Рішення № 110069831, 16.03.2023, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/307/23

Провадження № 2/510/746/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.23 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: - головуючого судді Дудник В.І.;

-за участю секретаря Арабаджи Л.В.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 (третя особа - Ізмаїльський відділ державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) про визнання батьківства, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідачка ОСОБА_2 позовні вимоги визнала, проти їх задоволення не заперечувала. Відзиву на позов не надала.

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Златі Д.С. на задоволенні позову наполягав.

Представник третьої особи - Ізмаїльського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Ізмаїльському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)) будь-яких заперечень щодо позовних вимог не мала, просила розглянути справу у її відсутності.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем. Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні підготовчого судового засідання.

Відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копія протоколу опитування ОСОБА_2 від 13.02.2023р.

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 , діючий через свого представника - ОСОБА_4 , звернувся із позовом до суду та просить визнати батьківство щодо своєї дитини - доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зазначивши, що на початку 2015р. він познайомився із відповідачкою ОСОБА_2 , вони перебували у фактичних шлюбних відносинах майже рік. За цей час у них були близькі стосунки, вони вели сімейне життя без реєстрації щлюбу до кінця 2015р., коли посварилися та припинили будь-які стосунки між собою.

ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила доньку - ОСОБА_3 , державна реєстрація народження якої була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України, тобто за заявою матері дитини відомості про батька доньки були внесені за вказівкою заявниці.

В січні 2022р. сторони у справі помирились, відновили свої стосунки та проживають однією сім`єю по теперішній час. ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син ОСОБА_5 . Нещодавно відповідачка повідомила позивачу, що донька ОСОБА_6 є його рідною дитиною. Позивач це твердження визнає, щодо цього заперечень не має, визнає себе біологічним батьком доньки та бажає бути ним зареєстрованим, мати права та нести всі передбачені законом обов`язки щодо своєї дитини, у звязку із чим і звернувся до суду із відповідним позовом, який просить задовольнити.

Заслухавши доводи представника позивача, пояснення відповідачки, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані суду докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що на початку 2015р. позивач підтримував фактичні шлюбні відносини із ОСОБА_2 , мешкав разом із нею, вів спільне господарство та сімейний побут. Оскільки спільне життя сторін не склалося, вони наприкінці 2015 року розійшлися. Після розірвання стосунків, ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідачка народила доньку - ОСОБА_6 . Оскільки шлюб між сторонами не був зареєстрований, а позивач особисто не подав заяву про визнання його батьком, в свідоцтві про народження дитини - доньки ОСОБА_6 відомості про батька записані зі слів матері, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України. З січня 2022р. сторони знову стали мешкати разом, ІНФОРМАЦІЯ_3 в них народився син, після народження сина відповідачка повідомила позивачу, що ОСОБА_6 - його рідна донька.

Позивач вважає ОСОБА_3 своєю рідною донькою також, стверджує, що відповідачка у період фактичних шлюбних відносин мала стосунки із ним, після чого і народилась дитина, про ОСОБА_6 він піклується, любить її по-батьківськи, має бажання визнати батьківство та бути зареєстрованим в якості батька дитини.

Згідно ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст.128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Згідно роз`яснень Верховного Суду України, викладених в постанові № 3 від 15.05.2006 "Про застосування окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що спір про походження дитини від осіб, які не перебувають у шлюбі між собою і не подали в державні органи реєстрації актів цивільного стану (далі - органи РАЦС) спільної заяви про реєстрацію їх як батьків, суд може вирішувати за заявою про

визнання батьківства, поданою: одним із батьків; особою котра

вважає себе батьком; опікуном (піклувальником) дитини; іншою особою, на утриманні якої вона перебуває; самою дитиною, яка досягла повноліття.

Пунктом 9 вищевказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України передбачено, що за нормою статей 213, 215 ЦПК України, рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС (прізвище, ім`я та по батькові матері й батька, число, місяць і рік їх народження, громадянство, а також номер актового запису про народження дитини, коли та яким органом його вчинено).

Виходячи з усього вищенаведеного, питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ЦПК, згідно з якими жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст. 128 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи. Під час розгляду даної справи проведення вищевказаної експертизи не призначалось, оскільки позивач на задоволенні позовних вимог наполягав, а відповідачка визнала їх повністю. Крім того, як виходить із пояснень відповідачки, наданих нею в ході судового засідання, та з протоколу опитування ОСОБА_2 , вона повністю підтвердила доводи позивача, викладені ним у тексті позову, і зазначила, що вона навмисно, з метою уникнення суперечок із ОСОБА_1 , не повідомляла про те, що донька ОСОБА_6 є його рідною дитиною, але після народження спільного сина, розповіла йому правду.

Згідно зі ст. 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

Права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державними органами реєстрації актів цивільного стану в установленому законом порядку.

Відповідно до статті 7 Конвенції про права дитини, дитина має бути зареєстрована зразу ж після народження і з моменту народження має право на ім`я і набуття громадянства, а також, наскільки це можливо, право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Статтею 8 Конвенції про права дитини (20 листопада 1989 року), передбачено, що держави-учасниці зобов`язуються поважати право дитини на збереження індивідуальності, включаючи громадянство, ім`я та сімейні зв`язки, як передбачається законом, не допускаючи протизаконного втручання.

Відповідно до п. п. 20 п. 1 Розділу ІІІ Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/2 з відповідними змінами, при вирішенні судом спорів про визнання батьківства, материнства, оспорювання батьківства чи материнства, встановлення фактів батьківства та материнства зміни до актових записів про народження вносяться відповідно до законодавства, яке регулює порядок внесення змін до актових записів цивільного стану.

Відповідно до п.2.13.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, які затверджено наказом Міністерства юстиції України 12.01.2011 96/5 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14 січня 2011 р. за N 55/18793, рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану, є підставою для внесення відповідних змін до актового запису.

За положеннями ст. 134 СК України на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 126, 127 СК України або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове свідоцтво про народження.

З урахуванням всього вищенаведеного, суд встановив, що по справі зібрано достатньо доказів, які дають підстави для визнання ОСОБА_1 батьком ОСОБА_3 , тому, в інтересах дитини, позов підлягає задоволенню.

Згідно ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Представник позивача просив понесені позивачем судові витрати залишити за позивачем, тому питання про стягнення їх з відповідачки на користь позивача судом не розглядається.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 200, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355, ЦПК України, ст. 267 ЦК України, ст. ст. 20, 126, 135, 134 Сімейного кодексу України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування окремих норм Сімейного Кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина України (РНОКПП НОМЕР_1 ), батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та внести зміни до актового запису №620 від 01.06.2016 р. про народження ОСОБА_3 , складеного Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: записати її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гр-на України, а прізвище дитини вказати за прізвищем батька « ОСОБА_7 », ім`я по-батькові вказати « ОСОБА_8 ». зміни до актового запису №620 від 01.06.2016 р. про народження ОСОБА_3 , виконаного Ізмаїльським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, а саме: записати її батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , гр-на України, а прізвище дитини вказати за прізвищем батька « ОСОБА_7 », по-батькові вказати « ОСОБА_8 ».

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя Вячеслав ДУДНИК