Рішення № 11012366, 31.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 25/33431.08.10 За позовомТовариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування» до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

про стягнення 27671,70 грн.

Суддя Морозов С.М.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Невідомий О.М. (довіреність № 26/08-10_Н від 26.08.2010р.);

Погранична О.О. (довіреність № 26/08-10_П від 26.08.2010р.);

від відповідача: Лигін В.В. (довіреність № 198 від 18.06.2010р.).

В судовому засіданні 31 серпня 2010 року по справі було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(надалі - позивач) звернулося до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(надалі –відповідач) про стягнення матеріальної шкоди в порядку регресу в сумі 27671,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що страхувальнику позивача було завдано майнової шкоди внаслідок дорожньо –транспортної пригоди, яка сталась через порушення правил дорожнього руху водієм цивільно-правова відповідальність якого застрахована відповідачем за полісом №BC/5306509.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, по-перше, що документом, який визначає розмір збитку є звіт про визначення вартості матеріальної шкоди, і тому саме звіт має братися до уваги при встановленні відшкодування шкоди, зокрема, при визначенні її вартості. По-друге, зазначив, що позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних є необґрунтовані, оскільки відповідні наслідки відповідальності за прострочення сплати страхового відшкодування в порядку регресу не передбачені положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позовні вимоги в судовому засіданні визнав частково.

Ухвалою від 06.08.2010р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 31.08.2010р.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02 жовтня 2008 року між позивачем (далі по тексту - Страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський регіональний інститут земельної реформи»(надалі - Страхувальник) було укладено договір комплексного добровільного страхування № CLA 0082 (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи, далі по тексту –Договір страхування).

Об’єктом Договору страхування є автомобіль «Toyota Land Cruiser Pradо», державний реєстраційний номер AI 0220 ВМ.

Транспортний засіб «Toyota Land Cruiser Pradо», державний реєстраційний номер AI 0220 ВМ належить Страхувальнику на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу ІІА 077027 (копія свідоцтва в матеріалах справи).

Вказаний транспортний засіб позивач прийняв на страхування на випадок пошкодження внаслідок страхових подій, зокрема –пошкодження чи знищення внаслідок дорожньо–транспортної пригоди.

Відповідний страховий випадок настав 08 вересня 2009 року на пр-ті Повітрофлотському в м. Києві, а саме: відбулося зіткнення автомобіля «Toyota Land Cruiser Pradо», державний реєстраційний номер AI 0220 ВМ, що знаходився під керуванням Сичов Дмитра Олексійовича, а також автомобіля «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 6048 ТС, що знаходився під керуванням Антонюк В’ячеслава Миколайовича.

Судом встановлено, а з матеріалів справи вбачається, що гр. Сичов Дмитро Олексійович мав законне право на керування автомобілем «Toyota Land Cruiser Pradо», державний реєстраційний номер AI 0220 ВМ, що підтверджується посвідченням водія, виданого на його ім’я, подорожнім листом службового легкового автомобіля та про що окремо зазначено в спеціальній частині Договору добровільного страхування (копії матеріалів в справі).

В результаті ДТП автомобіль «Toyota Land Cruiser Pradо», державний реєстраційний номер AI 0220 ВМ було пошкоджено, що підтверджується довідкою ДАІ МВС України (копія в справі).

За наслідками вказаної дорожньо-транспортної пригоди позивачем було перераховано на користь страхувальника страхове відшкодування в розмірі 32587,05 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім гривень 05 копійок), що підтверджується платіжними дорученнями № 2397 від 03.12.2009p., № 2405 від 04.12.2009р. та № 2410 від 07.12.2009р. (належним чином засвідчені копії містяться в матеріалах справи). Вказаний розмір страхового відшкодування підтверджується наявним в матеріалах справи страховим актом № АС-001951 від 03.12.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи).

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування»до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 13.10.2009р. (належним чином засвідчена копія міститься в матеріалах справи) дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення водієм Антонюк В’ячеславом Миколайовичем п. п. 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001р. Останнього визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України .

Згідно із ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі –ЦК України) зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

У відповідності до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Позивач зазначає, що автомобіль «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 6048 ТС на час ДТП перебув у володінні Військової частини Р9163, а гр. Антонюк В’ячеслав Миколайович під час здійснення ДТП перебував з останньою в трудових відносинах, відтак, враховуючи положення ст. 1172 ЦК України, обов’язок відшкодувати шкоду заподіяну під час виконання службових обов’язків покладається на військову частину.

Як свідчать матеріали справи, а відповідачем не заперечується, що Військовою частиною Р9163 застраховано цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 6048 ТС будь-якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, шляхом укладення з відповідачем поліса обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № BC/5306509 (тип договору –1, належним чином засвідчена копія містяться в матеріалах справи).

У відповідності до ст. 5 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у зв’язку з укладенням відповідачем з Військовою частиною Р9163 полісу № BC/5306509 страхування цивільно-правової відповідальності, відповідач прийняв на себе обов’язок відшкодовувати шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації будь-якою особою транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 6048 ТС.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Антонюк В’ячеславом Миколайовичем транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 6048 ТС.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що власнику автомобіля «Toyota Land Cruiser Pradо», державний реєстраційний номер AI 0220 ВМ, внаслідок ДТП, що трапилося 08.09.2009р., була завдана матеріальна шкода, розмір якої, згідно зі звіту № 385 від 18.09.2009р. (копія в справі) становить: 26416,56 грн.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на те, що полісом № BC/5306509 встановлено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну в розмірі 25 500,00 грн. та франшизу в розмірі 00,00 грн., сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті відповідачем за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Антонюк В’ячеславом Миколайовичем шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу «Daewoo Lanos», державний реєстраційний номер АА 6048 ТС складає: 25000,00 грн. (ліміт відповідальності за полісом № BC/5306509).

Позивачем в порядку досудового врегулювання спору 14.01.2010р. відповідачу була надіслана регрес на вимога на виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія в справі). Факт отримання 18.01.2010р. вимоги відповідачем підтверджується його підписом про отримання кореспонденції на поштовому відправленні №02447431 (копія в справі). Позивач зазначає, що на відповідну вимогу відповідач ніяким чином не відреагував. Внаслідок чого позивач, повторно, 20.04.2010р. надіслав відповідачу вимогу про виплату страхового відшкодування в порядку регресу (копія в справі). Факт отримання 23.04.2010р. відповідного документу відповідачем підтверджується його підписом про отримання кореспонденції на поштовому відправленні (копія в справі). Позивач зазначає, що відповіді на надіслані ним претензії від відповідача він не отримав, вказав, що сума страхового відшкодування на його розрахунковий рахунок від останнього не надійшла.

На час розгляду справи сума страхового відшкодування позивачу відповідачем не перерахована, а відтак у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем і становить: 25 500,00 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 37 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів, а саме заяви про виплату страхового відшкодування. Таким чином, відповідач мав сплатити позивачу відшкодування в чітко визначений законом строк.

У відповідності до п. 37.2 ст. 37 Закону за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов’язання в строк, встановлений положеннями чинного законодавства не виконав, а тому за прострочення термінів сплати страхового відшкодування, зважаючи на відсутність контррозрахунку відповідача, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня за шість місяців прострочення виконання зобов’язання на загальну суму 1890,85 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа , яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом .

В свою чергу, стаття 27 Закону України «Про страхування»зазначає, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги , яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Наведене також випливає з приписів п. 1 ч. 3 ст. 22 ЦК України, згідно якої збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі .

Таким чином, виходячи з системного аналізу змісту п. 1 ч. З ст. 22, ст. 993, ч. 1 ст. 1191 ЦК України, ч. З ст. 198 ГК України та ст. 27 Закону України «Про страхування»до позивача виключно у межах фактичних витрат (ліміту) перейшло право зворотної вимоги до особи (ВАТ «CK «Нова»), відповідальної за заподіяний збиток, тобто без права на розширення вказаних меж шляхом додаткового нарахування інфляційних втрат, 3% річних (процентів за користування чужими грошовими коштами), оскільки у деліктних правовідносинах чинне цивільне законодавство не передбачає відшкодування шкоди в порядку регресу у більшому розмірі (з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних та процентів за користування чужими грошовими коштами).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що про необґрунтованість позовних вимог про стягнення 3% річних в розмірі 280,85 грн., оскільки з боку відповідача існує обов'язок щодо відшкодування шкоди внаслідок деліктного зобов'язання, а тому положення ст. 625 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. До того ж суд зазначає, що застосування по аналогії до правовідносин страхування положень ЦК України, які регулюють грошові правовідносини, пов'язані з нарахуванням процентів за договірними грошовими зобов'язаннями (договори купівлі-продажу, позики та банківського вкладу відповідно) є –безпідставним. До того ж відповідні наслідки відповідальності за прострочення сплати страхового відшкодування в порядку регресу не передбачені положеннями Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення основного боргу в сумі 25500,00 грн. та пені в розмірі 1890,85 грн.

Судові витрати позивача у розмірі 507,53 грн. (273,91 грн. державного мита та 233,62 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»(ідентифікаційний код: 31241449, адреса: 02660, м. Київ, Дніпровський район, вул. Марини Раскової, будинок, 11, рахунок 26507001306565 в ЗАТ «ОТП Банк», МФО 300528) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(ідентифікаційний код: 35429675, адреса: 08131, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, будинок, 56, п/р 26509301956 в ВАТ «Ощадбанк»філія - Головного управління по м. Києву та Київської області, МФО 322669) грошові кошти в сумі 27390,85 грн. (двадцять сім тисяч триста дев’яносто гривень 85 копійок) та судові витрати в розмірі 507,53 грн. (п’ятсот сім гривень 53 копійки). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

СуддяС.М. Морозов

                                                            Дата підписання повного тексту рішення - 02.09.2010р.