Рішення № 110126169, 10.04.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/6163/23

пр. № 2-о/759/566/23

10 квітня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд міста Києва у складі: головуючого судді Горбенко Н.О., за участю секретаря судового засідання Радзівіл А.Б., за відсутності заявників, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу у порядку окремого провадження за заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження особи на ТОТ України,-

ВСТАНОВИВ:

06.04.2023 року до Святошинського районного суду м. Києва звернулись ОСОБА_1 та ОСОБА_2 із заявою, в якій просять встановити: факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - м. Севастополь, мати - ОСОБА_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_2 , батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - громадянин російської федерації. Допустити негайне виконання рішення у справі.

Заява обґрунтовується тим, що встановлення факту народження необхідно для державної реєстрації народження дитини компетентними органами України. Заявниками посилаються на те, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Севастополь, АР Крим, Україна, у них народилась дитина.

Заявники зазначили, що провести державну реєстрацію народження дітей у відділі державної реєстрації актів цивільного стану не являється можливим оскільки документи, що видані органами влади, створеними всупереч законодавству України, є недійсними та не створюють будь-яких правових наслідків.

Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями визначено головуючого суддю Горбенко Н.О.

Ухвалою Святошинського районного суду від 07 квітня 2023 року відкрито провадження у справі.

В судове засідання заявники не з`явилися, в заяві поданої до суду просять розглянути дану заяву за їх відсутності, а тому суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Представник заінтересованої особи, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, до судового засідання також не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, в зв`язку з чим, на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України, справу розглянуто у їх відсутність.

Враховуючи те, що сторони до судового засідання не з`явились, суд, керуючись ч.2 ст.247 ЦПК України, розглянув справу без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, з`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Севастополь, АР Крим, Україна, народила дитину чоловічої статі.

На підтвердження даного факту заявниками надано обмінну карту 100/2708 від 14.12.2016 року та свідоцтво про народження серії НОМЕР_1 від 22 грудня 2016 року, що видані органами окупаційної влади (а.с. 9-11).

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту народження особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана батьками або одним з них, їхніми представниками, членами сім`ї, опікуном, піклувальником, особою, яка утримує та виховує дитину, або іншими законними представниками дитини до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім`ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов`язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.

Даючи оцінку допустимості таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, слід керуватись положенням частини другої статті 19 Конституції України, якою передбачено. що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», норми якого також стосуються тимчасово окупованої території м. Севастополь, АР Крим, Україна, передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.

Під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, необхідно брати до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати і висновки Європейського суду з прав людини у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v Turkey». «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic of Moldova and Russia», «Ilascu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), Європейський суд з прав людини наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.

Такий висновок Європейського суду з прав людини слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», Європейський суд з прав людини, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Враховуючи наведену практику Європейського суду з прав людини, а також ключове значення, яке має встановлення факту народження або смерті особи для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявників, рішення суду у такій категорії справ має ґрунтуватись на дотриманні вимог статті 263 ЦПК України щодо повного і всебічного з`ясування обставин справи на підставі всіх поданих особами, які беруть участь у справі, доказів у сукупності, в тому числі з урахуванням документів, які видані органами та установами, що знаходяться на такій території.

Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, лікарняними закладами), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом з іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України.

Згідно ч. 4 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», підставою для проведення державної реєстрації народження дитини є визначені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я документи, що підтверджують факт народження. За відсутності документа закладу охорони здоров`я або медичної консультаційної комісії, що підтверджує факт народження, підставою для проведення державної реєстрації актів цивільного стану є рішення суду про встановлення факту народження.

Відповідно до 1 ст. 7 Закону України «Про громадянство» особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України.

Як встановлено судом, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є громадянкою України, відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 , виданого 30 грудня 2005 року (4-5).

Згідно ч. 1 ст. Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Походження дитини визначається відповідно до СК України. Згідно ч. 1 ст. 122 СК України, дитина, яка зачата і (або) народжена у шлюбі, походить від подружжя.

Заявниками не надано відомостей про реєстрацію їх шлюбу у визначеному законодавством України порядку. Натомість, суд бере до уваги, що 26.11.2016 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали шлюб, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу від 26.11.2016 року серії НОМЕР_3 , виданого органами окупаційної влади. Після укладення шлюбу за законами окупаційної влади подружжя набуло спільне прізвище - ОСОБА_2 .

Отже, суд не ставиться критично до розбіжності у прізвищах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 .

Суд зауважує, що визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу.

Батько визнав батьківство, внаслідок чого дитина носить прізвище батька.

Судом встановлено, що мати дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дитину чоловічої статі, про що їй було видано свідоцтво про народження, яке відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» є недійсним і не створює правових наслідків.

Також судом встановлено, що батько дитини - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є громадянином російської федерації, має посвідку на постійне проживання в Україні від 13 березня 2014 року (а.с.6-7).

У відповідності з ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація народження дитини проводиться не пізніше одного місяця з дня її народження. Проте, як встановлено судом дитина була народженою на окупованій території, на якій органи влади України тимчасово не здійснюють свою діяльність, а визначені законодавством України медичні документи, що підтверджують факт народження дитини у заявників відсутні, у зв`язку з чим суд погоджується із заявниками, що такий факт може бути підтверджено лише в судовому порядку, відповідно і на підставі ст.ст. 315, 317 ЦПК України.

Таким чином, керуючись ст.ст. 2, 76-83, 264-265, 273, 315-319 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа: Макарівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту народження особи на ТОТ України - задовольнити.

Встановити факт народження дитини чоловічої статі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Севастополь, АР Крим, Україна, а також встановити дані про його батьків:

- мати - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянка України;

- батько - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин російської федерації.

Рішення підлягає негайному виконанню.

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.

Суддя Н.О.Горбенко