Рішення № 110110172, 01.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/10444/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2023 року Печерський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Остапчук Т.В. при секретарі судових засідань - Ковалівській В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди спричиненої органам досудового розслідування, -

В С Т А Н О В И В:

03 травня 2022 року позивач звернувся до суду з позовом про відшкодування шкоди спричиненої органом досудового розслідування. В обґрунтування позову позивач зазначав, що 17 вересня 2018 року він звернувся із заявою до Верховної Ради України, в якій просив внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування. 07 листопада 2018 року листом №17/7-4534-16 за підписом заступника прокурора прокуратури Львівської області О.Борейко позивача було повідомлено про рішення керівника прокуратури Львівської області не виконати вимоги ст. 214 КПК України при отриманні заяви. Від уповноваженої особи Генеральної прокуратури України відомості та витяг з ЄРДР позивачу не були надані. 19.02.2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було відновлено його конституційні права та зобов`язано повноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 17 жовтня 2018 року № 32, яка надійшла із Верховної Ради України, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Таким чином, суд підтвердив факт незаконних дій органу, що здійснює досудове розслідування. Отже, незаконними діями представника Держави позивачу завдано моральну шкоду, яку позивач оцінює 4 136 000 євро. На підставі наведеного, позивач просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України у відновлення порушених конституційних прав відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_1 - 4 136 000 євро у гривнях по курсу НБУ на дату вирішення судом справи. 05.01.2023 року позивач подав уточнену позовну заяву, в якій позивач просив стягнути з держави Україна через Державну казначейську службу України у відновлення порушених конституційних прав відшкодування заподіяної шкоди ОСОБА_1 у розмірі 98 942 910, 40 грн. Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 23 травня 2022 року в справі відкрито провадження для розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання. 06.07.2022 року від Офісу Генерального прокурора надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано про те, що позовні вимоги обґрунтовано тим, що Офісом Генерального прокурора не внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви ОСОБА_1 від 17.09.2018 № 32 про відмову уповноважених осіб ГУ НП у Львівській області виконати ухвалу слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 22.01.2018 у справі № 461/458/18. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2019 у справі зобов`язано уповноважену особу Генеральної прокуратури відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою про вчинення кримінального правопорушення від 17.10.2018 розслідування та через 24 години з моменту внесення таких заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вказану ухвалу суду, на думку позивача, на даний час Офісом Генерального прокурора не виконано. Позивач вважає, що необгрунтованою бездіяльністю посадових осіб Офісу Генерального прокурора, йому завдано значної моральної шкоди у сумі 4136000 євро. Слідчий суддя Печерського районного суду міста Києва 19.02.2019 ухвалив скаргу ОСОБА_1 задовольнити та зобов`язав уповноважену особу Генералььної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального рушення від 17.10.2028 № 32, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2019 у справі 757/59512/18-к надійшла до Офісу Генерального прокурора 20.03.2019 та зареєстрована за вх. № 59214-19. Уповноваженою особою Офісу Генерального прокурора 04.04.2019 до ЄРДР внесено відомості за № 42019000000000755 за ч. 2 ст. 364 КК України, за №42019000000000756 за ч. 1 ст. 375 КК України, за №42019000000000757 за ч. 1 ст.382 КК України, про що повідомлено ОСОБА_1 листом №15/3/1-38049вих -19 від 05.04.2019 з наданням витягів з ЄРДР . Вимоги позивача до Офісу Генерального прокурора є безпідставними. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. Разом з тим, доводи ОСОБА_1 викладені у позовній заяві щодо завдання йому шкоди не підтверджено належними та допустимими доказами, які б свідчили про те, що дії або бездіяльність відповідача є підставою для відшкодування такої шкоди, оскільки саме на позивача покладено обов`язок довести в чому полягає шкода, якими неправомірними діями чи без-діяльністю її заподіяно, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Посилаючись на викладене, представник Офісу Генерального прокурора просив про відмову у задоволенні позову. Ухвалою суду від 29 листопада 2022 року підготовче провадження закрито та призначено справу до розгляду по суті. Позивач в судове засідання не з`явився, просив розглянути справу у його відсутність, заявлені позовні вимоги підтримує у повному обсязі, просить задовольнити. Представник Офісу Генерального прокурора у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у відсутність, проти задоволення заявлених позовних вимог заперечує у повному обсязі, просить відмовити. Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків. Суд установив, що 17 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Верховної Ради України, в якій просив внести відомості до ЄРДР про вчинення кримінального правопорушення та розпочати досудове розслідування. 07 листопада 2018 року листом №17/7-4534-16 за підписом заступника прокурора прокуратури Львівської області О.Борейко позивача було повідомлено про рішення керівника прокуратури Львівської області не виконати вимоги ст. 214 КПК України при отриманні заяви. Від уповноваженої особи Генеральної прокуратури України відомості та витяг з ЄРДР позивачу не були надані. 19.02.2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було відновлено його конституційні права та зобов`язано повноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення від 17 жовтня 2018 року № 32, яка надійшла із Верховної Ради України, розпочати досудове розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань. Звертаючись до суду з позовом позивач указував на те, що внаслідок неправомірних дій, органу, що здійснює досудове розслідування, який є представником держави Україна позивачу завдано моральної шкоди. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, вішкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди (пункти 8, 9 частини другої статті 16 ЦК України). Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами статті 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме - у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги до задоволення не підлягають у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження наявності заподіяної йому шкоди, причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача. Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Відповідно до змісту частини першої статті 303 КПК України під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. За правилом частини другої статті 307 КПК України слідчий суддя за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування виносить ухвалу про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов`язання припинити дію; 3) зобов`язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Таким чином, в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора під час досудового розслідування реалізується така засада кримінального судочинства, як реалізація особою права на оскарження їх процесуальних рішень, дій чи бездіяльності до суду. Суд, здійснюючи нагляд за дотриманням верховенства права та законності у процесуальній діяльності слідчого та прокурора, забезпечує дотримання основних прав та інтересів особи та реалізує відповідний судовий контроль за їх діяльністю, що має на меті усунення недоліків у такій діяльності. При цьому, наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб сама по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної або матеріальної шкоди. Звертаючись до суду із цим позовом, позивач не довів належними і допустимими доказами факт завдання йому майнової та моральної шкоди внаслідок невнесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення за його заявою, причинний зв`язок між діями слідчого поліції та настанням тих негативних наслідків, на які він посилався. Факт того, що ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19.02.2019 року зобов`язано уповноважених осіб Генеральної прокуратури України внести відомості до ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою позивача від 17 жовтня 2018 року №32, не доводить заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв`язку між бездіяльністю Генеральної прокуратури України, яка виразилась у невнесенні відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР, та настанням шкоди. Права позивача у зв`язку із невнесенням слідчим відомостей про вчинене кримінальне правопорушення в ЄРДР були відновлені ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року, що є достатньою сатисфакцією із урахуванням обставин цієї справи. Разом з тим, в матеріалах справи відсутні будь-які докази - фактичні дані, на підставі яких суд може встановити наявність обставин, що обґрунтовують позовні вимоги про те, що позивачу бездіяльністю уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора було завдано моральну шкоду, а також відсутні інші обставини, які містять інформацію щодо предмета доказування та які мають значення для вирішення справи. Крім того, позивач у своєму позові не навів, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди в сумі 98 942 910, 40 грн.. Ураховуючи наведене, слід дійти висновку про те, що позивач не довів, що внаслідок бездіяльності уповноваженими особами Офісу Генерального прокурора йому завдано моральну шкоду, а також причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою слідчих прокуратури. За таких обставин у задоволенні позову слід відмовити. Керуючись ст.ст. 55, 56 Конституції України, ст. ст.1-23, 48, 76-81, 89, 95, 131, 141, 258-259, 263-265, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Держави України в особі Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування шкоди спричиненої органам досудового розслідування - відмовити. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16 березня 2023 року.

Суддя Остапчук Т.В.