Рішення № 110126122, 03.04.2023, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

ун. № 759/637/23

пр. № 2/759/1709/23

03 квітня 2023 року м. Київ

Святошинський районний суд м. Києва

у складі головуючого - судді Кириленко Т.В.;

при секретарі Істоміній О.Г.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_1 про відшкодування збитків у порядку регресу в сумі 51 000 грн. та судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 01.10.2021 року водій автомобіля «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень згаданих автомобілів.

ДТП трапилось внаслідок порушення ОСОБА_1 вимог 13.1., 2.3.Б Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, чим вчинив правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2021 року у справі № 757/55239/21-п, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААБ № 333303 від 01.10.2021 року та відповіддю Національної поліції України.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 застрахована згідно Полісу № 205960303 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВАН КЛІК».

У зв`язку з вищевикладеним до ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» звернулась водійка пошкодженого автомобіля з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку від 01.10.2021 року.

Водій, який спричинив ДТП звернувся до ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку - 05.10.2021 року.

На виконання умов договору та на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.11.2021 року № 18511, договору про узгодження суми страхового відшкодування від 31.11.2021 року та страхового акту № 0036352.10.21/1 від 28.12.2021 року, ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 102 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8149 від 07.09.2020 року.

З моменту виплати ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» страхового відшкодування, виникає нове грошове регресне зобов`язання де ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» є кредитором.

01.01.2020 року між ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» та ТОВ «Маркс.Капітал» був укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК від 01.01.2020 року, щодо придбання права вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли, у ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» до ОСОБА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі документів від 08.06.2022 року № 14-02.

Позивач зазначає, що всупереч розділу «Особливі умови використання забезпеченого ТЗ» договору страхування, відповідач використовував забезпечений транспортний засіб як таксі, що підтверджується письмовими поясненнями самого ОСОБА_1 , наданими у повідомленні про подію, яка має ознаки страхового випадку.

Оскільки відповідач, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, порушив умови Полісу обов`язкового страхування, позивач вважає, що відповідач зобов`язаний компенсувати 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування в розмірі 51 000 грн 00 коп. та просить стягнути вказану суму на користь ТОВ «Маркс.Капітал».

Ухвалою Святошинського районного суду від 13.01.2023 року було відкрито провадження по справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 97-98).

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 31.01.2023 року було здійснено перехід до розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін (а.с. 101).

Представник позивача у судове засідання не прибув, просив проводити розгляд справи у його відсутність.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день розгляду справи повідомлявся належним чином, відзиву чи заперечень на позовну заяву не подав, а тому суд вважає можливим слухати справу у його відсутність відповідно до ст. 280 ЦПК України та ухвалити заочне рішення.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.10.2021 року водій автомобіля «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Audi», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень згаданих автомобілів.

Відповідно до постанови Печерського районного суду м. Києва від 11.11.2021 року у справі № 757/55239/21-п, яка набрала законної сили, ОСОБА_1 був визнанний винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124 КУпАП, у зв`язку з порушенням останнім п.п. 2.3.Б, 13.1 Правил дорожнього руху (а.с. 19-20).

У відповідності до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Як вказано у постанові Верховного Суду від 05.09.2019 року у справі N 234/16272/15-ц, з огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) особа звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини. Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При розгляді справи про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду у справі про адміністративне правопорушення, ця постанова обов`язкова для суду з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Тому, розглядаючи цей позов, суд не вправі обговорювати вину такої особи, а може вирішувати питання лише про розмір відшкодування. У такому разі і призначення відповідної експертизи не вимагається.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою N 48553 / 99 "Совтрансавто - Холдинг" проти України", а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою 28342 / 95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, вина відповідача ОСОБА_1 у вчинені дорожньо-транспортної пригоди є встановленою та не підлягає доведенню.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 застраховано згідно Полісу № 205960303 в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «ВАН КЛІК» (а.с. 18).

У зв`язку з вищевикладеним до ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» звернулась водійка пошкодженого автомобіля з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку від 01.10.2021 року (а.с. 28).

Водій, який спричинив ДТП звернувся до ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» з повідомленням про подію, яка має ознаки страхового випадку - 05.10.2021 року, зазначивши що на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди використовував автомобіль в таксі, а на задньому сидінні знаходився пасажир (а.с. 31).

На виконання умов договору та на підставі звіту про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 08.11.2021 року № 18511 (а.с. 34-69), договору про узгодження суми страхового відшкодування від 31.11.2021 року (а.с. 70-71) та страхового акту № 0036352.10.21/1 від 28.12.2021 року (а.с. 72), ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 102 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8149 від 07.09.2020 року (а.с. 73).

01.01.2020 року між ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» та ТОВ «Маркс.Капітал» був укладений Договір про надання фінансових послуг факторингу № 01.01.2020-ВК від 01.01.2020 року (а.с. 8-12), щодо придбання права вимоги за грошовими зобов`язаннями, які виникли, у ПрАТ «СК «ВАН КЛІК» до ОСОБА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі документів від 08.06.2022 року № 14-02 (а.с. 15).

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі, особою, яка її завдала.

У відповідності до ч. 1 ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

За умовами п. 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений в договорі.

Положення статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 9 Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

За умовами ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту ст.38 - 1.1. статті 38 - 1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду: У разі якщо страховик здійснив страхове відшкодування за шкоду, заподіяну під час використання забезпеченого транспортного засобу, у сфері, що передбачає більше значення коригуючого коефіцієнта, ніж визначено договором страхування, чи з порушенням умов, передбачених пунктом' 13.2 статті 13 цьогд закону (при укладені договору страхування із застосуванням такого пункту), то особа, відповідальна за шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, зобов`язана компенсувати страховику 50 відсотків виплаченого страхового відшкодування.

Оскільки цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією автомобіля «Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована без умови використання транспортного засобу в якості таксі, а на час вчинення дорожньо- транспортної пригоди автомобіль марки ««Skoda», д.н.з. НОМЕР_1 , використовувався саме як таксі, про що зазначив сам ОСОБА_1 у своїх поясненнях, то відповідач є водієм забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, порушивши умови Полісу обов`язкового страхування, у зв`язку з чим зобов`язаний компенсувати позивачу 50 відсотків від виплаченого страхового відшкодування в розмірі 51 000 гривень 00 копійок (50% від 102 000 грн).

Також, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 5000 грн. витрат на правову допомогу.

На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу суду надано: Договір про надання професійної правової (правничої) допомоги № 02/2022-АБ від 14.02.2022, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» в особі директора Хоменко Олени Григорівні та Адвокатським бюро «ТЕРЗІ ТА ПАРТНЕРИ» в особі керуючого Бюро Терзі Олександра Сергійовича, акт приймання-передавання наданих послуг від 24.11.2021 року (а.с. 83-86, 89).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року N 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон N 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону N 5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таких клопотань до суду не надходило.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За таких обставин, враховуючи п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають задоволенню у розмірі 5000 грн. та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2684 грн. судового збору за подання позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 993, 1166, 1187, 1191 ЦК України, ст. 38 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. , 4, 7, 76-83, 141, 264-268, 280-282 ЦПК України суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (код ЄДРПОУ 37686922) суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 51 000 грн. 00 коп., витрати на професійну правову допомогу у розмірі 5000 грн. та судовий збір у розмірі 2684 грн., а всього стягнути - 58684 грн. 00 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В. Кириленко