Рішення № 11011278, 30.08.2010, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

30.08.10 р.                     Справа № 34/60                               

Суддя господарського суду Донецької області Кододова О.В.

при секретарі судового засідання Прилуцьких М.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Комунальної установи „Міський спортивний комплекс „Азовець”, м.Маріуполь

до відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь

про стягнення 142000,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача – Красько В.Д. (директор)

від відповідача – Бузивська Н.М. (за довіреністю)

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов Комунальною установою „Міський спортивний комплекс „Азовець”,

м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь про стягнення суми боргу у розмірі 142000,00грн.           

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору відповідач зобов’язався відшкодувати витрати, які пов’язані із передачею Спорткомплексу „Азовсталь” по вул. Ломізова, 1, однак у встановлений строк його не виконав у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі 142000,00грн.

Відповідач у відзиві від 13.05.2010року (вхід. №02-41/21033) проти позову заперечує (а.с.57-60) за тих підстав, що п.2.2.3 договору передбачено, що при укладенні цього договору позивач та відповідач зобов’язуються підписати акт звірки взаємної заборгованості, у якому буде врахована заборгованість позивача перед відповідачем за послуги енергоносіїв. Відповідач зазначає, що в провадженні господарського суду Донецької області знаходиться справа №2/61 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості за енергоносії. Відповідач вважає, що рішення по справі №2/61 впливає на розгляд справи №34/60.

За клопотанням сторін справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.          

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, встановив :

Рішенням Маріупольської міської ради №5/33-5352 від 26.05.2009р. прийнято безоплатно в міську комунальну власність об’єкти соціальної інфраструктури Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь” відповідно до Додатку №1 при наявності належним чином оформленої інженерно-технічної документації на всі об’єкти, які передаються.

Відкритому акціонерному товариству „Маріупольський комбінат „Азовсталь” зобов’язано передати, а управлінню по фізичній культурі і спорту міської ради прийняти на баланс об’єкти, соціальної інфраструктури відповідно до Додатку №1. Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” здійснювати фінансування на утримання переданих об’єктів соціальної інфраструктури та заробітну плату обслуговуючого персоналу до 01 січня 2010року.

Рішенням Маріупольської міської ради №5/36-5943 від 27.10.2009р. другий пункт рішення №5/33-5352 від 26.05.2009р. викладено в наступній редакції: Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат” Азовсталь” передати, а комунальній установі „Міський спортивний комплекс „Азовець” прийняти на баланс об’єкти соціальної інфраструктури відповідно Додатку №3, управлінню по фізичній культурі та спорту міської ради прийняти на баланс об’єкти соціальної інфраструктури відповідно Додатку №4. Відкритому акціонерному товариству „Металургійний комбінат „Азовсталь” здійснювати фінансування на утримання переданих об’єктів соціальної інфраструктури та заробітну плату обслуговуючого персоналу до 01 січня 2010року.

Між Відкритим акціонерним товариством „Металургійний комбінат „Азовсталь” (Підприємство), Управлінням по фізичній культурі та спорту міської ради (Управління) та Міським спортивним комплексом „Азовець”(Спорткомплекс) 15 жовтня 2009року укладено договір №0100/330, за умовами якого „Підприємство” здійснює відшкодування „Спорткомплексу” витрати по передачі Спорткомплексу „Азовсталь” по вул. Ломізова, б.1.

Відповідно до п. 2.1.1. договору „Підприємство” зобов’язується здійснювати відшкодування витрат на підставі рішення Маріупольської міської ради №5/33-5352 від 26.05.2009р. на утримання об’єктів Спорткомплексу „Азовсталь” в сумі 290000,00грн.

Пунктом 3.1. встановлено, що оплата відповідно до п.2.1.1. здійснюється „Підприємством” в національній валюті України шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок „Спорткомплексу”, який зазначений в п. 7. даного договору протягом 20 банківських днів після укладання зазначеного договору.

Між „Спорткомплексом” та „Підприємством” досягнута згода, що у випадку наявності в Акті звірки, підписаним відповідно до п. 2.2.3. договору, заборгованості „Спорткомплексу” перед „Підприємством”, оплата відшкодування витрат на утримання об’єктів Спорткомплексу „Азовсталь” відповідно до п. 2.1.1. здійснюється шляхом здійснення заліку зустрічних однорідних вимог в сумі взаємних вимог протягом 20 банківських днів після укладання даного договору. (п. 3.2. Договору).

Договір набирає юридичної сили з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2009р.

Договір підписано всіма сторонами та скріплено печатками підприємств.

Між тими ж сторонами було підписано Додаток №1 до договору – Розшифровку витрат на утримання Спорткомплексу „Азовсталь” де загальна суму витрат, яка підлягає відшкодуванню складає 290000,00грн.

30 жовтня 2009року позивач направив на адресу ВАТ „МК „Азовсталь” лист №371 підписаний начальником міського управління по фізичній культурі та спорту та начальником ДСК „Азовець”, у якому позивач просив згоди у генерального директора ВАТ „МК „Азовсталь” пункти 2.2.3. та 3.2. Договору №0100/330 від 15.10.2009року вважати тимчасово недійсними, оскільки матеріали по заборгованості за отриманий пар на обігрів грибної бази за січень-квітень 2008року знаходиться на розгляді в Господарському суді (а.с.9).

Як стверджує позивач, генеральний директор ВАТ „МК „Азовсталь” надав згоду вважати пункти 2.2.3. та 3.2. Договору №0100/330 від 15.10.2009року недійсними, що підтверджується його резолюцією на даному листі „Погоджено” та підписом. З даним твердженням позивача суд не може погодитися за тих підстав, що підпис :”погоджено” (а.с.9) належить невідомій особі. Суд погоджується із посиланням відповідача на те, що зміна умов договору повинна здійснюватися за взаємною згодою сторін відповідно до ст.652 ЦК України та законодавство не надає право сторонам визнати пункти договору „тимчасово недійсними”.

Частина витрат на утримання спорткомплексу відповідачем була частково відшкодована, що підтверджується випискою з рахунку №35424004003089 за 30.11.2009року на суму 148000,00грн. та не заперечується позивачем.

У зв’язку із несплатою залишкової частини суми боргу позивач звертався до відповідача листами №422 від 01.12.2009рю., №477 від 24.12.2009р., №1 від 05.01.2010р., №19 від 20.01.2010р. з вимогою виконати умови укладеного договору.

Відповідач у відповіді на листи пропонував позивачу прийняти п 3.2. договору до виконання та здійснити залік зустрічних однорідних вимог в сумі 142000,00грн.

01 лютого 2010р. ДСК „Азовець” направив на адресу відповідача претензію №37 з вимогою сплатити суму боргу в розмірі 142000,00грн. Зазначена претензія була отримана відповідачем 01.02.2010р. про що свідчить штамп у нижньому правому куті.

Відповідь на претензію відповідач надав 01 березня 2010року, у якій зазначив, що вимоги заявлені в претензії є необґрунтованими, у зв’язку із чим претензія не підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є зокрема договори та інші правочини.

Стаття 509 Цивільного кодексу України визначає, що зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визначається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботи, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматись від певних дій, а інший суб’єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку .

Як визначено положеннями 526 Цивільного кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

Аналогічні положення містить частини першої статті 193 Господарського кодексу України

У частині сьомій статті 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Стаття 629 Цивільного кодексу України зазначає те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач свої зобов’язання за договором №0100/330 від 05.10.2009року належним чином не виконав, витрати на утримання об’єктів Спорткомплексу „Азовсталь” відшкодував частково в сумі 148000,00грн., заборгованість у розмірі 142000,00грн. залишилася не сплаченою, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Посилання відповідача на те, що він готов сплатити суму боргу в сумі 142000,00грн. шляхом заліку зустрічних однорідних вимог відповідно до пункту 3.2. договору №0100/330 від 15.10.2009р. судом не приймається, за наступних підстав:

Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Однак, як вбачається із матеріалів справи у господарському суді Донецької області розглядається справа №2/61 за позовом відповідача до позивача про стягнення заборгованості у сумі 366945,71грн. (а.с.88). В обґрунтування відповідач посилається на те, що ця заборгованість виникла на підстав договору на користування енергоресурсами від 17.08.207року (а.с.67-74). По справі №2/61 призначена експертиза. Тобто, наявність боргу позивача перед відповідачем та його розмір не є беззаперечним, а тому така вимога є предметом позову по справі №2/61, та не може бути оцінена судома у рамках справи №34/60 як вимога, яку вправі заявити відповідач як зустрічну у відповідності до положень ст.601 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем не виконані зобов’язання за договором №0100/330 від 05.10.2009року в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 142000,00грн.

Відтак позовні вимоги щодо стягнення суми боргу у розмірі 142000,00грн. за договором №0100/330 від 05.10.2009року на відшкодування витрат, пов’язаних із передачею Спорткомплексу „Азовсталь” по вул. Ломізова, 1 є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Клопотання відповідача щодо зупинення провадження по справі до розгляду господарським судом справи №2/61 задоволенню не підлягає за наступних підстав:

Згідно із статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження", регулювання правовідносин у сфері виконавчого провадження не обмежується лише цим Законом, а здійснюється "на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону, та інших законів...", добровільне виконання може здійснюватись у будь-який, передбачений чинним законодавством спосіб, або у спосіб, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

Статтею 601 ЦК України, яка кореспондується зі ст.217 ЦК УРСР, встановлено такий спосіб припинення зобов'язання як зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. При цьому, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

          Тому виконання наказу, виданого на підставі рішення, може бути реалізоване не лише в процесуальних формах, встановлених Законом України "Про виконавче провадження" та допускає припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, позаяк на однорідність вимог не впливають підстави виникнення зобов'язання, а має значення лише природа зобов'язання, в даному випадку зобов'язання обох сторін є грошовими, тобто однорідними. Така правова позиція викладена у постанові ВГСУ від 29 квітня 2010 р. по справі № 5/141-м/98.

Відтак спростовується твердження відповідача про неможливість розгляду даної справи до розгляду справи №2/61 в межах якої буде встановлена реальна заборгованість позивача перед відповідачем. Натомість суд зазначає, що при встановленні розміру заборгованості позивача перед відповідачем, останній не позбавлений права здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог у рамках виконавчого провадження.

Крім того, позивачем при поданні позову було сплачено витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу квитанцією №1231.18.4 від 01.03.2010р. в сумі 297,60грн., відтак позивачу підлягає поверненню надмірно сплачені витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 61,60 грн.

На підставі Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, та керуючись ст.ст. 33, 43, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунальної установи „Міський спортивний комплекс „Азовець”, м. Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовсталь”, м.Маріуполь про стягнення суми боргу у розмірі 142000,00грн. задовольнити повністю.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства „Металургійний комбінат „Азовстал” (87500, м. Маріуполь, вул. Леп орського, 1, код ЄДРПОУ 00191158, р/р №26002480020000 в центральному відділенні ЗАТ „Донгорбанк” в м. Маріуполі, МФО 334970) на користь Комунальної установи „Міський спортивний комплекс „Азовець” (87532,м. Маріуполь, вул. Енгельса, 2, код ЄДРПОУ 25602303, р/р. №35424004003089) суму боргу в розмірі 142000,00грн., витраті по сплаті державного мита в розмірі 1420,00грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00грн.

Видати Комунальній установі „Міський спортивний комплекс „Азовець” довідку на повернення надмірно сплачених витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 61,60грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення виготовлене у повному обсязі та підписане 03.09.2010року.

Суддя