Рішення № 110088359, 04.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 квітня 2023 року Справа № 160/1488/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в зарахуванні йому до загального стажу роботи періоду навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р. та періоду роботи з 05.05.1990р. по 22.02.1994 р.;

- зобов`язати відповідача зарахувати до його стажу роботи - період навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р. та період роботи з 05.05.1990 р. по 22.02.1994 р.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що позивач 30.08.2022 року звернувся до пенсійного органу з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до наданих документів. Проте, відповідачем прийнято рішення №047250014328 від 27.06.2022 року, яким відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком у зв`язку з відсутністю у нього необхідного страхового стажу роботи. Крім того, оскаржуваним рішення не зараховано до страхового стажу період навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р. та період роботи з 05.05.1990 р. по 22.02.1994 року. Позивач зазначає, що надати підтверджуючі довідки не має можливості, оскільки м.Старобільськ є тимчасово окупованою російськими військами територією, а в м.Сватово Луганської області наразі тривають активні бойові дії. Разом з тим зазначає, що недоліки в трудовій книжці зроблені з невідомих йому причин роботодавцем, який й несе відповідальність за заповнення трудових книжок працівників. Щодо періоду навчання позивач вказує, що сама лише відсутність дати видачі диплому, не може слугувати підставою для не зарахування всього періоду його навчання.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2023 року суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання вимог ухвали суду 30.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві зокрема зазначено, що розглянувши документи подані позивачем, було з`ясовано, що до страхового стажу неможливо зарахувати період його навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р., через те, що в трудовій книжці не зазначена дата видачі диплому та період роботи з 05.05.1990 р. по 22.02.1994 р., оскільки присутнє виправлення в наказі про прийняття на роботу, печатка підприємства на записі про звільнення є нечитаємою. Враховуючи вищевикладене, загальний страховий стаж ОСОБА_1 на день звернення становить 27 років 9 місяців 22 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком. Таким чином, рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком прийнято відповідно до норм чинного законодавства, що є підставою для відмови у задоволенні позову в повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 20.06.2022 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №047250014328 від 27.06.2022 року відмовлено позивачу в призначенні пенсії за віком.

Вказаним рішенням встановлено, що страховий стаж роботи позивача становить - 27 років 09 місяців 22 дні.

До страхового стажу позивача не зараховано: період навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р., оскільки в трудовій книжці не зазначена дата видачі диплому; період роботи з 05.05.1990 р. по 22.02.1994 р., оскільки має місце виправлення у номері наказу про прийняття на роботу, та не читається печатка про звільнення.

Незгода позивача з відмовою пенсійного органу у призначенні пенсії за віком, а також не зарахування періоду навчання та роботи до страхового стажу, зумовила звернення до суду з позовом.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із даним Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст.24 Закону №1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності даним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно із частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу:

з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років;

з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років;

з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років;

з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років;

з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років;

з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року;

з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років;

з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років;

з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років;

починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

В силу статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і постанова КМУ №637 від 12.08.1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).

Пунктом 1 постанови КМУ №637 від 12.08.1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637.

Що стосується заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

З трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 встановлено, що остання містить записи на підтвердження спірних періодів, а саме:

- запис №7 - 09.12.1982 р. 20.07.1983 р. навчання в Старобільському ГПТУ-93, диплом НОМЕР_2 ;

- запис №18 - 05.05.1990 р. прийнято в якості машиніста екскаватора, 4 розряду, наказ 65-к від 04.05.1990 року;

- запис №19 - 23.10.1991 р. на підставі договору оренди та рішення Марківського райвиконкому №197/2 від 23.10.1991 року підприємство радгосп ОСОБА_2 перетворено в орендне підприємство Марковське, наказ №135 від 18.11.1991 р.;

- запис №20 - 01.03.1993 р. переведено в якості робітника СТФ відділ №2, наказ №27-к від 01.03.1993 р.;

- запис №21 - 22.02.1994 р. звільнений за власним бажанням, наказ №35-к від 22.02.1994 р.

Відповідач зазначає, що у записі №7 відсутня дата видачі диплому, у записі №18 має місце виправлення у номері наказу про прийняття на роботу, у записі №21 не читається печатка про звільнення, з цього приводу суд зазначає.

Так, Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 року у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки або інших бухгалтерських документів.

Щодо відсутності в трудовій книжці дати видачі диплому, суд зазначає, що відповідно до пункту 4 постанови КМУ від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання. Тому наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки. Окремі недоліки та неточності, наявні в трудовій книжці позивача, не залежали та не залежать від його волевиявлення.

Оскільки в трудовій книжці позивача міститься запис про період навчання з 09.12.1982 р. 20.07.1983 р. в Старобільському ГПТУ-93, суд дійшов до висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано цей період до його загального страхового стажу.

Судом також встановлено, що записі №18 дійсно має місце виправлення в номері наказу про призначення на посаду машиніста екскаватора, та у записі про звільнення печатка підприємства не читається.

Проте формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Інші записи в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 року зроблені чітко, зрозуміло та без будь-яких виправлень та неточностей, відсутні ознаки підчисток та підробок.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи ОСОБА_1 відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги останнім при обрахуванні стажу роботи, необхідного для призначення пенсії позивачу.

Окрім того, на підставі пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженогопостановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 року, в редакціїпостанови правління ПФУ від 07.07.2014 року №13-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно із пунктом 4.7 вказаного Порядку, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Відсутність будь-якої інформації від підприємства не може бути наслідком позбавлення позивача права на призначення йому пенсії за віком, враховуючи, що останній має необхідний стаж, який підтверджується записами у трудовій книжці.

Позивач в позові також зазначив, що дійсно, в його трудовій книжці в записі за порядковим №7 від 09.12.1982 року відсутня дата видачі диплому, а в записі №18 від 05.05.1990 року має місце наведення номеру наказу. Проте, ці недоліки в трудовій книжці зроблено з невідомих йому причин. Подальші записи в трудовій книжці, а також подальша трудова діяльність була пов`язана із отриманням вище вказаного диплому, без диплому він не зміг влаштуватися 09.08.1983 року на посаду помічника екскаваторника 4 розряду. Беручи до уваги, що минув значний часу з періоду навчання в ГПТУ №67 та роботи екскаваторником в радгоспі з 05.05.1990 року по 22.02.1994 року, а також те, що підприємство давно припинило свою діяльність, об`єктивно складно встановити місця проживання, або перебування будь-яких учнів ПТУ чи працівників даного підприємства. Крім того, диплом ПТУ був знищений під час пожежі за місцем проживання у Старобіль`ську, а надати довідки про навчання чи роботу з м.Старобільська Луганської області неможливо, так як місто Старобільськ є тимчасово окупованим російськими військами, а м.Сватово Луганської області наразі тривають активні бойові дії.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено позивачу у зарахуванні спірних періодів до страхового стажу, а тому порушені його права підлягають відновленню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №047250014328 від 27.06.2022 року про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ч.2 ст.9 КАС України, оскільки саме рішенням позивачу відмовлено в призначені пенсії за віком.

Крім того, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача зарахувати до загального страхового стажу позивача період навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р., та період роботи з 05.05.1990 р. по 22.02.1994 р.

У задоволенні решти позовної заяви позивачу слід відмовити.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовну заяву слід задовольнити частково з викладених вище підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно з ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, слід повернути позивачу частину судових витрат по справі в розмірі 536,80 грн. (1073,60 грн. : 2) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №047250014328 від 27.06.2022 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 період навчання з 09.12.1982 р. по 20.07.1983 р., та період роботи з 05.05.1990 р. по 22.02.1994 р.

У задоволенні решти позовної заяви відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, 26, м.Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_3 ) судові витрати по справі у розмірі 536,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма