Рішення № 110101210, 20.03.2023, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/1249/22

Провадження № 2-др/675/7/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

ДОДАТКОВЕ

"20" березня 2023 р. м.Ізяслав

Ізяславський районний суд Хмельницької області в складі: головуючого -

судді Демчука П.В.,

з участю секретаря судового засідання Григор`євої О.С.,

представника відповідача - адвоката Кедруна Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізяслав заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Ізяславського районного суду Хмельницької області перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Ріщенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 26 січня 2023 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Відповідачкою ОСОБА_1 у строки та порядку, встановлені нормами ЦПК України, подано заяву про розподіл судових витрат.

Так, 31 січня 2023 року до суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 , в якій вона просить стягнути з позивача на користь відповідача 5000 грн. витрат на оплату професійної правничої допомоги.

У відзиві на позов від 08 вересня 2022 року у цивільній справі № 675/1249/22 відповідачкою було зазначено орієнтовний розрахунок судових витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, про судові витрати заявлено представником відповідача до закінчення судових дебатів.

Відповідачка подала до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить вирішити питання про стягнення з позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Відповідно до п. 3 ч. 1 і ч. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши заяву відповідача та матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 ст. 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Згідно з ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зазначені витрати несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст. 137 ЦПК України).

За результатами розгляду справи відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Так, у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України виділяють критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях ч. 5 та ч. 6 ст. 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19)).

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ці висновки узгоджуються з висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 9901/350/18 та додатковій постанові у вказаній справі від 12 вересня 2019 року, у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, постанові від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18, постанові від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18 та постанові від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20.

Згідно Договору про надання правничої допомоги, укладеного 05 вересня 2022 року адвокат ОСОБА_3 , діючий на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 000002 від 15.10.2014 року,з однієї сторони і ОСОБА_1 , з другої сторони, уклали цей Договір.

Відповідно до п. 1.1 Р. 1 (предмет договору) Договору про надання правничої допомоги адвокат зобов`язується надати правову допомогу, втому числі за окремими дорученнями клієнта.

Відповідно до 1.2. Договору адвокат приймає на себе обов`язки представляти права і законні інтереси Клієнта в суді та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені Цивільно-процесуальним кодексом України, в Ізяславському районному суді та Хмельницькому апеляційному суді у справі № 675/1249/22.

Клієнт відповідно до цього Договору має право давати адвокату окремі доручення на вчинення конкретних дій, складення процесуальних та інших документів. Окремі доручення узгоджуються сторонами у письмовій формі.

Клієнт також доручає адвокату:

-вивчити та скласти необхідні документи для звернення до суду;

-оскаржувати судові рішення (ухвали) до апеляційних судових інстанцій.

Якщо адвокат при здійснені професійної діяльності дійде висновку, що письмові звернення чи інформація, доведена до відома органів влади про порушення прав та законних інтересів Клієнта, суперечить інтересам Клієнта або суперечить інтересам держави чи може зашкодити суспільству в цілому, або зашкодить реалізації захисту прав та законних інтересів Клієнта, тоді Адвокат, за згодою Клієнта, вибирає шляхи щодо оптимального результату поновлення прав і законних інтересів Клієнта.

Відповідно до п. 1.6. Договору адвокат має право:

-отримувати письмові висновки фахівців з питань, що потребують спеціальних знань;

-збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази;

-запитувати і отримувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об`єднань, а від громадян за їх згодою;

-застосовувати науково-технічні засоби відповідно до чинного законодавства України;

-доповідати клопотання і скарги на прийомі у посадових осіб та отримувати від них письмові мотивовані відповіді на ці клопотання і скарги;

-бути присутнім при розгляді поданого клопотання і скарг на засіданні колегіальних органів і давати пояснення щодо суті клопотання і скарг;

-виконувати інші дії, передбачені законодавством України.

У виконання цього Договору адвокат має право: бути заздалегідь повідомленим про намір Клієнта укласти договір з аналогічним дорученням або схожим дорученням чи дорученням, що можливо у майбутньому може стосуватися цього Договору.

Згідно п. 2.3. Договору клієнт несе обов`язки:

-сплатити гонорар адвокату в розмірі та в строк згідно цього Договору;

-без зволікання прийняти все виконане, що стосується доручення, а при відмові у прийняті доручення згідно цього Договору, протягом 2-х днів після повідомлення про виконання доручення, письмово мотивувати таку відмову;

-відшкодувати адвокату фактичні витрати, які не були обумовлені кошторисом доручення, але які адвокат поніс, і які були необхідні для належного виконання доручення, та які підтверджуються витратними документами (проїзні квитки, квитанції, чеки т.п.);

-інформувати адвоката про всі документи та відомі обставини, які можуть мати суттєве значення для прийняття та виконання Адвокатом доручення відповідно до цього Договору;

-інформувати адвоката, чи не зв`язаний Клієнт нерозірваною угодою з іншим адвокатом (адвокатським об`єднанням, юристом, юридичною фірмою та т.п.);

-не вимагати виконання дій, що виходять за межі професійних прав і обов`язків Адвоката.

П. 2.4. Договору передбачено, що клієнт має право:

-давати адвокату усні або письмові вказівки щодо виконання доручення відповідно до цього Договору;

-за вимогою отримувати від адвоката усні або письмові відомості про хід виконання доручення у порядку та на умовах встановлених цим Договором;

-отримувати від адвоката юридичні консультації з питань наявності фактичних і правових підстав щодо виконання доручення, практики застосування відповідного законодавства, можливості та правових наслідків досягнення бажаного для Клієнта результату;

-по виконанні доручення отримати звіт з доданням виправдувальних документів, якщо це вимагається характером доручення.

Розділом 4 п. 4.1. Договору визначено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремих доручень Клієнта. Обсяг правової допомоги враховується при визначені обґрунтованого розміру гонорару.

Сума гонорару адвоката є фіксованою та складає 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера № 1, 08 вересня 2022 року ОСОБА_1 на підставі договору про надаеея правової допомоги від 05.09.2022 року сплатила 5000,00 грн. адвокату Кедруну Леоніду Степановичу.

Відповідно до акта прийому-передачі виконаних робіт згідно умов Договору про надання правової допомоги від 05 вересня 2022 року обсяг правової допомоги прийняла ОСОБА_1 , претензій не має.

Зважаючи на обставини справи, принцип змагальності сторін та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а саме їх дійсність, необхідність та розумність їх розміру, ураховуючи складність справи та фінансовий стан учасників, враховуючи період розгляду справи судом, підготовку та подання за цей період документів, суд вважає, що наявні законні підстави для стягнення судових витрат, понесених відповідачем на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з позивача ОСОБА_2 в сумі 5000 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-261, 263, 270 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп - НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 5000 (п`ять тисяч) грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів із дня складення додаткового рішення. Учасник справи, якому додаткове рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 березня 2023 року.

Суддя П.В.Демчук