Рішення № 110127306, 29.03.2023, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2/537/31/2023

Справа № 537/5927/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.03.2023 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Должаніци В.С.,

позивача за первісним позовом, відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_1 адвоката Саливон С.О.,

відповідача за первісним позовом, позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 ,

представника ОСОБА_2 адвоката Шевченка С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації та визнання права власності, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням,

у с т а н о в и в:

Короткий зміст первісного позову.

23.11.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому просив: 1) припинити право власності ОСОБА_2 на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; 2) стягнути зі ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову компенсацію за належну відповідачу 1/6 частину вказаної квартири в розмірі 69475 грн., шляхом перерахування відповідачу коштів, внесених позивачем на депозитний рахунок ТУ ДСА у Полтавській області; 3) визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/6 частину вказаної квартири. А також ОСОБА_1 просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь судові витрати на судовий збір в розмірі 908 грн. та на професійну правничу допомогу, витрати на проведення експертизи в розмірі 2000 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 05.05.1993 року, двокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 м2, житловою площею 28,6 м2 (далі Квартира), - належала на праві спільної сумісної власності матері ОСОБА_3 та сину ОСОБА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Спадщину померлої ОСОБА_3 прийняли її сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . А повнолітня донька ОСОБА_4 відмовилася від спадщини матері ОСОБА_3 на користь брата ОСОБА_1 . Таким чином після оформлення документів про право на спадщину померлої ОСОБА_3 вказана квартира стала належати на праві спільної часткової власності її сину ОСОБА_1 5/6 частин, а також сину ОСОБА_2 1/6 частина. При цьому ОСОБА_2 належать на праві власності й інші три об`єкти нерухомого майна (три квартири), що вказує на забезпечення його особисто та його дітей житлом. З 1982 року і по теперішній час ОСОБА_2 не проживав у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проте чинить перешкоди співвласнику ОСОБА_1 у користуванні вказаною квартирою, відмовляється нести тягар утримання спільного майна, не сплачує комунальні послуги, які надаються у спірну квартиру. Спільне користування спірною квартирою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 неможливо, оскільки вони не ведуть спільне господарство, кожен мають свої сім`ї, між ними склалися стійкі неприязні стосунки. Провести реальний розподіл квартири з виділенням в натурі належної ОСОБА_2 1/6 частини, що становить загальної площі 7,2 м2, із двохкімнатної спільної квартири, в якій одна кімната є прохідною, так щоб кожному співвласнику виділити ізольовані приміщення з окремими входами з дотриманням діючих будівельних норм технічно неможливо, тому зазначена квартира є неподільною річчю. Частка ОСОБА_2 у спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , - є незначною. Згідно з висновком експерта від 24.09.2021 року, вартість спірної квартири становить 416850, грн., а тому 1/6 частина спірної квартири, що належить ОСОБА_2 , коштує 69475 грн. Оскільки ОСОБА_2 та його діти забезпечені іншим окремим житлом, а син ОСОБА_1 потребує житла для проживання зі своєю дружиною та малолітньою дитиною, ОСОБА_1 пропонував ОСОБА_2 придбати належну йому частку у спільній квартирі навіть за ціну більшу ніж визначено в експертному висновку. Проте ОСОБА_2 відмовився. За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом за захистом своїх майнових прав, просив припинити право власності ОСОБА_2 на належну йому 1/6 частку у спірній квартирі, в якості компенсації зобов`язати ОСОБА_1 сплатити ОСОБА_5 вартість такої частки квартири, відповідно визнати за ОСОБА_1 право власності на вказану частку квартири. Таке припинення права власності на частину спільної квартири не завдасть істотної шкоди співвласнику ОСОБА_2 та членам його сім`ї, оскільки вони не користуються спірним житлом з 1982 року та забезпечені іншим окремим житлом.

Короткий зміст відзиву на первісний позов.

ОСОБА_2 подав відзив на первісний позов ОСОБА_6 про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації та визнання права власності. В обґрунтування відзиву на первісний позов зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . А саме ОСОБА_2 належить 1/6 частина спільної квартири, ОСОБА_1 5/6 частин. Обидва співвласника ОСОБА_2 , та ОСОБА_1 не зареєстровані у спільній квартирі. ОСОБА_1 забезпечений іншим житлом, де фактично і мешкає зі своєю сім`єю. ОСОБА_2 не має у власності іншого нерухомого майна, окрім частки у вказаній квартирі, проте не може проживати у зазначеній квартирі, оскільки ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні спільним майном. А тому припинення судом права власності ОСОБА_2 на вказане майно істотне порушить його майнові права. Доводи ОСОБА_1 про наявність у ОСОБА_2 права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , - є безпідставними, оскільки вказана квартира є особистою власністю ОСОБА_7 , з якою ОСОБА_2 розірвав шлюб у 2019 році. На теперішній час в цій однокімнатній квартирі проживає колишня дружина ОСОБА_7 з їх спільним повнолітнім сином ОСОБА_2 . А тому ОСОБА_2 хоча і має зареєстроване місце проживання у однокімнатній квартирі колишньої дружини, проте не може проживати в ній з 2018 року. Також ОСОБА_2 вважав, що ОСОБА_1 безпідставно занижено вартість спільної квартири. ОСОБА_2 стверджував, що сплачує отримані комунальні послуги з врахуванням розміру належної йому частки у спільній квартирі, на підтвердження оплати подає суду квитанції. На думку ОСОБА_2 , ОСОБА_1 завищено вартість судових витрат на правову допомогу, а вартість експертизи, проведеної на його замовлення до його звернення до суду, не є судовими витратами, а тому не підлягають відшкодуванню.

Короткий зміст зустрічного позову.

12.01.2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визначити порядок користування співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування зустрічного позову зазначено, що спірне житлове приміщення належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 1/6 частина, ОСОБА_1 5/6 частин. Спірна квартира є двокімнатною, загальною площею 43,4 м2, житловою площею 28,6 м2, у тому числі ізольована кімната 10,6 м2, прохідна кімната 18,0 м2, кухня 9,7 м2, вбиральня 3,4 м2, коридор 1,7 м2. Обидва співвласника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровані у спільній квартирі. ОСОБА_1 забезпечений іншим житлом, де фактично і мешкає зі своєю сім`єю. ОСОБА_2 не має у власності іншого нерухомого майна, окрім частки у вказаній квартирі, проте не може проживати у належній йому на праві спільної часткової власності квартирі, оскільки ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні належною йому частиною квартири. Разом з тим, неможливо провести реальний поділ спільної двокімнатної квартири з виділенням в натурі належної ОСОБА_2 1/6 частини у квартирі чи створенням двох незалежних об`єктів нерухомості. За таких обставин ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх прав, просив визначити порядок користування співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 спільним житловим приміщенням.

Короткий зміст відзиву на зустрічний позов.

ОСОБА_1 подав відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 про визначення порядку користування співвласниками ОСОБА_2 та ОСОБА_1 житловим приміщенням за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування відзиву на зустрічний позов зазначено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 належить на праві спільної часткової власності житлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 . А саме ОСОБА_2 належить 1/6 частина спільної квартири, ОСОБА_1 5/6 частин. Квартира є неподільною річчю. Частка ОСОБА_2 у спільній квартирі є незначною. Обидва співвласника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не зареєстровані у спільній квартирі. ОСОБА_2 та його діти забезпечені іншим житлом, з цих підстав він не проживає у вказаній квартирі з 1982 року. А тому права ОСОБА_2 не були порушені, й відповідно він безпідставно звернувся до суду із зустрічним позовом про встановлення порядку користування спільною квартирою. Спільне користування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належною їм спільною квартирою є неможливим, бо між ними склалися стійкі неприязні стосунки. Разом з тим ОСОБА_1 має намір забезпечити житлом свого сина ОСОБА_8 разом з дружиною та малолітньою донькою, шляхом надання їм права користування належним йому житлом, що унеможливлює спільне користування з ОСОБА_2 спірної двохкімнатної квартири, в якій лише одна ізольовані кімната, а інша кімната прохідна без дверей. У змісті вимог зустрічної позовної заяви про встановлення порядку користування спільною квартирою навіть не запропоновано варіантів для встановлення судом порядку користування такою квартирою, оскільки виходячи із незначного розміру частки ОСОБА_2 , неподільності цієї квартири, житлових норм на особу, встановити будь-який порядок спільного користування неможливо, бо він порушить права ОСОБА_1 . З цих підстави ОСОБА_1 просив відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільним житловим приміщенням.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 08.12.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03.02.2022 року частково задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Саливон С.О. про витребування доказів.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 18.04.2022 року прийнято зустрічний позов ОСОБА_2 про встановлення порядку користування спільною квартирою для спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 про припинення права власності на незначну частку у спільній квартирі, стягнення за неї грошових коштів, визнання права власності на таку частку за іншим співвласником.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16.05.2022 року підготовче провадження закрито, а справу призначено до судового розгляду. Задоволено клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Саливон С.О. про виклик свідків в судове засідання для їх допиту.

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

ОСОБА_1 та його представник адвокат Саливон С.О. в судовому засіданні підтримали поданий ними первісний позов, просили його задовольнити з наведених в ньому підстав. Просили відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 з підстав, наведених у поданому ними відзиві на позов.

ОСОБА_2 та його представник адвокат Шевченко С.М. в судовому засіданні підтримали поданий ними зустрічний позов, просили його задовольнити з наведених в ньому підстав. Просили відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 з підстав, наведених у поданому ними відзиві на зустрічний позов. В судове засідання 29.03.2023 року ОСОБА_2 не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджено його представником.

Представник третьої особи Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не з`явилася в судове засідання, хоча повідомлялася про місце і час слухання справи. Подав письмову заяву, в якій просив розглянути справу без його участі. Одночасно повідомив, що Департамент «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області не наділений повноваженнями здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. (т.1 а.с.169).

Обставини встановлені судом. Норми права та мотиви суду при прийнятті рішення.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги у їх сукупності та взаємозв`язку, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, суд встановив наступне.

Згідно зі свідоцтвом про право власності на житло від 05.05.1993 року, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 м2, належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.42, а.с.160).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 27.04.1993 року Кременчуцьким міжміським БТІ, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 м2, житловою площею 28,6 м2, складається з двох кімнат, зокрема 1-а кімната прохідна 18,0 м2 та 2-а кімната 10.6. м2, кухні 9,7 м2, вбиральні 3,4 м2, коридору 1,7 м2. (а.с.43-44).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 16.12.2021 року Кременчуцьким міжміським БТІ, квартира за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 м2, житловою площею 28,6 м2, складається з двох кімнат, зокрема 1-а кімната прохідна 18,0 м2 та 2-а кімната 10,6. м2, кухні 9,7 м2, вбиральні 3,4 м2, коридору 1,7 м2, кладова 0,9 м2, (а.с. 154-162).

ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 15.07.2019 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області. (а.с.41).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом, виданим 16.01.2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Проботюк Ю.М., зареєстрованим в реєстрі за №13, спадкова справа 66/2019, спадкоємцями зазначеного у свідоцтві майна ОСОБА_3 , 1935 р.н., яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син ОСОБА_2 - на 1/3 частку у спадщині, син ОСОБА_1 на 2/3 частки у спадщині, з врахуванням частки у спадщини від якої на його користь відмовилася дочка померлої ОСОБА_4 . Спадщина, на яку в указаних частках видане це свідоцтво, складається з частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 м2, житловою площею 28,6 м2. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку квартири видано ОСОБА_1 та було зареєстровано в Спадковому реєстрі, № витягу 59030613 від 16.01.2020 року, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, номер витягу 196542596 від 16.01.2020 року (а.с.45-47).

Таким чином квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 1/6 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НОК129943, виданим 16.01.2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Проботюк Ю.М., а також ОСОБА_1 5/6 частин на підставі свідоцтва про право власності на житло від 05.05.1993 року (1/2 частина) та свідоцтва про право на спадщину за законом НОК129944 від 16.01.2020 року (1/3 частина).

Згідно з висновком експерта Шлапак С.Л. №9/10-21 від 24.09.2021 року, виконаним за заявою ОСОБА_1 , за результатами проведеної будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи встановлено, що ринкова вартість квартири АДРЕСА_3 станом на дату проведення експертизи складає 416850 грн. Ринкова вартість 1/6 частини зазначеної квартири станом на дату проведення експертизи складає 69475 грн. Провести реальний розподіл об`єкту нерухомого майна з виділенням в натурі належної ОСОБА_2 1/6 частини в двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 , що становить 7,2 м2 (при нормі 28,0 м2 ) технічно неможливо, оскільки виділити співвласникам ізольовані приміщення з окремими виходами, зі складом приміщень, зазначених у п.п.5.19, 5.20 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», які можуть бути використані як окремі квартири, чи які можливо переобладнати в такі квартири у відповідності з діючими будівельними нормами не представляється можливим. (т.1 а.с.77-87).

В судовому засіданні відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник адвокат Шевченко С.М. стверджували, що вважають заниженою визначену у висновку експерта вартість спільної квартири АДРЕСА_3 . Але ОСОБА_2 та його представник адвокат Шевченко С.М. не заявили клопотання про призначення експертизи для визначення актуальної вартості квартири. Разом з тим адвокат Шевченко С.М. указав, що станом на 29.03.2023 року при ухваленні рішення суд має врахувати, що проведена за заявою ОСОБА_1 оцінка квартири за висновком експерта Шлапак С.Л. №9/10-21 від 24.09.2021 року вже втратила чинність, а тому є неактуальною. Й ОСОБА_1 з його представником адвокатом Саливон С.О. в судовому засіданні відмовилися заявити клопотання про призначення експертизи для визначення актуальної вартості квартири на момент розгляду справи 29.03.2023 року.

Згідно з актами, складеними 10.08.2021 року, 27.10.2021 року ОСББ «Дорожник №2», голова правління та бухгалтер ОСОБА_9 , зі слів сусідів ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підтверджено факт, що з 1982 року по теперішній час ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.51-52).

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 підтвердили, що ОСОБА_2 тривалий час/з 1982 року не проживає постійно за адресою: АДРЕСА_1 , а лише іноді навідується. Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 повідомила, що є внутрішньо переміщеною особою, після початку воєнного стану була змушена виїхати з м. Харкова, з дозволу ОСОБА_1 оселилася в його квартирі у АДРЕСА_1 , де одна з кімнат закрита іншим співвласником ОСОБА_2 , проте останній не проживає в цій кімнаті постійно, лише іноді навідується. Разом з тим свідки вказували, що не бачили між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 бійок чи застосування насильства під час їх спілкування.

Допитана в якості свідка ОСОБА_4 повідомила, що у зв`язку з проблемами в сім`ї та розірванням шлюбу ОСОБА_2 просився у матері ОСОБА_3 жити у її квартирі, проте остання йому відмовила.

Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , їх сестра свідок ОСОБА_4 визнали, що з 2019 року після смерті матері ОСОБА_3 , її син ОСОБА_2 закрив для особистого користування ізольовану кімнату у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 та ОСОБА_4 вказували, що хоча ОСОБА_2 і сам постійно не проживає у цій кімнаті квартири, проте й інший співвласник ОСОБА_1 не має доступу у вказану кімнату з 2019 року. На підтвердження вказаного факту ОСОБА_1 подав відеозапис зі спільної квартири, знятий на початку 2022 року.

13.06.2021 року, 10.09.2021 року ОСОБА_1 звертався до поліції з приводу що у нього виникав конфлікт з братом ОСОБА_2 стосовно поділу спільного майна, з приводу користування спільним майном, а саме квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено талонами повідомленнями єдиного обліку №6944, №10862. Дані звернення було розглянуто ВП №1 Кременчуцького РУП в Полтавській області, не виявлено ознак адміністративного чи кримінального правопорушення в діях ОСОБА_2 , встановлено наявність цивільно-правового спору, що вирішується судом. (а.с.71-75).

ОСОБА_2 стверджував, що має право власності лише на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 , й не має права власності на інше житло.

Так, згідно з актуальною Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №267739525 від 27.07.2021 року, ОСОБА_2 належить на праві спільної часткової власності 1/6 частина квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43,4 м2, житловою площею 28,6 м2, на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом НОК129943, виданим 16.01.2020 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Проботюк Ю.М., рішення про державну реєстрацію №50677262 від 16.01.2020 року, а інша інформація не знаходиться в розділі актуальної інформації (т.1 а.с.48-50).

За ОСОБА_2 не зареєстроване право власності на інше нерухоме майно, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №293942958 від 08.01.2022 року. Запис про реєстрацію права власності на квартиру, за адресою: АДРЕСА_4 , погашено 07.04.2021 року. Згідно з договором дарування, посвідченим 12.10.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д.О., ОСОБА_2 подарував своїй доньці ОСОБА_16 належну йому 1/3 частини квартири, за адресою: АДРЕСА_4 , (т.1 а.с. 214-219). Згідно з договором дарування, посвідченим 17.10.2016 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Прокопом Д.О., ОСОБА_17 подарував своїй доньці ОСОБА_18 належну йому квартиру, за адресою: АДРЕСА_5 . (т.2 а.с.152-154).

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено листом Кременчуцької районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №13716/01-27 від 01.12.2021 року. (т.1 а.с.123).

Проте згідно з актом про непроживання, складеним 07.02.2022 року фахівцем КК «Будсервіс» зі слів сусідів ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , з лютого 2018 року ОСОБА_2 не проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (т.1 а.с.277).

ОСОБА_7 належить право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору купівлі-продажу ВРМ №957530, посвідченим 30.08.2011 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за р.№9763, що підтверджено Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №267740578 від 27.07.2021 року. (а.с.65).

Згідно з технічним паспортом, виготовленим 08.08.2011 року КП «Кременчуцьке МБТІ» квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,7 м2, житловою площею 20,2 м2, складається з однієї кімнати 20,2 м2, кухні 7,1 м2, вбиральні 3,3 м2, передпокою 5,1 м2, вбудованої шафи 1,1 м2. (а.с.222-223).

Зі змісту відзиву на первісний позов вбачається, що в цій однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , проживає власниця ОСОБА_7 .

А також в однокімнатній квартирі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 , має зареєстроване місце проживання її та ОСОБА_2 син ОСОБА_2 , що підтверджено його паспортом НОМЕР_2 , виданий 03.10.2015 року Петрівським РС УДМС України в Кіровоградській області. (т.1 а.с.221).

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.09.2019 року у справі №524/1892/19, розірвано шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_7 , зареєстрований 14.07.1976 року, що підтверджено довідкою Відділу ДРАЦС у м. Кременчуці Кременчуцького району Полтавської області від 14.07.2021 року №651/20.13-27. (т.1 а.с.64).

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 стверджував, що йому не належить право власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , оскільки вказана квартира є особистою приватною власністю ОСОБА_7 .

З офіційного сайту судової влади вбачається, що станом на 29.03.2023 року ОСОБА_2 не звертався до ОСОБА_7 з позовом про визнання спільною сумісною власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 , хоча після розірвання їх шлюбу сплинуло більше трьох років. https://court.gov.ua/fair/.

Суд неодноразово роз`яснював ОСОБА_1 та його представнику адвокату Саливон С.О., що встановлення належності права власності ОСОБА_2 на інше нерухоме майно має істотне значення для вирішення спору про припинення його права власності на частку у спірній квартирі, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Проте вони не подали належних допустимих та достатніх доказів на підтвердження зазначених ними обставин про наявність у ОСОБА_2 права власності на інше нерухоме майно, заперечували щодо допиту судом ОСОБА_7 з приводу обставин придбання у шлюбі та реєстрації на неї права власності на однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , поділу спільного майна подружжя при розірванні шлюбу, не заявили клопотання про витребування у нотаріуса Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовського А.Г. копії договору купівлі-продажу ОСОБА_7 вказаної квартири ВРМ №957530 від 30.08.2011 року та матеріалів нотаріальної справи. В обґрунтування своїх доводів про належність ОСОБА_2 іншого нерухомого майна посилалися лише на правові презумпції, викладені у постановах Верховного Суду у справах про вирішення спору між подружжям про поділ спільного сумісного майна, придбаного у шлюбі, ігноруючи той факт, що у даній справі іншій предмет позову та підстави, а суду не подані докази, що між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 є спір щодо поділу майна, придбаного дружиною під час шлюбу, та зареєстрованого особисто на неї, зокрема щодо оскарження права особистої власності дружини на квартиру, придбану нею у період шлюбу.

Разом з тим, ОСОБА_1 має зареєстроване та фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 130 м2, житловою площею 52,3 м2, що належить йому на праві власності. Цей факт підтверджено паспортом громадянина України на ім`я ОСОБА_1 НОМЕР_3 , виданим 18.02.1998 року Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області; Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №251948757 від 09.04.2021 року та його особистими поясненнями. (т.1 а.с.39-40, 224-225).

ОСОБА_1 має сина ОСОБА_8 , який з 26.08.2006 року одружений зі ОСОБА_21 , має малолітню дитину ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проте не має права власності на житло, має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_7 , з 13.03.2002 року разом з іншими чотирма особами, що унеможливлює їх спільне проживання за адресою реєстрації. Наведені факти підтверджені Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №263783443 від 30.06.2021 року; свідоцтвом про народження НОМЕР_4 виданим 05.08.1985 року відділом ЗАГС Крюківського райвиконкому м.Кременчука, актовий запис №632; свідоцтвом про шлюб НОМЕР_5 , виданим 26.08.2006 року Крюківським відділом РАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області, актовий запис №469; свідоцтвом про народження НОМЕР_6 , виданим 07.04.2017 року Кременчуцьким міським відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області, актовий запис №525; довідками про реєстрацію місця проживання особи за відомостями Крюківської районної адміністрації Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області №29178 від 29.10.2021 року, №18077 від 21.07.2021 року, №18434 від 23.07.2021 року, №21054 від 16.08.2021 року, №21053 від 16.08.2021 року. (т.1 а.с.53-63).

06.10.2021 року ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_2 з пропозицією викупити належну йому 1/6 частку квартири АДРЕСА_3 . (т.1 а.с.82-93).

Але в судовому засіданні ОСОБА_2 пояснив, що він вважає запропоновану ОСОБА_1 вартість його частки у спільній квартирі заниженою, а тому не погодився на пропозицію викупити належну йому частку за таку низьку ціну, не погоджується припинити його право власності з виплатою компенсації, яка не відповідає ринковим цінам, яка завдасть істотної шкоди його інтересам як співвласника та членам його сім`ї.

ОСОБА_1 подав документи про оплату комунальних послуг, наданих у квартиру АДРЕСА_3 , що належить йому на праві спільної часткової власності, а також про встановлення вузлів обліку води. (т.1 а.с.94-113).

ОСОБА_1 подав документи про оплату встановлення пам`ятнику матері. (т.1 а.с. 114-115).

ОСОБА_2 подав документи про оплату частини комунальних послуг, наданих у квартиру АДРЕСА_3 , що належить йому на праві спільної часткової власності. (т.1 а.с.226-229).

Відповідно до ст.1 Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо захисту власності, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 521/2993/13-ц Велика Палата Верховного Суду констатувала, що критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є такі: 1) чи ґрунтувалосятаке втручанняна національномузаконі (втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування передбачуваними); 2) чи переслідувало втручання легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті (якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів); 3) чи євідповідний західпропорційним конкретнійлегітимній метівтручання управо (втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

У ст. 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

У ч.1 ст.316 ЦК України встановлено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

За правилами частин першої другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

У ст. 358 ЦК України встановлено порядок здійснення права спільної часткової власності. Так, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації. Якщо договір між співвласниками про порядок володіння та користування спільним майном відповідно до їхніх часток у праві спільної часткової власності посвідчений нотаріально, він є обов`язковим і для особи, яка придбає згодом частку в праві спільної часткової власності на це майно.

У ст. 360 ЦК України визначено порядок утримання майна, що є у спільній частковій власності. Так, співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном.

Відповідно до ст. 361 ЦК України, співвласник має право самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності.

Згідно зі ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає. Якщо інші співвласники відмовилися від здійснення переважного права купівлі чи не здійснять цього права щодо нерухомого майна протягом одного місяця, а щодо рухомого майна протягом десяти днів від дня отримання ними повідомлення, продавець має право продати свою частку іншій особі.

У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) зроблено висновок, що «відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови,що такеприпинення незавдасть істотноїшкоди інтересамспіввласника,та попередньоговнесення позивачемвартості цієїчастки надепозитний рахуноксуду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 750/11178/17 (провадження № 61-42000св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 4 частини першої статті 365 ЦК України та вказано, що «припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Тобто можливе порушення інтересів як самого співвласника, так і членів його сім`ї виступатиме перешкодою для задоволення позову про припинення права на частку. Висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику, робиться в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Ця умова спрямована на запобігання порушення інтересів співвласника та членів його сім`ї. Оскільки мається на увазі недопущення, то суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку».

Засади захиступрава власностівизначені зокремау ст.386ЦК України.Так, Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Суд встановив, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є співвласниками двокімнатної квартири (одна кімната прохідна, друга кімната ізольована) за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 44,3 м2, житловою площею 28,6 м2, де ОСОБА_1 належить 5/6 часток квартири, а ОСОБА_2 належить 1/6 частка квартири, що відповідає 7,38 м2 загальної площі квартири та 4,77м2 житлової площі.

Провести реальний розподіл об`єкту нерухомого майна з виділенням в натурі належної ОСОБА_2 1/6 частини в двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 , що становить загальної площі 7,2 м2 (при нормі 28,0 м2 ) технічно неможливо, оскільки виділити співвласникам ізольовані приміщення з окремими виходами, зі складом приміщень, зазначених у п.п.5.19, 5.20 ДБН В.2.2-15:2019 «Житлові будинки. Основні положення», які можуть бути використані як окремі квартири, чи які можливо переобладнати в такі квартири у відповідності з діючими будівельними нормами не представляється можливим, що підтверджено висновком експерта Шлапак С.Л. №9/10-21 від 24.09.2021 року.

За таких обставин, суд вважає, що частка ОСОБА_2 у спільній власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , - є незначною і не може бути виділена в натурі; спірна квартира є неподільною.

Проте доводи позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представника адвоката Саливон С.О. про те, що припинення права власності ОСОБА_2 у спірній квартирі на належну йому частку, яка є незначною, не спричинить йому та членам його сім`ї істотної шкоди не підтверджені належними, допустимими та достатніми доказами.

Так, відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник стверджували, що ОСОБА_2 не має права власності на інше нерухоме майно, і об`єктивно підтвердили це належним, допустимим доказом - Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №293942958 від 08.01.2022 року. (т.2 а.с.152-154).

Доводи позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 та його представника адвоката Саливон С.О., наведені у первісному позові, про те, що на момент розгляду справи ОСОБА_2 належить право власності на інше нерухоме майно, а саме 1) однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_8 ) 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_9 ) квартиру за адресою: АДРЕСА_5 , не знайшли свого об`єктивного підтвердження в суді, ґрунтуються лише на припущеннях.

Так, 12.10.2016 року ОСОБА_2 подарував своїй доньці ОСОБА_16 належну йому 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_4 .

17.10.2016 року ОСОБА_2 за згодою дружини ОСОБА_7 подарував доньці ОСОБА_18 належну йому квартиру за адресою: АДРЕСА_5 . (т.2 а.с.152-154).

А однокімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 37,7 м2, житловою площею 20,2 м2, зареєстрована на праві власності ОСОБА_7 , на підставі договору купівлі-продажу ВРМ №957530, посвідченим 30.08.2011 року приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу за р.№9763.

Шлюб ОСОБА_2 з ОСОБА_7 розірвано заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 09.09.2019 року у справі №524/1892/19. Станом на 29.03.2023 року з офіційного сайту судової влади вбачається, що ОСОБА_2 не звертався до ОСОБА_7 з позовом про визнання спільною сумісною власності квартири за адресою: АДРЕСА_2 , хоча після розірвання їх шлюбу сплинуло більше трьох років. https://court.gov.ua/fair/.

ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання в однокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 , право власності на яку зареєстроване за його колишньою дружиною ОСОБА_7 . Проте в цій квартирі проживає власниця ОСОБА_7 , а також зареєстрований їх спільний повнолітній син ОСОБА_2 , який там фактично і проживає. В той час як відповідач за первісним позовом-позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 не проживає за місцем своєї реєстрації в однокімнатній квартирі колишньої дружини з лютого 2018 року.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 30 травня 2018 року у справі № 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18) зазначено, що: «та обставина, що відповідач і її діти зареєстровані в іншому житловому приміщенні сама по собі не є підставою для висновку про те, що право власності співвласника на частку в спільному майні може бути припинено, оскільки доказами по справі підтверджено, що таке припинення завдасть істотної шкоди інтересам відповідача та членам її сім`ї».

Відповідно до ст.47 ЖК України, н орма жилої площі в Україні встановлюється в розмірі 13,65 квадратного метру на одну особу

У ст.50 ЖК України визначені вимоги, що ставляться до жилих приміщень. Зокрема, жиле приміщення, що надається громадянам для проживання, має бути благоустроєним стосовно до умов даного населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічних вимогам. При наданні жилих приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за дев`ять років, крім подружжя. Не допускається також заселення квартири, збудованої для однієї сім`ї, двома і більше сім`ями або двома і більше одинокими особами, за винятком випадку, передбаченого частиною п`ятоюстатті 54 цього Кодексу.

З огляду на положення ст.47, ст.50 ЖК України, за місцем реєстрації ОСОБА_2 у однокімнатній квартирі його колишньої дружини ОСОБА_7 , житловою площею 20,2 м2, де проживає вона з їх спільним повнолітнім сином, - при спільному проживанні ще й ОСОБА_2 не буде дотримано встановлені норми жилої площі в Україні.

Твердження представника ОСОБА_1 адвоката Саливон С.О. про те, що розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 є фіктивним, спростовуються показаннями їх сестри ОСОБА_4 про те, що брат ОСОБА_2 зраджував своїй дружині з іншою жінкою та просився до матері ОСОБА_3 жити в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , проте мати йому відмовила. А також тим фактом, що з 2018 року ОСОБА_2 не проживає в квартирі у ОСОБА_7 .

Твердження представника ОСОБА_1 адвоката Саливон С.О. про те, що ОСОБА_2 не потребує проживання у належній їм на праві спільної власності квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , спростовуються показаннями їх сестри ОСОБА_4 про те, що брат ОСОБА_2 ще за життя матері ОСОБА_3 просився у неї жити в спірній квартирі, проте мати йому відмовила. А після смерті матері з 2019 року коли ОСОБА_2 вчинив дії, направленні на позасудове визначення порядку спільного користування та володіння їх спільною квартирою, а саме зачинив ізольовану кімнату для особистого користування. То ОСОБА_1 звертався до поліції зі скаргами на його дії. Працівники поліції розглянувши скарги ОСОБА_1 встановили, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального чи адміністративного правопорушення, а має місце цивільний спір співвласників щодо визначення порядку користування, володіння та розпорядження належним їм на праві спільної часткової власності майном. Після чого ОСОБА_1 дозволив іншій особі проживати в їй спільній квартирі без дозволу співвласника ОСОБА_2 . Тому коли ОСОБА_2 вкотре вчинив дії направлені на користування належною йому часткою у спільній квартирі, то вже такі його дії зустріли опір з боку наймачки. ОСОБА_2 також звернувся до суду за захистом своїх прав із зустрічним позовом, в якому просив встановити порядок користування квартирою, яка належить йому на праві спільної часткової власності зі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що не має іншого житла, а відповідач ОСОБА_1 чинить йому перешкоди у користуванні майном. Такі дії ОСОБА_2 вказують на наявність у нього зацікавленості у належній йому частці в спірній квартирі.

Також суд критично відноситься к припущенням представника ОСОБА_1 - адвоката Саливон С.О. про фіктивність відчуження ОСОБА_2 належного йому нерухомого майна у 2016 році ще за життя своєї матері ОСОБА_3 , а саме окремої квартири по АДРЕСА_10 загальною площею 65,7 м2 та 1/3 частини окремої квартири по АДРЕСА_6 загальною площею 73,7 м, щоб отримати в майбутньому після смерті своєї матері ОСОБА_23 , яка до речі сталася 13.04.2019 року, права на 1/6 частину у квартирі по АДРЕСА_11 , що відповідає відповідає 7,38 м2 загальної площі квартири та 4,77 м2 житлової площі.

З поданих суду доказів лише можливо об`єктивно встановити, що за показаннями свідка ОСОБА_4 ще за життя її матері ОСОБА_3 її зведений брат ОСОБА_2 зраджував своїй дружині ОСОБА_7 та просився у матері жити з нею, але отримав від неї відмову. 24.11.2016 року ОСОБА_7 вперше звернулася до Автозаводського районного суду м. Кременчука з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Приблизно в цей же період у жовтні 2016 року ОСОБА_2 дарує їх спільним донькам належне йому нерухоме майно. Після чого за заявою ОСОБА_7 ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 02.03.2017 року у справі №524/9141/16-ц її позов залишено без розгляду. З лютого 2018 року ОСОБА_2 не проживає у квартирі ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 ., що підтверджено актом про непроживання, складеним 07.02.2022 року фахівцем КК «Будсервіс» зі слів сусідів. 19.03.2019 року ОСОБА_7 повторно звертається до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 09.09.2019 року у справі №524/1892/19 розірвано шлюб ОСОБА_7 та ОСОБА_2 . В той час як мати ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу у 2019 році протягом більше трьох років ОСОБА_2 не звертався до суду з позовом до колишньої дружини ОСОБА_7 про визнання спільним сумісним майном подружжя куплену нею у шлюбі та зареєстровану особисто на неї квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , а у відзиві на первісний позов та у суді стверджував, що не має права власності на вказану квартиру, оскільки вона належить його дружині на праві особистої приватної власності. ОСОБА_2 має зареєстроване місце проживання у однокімнатній квартирі, право власності на яку зареєстровано особисто на його колишню дружину, за адресою: АДРЕСА_2 . В цій же квартирі проживає власниця ОСОБА_7 та має зареєстроване місце проживання та фактично мешкає син ОСОБА_2 та ОСОБА_7 ОСОБА_2 . Після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли її спадщину та між ними виник спір щодо користування, володіння та розпорядження належною їм на праві спільної часткової власності квартирою за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 стверджував, що припинення права власності ОСОБА_2 на частку у їх спільній квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам та членам його сім`ї, оскільки він не проживає у належній спірній квартирі з 1982 року і по теперішній час. Разом з тим після смерті матері з 2019 року ОСОБА_2 зачинив для свого особистого користування одну кімнату в їх спільній квартирі, а ОСОБА_1 неодноразово скаржився до поліції на дії ОСОБА_2 , направленні на позасудове визначення порядку їх спільного користування та володіння їх спільною квартирою, незважаючи на те, що ОСОБА_2 стверджував, що не має права власності на інше житло, окрім частки у спільній квартирі, яку отримав у спадщину після смерті матері. Працівники поліції розглянувши скарги ОСОБА_1 встановили, що в діях ОСОБА_2 відсутній склад кримінального чи адміністративного правопорушення, а має місце цивільний спір співвласників щодо визначення порядку користування, володіння та розпорядження належним їм на праві спільної часткової власності майном. При цьому ОСОБА_1 дозволив іншій особі жіночої статі проживати в їй спільній квартирі без дозволу співвласника ОСОБА_2 , незважаючи, що в квартирі лише одна ізольована кімната, а інша кімната є прохідною. Також ОСОБА_1 двічі звертався до суду з позовом про припинення права власності ОСОБА_2 (справа №537/79/21, справа №537/5927/21). Але і ОСОБА_2 також звернувся до суду за захистом своїх прав із зустрічним позовом, в якому просив встановити порядок користування квартирою, яка належить йому на праві спільної часткової власності зі ОСОБА_1 , посилаючись на те, що не має іншого житла (справа №537/79/21).

Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, наведених у ст. 12, ст.13 ЦПК України, обов`язок доказування і подання доказів ,наведеного ст.81ЦПК України,кожна сторонаповинна довеститі обставини,на яківона посилаєтьсяяк напідставу своїхвимог абозаперечень,крім випадків,встановлених цимКодексом. Доказиподаються сторонамита іншимиучасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, враховуючи, що за ОСОБА_2 не зареєстровано право власності на інше нерухоме майно, хоча він має зареєстроване місце проживання в іншій квартирі, проте право власності на вказану квартиру зареєстровано особисто за його колишньою дружиною, а квартира є однокімнатною і в ній ще проживає його колишня дружина та повнолітній син, що унеможливлює проживання в ній ОСОБА_2 , у відповідно він не проживає в цій квартирі з лютого 2018 року. ОСОБА_2 не втрачав інтересу до належної йому частки у спільній квартирі, оскільки після смерті своєї матері прийняв спадщину й з 2019 року самостійно без згоди іншого співвласника визначив собі кімнату для користування, хоча такі його дії оскаржувалися іншим співвласником ОСОБА_1 до поліції та суду. А тому суд вважає доведеним, що припинення для ОСОБА_2 права на 1/6 частку в спільній частковій власності на спірну двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , завдасть істотної шкоди його інтересам, а також інтересам його колишньої дружини ОСОБА_7 та їх повнолітнього сина ОСОБА_2 . Разом з тим й запропонована ОСОБА_1 вартість належної Капустіну частки у квартирі, визначена висновком експерта ОСОБА_24 №9/10-21 від 24.09.2021 року, на час розгляду справи 29.03.2023 року вже втратила свою чинність та не актуальна.

За таких обставин, суд встановив, що 1/6 частка ОСОБА_2 в спірній двокімнатній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , є незначною та не може бути виділена в натурі, спірна квартира є неподільною річчю, проте припинення для нього права власності на належне йому майно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника ОСОБА_2 та членам його сім`ї сину ОСОБА_2 , що є перешкодою для задоволення позову ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку у спільній квартирі.

Для запобігання порушення інтересів співвласника ОСОБА_2 та членів його сім`ї, суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 про припинення права власності ОСОБА_2 на частку у спільній квартирі, стягнення грошової компенсації на його користь, визнання за ОСОБА_1 права власності на зазначену частку квартири.

Таке рішення суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.04.2021 року у справі № 524/2579/18, провадження № 61-7736св19.

Незгода співвласника ОСОБА_1 з розміром проведеної ОСОБА_2 оплати за надані комунальні послуги у їх спільну квартиру не є предметом даного позову, не має правового значення для вирішення питання про припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку у спільній власності, а може бути вирішена за наявності відповідних умов і обставин, шляхом звернення до суду з позовом до співвласника квартири з метою відшкодування понесених витрат на оплату комунальних послуг.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування квартирою, яка належить їм на праві спільної часткової власності, суд окрім наведених вище встановлених обставин справи та норм права врахував наступне.

Зі змісту зустрічного позову ОСОБА_2 вбачається, що він звернувся до суду за захистом свого права на користування належною йому 1/6 часткою у спільній квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому у змісті зустрічного позову при викладенні позовних вимог ОСОБА_2 не запропонував конкретний порядок користування спільною квартирою, який має розглянути суд, не запропонував жодного перепланування квартири для виділення двом співвласникам окремої кімнати у квартирі відповідно до належних їм часток.

При вирішенні спору про встановлення порядку користування житловою квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2 1/6 частка, ОСОБА_1 5/6 часток, суд врахував, що обидва співвласника в спірній квартирі фактично не проживали, ОСОБА_2 не має зареєстрованого права власності на інше житло, а ОСОБА_1 забезпечений іншим житлом, де фактично мешкає, й дану квартиру він мав намір передати у користування третім особам (на теперішній час внутрішньо переміщеній особі, в подальшому своєму повнолітньому сину з сім`єю). Спірна квартира невеликої площі (загальна площа 44,3 м2 , житлова площа 28,6м2), складається з двох кімнат, одна з яких є прохідною (площа 18,0 м2), друга ізольована (площа 10,6 м2), тому на належну ОСОБА_2 1/6 частину спільної квартири, тобто на його ідеальну частку, приходиться загальна площа квартири 7,38 м2, житлова площа 4,77м2. Фактично з 2019 року та на час розгляду справи ОСОБА_2 , без згоди іншого співвласника ОСОБА_1 , виділив собі у користування єдину ізольовану кімнату площею 10,6 м2, що в 2,22 рази перевищує розмір житлової площі, яка відповідає його ідеальній частці у спільній квартирі. В судовому засіданні ОСОБА_2 та його представник адвокат Шевченко С.М. усно просили суд визначити порядок користування спірною квартирою, який фактично здійснив ОСОБА_2 без згоди співвласника ОСОБА_1 , ідеальна доля якого є 5/6 часток у спільній квартирі, без врахування, що друга кімната хоча і є більшою, проте є прохідною, не запропонував жодного перепланування квартири для виділення іншому співвласнику окремого приміщення.

Виходячи зі змісту положень ст. 358 ЦК України, первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися, відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України, при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому, допускається можливість відійти в незначнихобсягах відвідповідності реальнихчасток ідеальниму зв`язкуз неможливістюзабезпечити їхточну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно та не порушує їх прав як власників.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України, висловивши її в постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15.

Власність не тільки надає переваги тим, хто її має, а й покладає на них певні обов`язки. Це конституційне положення пов`язане з принципом поєднання інтересів власника, суспільства та інших власників і користувачів об`єктами власності. Власність зобов`язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, всього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власників з боку держави, громадянина чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.

Громадяни користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення і не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.

Порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту у спосіб, який є ефективним, тобто такий, що відповідає змісту порушеного права і має своїм наслідком його відновлення.

Первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість.

Зважаючи на те, що між співвласниками відсутня будь-яка згода та взаємопорозуміння щодо спільного користування належним їм житловим приміщенням, ОСОБА_2 хоча і просив встановити порядок користування спірною квартирою, проте у змісті своїх зустрічних позовних вимог навіть не навів пропозицій щодо конкретного способу для встановлення судом порядку користування спільною квартирою, а в судовому засіданні просив виділити йому у користування єдину ізольовану кімнату в квартирі, житлова площа якої значно, а саме у 2,22 рази, перевищує його ідеальну частку у праві спільної власності на квартиру (праві на житлову площу), без врахування, що іншому співвласнику за таких обставин залишається лише прохідна кімната, тому суд позбавлений можливості вирішити даний спір, оскільки яке б не було прийняте рішення та який би не був встановлений порядок користування спірною квартирою, він буде порушувати права когось із співвласників квартири.

За таких обставин суд вважає за необхідне відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення порядку користування їх спільною квартирою.

Таке рішення суду першої інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.11.2018 року у справі №607/14971/13-ц, провадження № 61-13447св18, у постанові від 18.10.2018 року у справі № 756/9713/16-ц.

Частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах ВП ВС від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18 (провадження № 12-46гс19) та багатьох інших.

У розумінні статті 13 Конвенції ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. При цьому, належним способом захисту порушеного права повинен бути не тільки ефективний спосіб захисту, спрямований на реальне відновлення порушених прав позивачів, а й у спосіб, який є збалансованим з правами інших осіб, зокрема співвласників цього майна, та не порушуватиме їхні права.

З огляду на спір, який виник між співвласниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , неможливість поділу квартири та встановлення порядку користування квартирою з врахуванням незначного розміру частки, яка належить ОСОБА_2 , а також неможливість припинення права власності ОСОБА_2 на належну йому частку, оскільки це завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам його сина, обрані учасниками способи захисту не можуть бути розцінені як ефективні та такі, що є збалансованими з правами іншого співвласника домоволодіння і не порушуватимуть останніх, а тому суд позбавлений можливості захистити право власності на належну їм частину спірної квартири таким чином, що запропонований в первісних та зустрічних позовних вимогах.

Співвласники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають право знайти взаємопорозуміння та дійти згоди щодо користування належним їм спільним майном, або самостійно розпорядитися своєю часткою у праві спільної часткової власності на квартиру з врахуванням положень ст.361, ст.362 ЦК України про переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Питання про судові витрати вирішуються відповідно ст. 141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_1 грошові коштив сумі69475грн.00коп.,що булипопередньо внесеніним надепозитний рахуноксуду 01.11.2021року вАТ КБ«ПриватБанк» квитанцією0.0.2324169643.1.,на виконаннявимог ч.2ст.365ЦК України,оскільки судпостановив рішенняпро відмовуу припиненніправа ОСОБА_2 на часткуу спільномумайні, стягненні грошової компенсації та визнанні права власності.

Керуючись ст.ст. 5, 10, 13, 19, 76, 77, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Відмовити в задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову, Департаменту «Центр надання адміністративних послуг» Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, про припинення права власності на частку у спільному майні, стягнення грошової компенсації та визнання права власності.

Відмовити в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення порядку користування житловим приміщенням.

Повернути ОСОБА_1 попередньо внесені на депозитний рахунок суду грошові кошти в сумі 69475 (шістдесят дев`ять тисяч чотириста сімдесят п`ять) грн. 00 коп., що були сплачені 01.11.2021 року в АТ КБ «ПриватБанк» квитанцією 0.0.2324169643.1.

Інформація про сторони:

позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_7 , паспорт НОМЕР_3 , виданий 18.02.1998 року Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_6 .

відповідач запервісним позовом,позивач зазустрічним позовом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_8 , паспорт НОМЕР_9 , виданий 02.07.1996 року Автозаводським РВ КМУ УМВС України в Полтавській області, зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.04.2023 року.

Суддя Крюківського районного суду

м. Кременчука Полтавської області Мурашова Н.В.