Рішення № 110114011, 04.04.2023, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/592/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

04 квітня 2023 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі:

головуючого судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до

відповідач ? Львівське комунальне підприємство «Княже місто»

(79005, м. Львів, вул. Тиха, 5, ЄДРПОУ: 20774241)

про відшкодування шкоди,

встановив:

Позиції сторінта учасниківсправ,заяви,клопотання, інші процесуальні дії у справі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського комунального підприємства «Княже місто», в якому просить стягнути з останнього майнову шкоду у розмірі 88659 грн. 87 коп.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач покликається на те, що 16.12.2022 року його автомобіль перебував поряд із будинком АДРЕСА_2 . У зв`язку із падінням з даного будинку частини фасадного оздоблення, автомобілю «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу на праві приватної власності, завдано пошкоджень. За фактом зазначеного інциденту ОСОБА_1 було повідомлено та викликано поліцію, а також проведено експертизу для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля. Відповідно до звіту № 3406/22 від 02.01.2023 року за результатами проведення експертизи, вартість відновлювального ремонту транспортного засобу «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 88659 грн. 87 коп. та складається із оціночної вартості ремонту у розмірі 86659 грн. 87 коп. та 2000 грн. витрат на її проведення. Балансоутримувачем будинку АДРЕСА_2 є Львівське комунальне підприємство «Княже місто», у зв`язку з бездіяльністю останнього, яка полягає у неналежному виконанні обов`язків по утриманню будинку, майну позивача було завдано матеріальних збитків, які підлягають стягненню з відповідача, відтак ОСОБА_1 просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 03.02.2023 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити такі у повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві. Також просив долучити до матеріалів справи фотоматеріали та зазначив, що фасад будинку АДРЕСА_2 досі не відреставрований.

Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч.2 ст. 223ЦПКУкраїни,суд відкладає розгляд справи в судовомузасіданні вмежах встановленогоцим Кодексомстроку зтаких підстав:

1)неявкавсудове засіданняучасникасправи,щодоякоговідсутні відомостіпроврученняйому повідомленняпродату,часімісце судовогозасідання;

2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

В свою чергу, сторона зобов`язана демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З врахуванням тривалості провадження у справі, забезпечення судом можливості сторонам в повній мірі реалізувати свої процесуальні права, а також того, що відповідач неодноразово не з`являвся в судове засідання, суд вважає, що наявних у справі матеріалівдостатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.

Суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті. При цьому, суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні відповідача, анеможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Отже, з врахуванням тривалості провадження, з метою забезпечення розумних строків розгляду у справі, суд вважає, що розгляд справи у відсутності відповідача є можливим, а законні підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Також суд враховує, що відповідач обізнаний про наявність даної справи у провадженні суду, за клопотаннями його представника розгляд справи відкладався, однак представник відповідача не з`явився в судове засідання та своєчасно не подав до суду відзив на позовну заяву.

При цьому, суд виходить також з того, що Законом України «Про правовий режим воєнного стану» встановлено наступне.

Стаття 10.Неприпустимість припинення повноважень органів державної влади, інших державних органів в умовах воєнного стану

1. У період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а такожсудів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Стаття 12-2. Діяльність судів, органів та установ системи право суддя в умовах воєнного стану

1. В умовах правового режиму воєнного станусуди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначеніКонституцією Українита законами України.

2. Повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Стаття 26.Правосуддя в умовах воєнного стану

1. Правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лишесудами. На цій території діютьсуди, створені відповідно доКонституції України.

2. Скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства забороняється.

3. У разі неможливості здійснювати правосуддясудами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудністьсудових справ, що розглядаються в цихсудах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходженнясудів.

4. Створення надзвичайних та особливихсудів не допускається.

Наведені положення покладають на суд обов`язок продовжувати здійснювати правосуддя в умовах введення воєнного стану, за наявності такої можливості та встановлюють те, що повноваженнясудів, органів та установ системи правосуддя, передбаченіКонституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. При цьому, скорочення чи прискорення будь-яких формсудочинства прямо забороняється Законом.

Фактичні обставини, встановлені судом, зміст спірних правовідносин, докази, оцінка доводів учасників справи, норми права та мотиви їх застосування та незастосування.

Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, заслухавши доводи учасників процесу, суд прийшов до наступних висновків, виходячи з наступних доводів, мотивів та міркувань.

Громадяни мають право звертатись до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної майну чи здоров`ю унаслідок дій чи бездіяльності балансоутримувачів об`єктів благоустрою (п. 7 ч. 1 ст. 17 ЗУ «Про благоустрій населених пунктів»).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 від 12.06.2020 року.

16.12.2022 року відбулося падіння фасадного оздоблення з будинку АДРЕСА_2 , балансоутримувачем якого є Львівське комунальне підприємство «Княже місто», на автомобіль марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить позивачу. Відомостей про наявність іншого балансоутримувача даного будинку в ході розгляду справи не встановлено не встановлено.

Дана подія підтверджується наявною у матеріалах справи довідкою Львівського районного управління поліції № 1 Головного управління Національної поліції у Львівській області від 21.12.2022 року №35781/04/3722 за фактом розгляду звернення ОСОБА_1 від 16.12.2022 року, з приводу пошкодження автомобіля марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 .

Із Звіту №3406/22 про оцінку вищевказаного автомобіля, виконаного СПДФО ОСОБА_2 , який є належним суб`єктом оціночної діяльності, вбачається, що вартість відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових КТЗ, завданого власнику автомобіля марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , складає 86659 грн. 87 коп.

Таким чином, встановлено, що внаслідок падіння на автомобіль марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , елементу з фасаду будинку АДРЕСА_2 , позивачу було завдано матеріальної шкоди на вищезазначену суму. Окрім того, згідно Акту № 3406/22 прийому-передачі виконаних робіт від 19 грудня 2022 року, вартість проведення оцінки автомобіля становить 2000 гривень.

06.01.2023 року позивачем, шляхом поштового відправлення, було скеровано вимогу до ЛКП «Княже місто» про відшкодування завданої шкоди. На момент розгляду даної справи результати розгляду даної вимоги позивачу невідомі.

Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»,балансоутримувач зобов`язанийзабезпечувати управліннямайном власнимисилами або укладати договір з юридичними особами на управління майном, забезпечувати для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів відповідно до встановлених стандартів, нормативів, норм та правил, забезпечити належні експлуатацію та утримання майна, що перебуває на його балансі.

Згідно п. 1.1.5.1. Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд, затвердженого наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10 серпня 2004 року, балансоутримувач зобов`язаний регулярно виконувати роботи по простукуванню, укріпленню окремих цеглин, які загрожують падінням.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Наведені положення унормовують загальні підстави для відшкодування шкоди в рамках позадоговірних (деліктних) зобов`язань. При цьому, юридичною підставою позадоговірної відповідальності є склад цивільного правопорушення, елементами якого є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою і протиправною поведінкою, вина, і за відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

В свою чергу, шкода це зменшення або знищення майнових чи немайнових благ, що охороняються законом. Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння шкоди. Причинний зв`язок як елемент цивільного правопорушення є зв`язок протиправної поведінки і шкоди, що настала, при якому протиправність є причиною, а шкода - наслідком.

При цьому, за положеннями ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України, обов`язок доведення відсутності вини покладається саме на особу, яка завдала шкоди, і у разі доведення відсутності вини така особа звільняється від цивільної відповідальності.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Крім того, аналіз наведеної норми права з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене, з урахуванням визначених процесуальними кодексами принципів змагальності й диспозитивності, саме на балансоутримувача майна покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди особі, майно/здоров`я якої постраждало внаслідок неналежного утримання балансоутримувачем відповідних об`єктів.

У відповідності дост. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а тому збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідност. 1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до п.2постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені положення, обов`язковому з`ясуванню у процесі розгляду даної справи підлягає: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Окрім цього, Верховний Суд у своїй постанові від 22.01.2019 року у справі №676/518/17 доходить наступного висновку, що відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками слід розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливо б було відновлення свого порушеного права особою.

Відповідно до ст. ст.76,81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2ст. 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінюючи надані позивачем докази по справі, суд визнає їх належними і допустимими для використання в процесі доказування, оскільки такі докази знаходяться у об`єктивному взаємозв`язку між собою та іншими матеріалами справи є достатніми та достовірними, не спростовані відповідачем у процесі судового розгляду.

За вказаних обставин, суд вважає доведеним, що внаслідок неналежного виконання відповідачем (уповноваженими ним особами) обов`язків по обслуговуванню будинку відбулося падіння елементів фасаду (каміння та цегли) з будинку АДРЕСА_2 , у результаті чого було спричинено пошкодження транспортного засобу, який є власністю позивача, що завдало останньому матеріальної шкоди, яка на момент ухвалення цього рішення у добровільному порядку не відшкодована.

Також, суд враховує положення наведені у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» згідно яких, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Зважаючи на те, що зі змісту Звіту №3406/22 про оцінку автомобіля марки «SEAT IBIZA», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який в процесі судового розгляду спростований не був, вбачається, що розмір матеріальної шкоди, який становить 86659 грн 87 коп., наведений з урахуванням особливостей стану автомобіля, пошкоджень та врахуванням фізичного зносу, суд вважає, що така сума відображає реальні втрати, яких зазнав позивач, у зв`язку з пошкодженням його майна. Окрім того, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають і витрати на проведення оціночної вартості відновлювального ремонту у розмірі 2000 грн., адже необхідність звернення позивача до суб`єкта оцінки збитків прямо пов`язана із спричиненою позивачу шкодою і є наслідком неналежного виконання своїх обов`язків представниками відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму сплаченого позивачем судового збору в повному розмірі, що становить 1073 грн. 60 коп.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 88659 грн. 87 коп. - компенсації завданої матеріальної шкоди.

Стягнути з Львівського комунального підприємства «Княже місто» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1073 грн. 60 коп.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

відповідач ? Львівське комунальне підприємство «Княже місто»

(79005, м. Львів, вул. Тиха, 5, ЄДРПОУ: 20774241)

Повнийтекстрішенняскладено 10квітня2023року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький