Ухвала суду № 110058548, 06.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

06 квітня 2023 р. Справа № 120/2109/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в місті Вінниці матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), від імені та в інтересах якої діє адвокат Пригуза Сергій Дмитрович (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № ХС 000241 від 16.10.2019, адреса для листування: АДРЕСА_2 ), до Джулинської сільської ради (код ЄДРПОУ 04325489, місцезнаходження: вул. Соборна, буд. 1, с. Джулинка, Гайсинський район, Вінницька область, 24450) про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

06.03.2023 поштою до суду надійшла позовна заява за підписом адвоката Пригузи С.Д., подана від імені та в інтересах позивачки ОСОБА_1 до Джулинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення XIV сесії VIII скликання Джулинської сільської ради від 28.10.2021 № 14/72 про надання гр. ОСОБА_2 (далі ОСОБА_2 ) дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,2500 га на території Джулинської сільської ради з цільовим призначенням 01.03 "для ведення особистого селянського господарства", із земель комунальної власності Джулинської сідьської ради в АДРЕСА_3 .

Згідно зі штампом на поштовому конверті вказана позовна заява передана на пошту для відправлення у суд 03.03.2023.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 19.11.2021 позивачка звернулась до відповідача з клопотанням про надання їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) із земель громадської та житлової забудови на території АДРЕСА_3 .

Рішенням XVI сесії VIII скликання Джулинської сільської ради від 17.12.2021 № 16/254 позивачці відмовлено у наданні зазначеного дозволу з посиланням на те, що рішенням XIV сесії VIII скликання Джулинської сільської ради від 28.10.2021 № 14/72 на дану земельну ділянку вже надано дозвіл на виготовлення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_2 .

Позивачка з рішенням відповідача від 28.10.2021 № 14/72 не погоджується, вважає його незаконним і протиправним, а тому звертається до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 13.03.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, Позивачці установлено строк для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом 10 днів з дня отримання копії ухвали шляхом подання заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до суду з наданням доказів поважності причин його пропуску або ж наведення обґрунтованих письмових пояснень щодо дотримання строку звернення до суду з наданням належних й допустимих доказів на їх підтвердження.

04.04.2023 поштою до суду надійшла заява представника позивачки про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

У заяві зазначається, що з оскаржуваним рішенням XIV сесії VIII скликання Джулинської сільської ради від 28.10.2021 про надання гр. ОСОБА_2 дозволу на розроблення проєкту землеустрою позивачка була ознайомлена лише після надсилання адвокатського запиту до відповідача та отримання відповіді на нього 08.11.2022. Відтак, на думку представника позивачки, адміністративний позов подано в межах шестимісячного строку, встановленого законом.

Крім того, представник позивачки просить суд врахувати, що пропущення процесуального строку обумовлене у зв`язку з прийняттям Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, яким в Україні введено воєнний стан через військову агресію РФ проти України із 24.02.2022, строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває донині.

Вивчивши матеріали позовної заяви та оцінивши наведені позивачем доводи в частині дотримання строку звернення до адміністративного суду та причин, що вплинули на його недотримання, суд зазначає таке.

Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, у зв`язку з вчиненням яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

Так, відповідно до ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, за загальним правилом адміністративний позов може бути пред`явлений до суду протягом шести місяців з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас небажання особи дізнатися про порушення своїх прав та не вчинення активних дій для їх відновлення не може визнаватися поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 в справі № 240/12017/19 зазначив, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Таким чином, щодо відліку строку звернення до адміністративного суду, то суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку позивача знати про стан своїх прав.

Відтак при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності).

А згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16, поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду повинен доводити саме заявник.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

З наведеного висновується, що поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, установлені законом.

Водночас не звернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Як на підставу поважності пропущення строку звернення до суду з цим позовом представник позивачки посилається на те, що позивачка дізналася про рішення Джулинської сільської ради від 28.10.2021 лише 08.11.2022 після отримання відповіді на адвокатський запит.

Однак вказані доводи не відповіють фактичним обставинам справи та спростовуються доданими до позовної заяви матеріалами, з яких видно, що про оскаржуване рішення відповідача позивачка дізналась ще в грудні 2021 року у зв`язку з отриманням відмови у наданні їй дозволу на розроблення проєкту землеустрою за рішенням Джулинської сільської ради № 16/254 від 17.12.2021.

При цьому суд зауважує, що у вказаному рішенні чітко зазначено, що підставою для відмови у наданні позивачці відповідного дозволу є саме той факт, що на цю ж земельну ділянку вже надано дозвіл на виготовлення проєкут землеустрою іншій особі, а саме гр. ОСОБА_2 , згідно з рішенням VIV сесії VIII скликання Джулинської сільської ради від 28.10.2021.

Крім того, підтвердженням того, що позивачка знала про прийняття відповідачем оскаржуваного рішення є лист Відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Джулинської сільської ради від 08.02.2022 на заяву позивачки від 31.01.2022.

Адже вказаним листом позивачку повідомлено про те, що на бажану для неї земельну ділянку рішенням Джулинської сільської ради 14 сесії 8 скликання від 28.10.2021 вже надано дозвіл на розроблення проєкту землеустрою іншій особі гр. ОСОБА_2 .

Також, як вбачається зі змісту листа відділу поліції № 1 Гайсинського РУП ГУНП у Вінницькій області від 21.02.2022, позивачка зверталася в органи поліції з приводу відмови у наданні її дозволу на розроблення проєкту землеустрою, тобто вже тоді у лютому 2022 року достеменно знала як про рішення ради № 16/254 від 17.12.2021, так і про оскаржуване рішення від 28.10.2021 № 14/72, у зв`язку з чим розпочала вчиняти певні дії для захисту своїх прав та інтересів.

В цьому контексті суд ще раз повторює мотиви, наведені вище, та наголошує на тому, що триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів, а не звернення до суду з позовом через неналежне використання своїх прав не є поважною причиною пропуску строку.

Судом встановлено, що позивачка ще у грудні 2021 року дізналася про порушення своїх прав та інтересів у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення, однак після цього без поважних причин не вчинила необхідних дій для захисту своїх прав та інтерасів в суді протягом встановленого законом строку.

Водночас факт звернення адвоката позивачки до відповідача із адвокатським запитом № 14 від 02.11.2022 про надання документів та отримання відповідних документів на такий запит не свідчить про те, що строк звернення до суду слід обчисювати з дати отримання адвокатом відповідних документів, в тому числі копії оскаржуваного рішення.

Суд вважає, що звернення позивачки за правовою допомогою після завершення строку звернення до суду не змінює дати, з якої позивачка дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав у зв`язку з прийняттям оскаржуваного рішення та не свідчить про поновлення перебігу строку звернення до суду чи про нову дату, з якої такий строк слід обчислювати.

Як вже зазначалося, позивачка не могла не знати про порушення відповідачем її прав та інтересів у зв`язку з прийняттям спірного рішення, оскільки саме це рішення стао підставою для відмови у наданні позивачці дозволу на розроблення проєкту землеустрою рішенням від 17.12.2021 № 16/254.

Ба більше, навіть після цього позивачку неодноразово повідомляли про прийняття такого рішення у відповідях на її звернення до Відділу земельних відносин, архітектури та містобудування Джулинської сільської ради та органів поліції у січні-лютому 2022 року.

Отже, відсутні підстави вважати, що перебіг строку звернення до суду з цим позову слід обчислювати з дня отримання адвокатом позивачки відповіді на адвокатський запит до відповідача, а саме 08.11.2022.

При цьому суд опосередковано застосовує правову позицію, наведену у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду (далі Судова палата) від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19.

У вказаній постанові Судова палата дійшла висновку, що для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Крім того, Судова палата зазначила, що отримання особою відповіді на заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання необхідної інформації та документів у спірних правовідносинах.

Відтак Судова палата погодилася із висновками судів попередніх інстанцій про те, що отримання позивачем листа відповідача від 08.11.2019 у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду.

У клопотання про поновлення строку звернення до суду представник позивача посилається на введення в Україні воєнного стану та у зв`язку з цим просить суд поновити позивачці строк звернення до суду з цим позовом.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і безперервно діє донині.

Правовий режим воєнного стану визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької області, могло об`єктивно перешкодити позивачці своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивачка зобов`яана довести існування таких об`єктивних перешкод.

Втім, як видно зі змісту заявленого клопотання, представник позивачки лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку з мотивів введення воєнного стану.

Також представником позивачки не наведено жодних обставин, які б об`єктивно, внаслідок введення воєнного стану, перешкоджали позивачці звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк, приміром, вимушене залишення території України на тривалий строк.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на життя заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не із загальними, а з конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Натомість представник позивачки таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом.

Також представником не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Крім того, представником позивачки не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що в даному випадку позивачка не може та не повинна намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання нею своїх процесуальних обов`язків, в тому числі щодо вчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

Відтак наведені представником позивачки причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки є непідтвердженими та, відповідно, не свідчать про об`єктивну неможливість позивачки своєчасно звернутися до суду з цим позовом внаслідок введення на території України воєнного стану.

Суд враховує, що свої доводи з приводу неспроможності своєчасно звернутися до суду з цим позовом позивачка не доводить жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об`єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання представника позивачки про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.

Суд зазначає, що, незважаючи на залишення позовної заяви без руху та надання позивачці можливості подати клопотання про поновлення строку звернення до суду з підтверджуюючими доказами, представник позивачки у поданому клопотанні не навів поважних причин, які б унеможливили звернення позивачки до суду в межах встановленого законом строку, тоді як обставини, на які посилається представник, не свідчать про існування об`єктивних перешкод у реалізації позивачкою свого права на судовий захист в межах такого строку.

Відповідно до частини першої та другої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Наведені норми кореспондуються з положеннями п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, згідно з яким позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 КАС України.

З огляду на викладене і враховуючи те, що позивачка подала позов після закінчення строку, встановленого законом та при цьому не навела поважних причин його пропуску та не надала доказів на їх підтвердження, позовну заяву ОСОБА_1 належить повернути на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.

Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Джулинської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення повернути позивачці разом з доданими до неї документами.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву, а саме представнику позивачки, адвокату Пригузі Сергію Дмитровичу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 06.04.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович