Рішення № 11011732, 06.08.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/17306.08.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне містобудування"

про стягнення 40570,64 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Шишкіна Ю.О. –представник за довіреністю № б/н від 18.03.2010 р.

Від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елітбуд" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою "Сучасне містобудування" (відповідача) про стягнення заборгованості в розмірі 40570,64 грн. на підставі Договору поставки № 58 від 06.10.2009 р. Позивач також просить покласти на відповідача судові витрати, пов‘язані з розглядом цієї справи.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2010 р. порушено провадження у справі № 39/173 та призначено справу до розгляду на 06.08.2010 р. о 10:30 год.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2010 р. подав документи на виконання вимог ухвали суду від 16.07.2010 р. для залучення до матеріалів справи.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2010 р. також подав Доповнення та уточнення до позовних вимог, відповідно до яких фактично зменшив позовні вимоги в частині основного боргу, 25% штрафу та інфляційних нарахувань, а в іншій частині позовні вимоги залишив без змін, з урахуванням зазначеного просив стягнути з відповідача 40047,62 грн., з яких: 28714,87 грн. основного боргу, 7178,72 грн. 25% штрафу, 2296,12 грн. пені, 336,02 грн. 3% річних, 1521,89 грн. інфляційних нарахувань. При цьому позивач вказав періоди, за які ним здійснювалось нарахування пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, а саме: за накладною № 004938 від 18.11.2009 р. за період з 03.12.2009 р. по 02.05.2010 р., а за накладною № 005049 від 25.11.2009 р. за період з 10.12.2009 р. по 20.04.2010 р.

До вищенаведених Доповнень та уточнень до позовної заяви представник позивача додав Відомість про часткову оплату ТОВ «Сучасне містобудування»суми боргу за поставлений товар станом на 25.05.2010 р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Зі змісту ч. 6 ст. 22 ГПК України вбачається, що господарський суд приймає, зокрема, зменшення розміру позовних вимог, якщо ці дії не суперечать законодавству або не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Враховуючи те, що судом не встановлено, що вищезазначені дії позивача суперечать законодавству або порушують права та охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв у судовому засіданні 06.08.2010 р. подані позивачем Доповнення та уточнення до позовних вимог до розгляду.

Відповідно до п. 17 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.05.2006 № 01-8/2351 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та першому півріччі 2006 року»та п. 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.1008 № 01-8/482 «Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року»зазначалось, що у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідній заяві прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 40047,62 грн., з яких: 28714,87 грн. основного боргу, 7178,72 грн. 25% штрафу, 2296,12 грн. пені, 336,02 грн. 3% річних, 1521,89 грн. інфляційних нарахувань.

Представник відповідача в судове засідання 06.08.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 16.07.2010 р. не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/173 від 16.07.2010 р. було направлене відповідачу за адресою, вказаній у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, вказаній у витязі з Єдиного державного реєстру щодо ТОВ "Сучасне містобудування" серії АГ № 931492 станом на 05.08.2010 р. (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, будинок 7).

Направлення вказаної ухвали суду відповідачеві підтверджується відповідною відміткою на зворотньому боці цієї ухвали.

Проте, поштове відправлення з ухвалою Господарського суду міста Києва № 39/173 від 16.07.2010 р. було повернуто відправнику із зазначенням «за зазначеною адресою організація вибула».

За наведених обставин та з огляду на приписи ст. 64 ГПК України, вважається, що ухвала Господарського суду міста Києва № 39/173 від 16.07.2010 р. вручена відповідачу належним чином

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/173 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 06.08.2010 р.. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.08.2010 р. та за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Представник позивача в судовому засіданні 06.08.2010 р. надав усні пояснення щодо підстав, відповідно до яких заявлено позов.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

Після виходу судді з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 06.08.2010 р. у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 06.08.2010 р.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

06.10.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Елітбуд" (позивачем), визначеним як Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сучасне містобудування" (відповідачем), визначеним як Покупець, був укладений Договір поставки № 58 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник (позивач) зобов»язувався передавати Покупцю будівельні матеріали окремими партіями за цінами, в асортименті (номенклатурі) та кількості, які погоджуються Сторонами в накладних (далі –Товар), а Покупець зобов»язувався приймати Товар та оплачувати його на умовах, встановлених даним Договором.

У п. 1.3 Договору також визначено, що ціни на Товар визначаються в накладних на момент передачі партії Товару, а згідно п. 7.1 Договору накладні, за якими передається товар відповідно до даного Договору, підписані уповноваженими представниками Сторін, є невід»ємною частиною цього Договору.

Згідно п. 2.5 Договору сторони домовились, що Покупець (відповідач) зобов»язаний оплатити кожну конкретну партію Товару в строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту виконання Постачальником (позивачем) зобов»язання з поставки відповідної партії.

Зі змісту вище наведеного пункту Договору також вбачається, що розрахунок проводиться в гривнях шляхом перерахування суми вартості партії Товару на поточний рахунок Постачальника (позивача) або за погодженням сторін Покупець (відповідач) має право розрахуватися (повністю або частково) готівкою через каси постачальника у встановленому законодавством порядку або проводити розрахунок в порядку повної або часткової попередньої оплати вартості Товару.

Право власності на Товар переходить до Покупця на дату підписання уповноваженими представниками обох сторін документа, що підтверджує фактичне передання Товару від Постачальника до Покупця (п. 2.8 Договору).

Згідно п. 2.10 Договору сторони передбачили, що при наявності у Покупця заборгованості за поставлений Товар, всі оплати, які здійснюються ним, зараховуються Постачальником в рахунок такої заборгованості з урахуванням черговості їх виникнення.

Відповідно до п. 4.3 Договору визначено, що у випадку затримки оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки.

Крім того, згідно п. 4.5 Договору, у випадку, якщо прострочка платежу буде продовжуватись більше тридцяти календарних днів, Постачальник має право, крім передбачених п. 4.3 Договору суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 25 процентів від загальної суми прийнятого, але не оплаченого товару.

Вищенаведені умови Договору поставки № 58 від 06.10.2009 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу Товар на загальну суму 28716,68 грн., що підтверджується накладними № 004938 від 18.11.2009 р. на суму 15678,94 грн. та № 005049 від 25.11.2009 р. на суму 13037,74 грн., які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками Сторін (копії накладних знаходиться в матеріалах справи).

З матеріалів справи також вбачається, що з урахуванням часткових розрахунків відповідача за вказаними накладними, що не заперечується позивачем та про що свідчить подана останнім Відомість про часткову оплату ТОВ «Сучасне містобудування»суми боргу за поставлений Товар станом на 25.05.2010 р., відповідач повинен був здійснити оплату поставленого Товару за накладними № 004938 від 18.11.2009 р. та № 005049 від 25.11.2009 р. у загальній сумі 28714,87 грн. (15677,13 грн. за першою наведеною накладною та 13037,74 грн. за другою наведеною накладною з урахуванням п. 2.10 Договору).

Враховуючи вищезазначений п. 2.5 Договору, суд прийшов до висновку, що кінцевою датою оплати відповідачем партії Товару за накладною № 004938 від 18.11.2009 р. є 02.12.2009 р. (18.11.2009 р. + 14 календарних днів = 02.12.2009 р.), а партії Товару за накладною № 005049 від 25.11.2009 р. –09.12.2009 р. (25.11.2009 р. + 14 календарних днів = 09.12.2009 р.), а рівно з 03.12.2009 р. починається прострочка платежу за накладною № 004938 від 18.11.2009 р. та з 10.12.2009 р. - прострочка платежу за накладною № 005049 від 25.11.2009 р.

Зібрані у справ докази свідчать, що станом на час звернення позивача з позовом до суду, відповідач в порушення умов п.п. 1.1, 2.5 Договору зобов»язання щодо оплати партій Товару та у визначений Договором строк не виконав.

З огляду на наведене, основний борг відповідача за Товар, поставлений на підставі Договору та відповідно до накладних № 004938 від 18.11.2009 р. та № 005049 від 25.11.2009 р., становить 28714,87 грн.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи встановлені судом обставини справи, строк виконання зобов’язання щодо оплати партій Товару за накладними № 004938 від 18.11.2009 р. та № 005049 від 25.11.2009 р. станом на час вирішення спору є таким, що настав.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судове засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 28714,87 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

З огляду на порушення відповідачем грошового зобов»язання за Договором, позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з останнього 7178,72 грн. 25% штрафу на підставі п. 4.5 Договору, а також 2296,12 грн. пені, 336,02 грн. 3% річних та 1521,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 03.12.2009 р. по 02.05.2010 р. за накладною № 004938 від 18.11.2009 р. та за період з 10.12.2009 р. по 20.04.2010 р. за накладною № 005049 від 25.11.2009 р.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов»язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Штраф, як різновид неустойки, характеризується тим, що він обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов»язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України).

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Статтею 230 Господарського кодексу України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Статтею 1 Закону України № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Як вище було зазначено, згідно п. 4.3 Договору у випадку затримки оплати Товару Покупець на вимогу Постачальника сплачує йому суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочки платежу, а також пеню, яка нараховується на несплачену суму за кожний день прострочки у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період прострочки.

Як вище було встановлено, відповідач повинен був оплатити позивачу за поставлений відповідно до накладної № 004938 від 18.11.2009 р. Товар до 02.12.2009 р., а рівно з 03.12.2009 р. почалося прострочення відповідачем оплати за вказаною накладною. Крім того, відповідач повинен був оплатити позивачу за поставлений відповідно до накладної № 005049 від 25.11.2009 р. Товар до 09.12.2009 р., а рівно з 10.12.2009 р. почалося прострочення відповідачем оплати за вказаною накладною.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

З огляду на вищенаведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2296,12 грн. нарахувань за період з 03.12.2009 р. по 02.05.2010 р. за накладною № 004938 від 18.11.2009 р. та за період з 10.12.2009 р. по 20.04.2010 р. за накладною № 005049 від 25.11.2009 р. є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно п. 4.5 Договору, у випадку, якщо прострочка платежу буде продовжуватись більше тридцяти календарних днів, Постачальник має право, крім передбачених п. 4.3 Договору суми боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції та пені, додатково стягнути з Покупця штраф у розмірі 25 процентів від загальної суми прийнятого, але не оплаченого товару.

Як вище було встановлено, відповідач не здійснив оплату партій Товару, поставлених йому за накладними № 004938 від 18.11.2009 р. та № 005049 від 25.11.2009 р. станом на час звернення позивача з позовом до суду.

Отже, прострочка платежу продовжується більше тридцяти календарних днів, що, в свою чергу, є підставою у відповідності до п. 4.5 Договору для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 25 процентів від загальної суми прийнятого, але не оплаченого товару, т.т. від встановленої судом суми основного боргу у розмірі 28714,87 грн.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 7178,72 грн. 25% штрафу на підставі п. 4.5 Договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи норму ч. 2 ст. 625 ЦК України та умови п. 4.3 Договору, суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 336,02 грн. 3% річних та 1521,89 грн. інфляційних нарахувань за період з 03.12.2009 р. по 02.05.2010 р. за накладною № 004938 від 18.11.2009 р. та за період з 10.12.2009 р. по 20.04.2010 р. за накладною № 005049 від 25.11.2009 р. також є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Проте, відповідно абзацу 7 пункту 26 розділу V Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита (затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України від 22.04.1993 р. № 15) при зменшенні позивачем позовних вимог сплачене мито не повертається.

А тому, сплачене позивачем державне мито, а рівно і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в частині зменшення ним позовних вимог на 523,02 грн., відшкодуванню за рахунок відповідача не підлягають (40570,64 грн. –40047,62 грн. = 523,02 грн.).

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 400,48 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Керуючись ст.ст. 14, 525, 526, 530, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України, ст.ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 64, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сучасне містобудування" (04209, м. Київ, вул. Героїв Дніпра, будинок 7, ідентифікаційний код 35623352, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елітбуд" (08700, Київська область, м. Обухів, вул. Промислова, буд. 9, ідентифікаційний код 25592444, рахунок № 260000102210 в ПАТ «ПроКредит Банк», МФО 320984, рахунок № 26009026747021 у Печерському відділенні Київської міської філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 322012) 28714,87 грн. (двадцять вісім тисяч сімсот чотирнадцять гривень 87 коп.) основного боргу, 2296,12 грн. (дві тисячі двісті дев»яносто шість гривень 12 коп.) пені, 7178,72 грн. (сім тисяч сто сімдесят вісім гривень 72 коп.) 25% штрафу, 1521,89 грн. (одну тисячу п»ятсот двадцять одну гривню 89 коп.) інфляційних нарахувань, 336,02 грн. (триста тридцять шість гривень 02 коп.) трьох відсотків річних, 400,48 грн. (чотириста гривень 48 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Закону України від 07.07.2010 р. № 2453 –V) рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного рішення: 06.08.2010 р.