Ухвала суду № 110096258, 06.04.2023, Саратський районний суд Одеської області

Справа № 513/22/22

Провадження № 2-др/513/1/23

Саратський районний суд Одеської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 квітня 2023 року Саратський районний суд Одеської області у складі: судді Бучацької А.І., за участю: секретаря судового засідання Златіної О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Сарата заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 513/22/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

07 березня 2023 року ОСОБА_1 за допомогою системи "Електронний суд" звернулась до Саратського районного суду Одеської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просить покласти судові витрати за надання правничої допомоги в розмірі 7179 гривень 00 копійок на Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал".

Заяву обґрунтувала тим, що в провадженні суду знаходиться справа 513/22/22 за її позовом до ТОВ "Вердикт Капітал", треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова О.М., приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю.С., про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. З метою отримання правничої допомоги щодо ведення справи позивачем було укладено договір про надання адвокатських послуг, за яким за надану правничу допомогу при розгляді справи адвокатом АО "Кодекс Груп Київ" Хайнаком Т.Л. отримано гонорар в розмірі 7179 гривень.

Рішення Саратського районного суду від 01.03.2023 у справі № 513/22/22 оприлюднено на сайті "Судова влада України" 04.04.2023.

Позивач зазначає, що цього рішення суду у справі № 513/22/22 поштою чи на електронну адресу вона не отримувала, а ознайомилася в особистому кабінеті підсистеми "Електронний суд" лише 03.03.2023 року.

Посилається на те, що відповідно до пункту 3 частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Позивачка, належним чином повідомлена про розгляд справи до суду не з`явилась. 27 березня 2023 року надала заяву про розгляд справи за її відсутності, свою заяву підтримала в повному обсязі, (а.с.118, 121).

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином (а.с. 116).

Треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Сазонова О.М. та приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Ю.С., яких належним чином сповіщали про день, час та місце розгляду справи, до суду не прибули ( а.с.117-зв.,119).

Дослідивши та оцінивши надані докази, вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення, з урахуванням наступного.

Як вбачається із матеріалів справи, у січні 2022 року позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 16003, вчинений 10 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості в розмірі 115336,38 гривень та судових витрат. Стягнути судові витрати з ТОВ "Вердикт Капітал". У позовній заяві зазначила, що попердній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які опзивач поніс, окрім сплати судового збору, і які очікує понести у звязку із розглядом справи: складання позовної заяви (шість годин) - 1196,5 х 6 = 7179 гривень (а.с. 1-8).

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 31 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 16003, вчинений 10 листопада 2021 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Сазоновою Оленою Миколаївною, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" заборгованості за договором № 189856/0005XSGF від 18.07.2013 року в загальному розмірі 115336 (сто п`ятнадцять тисяч триста тридцять шість) гривень 38 копійок. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1488 гривень. В задоволені решти позову відмовлено (а.с.88-91).

Копія рішення від 31 березня 2022 року у справі 513/22/22 була направлена електронною поштою 01 квітня 2022 року позивачці ОСОБА_1 на електронну адресу, зазначену в позовній заяві: ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також відповідачу ТОВ "Вердикт Капітал" на офіційну електронну адресу: office@verdict-capital.com (а.с. 92).

02 травня 2022 року рішення Саратського районного суду Одеської області від 31 березня 2022 року набрало законної сили.

11 травня 2022 року представник позивачки ОСОБА_2 , діючий на підставі довіреності від 09 січня 2020 року, посвідченої приватним нотаріусом Саратського районного нотаріального округу Одеської області Сулаковим І.І. та зареєстрованої в реєстрі за № 12, виданої строком на три роки та дійсної до 09 січня 2023 року, отримав копію зазначеного рішення суду з відміткою про набрання законної сили (а.с. 105, 106).

Згідно до ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 р. "Про судове рішення у цивільній справі", додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 220 ЦПК ; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні.

Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особа має право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав - суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Суд наголошує, що рішення суду, як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного основним Законом України принципу верховенства права. У зв`язку з цим суди повинні неухильно додержувати вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі (стаття 263 ЦПК України). Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Якщо спірні правовідносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Рішення суду повинно бути повним, тобто повинно вирішувати усі позовні вимоги та усі питання, пов`язані із розглядом спору. Способом усунення неповноти рішення суду є ухвалення додаткового рішення.

Згідно з уже розробленими теоретичними підходами, зробленими на основі аналізу прецедентної практики ЄСПЛ, існують такі критерії вмотивованості судового рішення: 1) у рішенні вмотивовано питання факту та права, проте обсяг умотивування може відрізнятися залежно від характеру рішення та обставин справи; 2) у рішенні містяться відповіді на головні аргументи сторін; 3) у рішенні чітко та доступно зазначені доводи і мотиви, на підставі яких обґрунтовано позицію суду, що дає змогу стороні правильно аргументувати апеляційну або касаційну скаргу; 4) рішення є підтвердженням того, що сторони були почуті судом; 5) рішення є результатом неупередженого вивчення судом зауважень, доводів та доказів, що представлені сторонами; 6) у рішенні обґрунтовано дії суду щодо вибору аргументів та прийняття доказів сторін.

У Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, серед іншого (пункти 32-41), звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; для цього потрібно логічно структурувати рішення і викласти його в чіткому стилі, доступному для кожного; судові рішення повинні, у принципі, бути обґрунтованим; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на аргументи сторін та доречні доводи, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також звертає увагу на те, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Низка рішень ЄСПЛ містить та розвиває такий підхід до обґрунтованості судових рішень, зокрема, у справі "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначено, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі "Hirvisaari v. Finland", заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). На важливість дотримання судами вимоги щодо мотивованості (обґрунтованості) рішень йдеться також у ряді інших рішень ЄСПЛ (наприклад, "Богатова проти України", "Нечипорук і Йонкало проти України" та ін.).

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожному гарантовано право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру.

Суд встановив, що в мотивувальній частині рішення Саратського районного суду Одеської області від 31 березня 2022 року судом, крім іншого, було вирішено питання про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 7179 гривень, у задоволенні якої було відмовлено з підстав, викладених у мотивувальній частині рішення суду, з вказівкою на відсутність в матеріалах справи належним чином оформлених жодних доказів, а ні документів, що свідчать про оплату гонорару, а ні доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, оформлених у встановленому законом порядку, а тому в силу приписів п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, судом у вказаному рішенні було вирішено всі вимоги ОСОБА_1 , включаючи питання про стягнення витрат на правову допомогу.

Твердження позивачки, що рішення суду від 31.03.2022 року у справі № 513/22/22 поштою чи на електронну адресу вона не отримувала, а ознайомилася в особистому кабінеті підсистеми "Електронний суд" лише 03.03.2023 спростовуються матеріалами справи (а.с. 92, 105-106).

Відповідно до положень ч.4 ст.62 ЦПК України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Проте, позивачка в порушення ч.8 ст.141 ЦПК України, до закінчення судових дебатів у справі не зробила заяву про надання доказів (договорів, рахунків, актів виконаних робіт, тощо) щодо розміру витрат на правничу допомогу .

Згідно ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: "із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.02.2021р. у справі № 910/14138/18.

У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що "склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження)".

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Відтак, оскільки склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, підлягає доведенню, порушення заявником свого процесуального обов`язку та ненадання у встановлений строк заяви про подання доказів на підтвердження дійсності понесення витрат на правничу допомогу призводить до порушення принципу змагальності.

При цьому, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

До заяви про винесення додаткового рішення позивачка додала договір про надання правничої допомоги № 2/20/03.21 від 25 березня 2021 року, укладений між нею та адвокатом АО "Кодекс Груп Київ" Хайнак Тарасом Леонідовичем, який не було додано до позовної заяви, а також акт прийому-передачі виконаних робіт № 52 від 06.03.2023 року та квитанцію № 52 від 06 березня 2023 року, які складені майже через рік після ухвалення рішення у справі.

За встановлених суд приходить до висновку, що відсутні підстави для ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Керуючись ст. ст. 2-15, 258-261, 263, 268, 270, 353 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі № 513/22/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", треті особи без самостійних вимог: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Одеського апеляційного суду безпосередньо протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст ухвали складено 10 квітня 2023 року.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат АО «Кодекс Груп Київ» Хайнак Тарас Леонідович, адреса: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 21, оф. 409А.

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал", 04053, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 5Б, код ЄДРПОУ 36799749

Треті особи без самостійних вимог:

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сазонова Олена Миколаївна, АДРЕСА_2 .

Приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Щербаков Юрій Сергійович, 65082, м. Одеса, вул. Гоголя, № 19, офіс 1.

Суддя А. І. Бучацька