Рішення № 110125810, 06.04.2023, Оболонський районний суд міста Києва

06.04.2023 Справа № 756/912/22

Номер справи 756/912/22

Номер провадження 2/756/761/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2023 року Оболонський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Белоконної І.В.,

за участю секретаря - Харук М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіна Ліана Леонідівна, Регіональний сервісний центр Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві, про витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 через свого представника у січні 2022 року звернувся до суду з вищевказаним позовом та просить витребувати із незаконного володіння відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , транспортний засіб «Ореl Vіvаrо» д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2009 року випуску, що належить ОСОБА_1 , та ключі до замка його запалення.

У обґрунтування позовних вимог позивач повідомив, що 26.05.2021 він звернувся до Святошинського УП ГУ НП в м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення, в котрій повідомив, що 06.05.2021 невідома особа, знаходячись на території територіального сервісного центру № 8041 по АДРЕСА_1 , підробила офіційний документ.

27 травня 2021 року Святошинським УП ГУНП в м. Києві відомості за заявою позивача було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021105080001101 за ч. 2 ст. 190 КК України, та розпочато досудове розслідування за фактом перереєстрації з використанням підроблених документів транспортного засобу «Ореl Vіvаrо» д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Проведеним розслідуванням у кримінальному провадженні було встановлено, що відчуження транспортного засобу «Ореl Vіvаrо» д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2009 року випуску, стало можливим на підставі довіреності НРА 303098, виданої 08.04.2021 у місті Дніпро від імені ОСОБА_1 , на право розпоряджатись вказаним транспортним засобом на ім`я ОСОБА_4 , котра була посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 08 квітня 2021 року та зареєстрована в реєстрі за № 1330.

У подальшому ОСОБА_4 видав довіреність НРА 931630 на право розпоряджатися вказаним транспортним засобом ОСОБА_3 , що була також посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 30.04.2021, та на підставі даної довіреності автомобіль був перереєстрований 06.05.2021 за допомогою договору купівлі-продажу на нового власника ОСОБА_2 в ТСЦ № 8041 в м. Києві та було видано на даний автомобіль нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та за даним транспортним засобом було закріплено нові реєстраційні номери НОМЕР_1 .

Однак, відповідно висновку експерта № СЕ-19/111-21/44836-ПЧ від 23.09.2021 за результатами призначеної почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 12021105080001101, підпис від імені ОСОБА_1 розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08.04.2021 на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Рукописний текст « ОСОБА_1 », розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08.04.2021 на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 17 лютого 2022 року за вказаним позовом відкрито провадження по справі.

27 травня 2022 року відповідачем ОСОБА_2 подано відзив на позовну заяву, в якому остання просить у задоволенні позовних вимог відмовити у зв`язку з наступним.

Зокрема, відповідач повідомила, що ОСОБА_4 останні 10 років знає її чоловік ОСОБА_3 . Також її чоловік знайомий з ОСОБА_5 , у якого ОСОБА_4 орендував частину складського приміщення.

Спірний автомобіль «Ореl Vіvаrо» перебував у фактичному користуванні ОСОБА_5 , оскільки останній його активно використовував для вантажних перевезень.

В період з грудня 2020 року по січень 2021 року ОСОБА_4 займався вантажоперевезеннями продуктів харчування на вищевказаному автомобілі.

Орієнтовно 10 січня 2021 року ОСОБА_4 потрапив у ДТП на вказаному автомобілі і у зв`язку зі скрутним фінансовим становищем вирішив продати зазначений автомобіль, повідомивши відповідачу, що він є його належним власником.

ОСОБА_4 не бажав самостійно займатись перереєстрацією автомобіля та запропонував видати нотаріальну довіреність на ім`я ОСОБА_6 з правом відчуження автомобіля. Внаслідок чого Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 30.04.2021 посвідчено довіреність, якою ОСОБА_4 , діючи від імені ОСОБА_1 , уповноважив ОСОБА_3 представляти інтереси ОСОБА_1 щодо розпорядження від його імені (продати, обміняти, передати в оренду, позичку, передати в заставу, як спосіб виконання зобов`язання тощо) автомобілем «Ореl Vіvаrо», д.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , 2009 року випуску.

06 травня 2021 року між відповідачем та ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 30.04.2021 № 1350, укладено договір купівлі-продажу вказаного автомобіля та Територіальним сервісним центром МВС 8041 в м. Київ зареєстровано за відповідачем ОСОБА_2 право власності на згаданий транспортний засіб.

У судовому засіданні представникпозивача та його представник підтримали заявлений позов та просили його задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

У судовому засіданні відповідач та її представник в задоволенні позову просили відмовити з підстав, що вказані у відзиві.

Третя особа ОСОБА_3 у судовому засіданні також просив у в задоволенні позову відмовити з підстав, що вказані у відзиві.

Третя особа ОСОБА_4 у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Представник третьої особи приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіної Л.Л. у судовому засіданні повідомив, що при посвідченні довіреності 08.04.2021 для встановлення особи, яка звернулась для вчинення нотаріальної дії, його довірителю було надано паспорт громадянина України з безконтактним електронним носієм, згідно якого було встановлено особу, а саме ОСОБА_1 . Також було встановлено дієздатність, тому були відсутні підстави для відмови у вчиненні вищевказаної нотаріальної дії. Пояснив, що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 вчинений правочин, який у встановлений Законом спосіб не визнаний недійсним. Вчинення правочину здійснювалось у передбачений Законом України «Про нотаріат», Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012 «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України».

Представник третьої особи Регіонального сервісного центру Головного сервісного центру Міністерства внутрішніх справ в м. Києві у судове засідання не з`явився, про час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Суд вважає можливим провести розгляд справи без участі осіб, які не з`явилися.

Заслухавши пояснення позивача та відповідача, їхніх представників, третіх осіб, дослідивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити з огляду на таке.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

26 травня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Святошинського УП ГУ НП в м. Києві із заявою про кримінальне правопорушення, в котрій повідомив, що 06.05.2021 невідома особа, знаходячись на території територіального сервісного центру № 8041 по АДРЕСА_1 , підробила офіційний документ.

27 травня 2021 року Святошинським УП ГУНП в м. Києві відомості за заявою позивача було внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 12021105080001101 за ч. 2 ст. 190 КК України, та розпочато досудове розслідування за фактом перереєстрації з використанням підроблених документів транспортного засобу «Ореl Vіvаrо», д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

Проведеним розслідуванням у кримінальному провадженні було встановлено, що відчуження транспортного засобу «Ореl Vіvаrо» д.н. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2009 року випуску, стало можливим на підставі довіреності НРА 303098, виданої 08.04.2021 у місті Дніпро від імені ОСОБА_1 , на право розпоряджатись вказаним транспортним засобом на ім`я ОСОБА_4 , котра була посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 08 квітня 2021 року та зареєстрована в реєстрі за № 1330.

У подальшому ОСОБА_4 видав довіреність НРА 931630 на право розпоряджатися вказаним транспортним засобом ОСОБА_3 , що була також посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 30.04.2021, та на підставі даної довіреності автомобіль був перереєстрований 06.05.2021 за допомогою договору купівлі-продажу на нового власника ОСОБА_2 в ТСЦ № 8041 в м. Києві та було видано на даний автомобіль нове свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 та за даним транспортним засобом було закріплено нові реєстраційні номери НОМЕР_1 .

Однак, відповідно висновку експерта № СЕ-19/111-21/44836-ПЧ від 23.09.2021 за результатами призначеної почеркознавчої експертизи у матеріалах кримінального провадження № 12021105080001101, підпис від імені ОСОБА_1 розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08.04.2021 на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Рукописний текст « ОСОБА_1 », розміщений у графі «Підпис» довіреності від 08.04.2021 на бланку з серійним номером НРА 303098, зареєстрована в реєстрі приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. за № 1330 - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Як вбачається з Протоколу допиту ОСОБА_1 в якості потерпілого від 28.05.2021 та Протоколу допиту ОСОБА_5 в якості свідка від 28.05.20221 у кримінальному проваджені, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105080001101 від 27.05.2021, 24 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 за 190 000,00 грн придбав автомобіль «Ореl Vіvаrо», д.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_2 , 2009 року випуску, для здійснення вантажних перевезень харчових продуктів. Після чого до позивача звернувся ОСОБА_5 з пропозицією взяти зазначений автомобіль у своє користування на невизначений термін для того, щоб працювати на ньому та здійснювати транспортні вантажоперевезення продуктів. На що ОСОБА_1 погодився та передав для ОСОБА_5 ключі та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від вказаного автомобіля.

У грудні 2020 року до позивача звернувся ОСОБА_5 та повідомив, що до нього звернувся ОСОБА_4 з проханням взяти в оренду вказаний автомобіль. За усною домовленістю ОСОБА_4 повинен був виплачувати ОСОБА_5 орендну плату в розмірі 20 000,00 грн в місяць за користування спірним автомобілем. Позивач погодився на зазначену пропозицію ОСОБА_5 . У кінці грудня 2020 року ОСОБА_5 передав спірний автомобіль для ОСОБА_4 разом з ключами та свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від вказаного автомобіля.

У січні 2021 року ОСОБА_5 зателефонував для ОСОБА_4 та запитав, коли він сплатить орендну плату за спірний автомобіль для ОСОБА_5 . На що ОСОБА_4 повідомив, що ніякого автомобіля в нього немає та ніякі гроші він для ОСОБА_5 не винен. Після чого ОСОБА_4 перестав виходити на зв`язок з ОСОБА_5 та не повернув спірний автомобіль для ОСОБА_5 .

Аналогічні пояснення надав позивач і безпосередньо у судовому засіданні.

З вищенаведеного встановлено, що ще у січні 2021 року ОСОБА_4 відмовився повертати автомобіль для ОСОБА_5 , у свою чергу позивач тільки 26.05.2021 звернувся із заявою про порушення кримінальної справи. Окрім того, спірний транспортний засіб позивач добровільно передав у користування ОСОБА_4 у грудні 2020 року.

Частиною 1 ст. 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (ст. 317 ЦК України).

Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (ст. 387 ЦК України), з якою і звернувся до суду позивач ОСОБА_1 , а також усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України, ч. 2 ст. 52 ЗК України).

Держава забезпечує рівний захист усіх суб`єктів права власності застосуванням передбачених законодавством заходів. Регулювання, наведене в Главі 29 ЦК України, передбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) й усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Власник має право витребувати майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України), незалежно від того, чи заволоділа ця особа незаконно спірним майном сама, чи придбала його у особи, яка не мала права відчужувати це майно.

Таким чином, предметом віндикаційного позову є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна, до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України (правовий висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15).

Отже, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У п. 142, 146, 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16-ц, провадження № 14-208цс18, зроблено висновок, що метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно (принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомістю). Задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Власник, з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України, може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.

Відповідно до ч. 1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

З аналізу змісту наведеного правила випливає, що право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 серпня 2017 року у справі № 6-54цс17).

За змістом ст. 388 ЦК України, випадки витребування майна власником від добросовісного набувача обмежені й можливі за умови, що майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, поза їх волею. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює витребування майна від добросовісного набувача.

При цьому ст. 400 ЦК України вказує на обов`язок недобросовісного володільця негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

Разом з тим, ст. 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.

Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Положення ст. 388 ЦК України застосовується як правова підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин (правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду України від 21 листопада 2016 року у справі № 1522/25684/12, постанові Верховного Суду від 22 червня 2022 року у справі № 752/3089/19 (провадження № 61-16519св21).

Суд звертає увагу, що Висновок експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 23.09.2021 № СЕ-19/111-21/44836-ПЧ за результатами експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021105080001101 від 27.05.2021 надавався стосовно довіреності НРА 303098, виданої 08.04.2021 у місті Дніпро від імені ОСОБА_1 , на право розпоряджатись вказаним транспортним засобом на ім`я ОСОБА_4 , котра була посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 08 квітня 2021 року та зареєстрована в реєстрі за № 1330.

Проте, як вбачається з матеріалів кримінального провадження № 12021105080001101 від 27.05.2021, ТОВ «ВАВІЛОН» набуло права власності на зазначений автомобіль на підставі Договору від 06.05.2021, укладеного між ТОВ «ВАВІЛОН» (Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, вул. Київська, 2; юридична адреса: м. Київ, вул. Електротехнічна, 4-А) в особі Уляницької Наталії Миколаївни та ОСОБА_1 , в інтересах якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності НРА 931630 на право розпоряджатися вказаним транспортним засобом, що була посвідчена приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вдовіною Л.Л. 30.04.2021.

У подальшому, 06.05.2021 укладено Договір № 6436/21/009664 між ТОВ «ВАВІЛОН» (Київська обл., с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський р-н, вул. Київська, 2; юридична адреса: м. Київ, вул. Електротехнічна, 4-А) в особі Уляницької Наталії Миколаївни та відповідачем ОСОБА_2 про купівлю автомобіля марки «Opel» модель «Vivaro», д.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2009 року випуску. Того ж дня на території ТСЦ № 8041 на підставі Договору № 6436/21/009664 автомобіль перереєстровано на ОСОБА_2 та видано новий державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

Стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Тобто, відповідач ОСОБА_2 придбала автомобіль марки «Opel» модель «Vivaro», д.н. НОМЕР_4 , номер кузова НОМЕР_5 , 2009 року випуску на підставі Договору купівлі-продажу № 6436/21/009664 від 06.05.2021, укладеного між ТОВ «ВАВІЛОН» в особі Уляницької Наталії Миколаївни та ОСОБА_2 .

Слід зазначити, що можливість витребування майна, придбаного за відплатним договором, з чужого незаконного володіння законодавство України та практика Верховного Суду ставить у залежність, насамперед, від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним його набувачем. Одночасно добросовісність (недобросовісність) володільця характеризує його суб`єктивне ставлення до обставин вибуття майна з володіння власника та правомірність його придбання.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, беручи до уваги те, що позивач звернувся до суду із позовною вимогою про витребування майна з чужого незаконного володіння, проте судом встановлено, що відповідач є добросовісним набувачем, суд доходить висновку про необхідність відмови у задоволенні позову, оскільки обраний позивачем спосіб захисту не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

На підставі викладеного та керуючись ст. 5, 12-13, 76, 81, 89, 263-265 ЦПК України, ст. 204, 316, 319, 321, 328, 330, 387, 388, 400 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06 квітня 2023 року.

Суддя,- Белоконна І.В.