Рішення № 110088349, 31.03.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2023 року Справа № 160/852/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРПРО»

до Дніпровської митниці

про визнання протиправним та скасувати рішення, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРПРО» до Дніпровської митниці, в якому позивач просить:

-визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.12.2022 року №UA110130/2022/000201/1.

В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що ним було подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами з метою митного оформлення товару, при цьому відповідач відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач не погоджується із вказаним рішенням та вважає його протиправним та таким, що не відповідає вимогам законодавства, у зв`язку з чим просив задовольнити позовні вимоги.

23.01.2023 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

08.02.2023 року від Дніпровської митниці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що оскаржуване рішення є правомірним та таке, що прийнято відповідно до вимог законодавства України, оскільки відповідачем встановлено в митній декларації та митних документах розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей, щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, у зв`язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

13.02.2023 року від Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРПРО» надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач заперечує всі доводи відповідача наведені у відзиві на позовну заяву, оскільки такі є необгрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки позивачем вірно визначено митну вартість товару та надано всі необхідні підтверджуючі документи.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 12.07.2019 року між ТОВ «НАТУРПРО» та компанією Guangzhou Xujohn Biotechnique Co., Ltd (Китай) було укладено зовнішньоекономічний договір від 12.07.2019 року № 120719 (далі -Договір). Відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 10.10.2019 р.) компанія Guangzhou Xujohn Bio-technique Co., Ltd (за договором - Продавець) зобов`язалася поставляти ТОВ «НАТУРПРО» (за договором - Покупець) косметичні товари в асортименті, кількості та згідно цін, зазначених в інвойсі.

Відповідно до інвойсу від 15.12.2022 року №XJ220831UR до Договору Продавець зобов`язався поставити Покупцю косметичні засоби різного асортименту загальною вартістю 39422 долара США.

З метою митного оформлення вищезазначеного товару до Дніпровської митниці 26.12.2022 року позивачем було подано електронну митну декларацію №22UA110130024170U2. Митну вартість товару було визначено та заявлено декларантом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, оскільки відповідно до ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Разом з ЕМД декларантом надавалися необхідні для митного оформлення товару документи (перелік зазначений у картці відмови в прийнятті митної декларації № UA110130/2022/000649.

За наслідками опрацювання наданих документів у відповідача виникли сумніви стосовно заявленої митної вартості товарів, у зв`язку з цим декларанту направлено електронне повідомлення відповідача від 27.12.2022 року за ЕМД, яким було запропоновано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) відповідачу документи, що підтверджують заявлену митну вартість та усувають виявлені недоліки та розбіжності, а саме: 1) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару (в тому числі платіжні документи на оплату транспортних послуг) 3) виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, та повідомлено декларанта, що за власним бажанням він може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів.

29.12.2022 року позивачем направлено відповідачу лист-відповідь від 29.12.2022 року на повідомлення Дніпровської митниці від 27.12.2022 року за ЕМД, яким декларантом надано митниці додаткові документи та в якому вказано, що усі документи, надані до митного оформлення, містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами перевірки ЕМД, а також інших документів, наданих декларантом, відповідач відмовив позивачу у митному оформленні (випуску) товарів, що зафіксовано у Картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 30.12.2022 року №UA110130/2022/000649, з причини прийняття рішення про коригування митної вартості №110130/2022//000201/1 від 30.12.2022 року.

Відповідно до рішення №110130/2022//000201/1 від 30.12.2022 року вартість косметичних засобів різного асортименту з 3,90-5,07 доларів США (всього 5 позицій) за кг. товару була скоригована відповідачем до 12,01 доларів США за кг. Відповідно митна вартість товару, що була розрахована декларантом у розмірі 39422,00 доларів США, була скорегована відповідачем до 90017,35 доларів США із застосуванням шостого (резервного) методу визначення митної вартості товару.

У зв`язку із незгодою позивача з оскаржуваним рішенням відповідача, вищезазначений товар на підставі митної декларації №22UA110130024568U0 від 30.12.2022 року був випущений у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною відповідачем, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України.

Позивач вважає вказане рішення про коригування митної вартості товарів протиправним та таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року за митними органами зберігається право перевіряти інформацію імпортерів щодо визначення митної вартості, з точки зору її повноти і правильності (стаття 17 та додаток III, параграф 6 Угоди).

Перевірка документів та відомостей, які подаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій шляхом проведення: формато-логічного контролю; контролю співставлення; контролю із застосуванням системи управління ризиками та в інші способи, передбачені МК України (стаття 337 МК України).

Згідно з частиною 1 статті 320 МК України форми та обсяги контролю, достатнього для забезпечення додержання законодавства з питань державної митної справи та міжнародних договорів України при митному оформленні, обираються митницями (митними постами) на підставі результатів застосування системи управління ризиками.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (стаття 49 МК України).

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (стаття 51 МК України).

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною п`ятою статті 52 МК України декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

Відповідно до статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є (частина друга статті 53 МК України): -декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; -зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; -рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); -якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; -за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; -транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; -ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; -якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: -договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; -рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); -рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); -виписку з бухгалтерської документації; -ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; -каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; -копію митної декларації країни відправлення; -висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини четвертої статті 53 МК України у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (частина третя статті 54 МК України).

Згідно частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: -здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; -надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; -випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право (частина п`ята статті 54 МК України): -упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; -у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; -проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; -звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; -застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: -невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; -неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; -надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: -обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; -наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; -вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; -обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; -інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Декларант може провести консультації з органом доходів і зборів з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в органі доходів і зборів.

Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами (стаття 57 МК України): -основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); -другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм МК України.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 МК України за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 МК України, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 МК України.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 МК України.

Відповідно до статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: -немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; -щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; -жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; -покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 МК України.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із статтею 58 МК України робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Згідно з частиною десятою статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Відповідно до статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Згідно з статтею 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Так, оскаржувані рішення про коригування митної вартості прийнято у зв`язку із неможливістю застосування Митницею митної вартості, заявленої декларантом.

Суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

При цьому, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між Митницею та Декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 Митного кодексу України).

Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що Митниця має право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Таким чином, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Разом з тим, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд зазначає, що для митного оформлення декларантом подані документи для випуску у вільний обіг, митна вартість визначена Декларантом за ціною контракту (за основним методом).

Щодо тверджень відповідача, що надані платіжні доручення в іноземній валюті не містять реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару, оскільки наданий до митного контролю інвойс датується від 15.12.2022 №XJ220831UR, суд зазначає наступне.

Так, декларантом ТОВ «НАТУРПРО» подано до митного органу разом з іншими документами до митного оформлення інвойс від 15.12.2022 р. №XJ220831UR на суму 39422 долара США.

На виконання вимог п. 4 ч. 2 ст. 53 МК України декларантом було також подано до митного органу платіжні документи від 27.09.2022 року №00789020220927, від 15.12.2022 №00789020221215, засвідчені печаткою банку. Зі змісту вказаних документів вбачається, що оплата коштів була здійснена за контрактом №120719 від 12.07.2019 року, загальна сума сплачених грошових коштів за вказаними платіжними документами складає 39422 долара США, що відповідає сумі, вказаній в інвойсі від 15.12.2022 року №XJ220831UR.

Також, разом з іншими документами, декларантом до митного органу було подано разом з ЕМД інвойс від 31.08.2022 року №XJ220831UR на загальну суму 39422 долара США. Разом із вказаним інвойсом від 31.08.2022 року №XJ220831UR надано лист постачальника від 15.12.2022 року, в якому останнім зазначено про те, що інвойс від 31.08.2022 року №XJ220831UR є помилковим і слід вважати вірним саме інвойс від 15.12.2022 року №XJ220831UR.

Вказані документи підтверджують причину того, чому у вказаних платіжних документах було вказано посилання саме на інвойс від 31.08.2022 року №XJ220831UR - на час здійснення платежів у декларанта була інформація саме про інвойс від 31.08.2022 року №XJ220831UR.

Так, сума інвойсу від 31.08.2022 року №XJ220831UR та посилання на один і той самий контракт додатково свідчать про те, що платежі стосувалися одного і того самого товару (тобто, товару за ЕМД). В подальшому інвойс від 31.08.2022 року №XJ220831UR було визнано продавцем помилковим та коректним визначено інвойс від 15.12.2022 року №XJ220831UR, який і було подано до митного оформлення. Даний інвойс прийнято відповідачем без зауважень щодо можливих розбіжностей тощо.

Також, в картці відмови відповідач необґрунтовано посилається на норми Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 №216, бо норми цього положення не спростовують дійсність наданих платіжних документів, виконаних банком за міжнародною системою SWIFT, що безпосередньо засвідчені печаткою та підписом відповідальної особи банку.

Разом з цим, відповідач взагалі не зазначає яким чином порядок заповнення платіжних інструкцій позивача до банку (тобто, це суто відносини клієнта з банком) відноситься до питання перевірки числових значень митної вартості товару і як не зазначення якихось реквізитів платіжних документів, на його думку, впливає на перевірку числових значень митної вартості товару за ЕМД, в тому числі, відповідач не вказує й саме чому ним не розглядаються як належні банківські повідомлення про здійснення платежу за міжнародною системою SWJFT засвідчені виконуючим банком.

Так, посилання відповідача на норми Положення про порядок виконання банками документів на переказ, примусове списання і арешт коштів в іноземних валютах та банківських металів і змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України є суто формальним.

Таким чином, платіжні документи від 27.09.2022 року №00789020220927, від 15.12.2022 року №00789020221215 не містять розбіжностей із іншими документами, наданими декларантом до митного оформлення, вони мають як відношення до контракту №120719 від 12.07.2019 року, так і повністю збігаються за сумою із інвойсом від 15.12.2022 року №XJ220831UR (сума 39422 долара США).

Надані митному органу контракт №120719 від 12.07.2019 року, інвойс від 15.12.2022 року №XJ220831UR та платіжні документи від 27.09.2022 року №00789020220927, від 15.12.2022 року №00789020221215 підтверджують поставку і оплату одного і того самого товару - товару, заявленого до митного оформлення за ЕМД, а також підтверджують числові значення заявленої митної вартості товару за ЕМД за основним методом.

Щодо посилань відповідача про те, що «інвойс від 15.12.2022 № XJ220831UR містить умови оплати та постачання товарів, що знаходяться під пунктом 3 (в нижній частині документу), а саме відвантаження зі складу. Такі умови відповідають умовам поставки визначеним контрактом у п.3.2. - EXW Guangzhou. За даних умов поставки до складових митної вартості відносяться платежі за навантаження товару на транспортний засіб, доставка його до порту відправлення, навантаження на морське судно, портові та інші збори. Проте, до митного контролю заявлені умови поставки FOB Guangzhou (що не відповідає умовам договору, адже умови поставки чітко визначені та не підлягають коригуванню у рахунках та інших документах згідно умов договору), а до складових митної вартості у наданій до митного контролю митній декларації такі складові не включені. До складових митної вартості включено лише транспортування товару. Коносамент від 30.10.2022 № SXE22100393 містить відмінний від заявленого пункт відправлення - Nansha. Відомості щодо даного пункту відправки відсутня серед наданих до митного контролю документів. Крім того, коносамент містить експедитора Sunshine Logistics. Відомості щодо договорів з даним контрагентом відсутня серед наданих до митного контролю документів. Митна декларація країни відправлення від 26.10.2022 № 516620220662585042 в переліку документів містить інший номер інвойсу та інший номер коносаменту відмінного від задекларованого. Дані щодо документів зазначених у наданій до митного контролю митній декларації не відповідають номерам документів наданих до митного контролю. Документ надано без перекладу, отже можлива лише перевірка номерів, перевірка опису неможлива. Таким чином, у митного органу відсутня можливість здійснити ідентифікацію товарів та перевірити заявлені дані», суд зазначає наступне.

Питання умов виконання контрактних обов`язків декларанта, зважаючи на вимоги ст. 53 МК України, не стосуються питань підтвердження числових значень митної вартості за ЕМД.

Відповідач взагалі не зазначає яку саме складову митної вартості не включено, вказує лише його власні припущення про те, що можливо не всі складові включені.

Так, умови постачання товарів за Договором цілком відповідають умовам, зазначеним, зокрема і в інвойсі від 15.12.2022 р. №XJ220831UR. За вказаним контрактом сторонами визначено постачання товарів на умовах FOB Інкотермс-2010, Нанша,-Гуанчжоу, Китай, що підтверджується, зокрема додатковою угодою від 23.08.2022 року.

Вказані умови постачання цілком збігаються із пунктом навантаження, вказаним у коносаменті від 30.10.2022 року № SXE22100393 та експортній митній декларації. Продаж товару на умовах FOB Інкотермс-2010 також підтверджується і змістом інвойсу від 15.12.2022 року №XJ220831UR, в якому вартість товару визначена на умовах FOB (франко-борт). Такі ж умови постачання товару заявлені і в ЕМД.

Тобто, відсутні будь-які розбіжності з приводу застосування умов постачання товару за контрактом №120719 від 12.07.2019 року.

За таких умов поставки до складових митної вартості не підносяться платежі за навантаження товару на транспортний засіб, доставка його до порту відправлення, навантаження на морське судно, портові та інші збори, у зв`язку з чим твердження відповідача про необхідність включення до митної вартості товару за ЕМД таких складових є неправомірним та необґрунтованим.

При цьому, позивачем надавались вищенаведені відповідні пояснення, зокрема, було надано додаткову угоду від 23.08.2022 року, однак, відповідач на такі обставини уваги не звернув і їх не врахував при винесенні оскаржуваного рішення.

При цьому, у наданих декларантом до митного оформлення разом з ЕМД довідках транспортних компаній вбачається (зокрема у довідці ТОВ «ВАНВЕЙЛ» за Вих. № OW008081 від 07 грудня 2022 року), що страхування вантажу не здійснювалось, тому такі витрати відсутні, у зв`язку з чим посилання відповідача про невключения страхових виплат до складових митної вартості товару не відповідають дійсності.

Щодо посилань відповідача, що коносамент містить експедитора Sunshine Logistics, відомості щодо договорів з даним контрагентом відсутня серед наданих до митного контролю документів.

Разом з митною декларацію для митного оформлення товару норми МК України зобов`язують декларанта надати саме ті документи, що підтверджують заявлену митну вартість. Питання ланцюгу перевізників при міжнародному перевезенні, згідно норм МК України, не повинно розкриватись детально при поданні ЕМД.

У МК України відсутні норми про те, що декларант повинен надати митному органу при митному оформленні товару договори/первинні документи із усіма перевізниками/експедиторами у ланцюгу постачання.

Так, морське перевезення було організоване експедитором ТОВ «ВАНВЕЙЛ» на підставі договору транспортного експедирування від 20.10.2022 р. №20/10/22. Згідно п. 4.2.1 даного договору експедитор (ТОВ «ВАНВЕИЛ») має право укладати договори з перевізниками, портами, судноплавними компаніями тощо.

Компанія-перевізник Sunshine Logistics, що вказана у коносаменті, була залучена саме ТОВ «ВАНВЕЙЛ» задля виконання взятих на себе договірних зобов`язань із морського перевезення товару, при цьому надання договору(ів), укладених ТОВ «ВАНВЕЙЛ» із своїми контрагентами, знаходиться поза межами господарської діяльності позивача.

Зазначення відповідачем інформації про те, що договори з Sunshine Logistics відсутні серед наданих до митного контролю документів є неналежним та помилковим твердженням та не ґрунтується на нормах діючого митного законодавства.

Щодо посилань відповідача про те, що транспортно - експедиторська винагорода декларантом не включена до митної вартості товарів та чим унеможливлено перевірити числове значення визначеної декларантом митної вартості, суд зазначає наступне.

Так, вартість експедиційних витрат та їх розділення до кордону та по території України свідчить як довідка від 15.12.2022 року транспортної компанії, яка здійснювала перевезення вантажу за ЕМД, а саме - ТОВ «ТЕК «ЕНЕРГІЯ», так і рахунок на оплату № 470 від 08 грудня 2022 року, акт наданих послуг № 489 від 29 грудня 2022 року.

Зі змісту вказаних документів чітко вбачається вартість транспортно-експедиційних витрат до кордону України та по території України. Згідно наданих до митного оформлення документів вбачається, що до складу митної вартості декларантом включено вартість експедиційних витрат.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подані транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належать, зокрема: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг.

Зазначене дає можливість митному органу здійснити перевірку розрахунку, здійсненого декларантом, наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, включення у митну вартість яких передбачено ст. 58 МК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»:

- транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів,

- транспортно-експедиторська послуга - робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення^ вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням.* Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Позивачем 12.04.2022 року було укладено з ТОВ «ТЕК «ЕНЕРГІЯ» договір №1523 від 21.04.2022 року транспортно-експедиційного обслуговування перевезення вантажів автомобільним транспортом. На підставі цього договору ТОВ «ТЕК «ЕНЕРГІЯ» було організовано здійснення перевезення товару позивача, що підтверджується довідкою ТОВ «ТЕК «ЕНЕРГІЯ» від 15.12.2022 року, рахунком на оплату №470 від 08 грудня 2022 року, актом наданих послуг №489 від 29 грудня 2022 року та міжнародною товарно-транспортною накладною CMR від 13.12.2022 року.

Як вбачається, зокрема, із змісту акту надання послуг №489 від 29 грудня 2022 року, ТОВ «ТЕК «ЕНЕРГІЯ» було виконано наступні роботи (надано послуги), зокрема, надання послуг з організації перевезення вантажів з залученням перевізника, по маршруту Констанца (Румунія) - пп Ісакча-Орлівка (Румунія), а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , заявка № 21770 від 08.12.2022 року, в т.ч. експедиційні послуги - 500,00 грн. та надання послуг з організації перевезення вантажів з залученням перевізника, по маршруту пп Ісакча-Орлівка (Румунія) - м. Дніпро (Україна), а/м НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , заявка № 21770 від 08.12.2022 р. в т.ч. експедиційні послуги по території України - 1000,00 грн.

При цьому, відповідач деталі вчиненої фінансово-господарських операцій із перевезення товару за ЕМД не врахував (не врахував зміст наданих первинних документів).

Крім того, у картці відмови відповідач посилається на норми Методичних рекомендацій з формування собівартості перевезень (робіт, послуг) на транспорті, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 05.02.2001 №65 (далі - Методичні рекомендації).

При цьому, Методичні рекомендації не є нормативно-правовим актом, бо не зареєстровані відповідно до законодавства Міністерством юстиції України.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 31.05.2019 року по справі № 804/16553/14 виклав наступний правовий висновок: «Надаючи оцінку доводам Митниці щодо невключення до митної вартості витрат на транспортування, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем під час митного оформлення довідки про транспортні витрати не є первинними документами відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», а отже не можуть підтверджувати дійсність даної господарської операції.

Однак Суд зазначає, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, шо такими доказами можуть бути лише Фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».

Позивачем включено у митну вартість товару за ЕМД вартість товару, вартість перевезення товару позивача та вартість транспортно-експедиційних послуг. Відповідачем заявлена митна вартість не спростована.

Надані до митного оформлення документи дають можливість встановити вартість заявленого до митного оформлення за ЕМД товару, відсутні будь-які розбіжності та невідповідності у визначенні числових значень митної вартості заявленого до митного оформлення товару.

Щодо того, що декларантом в повному обсязі не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 3, 4ст. 53 Митного кодексу України, право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч. 2ст. 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 року у справі №21-127а15.

Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.

Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару.

Суд зазначає, що правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Застосувавши другорядний метод визначення митної вартості товару, ціна товару значно збільшилась, порівняно з ціною на придбання, у зв`язку із чим суд зазначає про додатковий тягар, покладений на позивача.

Розбіжність між рівнем заявленої Декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. В цьому випадку Митниця повинна здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують або спростовують цей сумнів.

Факт наявності у автоматизованій системі митного органу інформації, що товар, який задекларовано позивачем, розмитнювався раніше за вищою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, не свідчить про наявність порушень з боку Декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Викладена правова позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, наведеному у постанові від 07.08.2018 року у справі № 815/3400/17.

Крім того, суд звертає увагу, що застосована Митницею митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару, який раніше був оформлений у митному відношенні за митною вартістю, яку також визначеною митним органом за резервним методом.

Вищевказане відповідає правовим висновкам Верховного Суду від 31.01.2018 у справі № 810/2839/17, від 22.08.2019 у справі № 810/2784/18, від 23.07.2019 у справі № 1140/3242/18, від 21.08.2019 у справі № 520/9022/18.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів від 30.12.2022 року №UA110130/2022/000201/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б спростували доводи позивача, відповідач суду не надав. З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 6876,68 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням №2473-9399-2878-5028 09.01.2023 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено повністю, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в розмірі 6876,68 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРПРО» (49044, м.Дніпро, вул.Шевченка, 10Б, кім.3, код ЄДРПОУ 36356648) до Дніпровської митниці (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, 22, код ЄДРПОУ 43971371) про визнання протиправним та скасувати рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці про коригування митної вартості товарів від 30.12.2022 року №UA110130/2022/000201/1.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НАТУРПРО» (49044, м.Дніпро, вул.Шевченка, 10Б, кім.3, код ЄДРПОУ 36356648) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6876,68 грн. (шість тисяч вісімсот сімдесят шість гривень шістдесят вісім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.В. Дєєв