Рішення № 110088067, 03.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2023 р. Справа № 120/4812/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Яремчука Костянтина Олександровича, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія" до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулося приватне сільськогосподарське підприємство "Вікторія" до відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті, Державної служби України з безпеки на транспорті.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що посадовими особами територіального органу Укртрансбезпеки проведено рейдову перевірку транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , які використовувались приватним сільськогосподарським підприємством "Вікторія".

Під час перевірки встановлено порушення, що полягає у здійсненні перевезення вантажу з перевищенням вагових обмежень на одиночну вісь, що становить 12,32 т при нормативно допустимих 11 т.

За наслідками проведеної перевірки складено акт № 328498 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів, у якому зафіксовано виявлене під час перевірки порушення, - перевезення вантажу з перевищенням габаритно-вагових норм від 10% до 20% включно.

На підставі цього акту виконуючим обов`язки начальника відділу державного контролю (нагляду) у Вінницькій області 15 лютого 2022 року винесено постанову про застосування до позивача адміністративного - господарського штрафу № 337076, якою стягнуто з підприємства 17000 гривень у зв`язку з порушенням статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачено абзацом 15 частини 1 статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

На думку представника позивача, постанова № 337076 від 15 лютого 2022 року є протиправною та підлягає скасуванню з огляду на те, що при зважуванні транспортного засобу ваги були розміщені не на рівній поверхні, а дорожнє покриття мало певні дефекти, що може свідчити про наявність похибки при зважуванні.

Окрім того, на вимогу водія посадовими особами контролюючого органу не надано підтверджуючих документів на встановлення пересувного пункту вагового контролю на місці зупинки та правомірності використання габаритно-вагового обладнання, свідоцтва про повірку ваг та свідоцтва про державну метрологічну атестацію.

Також представник позивача звернув увагу на те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі в України є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг, що затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована відповідно з ДСТУ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом з тим, на думку представника позивача, вказана Методика не розповсюджується на транспортні засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі (тобто з сипучим вантажем).

Зазначене, на переконання представника позивача, свідчить про відсутність вимог щодо нормативів навантаження транспортних засобів з відповідним сипучим видом вантажу та відповідно про неможливість встановлення факту порушення вагових параметрів при зважуванні сипучого вантажу.

За таких обставин результати даного вимірювання не можна вважати достовірними, зважаючи на неможливість встановлення точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем, а тому відповідач при складанні оскаржуваної постанови і розрахунку плати за проїзд діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачений чинним законодавством.

А тому, на думку представника позивача, пересувний пункт 27 грудня 2021 року не був належним чином розміщений та укомплектований, а зважування транспортного засобу проведене з порушенням процедури, що є підставою для скасування постанови № 337076 від 15 лютого 2022 року.

Ухвалою від 04 липня 2022 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку зі сплатою судового збору в меншому розмірі, ніж визначено Законом України "Про судовий збір", а також неузгодженістю позовних вимог із суб`єктним складом.

На виконання вимог цієї ухвали позивачем 13 липня 2022 року подано заяву про усунення недоліків, долучивши до такої позовну заяву в новій редакції та докази сплати судового збору.

Ухвалою від 13 липня 2022 року позовну заяву приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія" разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Не погодившись із такою ухвалою, підприємство оскаржило її до суду апеляційної інстанції.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2022 року апеляційну скаргу приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія" задоволено. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13 липня 2022 року скасовано та направлено справу до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою від 03 жовтня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Цією ж ухвалою витребувано у позивача належним чином засвідчену копію акту проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів № 328498 від 27 грудня 2021 року, на підставі якого винесена оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу.

24 жовтня 2022 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог. У відзиві зазначено, що 27 грудня 2021 року у пункті габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі М-05 "Київ-Одеса" (452 кілометр + 811 метрів) посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 з причепом BODEX, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що використовувалися перевізником приватним сільськогосподарським підприємством "Вікторія". Під час зважування транспортного засобу встановлено фактичне навантаження на одиничну вісь 12,32 т при допустимих 11 т, що є порушенням статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Як зазначає представник відповідача далі, листом від 15 лютого 2022 року вих. № 9652/821.1/24-22 представника позивача запрошено для участі у розгляді справи про адміністративне правопорушення. Копію постанови позивач отримав, що підтверджується особистим підписом представника за довіреністю Миронишиної Г.С.

В подальшому 15 лютого 2022 року винесено постанову про застосування до підприємства адміністративно-господарського штрафу № 337076 за порушення ним частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за перевищення встановлених габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу.

Також представником відповідача разом із відзивом на позовну заяву подано до суду копії свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, акту обстеження ділянки дороги, яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю на автомобільній дорозі загального користування державного значення М-05 та типової схеми організації дорожнього руху на автомобільній дорозі М-05.

Щодо тверджень представника позивача про відсутність окремої методики для визначення фактичної маси транспортного засобу та навантаження на окремі осі, то представник відповідача вказує на те, що проведення рейдової перевірки транспортного засобу та нарахування плати за проїзд здійснювалися відповідно до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року №879.

За таких обставин представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

30 березня 2023 року на виконання вимог ухвали суду від 03 жовтня 2022 року представником позивача подано до суду витребуваний доказ.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

27 грудня 2021 року старшими державними інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , та причепу марки "BODEX", номерний знак НОМЕР_2 , що належать приватному підприємству "Агро Укрейн".

За результатами габаритно-вагового контролю складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0070280, у якій зафіксовано навантаження на кожну вісь, які становлять: 1 вісь 6,56 т; 2 вісь 12,32 т; 3 вісь 7,2 т; 4 вісь 6,91 т; 5 вісь 6,07 т; повна маса транспортного засобу 39,06 т.

Також складено акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0069830, в якому зафіксовано фактичне навантаження на одиничну вісь 12,32 т при нормативно допустимому 11 т.

На підставі згаданих вище документів старшими державними інспекторами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки 27 грудня 2021 року складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № 328498, у якому зафіксовано виявлене в ході перевірки порушення, що полягає у перевезенні позивачем вантажу з перевищенням встановлених вагових параметрів понад 10%, але не більше 20%, без відповідного дозволу.

15 лютого 2022 року за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт виконуючий обов`язки начальника відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Укртрансбезпеки виніс постанову № 337076, якою стягнуто з позивача адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000 гривень за порушення статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".

Надаючи правову оцінку рішенню, що оскаржується, суд зважає на таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначені Законом України "Про автомобільний транспорт" від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Вказаний Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами-суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-ІІІ).

Відповідно до частини 4 статті 6 Закону № 2344-ІІІ реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Частиною 11 статті 6 Закону № 2344 передбачено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі Порядок № 1567; в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин).

Так, згідно з абзацом 1 пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Відповідно до статті 48 Закону №2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Згідно з абзацом 15 частини 1 статті 60 Закону № 2344-ІІІ за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 10 відсотків до 20 відсотків включно при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу до автомобільних перевізників застосовується штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 2 статті 29 Закону України "Про дорожній рух" з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

За правилами статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені державними стандартами та нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 (далі - Правила № 30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з пунктом 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Постановою Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок № 879; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 879 габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Пунктом 3 Порядку № 879 передбачено, що габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

За результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення (пункт 18 Порядку № 879).

Крім того, за результатами габаритно-вагового контролю посадові особи та/або працівники Укртрансбезпеки або її територіальних органів визначають належність транспортного засобу до великовагових та/або великогабаритних. У разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України (пункти 20, 21 Порядку № 879).

Разом із тим відповідно до підпункту 3 пункту 2 Порядку № 879 великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що державному контролю підлягають транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України. Такий контроль здійснюють уповноважені органи шляхом проведення перевірок, зокрема, й рейдових.

Під час проведення рейдової перевірки здійснюється державний контроль зокрема за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

За порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт зокрема за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10 відсотків, але не більше 20 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу суб`єкти господарювання несуть встановлену законодавством відповідальність.

В ході судового розгляду встановлено, що 27 грудня 2021 року транспортним засобом DAF, номерний знак НОМЕР_1 , з причепом марки BODEX, номерний знак НОМЕР_2 , що використовувались приватним сільськогосподарським підприємством "Вікторія", здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням навантаження на одиночну вісь 12,32 т при допустимих 11 т, тобто y відсотковому співвідношенні перевищення параметрів над нормативом становить 12% (більше 10%, однак менше 20%).

Як свідчить товарно-транспортна накладна № 259 від 27 грудня 2021 року, приватне сільськогосподарське підприємство «Вікторія» здійснювало перевезення кукурудзи.

Відтак відповідачем правомірно встановлено факт порушення позивачем вимог вагових обмежень.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 02 серпня 2018 року у справі № 820/1420/17.

Щодо тверджень представника позивача про відсутність методики, затвердженої спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, то суд зазначає таке.

В розумінні підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Пунктом 19 Порядку № 879 у редакції, чинній на час прийняття такого Порядку, встановлювалося, що регламент проведення вимірювання і зважування та технічні параметри вимірювального і зважувального обладнання визначаються Укравтодором згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року № 385 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року № 30 і від 27 червня 2007 року № 879" пункт 19 Порядку № 879 викладено в такій редакції: "Під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансінспекція або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку". При цьому змін до підпункту 2 пункту 2 Порядку № 879 внесено не було.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 671 "Про внесення змін до Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні" виключено пункт 19 Порядку № 879.

З огляду на виключення пункту 19 Порядку № 879 наявність у терміні "вимірювання" посилання на методику, затверджену спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, не може розцінюватися як наявність у відповідача обов`язку під час здійснення габаритно-вагового контролю керуватися методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України "Про дорожній рух", статті 33 Закону України "Про автомобільні дороги" визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком № 879, яким керувався відповідач, тому суд вважає, що відповідачем правомірно проведено габаритно-ваговий контроль транспортного засобу позивача та складено відповідні довідку та розрахунок.

Окрім того, відсутність методики не є підставою для невнесення плати за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, габаритні параметри яких перевищують нормативні, та не звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу, не свідчить про те, що процедура зважування відбулась з порушенням норм чинного законодавства, або у зв`язку із відсутністю методики були спотворені дані зважування.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, наведеною у постановах від 02 серпня 2018 року у справі № 820/1420/17, від 21 вересня 2018 року у справі № 804/5296/17, від 03 липня 2019 року у справі № 819/1381/16.

Також суд наголошує на тому, що відповідно до Порядку № 879 затверджено ряд нормативних актів, які визначають процедуру проведення габаритно-вагового контролю.

Так, порядок взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування затверджений спільним наказом Міністерства Інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10 грудня 2013 року № 1007/1207 (далі Порядок № 1007/1207).

Вимоги до облаштування та технічного оснащення пунктів габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування затверджені наказом Міністерства інфраструктури України від 28 липня 2016 року № 255.

При цьому доводи представника позивача про те, що зважування транспортного засобу проводилося на нерівній поверхні суд оцінює критично, адже такі не підтверджено жодними доказами.

В підтвердження того, що ділянка дороги М-04 "Київ-Одеса" (452 кілометр+811 метрів), яка використовується для здійснення габаритно-вагового контролю, відповідає вимогам наказу Міністерства інфраструктури від 28 липня 2016 року № 255 "Про затвердження вимог до облаштування та технічного оснащення пункті габаритно-вагового контролю на автомобільних дорогах загального користування" представником відповідача надано відповідний акт від 29 квітня 2021 року.

Проте такий акт не є належним доказом того, що станом на 27 грудня 2021 року (день проведення рейдової перевірки) зазначена ділянка дороги відповідала вимогам наказу Міністерства інфраструктури України № 255 від 28 липня 2016 року, адже такий акт датований 29 квітня 2021 року (тобто, задовго до того, коли проведена рейдова перевірка).

Однак представником позивача не надано суду жодних доказів того, що ділянка дороги мала певні дефекти, які б могли завадити правильно провести зважування транспортного засобу, а тому ці аргументи представника позивача судом відхиляються.

Необґрунтованими слід визнати і посилання представника позивача на те, що під час проведення рейдової перевірки водію не надавалися довідка про результати здійснення габаритно-вагового контролю, свідоцтво про повірку законодавчо врегульованого засобу вимірювальної техніки, а також направлення на рейдову перевірки, адже такі аргументи не підтверджені жодними доказами.

В свою чергу відповідачем до відзиву на позовну заяву долучено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю № 0070280 від 27 грудня 2021 року, акт про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0069830 від 27 грудня 2021 року та направлення на рейдову перевірку № 026530 від 21 грудня 2021 року, що спростовує доводи представника позивача в цій частині.

При цьому в акті про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів № 0069830 від 27 грудня 2021 року зазначено, що водій транспортного засобу DAF ОСОБА_1 від підпису відмовився.

Також представником відповідача до відзиву на позов долучено і свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 35-02/4127, що видане 26 травня 2021 року та чинне до 26 травня 2022 року. Цим свідоцтвом підтверджується повірка ваг автомобільних електронних для зважування дорожніх транспортних засобів у русі типу AR-WIM.

Таким чином, доводи представника позивача про те, що допущення посадовими особами відповідача пункту 3 розділу ІІ наказу Міністерства інфраструктури України № 255 від 28 липня 2016 року та пункт 13 постанови Кабінету Міністрів України № 879 від 27 червня 2007 року слід визнати безпідставними, адже такі не підтверджені жодними доказами та спростовуються наданими відповідачем доказами.

З огляду на викладене суд вважає необґрунтованими аргументи представника позивача в цій частині.

Відтак з огляду на викладене, враховуючи встановлений під час перевірки факт перевищення транспортним засобом, що використовувався позивачем, нормативних габаритних (вагових) параметрів, суд дійшов висновку про обґрунтованість застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі оскаржуваної постанови.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У контексті оцінки кожного аргументу (доводу), наданого стороною, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах "Проніна проти України" (пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про накладення адміністративно-господарського штрафу прийнята в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, а тому підстави для її скасування відсутні.

За таких обставин у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

У зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог відсутні підстави для відшкодування позивачеві судових витрат.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви приватного сільськогосподарського підприємства "Вікторія" відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: приватне сільськогосподарське підприємство "Вікторія" (місцезнаходження: 24534, Вінницька обл., Могилів-Подільський р-н, с. Ратуш, вул. Незалежності, буд. 53; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 03729747)

Відповідачі:

відділ державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 21021, м. Вінниця, вул. Порика, буд. 29)

Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Подільського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки (місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 39816845)

Рішення суду в повному обсязі складено 03.04.2023

Суддя Яремчук Костянтин Олександрович