону №2181, визначено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобовязання протягом граничних строків визначених підпунктом 5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону № 2181, такий платник податку зобовязаний сплатити штраф у таких розмірах; при затримці до 30-ти календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання , - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 30 до 91 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу, при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання , - у розмірі пятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Відповідно до п.7.7 ст.7 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. Встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобовязань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обовязковими платежами) у рівних пропорціях.

Представник відповідача зазначає про правомірність прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому просить суд в позові відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно і всебічно зясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд вважає, що позов підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що 11 червня 2010 року Здолбунівською обєднаною державною податковою інспекцією (Острозьке відділення) проведена невиїзна документальна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Вежа» з питання своєчасності сплати податку на додану вартість за період з червня 2009 року по травень 2010 року. За результатами перевірки складений акт № 165/16-13980230 (а.с.19-20).

В акті перевірки зазначено про порушення ТОВ «Вежа» пп. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України від 03 квітня 1997 року №168/97- ВР «Про податок на додану вартість» зі змінами та доповненнями, п.п.5.3.1 п.5.3 ст.5 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» зі змінами та доповненнями, а саме платником податку на додану вартість несвоєчасно сплачено податок на додану вартість.

На підставі даного акту Здолбунівською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення:

№ 0000041601/0 від 17.06.2010 року про визначення розміру штрафу за затримку на 143 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 7335,94 грн. - в сумі 3667,97 грн.;

№ 0000051601/0 від 17.06.2010 року - про визначення розміру штрафу за затримку на 86 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 95,10 грн. - в сумі 19,02 грн.;

№ 0000061601/0 від 17.06.2010 року про визначення розміру штрафу за затримку на 113 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі грн. - в сумі 3667,97 грн.;

№ 0000071601/0 від 17.06.2010 року про визначення розміру штрафу за затримку на 85 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 23395 грн. - в сумі 4679,00 грн.;

№ 0000081601/0 від 17.06.2010 року - про визначення розміру штрафу за затримку на 81 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 66 грн. - в сумі 13,20 грн.;

№ 0000091601/0 від 17.06.2010 року про визначення розміру штрафу за затримку на 51 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 1835 грн. - в сумі 367,00 грн.;

№ 0000101601/0 від 17.06.2010 року про визначення розміру штрафу за затримку на 21 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 47 грн. - в сумі 4,70 грн.;

№ 0000111601/0 від 17.06.2010 року про визначення розміру штрафу за затримку на 56 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобовязання по податку на додану вартість в розмірі 3387,05 грн. - в сумі 677,41 грн.

Нарахування штрафних санкцій за несплату узгодженої суми податкового зобовязання протягом граничних строків органом податкової служби відбулося внаслідок зарахування відповідачем поточних платежів позивача по податку на додану вартість в рахунок сплати його податкового боргу. Однак, такі дії Здолбунівської ОДПІ суперечать вимогам чинного законодавства.

Згідно п. 5.3.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181-III від 21.12.2000 р. (Закон N 2181) Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації. А оскільки відповідно до пп. 4.1.4 «а» Закону № 2181-ІІІ для податкового періоду, що дорівнює календарному місяцю, декларація подається протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем цього місяця, то останній день сплати ПДВ припадає на 30 число місяця, наступного за звітним.

Підпунктом 17.1.7. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181-ІІІ встановлено, що у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Пунктом 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетом та державними цільовими фондами» визначено принцип рівності бюджетних інтересів. З цією метою встановлено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Як визначено пункту 7.7 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України «Про Національний банк України» Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення «Призначення платежу». Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками. Аналогічно, відповідно до Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 14 серпня 2003 року № 337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 вересня 2003 р. за № 768/8089, платник відповідає за дані, зазначені у квитанції, зокрема і призначення платежу, як необхідний реквізит касового документа.

Тому, очевидно, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який є спеціальним законом з питань оподаткування і який установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000041601/0 від 17.06.2010 року до позивача було застосовано штраф в розмірі 3667,97 грн. за затримку на 143 календарні дні сплати ПДВ в розмірі 50 % від несплаченої суми податкового зобовязання, яка відповідно становить 7335,94 грн. Це податкове зобовязання виникло у позивача на підставі податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2009 року № 2196 від 18.06.2009 року (а.с.25-26). Граничний строк сплати податкового зобовязання в сумі 7431 грн. 30.06.2009 року. Вказане податкове зобовязання було погашено позивачем в два етапи: відповідно до платіжного доручення № 172 від 30.06.2009 р. на суму 1887,91грн. та відповідно до платіжного доручення № 173 від 03.07.2009 року 5543,09 грн., в яких зазначено призначення платежу: «ПДВ за травень по строку 30.06.2009 року» (а.с.27). Таким чином, кількість календарних днів затримки становить не 3 дні, а сума простроченого податкового зобовязання 5543,09 грн. Відповідно до п. 17.1.7. ст. 17 Закону України від 21.12.2000 №2181-111 «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» сума штрафу за затримку сплати податкового зобовязання на 3 дні дорівнює 10% від простроченої суми - 554,30 грн.

Тому, податкове повідомлення-рішення № 0000041601/0 від 17.06.2010 р. підлягає визнанню нечинним в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 3 113,67 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000051601/0 від 17.06.2010 року до позивача застосовано штраф в розмірі 19,02 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання по ПДВ, яке виникло на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 2196 від 18.06.2009 року (а.с.25-26). Відповідно до податкової декларації загальна сума податкового зобовязання Позивача становить 7431,00 грн. граничний строк сплати цього податкового зобовязання 30.06.2009 р. Здолбунівська ОДПІ визначила строк затримки у 86 дні по сплаті узгодженого податкового зобовязання на підставі платіжного доручення від 24.09.2009 року на суму 95,10 грн. Однак, вказане податкове зобовязання в сумі 7431 грн. було погашено ТОВ «Вежа» в два етапи: 30.06.2009 р. ним було сплачено 1887 91 грн., а 03.07.2009 р. 5543,09 грн., що підтверджено платіжними дорученнями (а.с.27). Таким чином, податкове повідомлення-рішення № 0000051601/0 від 17.06.2010 року, яким визначено штрафні санкції по сплаті ПДВ в сумі 19,02 грн, безпідставне та підлягає визнанню нечинним повністю.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000061601/0 від 17.06.2010 року було визначено зобовязання сплати штраф в розмірі 1400 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ. Це податкове зобовязання виникло у Позивача на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 2858 від 19.07.2009 р. (а.с.28-29). Загальна сума податкового зобовязання ТОВ «Вежа» за червень 2009 року становить 2800,00 грн. Граничний строк сплати цього податкового зобовязання 30.07.2009 року. Дослідженими судом доказами підтверджено, що вказане податкове зобовязання було погашено позивачем 29.07.2009 року на підставі платіжного доручення № 205 від 29.07.2009 року, яким визначено призначення платежу, а саме: «податок на додану вартість за червень по строку сплати 30.07.2009 року» (а.с.30). Таким чином, ТОВ «Вежа» у визначені законом строки сплачено податок на додану вартість за червень 2009 року в повному обсязі, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000061601/0 від 17.06.2010 року є нечинним.

Податковим повідомленням-рішенням № 0000081601/0 від 17.06.2010 р. Здолбунівською ОДПІ визначено зобовязання позивача по штрафних санкціях з ПДВ в розмірі 13,20 грн. за несвоєчасну сплату податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 66 грн., яке виникло на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 3604 від 19.08.2009 р. (а.с.31-32). Граничний строк сплати цього податкового зобовязання 31.08.2009 року. Відповідно платіжного доручення № 220 від 19.08.2009 року ТОВ «Вежа» сплатила податок на додану вартість в сумі 66 грн. за призначенням платежу за липень 2009 року, по строку сплати - 30.08.2009 року (а.с.33). Тому, податкове повідомлення-рішення №0000101601/0 від 17.06.2010 року є нечинним, оскільки податкове зобовязання позивача по ПДВ за липень 2009 року в сумі 66 грн. погашено ТОВ «Вежа» повністю у строки, визначені законом.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000091601/0 від 17.06.2010 року до позивача застосовано штраф в розмірі 367,00 грн. за несвоєчасну сплату ПДВ в сумі 1835 грн. Дане податкове зобовязання виникло у ТОВ «Вежа» на підставі податкової декларації № 3767 від 18.09.2009 р. (а.с.34-35). Податкове зобовязання погашено 24.09.2009 року на підставі платіжного дорученням № 256 від 24.09.2009 року, в якому зазначено: «ПДВ за серпень по строку 30.09.2009р.» (а.с.36). Таким чином, позивачем було вчасно погашено податкове зобовязання по ПДВ за серпень 2009 року, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000091601/0 від 17.06.2010 р. підлягає визнанню його нечинним.

Крім того, Здолбунівська ОДПІ податковим повідомленням-рішенням № 0000101601/0 від 17.06.2010 року визначила податкове зобовязання позивачу по ПДВ, а саме штрафні санкції в розмірі 4,70 грн., за несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобовязання в сумі 47 грн. на підставі податкової декларації № 4405 від 19.10.2009 р. (а.с.37-38). Платіжним дорученням № 277 від 20.10.2009 року вказане податкове зобовязання було погашено ТОВ «Вежа» в межах граничного строку сплати узгодженого податкового зобовязання (а.с.39). Тому, податкове повідомлення-рішення №0000101601/0 від 17.06.2010 року підлягає визнанню нечинним.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення № 0000071601/0 від 17.06.2010 року до позивача було застосовано штраф в розмірі 4679,00 грн. за затримку на 85 календарних дні сплати ПДВ в розмірі 20% від несплаченої суми податкового зобовязання, яка відповідно становить 23395,00 грн. Дане податкове зобовязання виникло у ТОВ «Вежа» на підставі податкової декларації з податку на додану вартість № 5877 від 20.01.2010 року (а.с.40-44). Граничний строк сплати цього податкового зобовязання 01.02.2010 р. Однак, органом податкової служби не було взято до уваги уточнюючі розрахунки податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за серпень, жовтень, листопад 2009 року, поданих 20 січня 2010 року.

Абзацом 2 пункту 5.1 статті 5 та пунктом 17.2 статті 17 Закону «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачене право платника податків у разі самостійного виявлення помилки у показниках раніше поданої податкової декларації надати уточнюючий розрахунок протягом 1095 днів, наступних за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі коли таку податкову декларацію було подано пізніше, - за днем її фактичного подання.

Пунктом 4.1.2 статті 4 Закону № 2181-III встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

Неврахування податковим органом уточнюючих розрахунків ТОВ «Вежа», поданих 20.01.2010 року, при визначенні податкового зобовязання по податку на додану вартість за грудень 2009 року суперечать нормам законодавства, а тому відповідно до даних уточнюючих розрахунків податкове зобовязання ТОВ «Вежа» за грудень 2009 року становить 21234 грн., яке було погашене позивачем 26.04.2010 року на підставі квитанції № NOZDJ43955 (а.с.45). Таким чином, судом встановлено, що сума простроченого податкового зобовязання становить 21234,00 грн., а кількість календарних днів затримки - 84 дні. Відповідно, сума штрафу, яка має бути застосована до позивача за несвоєчасну сплату ПДВ, складає 4246,80 грн. (20% від 21234,00 грн.). Отже, податкове повідомлення-рішення №0000071601/0 від 17.06.2010 р. підлягає визнанню нечинним в частині визначення податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 432,20 грн.

Судом встановлено, що Здолбунівською ОДПІ неправомірно визначено податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 677,41 грн. на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000111601/0 від 17.06.2010 року, відповідно до якого застосовані штрафні санкції за порушення сплати протягом граничних строків узгодженого податкового зобовязання, яке виникло на підставі податкової декларації № 420 від 19.02.2010 року (а.с.46-47). Податковим органом здійснено розрахунок штрафу з суми сплаченого податку на додану вартість в розмірі 3387,05 грн., при цьому не взято до уваги уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за січень 2010 року, податкові декларації за лютий-березень 2010 року та здійснену проплату ПДВ відповідно до квитанції № NOZDJ344055 від 26.04.2010 року на суму 11676 грн. (а.с.48-53).

Як встановлено судом та вбачається з платіжних доручень, квитанцій сплати податку на додану вартість, позивач самостійно визначив призначення платежу з зазначенням конкретного періоду, тобто його дії не суперечать вимогам вказаного закону. Сплата вказаного податку призначалась саме за ті періоді, які вказані в платіжних дорученнях.

Однак, податковий орган в порушення вимог чинного законодавства здійснив зарахування поточних платежів, сплачених ТОВ «Вежа» на підставі платіжних доручень та квитанцій, в яких чітко зазначено призначення платежу, в рахунок погашення податкового боргу попередніх періодів.

Тому, підлягають визнанню нечинними податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000041601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3113,67 грн.; № 0000071601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 432,20 грн.; податкові повідомлення-рішення № 0000051601/0 від 17.06.2010 року, № 0000061601/0 від 17.06.2010 року, № 0000081601/0 від 17.06.2010 року, № 0000091601/0 від 17.06.2010 року, № 0000101601/0 від 17.06.2010 року, № 0000111601/0 від 17.06.2010 року - повністю.

Заперечення відповідача проти позову судом відхиляються, оскільки не підтверджені відповідними доказами та не доведені у судовому засіданні. Згідно статті 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Посилання відповідача на п. 7.7 ст. 7 Закону № 2181 з приводу того, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення є безпідставним, оскільки ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти.

Відповідно до вимог частини 1 статті 94 КАС України суд присуджує всі здійснені позивачем документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями <Текст >, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати нечинними податкові повідомлення-рішення Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції № 0000041601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 3113,67 грн.; № 0000071601/0 від 17.06.2010 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 432,20 грн.; податкові повідомлення-рішення № 0000051601/0 від 17.06.2010 року, № 0000061601/0 від 17.06.2010 року, № 0000081601/0 від 17.06.2010 року, № 0000091601/0 від 17.06.2010 року, № 0000101601/0 від 17.06.2010 року, № 0000111601/0 від 17.06.2010 року - повністю.

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Вежа" із Державного бюджету судовий збір у розмірі 3,40 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова складена в повному обсязі 17 серпня 2010 року

Суддя <Підпис >Шарапа В.М.