Рішення № 11011717, 26.07.2010, Господарський суд м. Києва

Дата ухвалення
26.07.2010
Номер справи
39/162
Номер документу
11011717
Форма судочинства
Господарське
Державний герб України Єдиний державний реєстр судових рішень

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 39/16226.07.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріда"

про стягнення боргу 98209,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники :

Від позивача Мадієвський О.В. –представник за довіреністю № б/н від 18.05.2010 р.

від відповідача не з"явилися

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЕСТА" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріда" про стягнення заборгованості в розмірі 98209,00 грн. на підставі Договору поставки № 01/004 від 15.09.2006 року, з яких: 82749,58 грн. основного боргу, 7530,21 грн. пені за період з 01.10.2009 р. по 01.04.2010 р., 6371,71 грн. інфляційних нарахувань та 1557,50 грн. 3 % річних за період з 01.10.2009 р. по 17.05.2010 р.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання вимог вказаного договору позивач поставив відповідачу товар, проте, відповідач в порушення умов договору, зобов‘язання по оплаті поставленого товару не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.06.2010 р. порушено провадження у справі № 39/162 та призначено справу до розгляду на 12.07.2010 р. о 14:40 год.

Представник позивача в судове засідання 12.07.2010 р. з"явився, проте вимоги ухвали суду від 16.06.2010 р. не виконав.

Представник відповідача в судове засідання 12.07.2010 р. не з"явився, вимоги ухвали суду від 16.06.2010 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2010 р., на підставі ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладено на 26.07.2010 о 15:00 год.

Представник позивача в судовому засіданні 26.07.2010 р. подав документи на виконання вимог попередніх ухвал суду, надав усні пояснення, відповідно до яких позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання 05.07.2010 р. повторно не з’явився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому порядку.

Учасники спору вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (абз. З п. 3.6 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Згідно п. 19 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" вищезазначена відмітка про відправку процесуального документа, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Поштові відправлення з ухвалами Господарського суду міста Києва № 39/162 від 16.06.2010 р. та від 12.07.2010 р. були направлені відповідачу за адресою, вказаною у позовній заяві та яка відповідає адресі місцезнаходження відповідача, вказаній у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо ТОВ "Доріда" серії АД № 650992 станом на 15.07.2010 р. (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, буд. 15) Направлення ухвал суду відповідачеві підтверджується відповідними відмітками на зворотньому боці цих ухвал. Проте, поштові відправлення з наведеними ухвалами суду були повернуті на адресу суду з позначкою органу зв»язку «за зазначеною адресою вибули».

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом саме згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Про це Вищим господарським судом України зазначалося в інформаційних листах від 02.06.2006 N 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 01-8/164 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23), від 13.08.2008, № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" (пункт 19).

У першому з названих листів викладено й правову позицію, згідно з якою примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Відтак, про час, дату та місце судового розгляду справи № 39/162 відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судових засіданнях 12.07.2010 р. та 26.07.2010 р. від останнього до суду не надходило.

Приписами ст. 77 Господарського процесуального кодексу України визначений перелік обставин, за яких суд відкладає розгляд справи. Зокрема, відповідно до п. 1 ч. 1 названої статті, у разі нез»явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу та, відповідно до п. 2 ч. 1 названої статті, у разі неподання витребуваних доказів. Однак стаття 77 ГПК України встановлює не обов'язок суду відкласти розгляд справи, а визначає лише право суду при наявності зазначених випадків.

За таких обставин суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Приписами ст. 66 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд за заявою сторони має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивачем у позовній заяві було викладене клопотання про забезпечення позову, згідно якого він просить суд накласти арешт на банківські рахунки відповідача у розмірі ціни позову до вирішення справи.

Відповідно до п. 3 РозЧяснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.94 р. № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент предЧявлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п. 1.1 Роз’яснення Вищого господарського суду України від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 «Про деякі питання практики застосування забезпечення позову»у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого:

- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;

- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;

- наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможній такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів;

- запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно вищезазначеного Роз’яснення від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не надано суду належних доказів, також з матеріалів позовної заяви судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, держави. Окрім того, позивачем не наведено доказів того, що невжиття заходів до забезпечення позову якимось чином може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що накладення арешту на грошові кошти відповідача, може унеможливити подальшу господарську діяльність даного господарюючого суб’єкта, а тому суд відмовляє в задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.

Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи відповідачем не подано.

В судовому засіданні 26.07.2010 р., за згодою представника позивача, оголошувалися вступна та резолютивна частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.09.2006 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "БЕСТА" (позивачем), визначеним як Постачальник, та Товариством з обмеженою відповідальністю "Доріда" (відповідачем), визначеним як Покупець, був укладений Договір поставки № 01/004 (далі - Договір).

Відповідно до умов п. 1.1 Договору Постачальник (позивач) поставляє та передає у власність Покупця (відповідача) товар, відповідно до накладних, які є невід»ємною частиною даного Договору, а Покупець приймає цей товар та оплачує його на умовах і в порядку, визначених даним Договором.

Згідно п. 6.3 Договору встановлений обов»язок Покупця (відповідача) прийняти та оплатити поставлені товари у розмірі і в термін, передбачені Договором.

Зокрема, відповідно до п. 5.1 Договору визначено, що Покупець (відповідач) оплачує поставлені товари по цінах, вказаних у супроводжувальній первинній обліково –видатковій документації , на умовах цього Договору, в порядку і формі, які не суперечать діючому законодавству України, а відповідно до п. 5.2 Договору - Покупець (відповідач) здійснює розрахунок з Постачальником (позивачем) за поставлений товар один раз на тиждень по мірі реалізації товару.

Вищенаведені умови Договору поставки № 01/004 від 15.09.2006 р. свідчать про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором поставки, а тому саме він та відповідні положення статей параграфів 1, 3 глави 54 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) та параграфа 1 глави 30 Господарського кодексу України (далі –ГК України) визначають права та обов‘язки сторін зі здійснення передбаченої договором поставки товару та її оплати.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Зібрані у справі докази свідчать, що позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 82749,58 грн., що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін, а також Актом звірки взаєморозрахунків між ТОВ "БЕСТА" та ТОВ "Доріда" станом на 30.09.2009 р. на суму 82749,58 грн. (копії видаткових накладних та акту звірки знаходяться в матеріалах справи).

Проте відповідач, в порушення умов Договору, поставлений товар на загальну суму 82749,58 грн. не оплатив, а тому позивач звернувся до відповідача з Претензією № 18 від 05.05.2010 р. стосовно оплати заборгованість у цій сумі. Направлення вказаної претензії підтверджується фіскальними чеками № № 9558, 9559 від 06.05.2010 р. (копії претензії та фіскальних чеків знаходяться в матеріалах справи).

Позивач вважає, що оскільки 30.09.2009 р. між сторонами був підписаний Акт звірки взаєморозрахунків між ТОВ "БЕСТА" та ТОВ "Доріда" на суму 82749,58 грн., відповідно до якого відповідач визнав наявність у нього заборгованості у цій сумі, то з 01.10.2009 р. у останнього виник обов»язок щодо оплати поставленого товару у сумі 82749,58 грн.

Станом на час звернення позивача з позовом до суду заборгованість за Договором у сумі 82749,58 грн. (основний борг) відповідачем позивачу не сплачена.

Згідно із ст. 14 ЦК України, цивільні обов‘язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов‘язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на встановлені судом обставини справи, суд погоджується з доводами позивача стосовно того, що після 30.09.2009 р. у відповідача виник обов»язок щодо оплати спірного товару в сумі 82749,58 грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, а також на те, що відповідач в судові засідання не з»явився, належних і допустимих доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 82749,58 грн. основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з відповідача 7530,21 грн. пені за період з 01.10.2009 р. по 01.04.2010 р., 6371,71 грн. інфляційних нарахувань та 1557,50 грн. 3 % річних за період з 01.10.2009 р. по 17.05.2010 р.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України також передбачено, що порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом (неустойка, штраф, пеня), іншими законами або договором.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення зобов’язання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов‘язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов‘язання мало бути виконано.

Закон України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР (надалі –Закон України) регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Статтею 1 вищезазначеного Закону України передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Згідно п. 7.2 Договору передбачена відповідальність Покупця (відповідача) за несвоєчасну оплату шляхом сплати Постачальнику (позивачу) пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Враховуючи вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України, умови п. 7.2. Договору та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку розміру пені, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7530,21 грн. за період з 01.10.2009 р. по 01.04.2010 р. (182 дні) є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказану норму Цивільного кодексу України та здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків розміру трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 6371,71 грн. інфляційних нарахувань та 1557,50 грн. 3 % річних за період з 01.10.2009 р. по 17.05.2010 р. також обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст. 44 ГПК України, до судових витрат віднесені державне мито, суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрати, пов`язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов`язані з розглядом справи.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, стороні на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує державне мито за рахунок другої сторони, а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до п. а ч. 2 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 р. № 7-93 «Про державне мито», державне мито стягується із заяв, що подаються до господарських судів із майнового характеру –1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Загальна сума заявлених вимог позивача становить 98209,00 грн., отже позивач повинен був оплатити державне мито у розмірі 982,09 грн. Платіжним дорученням № 311 від 26.05.2010 р. позивач перерахував державне мито на загальну суму 985,09 грн.

Частина 1 ст. 47 ГПК України містить відсилочну норму, яка визначає, що державне мито підлягає поверненню у випадках і порядку, встановлених законодавством. Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», сплачене державне мито підлягає поверненню частково або повністю, зокрема, у випадку внесення мита в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України позивачу підлягає повернення зайво сплачене державне мито в розмірі 3,00 грн. (985,09 грн. –982,09 грн. = 3,00 грн.).

За таких обставин, на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в розмірі 982,09 грн. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 14, 525, 526, 549, 599, 611, 625, 655, 692, 712 ЦК України, ст. 230,0232, 265 ГК України, ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 47, 49, 66, 75, 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Доріда" (01042, м. Київ, вул. вул. П. Лумумби, 15, ідентифікаційний код 33637190, рахунок № 26000028632371 Дарницькому відділенні КМФ АКБ «Укрсоцбанк»м. Києва, МФО 3222012), а у разі відсутності коштів, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕСТА" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, ідентифікаційний код 31202986, рахунок № 26001301231783 в Філії Жовтневого відділення ПІБ м. Київ, МФО 322067) 82749,58 грн. (вісімдесят дві тисячі сімсот сорок дев»ять гривень 58 коп.) основного боргу, 7530,21 грн. (сім тисяч п»ятсот тридцять гривень 21 коп.) пені, 6371,71 грн. (шість тисяч триста сімдесят одну гривню 71 коп.) інфляційних нарахувань, 1557,50 грн. (одну тисячу п»ятсот п»ятдесят сім гривень 50 коп.) 3 % річних, 982,09 грн. (дев»ятсот вісімдесят дві гривні 09 коп.) витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "БЕСТА" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, 68, ідентифікаційний код 31202986, рахунок № 26001301231783 в Філії Жовтневого відділення ПІБ м. Київ, МФО 322067) з Доходу державного бюджету 3,00 грн. (три гривні 00 коп.) державного мита, перерахованого платіжним дорученням № 311 від 26.05.2010 р., оригінал якого залишити в матеріалах справи № 39/162.

4.          Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Гумега О. В.

Дата підписання

повного тексту рішення: 28.07.2010 р.

                                        

Часті запитання

Який тип судового документу № 11011717 ?

Документ № 11011717 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 11011717 ?

Дата ухвалення - 26.07.2010

Яка форма судочинства по судовому документу № 11011717 ?

Форма судочинства - Господарське

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 11011717 ?

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Дані про судове рішення № 11011717, Господарський суд м. Києва

Судове рішення № 11011717, Господарський суд м. Києва було прийнято 26.07.2010. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові дані про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові дані.

Судове рішення № 11011717 відноситься до справи № 39/162

Це рішення відноситься до справи № 39/162. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа:


Наша платформа підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість детального налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку інформації. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 11011712
Наступний документ : 11011719