Рішення № 11012300, 18.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/28318.08.10 За позовомПриватного підприємства «РАТМИР-СОЛО» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А»

Простягнення 30840,00 грн.

          Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Ковальчук В.М., дов. № б/н від 18.08.2010 р.

Від відповідача: Левицька Ж.О., дов. № б/н від 02.02.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «РАТМИР-СОЛО»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А»про стягнення 30840, 00 грн. основного боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за договором оренди нерухомого майна № 4/2007 від 01.08.2007 р.

Ухвалою суду від 03.06.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/283 та призначено її розгляд на 07.07.2010 року, зобов’язано сторін надати певні документи.

Представник позивача у призначене судове засідання 07.07.2010 р. не з’явився.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 07.07.2010 р. від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі його представника, заява щодо відсутності слухання подібної справи в інших судах та заява про приєднання документів на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2010 р., які судом були прийняті.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору, відзиву на позов не надав.

Приймаючи до уваги наведене, враховуючи необхідність витребувати документи у справі, а також у зв’язку з нез’явленням представника позивача у призначене судове засідання, що перешкоджало вирішенню спору у даному судовому засіданні, суд відклав розгляд даної справи № 37/283 до 18.08.2010 р.

Через відділ діловодства Господарського суду міста Києва 16.07.2010 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому не заперечує проти позовних вимог, проте у зв’язку із складним фінансовим становищем, просить суд відстрочити час оплати боргу до 01.08.2011 року.

Дане клопотання відповідача судом було відхилене, оскільки відповідачем не було подано доказів того, що він на даний час перебуває у складному фінансовому становищі.

Представник позивача у судовому засіданні 18.08.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити та надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні, копії яких було додано до позовної заяви.

Представник відповідача у призначеному судовому засіданні визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Приватним підприємством «Свічколап Трейдінг», правонаступником якого є Приватне підприємство «РАТМИР-СОЛО»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А» (орендар) був укладений договір оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р., відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування складське приміщення загальною площею 205,0 кв. м. та офісне приміщення на 3 поверсі адмінбудівлі загальною площею 10,4 кв.м., які розташовані за адресою: м. Київ, вул. Червоногвардійська, 13 А.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором оренди.

У відповідності до пункту 1 статті 759 Цивільного кодексу України, за договором оренди наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Пунктами 3.1., 3.3. договору оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р. встановлено, що за оренду майна орендар сплачує орендодавцю орендну плату, яка становить за базовий місяць розрахунку за все орендоване майно 5000,00 грн. без ПДВ. Зобов’язання по сплаті за договором виникає у орендаря з відстрочкою платежу до кінця терміну дії договору, не пізніше 31 липня 2008 року (до складання та підписання двостороннього акту повернення приміщень уповноваженими представниками сторін, що підписали даний договір).

Пунктом 5.7. даного договору встановлено, що орендодавець надає орендарю рахунки на оплату оренди, витрат на комунальні послуги.

У відповідності до пункту 6.1. даного договору, строк дії зазначеного договору –з 01.08.2007 р. до 31.07.2008 р.

02.08.2007 р. відповідно до Акту приймання передачі майна (додатку № 1 до договору оренди складського та офісного приміщення № 4/2007) позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування складське приміщення загальною площею 205 кв.м. та офісне приміщення загальною площею 10,4 кв. м, що знаходиться на 3 поверсі адміністративної будівлі за адресою м. Київ, вул. Червоногвардійська,13 А.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що на виконання умов п. 5.7. договору оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р. позивач виставив відповідачу рахунки-фактури на оплату оренди, а саме:

№ ТР-00180 від 08.08.2007 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-00194 від 07.09.2007 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-00209 від 08.10.2007 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-00229 від 08.11.2007 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-00244 від 06.12.2007 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-001/1 від 04.01.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-002/1 від 06.02.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-005/1 від 06.03.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-006/1 від 04.04.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-007/1 від 06.05.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-008/1 від 05.06.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-001/1 від 05.06.2008 р. на суму 6000,00 грн.,

№ ТР-0011/1 від 04.07.2008 р. на суму 6000,00 грн.

На підтвердження виконаних орендних відносин по договору оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р. сторонами були складені та підписані наступні акти здачі-прийняття (надання послуг): № ТР-0000025 від 31.08.2007 р., № ТР-0000027 від 31.10.2007 р., № ТР-0000034 від 30.11.2007 р., № ТР-0000035 від 31.12.2007 р., № ТР-00001/1 від 31.01.2008 р., № ТР-00002/1 від 29.02.2008 р., № ТР-00005/1 від 31.03.2008 р., № ТР-00006/1 від 30.04.2008 р., № ТР-00007/1 від 30.05.2008 р., № ТР-00008/1 від 30.06.2008 р., № ТР-000011/1 від 31.07.2008 р.

31.07.2008 р. відповідач повернув позивачу орендовані приміщення, що підтверджується актом повернення орендованого майна від 31.07.2008 р.

Представник позивача пояснив суду, що ним належним чином виконувалися зобов’язання за договором оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р., тоді як відповідач свої зобов’язання за зазначеним договором належним чином не виконав, внаслідок чого у нього виникла заборгованість з оплати орендованого майна у розмірі 30840,00 грн.

Зазначений розмір заборгованості відповідача підтверджений актом звірки взаєморозрахунків від 31.12.2008 р., який підписаний та скріплений печатками сторін.

За таких обставин позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача 30840,00 грн. боргу у зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов’язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наданих позивачем доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, тоді як відповідач у визначений договором оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р. строк не здійснив оплати орендованого майна.

Представник відповідача підтвердив заборгованість ТОВ «Фабрика по виробництву ділових книг «А»перед Приватним підприємством «РАТМИР-СОЛО»у розмірі 30840,00 грн., проте у зв’язку зі складним фінансовим становищем не має можливості на даний час повернути борг.

Згідно з частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, оскільки наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимоги позивача щодо стягнення суми боргу у розмірі 30840,00 грн., а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов’язань, то позов Приватного підприємства «РАТМИР-СОЛО»стосовно стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А»суми боргу за договором оренди складського та офісного приміщення № 4/2007 від 01.08.2007 р. визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позов Приватного підприємства «РАТМИР-СОЛО»підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

При подачі даного позову Приватним підприємством «РАТМИР-СОЛО»було сплачено державне мито відповідно до квитанції № 232 від 04.02.10 р. в сумі 380,00 грн., тоді як, відповідно до норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік»та деяких інших законодавчих актів» із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доході громадян. У відповідності до ціни позову у даній справі позивач повинен був сплатити 308,40 грн. За таких обставин зайво сплачене державне мито у розмірі 71,6 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, при подачі даного позову Приватним підприємством «РАТМИР-СОЛО»було сплачено витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до квитанції № 231 від 04.02.10 р. в сумі 237,00 грн., тоді як, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 825 від 05.08.2009 року “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 р. № 1258 «Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов’язаних з розглядом цивільних та господарських справ, та їх розмірів», яка вступила в законну силу з 13.08.2009 року, передбачено, що розмір витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пов’язаних з розглядом господарських справ, для всіх позивачів складає 236,00 гривень. За таких обставин зайво сплачені витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 1,00 грн. підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі ст. 47 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 549, 759 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 47, 49, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фабрика по виробництву ділових книг «А» (01013, м. Київ, вул. Деревообробна, 12, блок 1, офіс 2К04 ідентифікаційний код 32911664) на користь Приватного підприємства «РАТМИР-СОЛО»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 32420973) 30840 (тридцять тисяч вісімсот сорок) грн. 00 коп. боргу, 308 (триста вісім) грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. На підставі даного рішення повернути Приватному підприємству «РАТМИР-СОЛО»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 32420973) з Державного бюджету України витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу в сумі 1 (одна) грн. 00 коп., що перераховані квитанцією № 231 від 04.02.10 р. (оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачені.

4. На підставі даного рішення повернути Приватному підприємству «РАТМИР-СОЛО»(03049, м. Київ, вул. Курська, 10, ідентифікаційний код 32420973) з Державного бюджету України витрати зі сплати державного мита в сумі 71 (сімдесят одну) грн. 60 коп., що перераховані квитанцією № 232 від 04.02.10 р.(оригінал якого залишається в матеріалах справи), як зайво сплачені.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя                                                                                           Гавриловська І.О.