Рішення № 110058467, 04.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 квітня 2023 р. Справа № 120/1491/22-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що отримує пенсію з 12.02.2021 відповідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, пенсійного віку досяг 11.02.2018. Зазначає, що в межах 3-х місячного терміну звернення за призначення пенсії, звернувся з заявою про призначення пенсії до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Однак йому було відмовлено у призначені пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу роботи. Вказує, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало до стажу роботи період офіційної роботи Республіці Португалія з 01.10.2001 по 31.07.2020. Даний період роботи в Республіці Португалія був згодом самостійно підтверджений пенсійним фондом. Позивач зазначає, що призначаючи пенсію в 2021 року Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області фактично погодилося з його правом на отримання пенсії з 2018 року, оскільки врахувало офіційно отримане підтвердження стражу роботи в Республіці Португалія.

При цьому зазначає, що приймаючи оскаржуване рішення в 2018 року, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не мало в розпорядження всіх відповідей, які б підтверджували або спростовували документи, що підтверджують факт роботи. Тому, вважаючи, що рішення про відмову у призначенні пенсії є протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відповідно ухвали суду від 03.03.2022 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені сторонам строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення.

Також ухвалою суду від 24.05.2022 витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області належним чином засвідчені копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвал суду, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано відзив на адміністративний позов, відповідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Зокрема зазначає, що 08.05.2018 ОСОБА_1 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058. 07.08.2018 Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 відповідно ст. 26 Закону №1058, оскільки у заявника був відсутній необхідний страховий стаж. Відповідно до наданих документів, страховий стаж позивача склав 22 роки 8 місяців. Додатково у рішенні про відмову у призначенні пенсії зазначено про те, що згідно Угоди між Україною та Португальською Республікою у сфері соціального забезпечення, укладеної 07.07.2009 та ратифікованої Законом України №4209-VI від 21.12.2011, яка набула чинності з 01.03.2012, пенсійне забезпечення громадян обох країн відбувається за пропорційним принципом, тобто кожна із сторін призначає пенсію за страховий стаж, набутий на території іншої сторони, офіційно підтверджений. Відповідь щодо порушеного клопотання про підтвердження стажу згідно Міжнародної Угоди України та Португальської Республіки про соціальне забезпечення ОСОБА_1 станом на 07.08.2018 не надходила. У зв`язку із наведеним, у призначені пенсії ОСОБА_1 було відмовлено.

Надалі після досягнення ОСОБА_1 63-річного віку, відповідно до положень статті 26 Закону №1058, ним 17.02.2021 подано заяву про призначення пенсії за віком.

Тому, з 12.02.2021 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначено пенсію за віком, з урахуванням даних про стаж та заробітну плату.

Також, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області надано витребувані ухвалою суду докази.

Інших заяв від сторін спору до суду не надходило.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступне.

13.02.2018 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниця подано клопотання про підтвердження стажу згідно Міжнародної Угоди України та Португальської Республіки про соціальне забезпечення ОСОБА_1 .

08.05.2018 ОСОБА_1 подав заяву про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058.

Враховуючи, що станом на 07.08.2018 відповідь щодо порушеного клопотання про підтвердження стажу згідно Міжнародної Угоди України та Португальської Республіки про соціальне забезпечення ОСОБА_1 не надходила, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 від 07.08.2018. Вказане рішення обгрунтовувалося тим, що у заявника відсутній необхідний страховий стаж. Зокрема, станом на момент звернення ОСОБА_1 досяг віку 60 років. Відповідно до наданих документів, страховий стаж склав 22 роки 8 місяців, відтак правові підстави для призначення пенсії відсутні.

05.02.2021 на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України з інформацією про підтвердження страхового стажу набутого на території Португалії. Пенсійним фондом України звернуто увагу на 10 та 13 пункти формуляра (з 10 пункту вбачається інформація про страховий стаж, набутий працівником у країні перебування, а з 13 пункту вбачається, що клопотання про підтвердження стажу згідно Міжнародної Угоди України та Португальської Республіки про соціальне забезпечення ОСОБА_1 було відхилене).

Надалі після досягнення позивачем 63-річного віку, відповідно до положень cтатті 26 Закону №1058, ОСОБА_1 17.02.2021 подано заяву про призначення пенсії за віком.

За результатами розгляду заяви, з 12.02.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, з урахуванням даних про стаж та заробітну плату. Згідно наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунку, страховий стаж позивача складає - 22 роки 10 місяців 22 дні.

Вважаючи, що Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно було прийнято рішення про відмову у призначені пенсії за віком від 07.08.2018, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Приписами частини 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У спірних правовідносинах із 01.01.2004 таким законом є Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII.

Статтею 8 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до статті 24 Закону від 09.07.2003 №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 26 Закону від 09.07.2003 №1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач звернувся із заявою за призначенням пенсії за віком вперше 08.05.2018.

07.08.2018 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_2 . Вказане рішення обгрунтовувалося тим, що у заявника відсутній необхідний страховий стаж. Зокрема, станом на момент звернення ОСОБА_1 досяг віку 60 років, проте відповідно до наданих документів, страховий стаж складає 22 роки 8 місяців, відтак правові підстави для призначення пенсії відсутні.

Разом із тим, на переконання позивача, приймаючи оскаржуване рішення від 07.08.2018 Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області не врахувало до стажу роботи період офіційної роботи Республіці Португалія з 01.10.2001 по 31.07.2020.

Позивач зазначає, що призначаючи пенсію в 2021 році Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області фактично погодилося з його правом на отримання пенсії з 2018 року, оскільки врахувало офіційно отримане підтвердження стражу роботи в Республіці Португалія.

Надаючи оцінку таким аргументам позивача, суд зазначає наступне.

Питання пенсійного забезпечення громадян України та Португалії врегульовано Угодою між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення, та Адміністративною домовленістю стосовно процедури застосування Угоди між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення.

Угода між Україною та Португальською Республікою про соціальне забезпечення підписана у м. Лісабон 07.07.2009, яка ратифікована Верховною радою України 21.12.2011 та набула чинності 01.03.2012 (далі - Угода).

Положення Угоди базуються на пропорційному принципі, за яким кожна Держава призначає і виплачує пенсію за страховий стаж, набутий на її території, та за своїм національним законодавством. У разі необхідності, коли не виконуються вимоги за власним законодавством, іншою Державою ураховується страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.

Відтак, частина пенсії за страховий стаж, набутий на території Португалії, призначається португальською стороною, а за страховий стаж набутий на території України - українською стороною. У випадку недостатньої тривалості страхового стажу, необхідного за законодавством кожної з Договірних Держав, пенсія призначається шляхом підсумовування португальського та українського страхового стажу лише для набуття права на пенсію.

Пунктом 3 статті 13 Адміністративної домовленості стосовно процедури застосування Угоди визначено, що після отримання від компетентних органів Португальської Республіки примірника формуляра зв`язку із підтвердженням стажу, за необхідності страховий стаж, набутий на території Португалії, враховується для визначення права на пенсію як це передбачено ст. 15 Угоди, та приймається рішення щодо пенсійного забезпечення особи.

Відповідно до статті 15 Угоди, якщо працівник безперервно чи з перервою підпадав під дію законодавства обох Договірних Держав, страховий стаж, набутий за законодавством кожної з Договірних Держав, ураховується, у разі необхідності, іншою Договірною Державою для набуття, збереження або відновлення права на пенсію, передбачену цією частиною, так, ніби цей стаж набуто за її законодавством за умови, що вони не перекривають один одного.

Відповідно до п.п. "q" п. 1 ст. 1 Угоди "Страховий стаж" означає періоди сплати внесків, роботи за наймом або самостійної трудової діяльності, визначені або визнані такими законодавством, згідно з яким їх завершено, а також усі періоди, що вважаються такими там, де вони розглядаються згаданим законодавством як такі, що прирівнюються до страхового стажу.

Аналізуючи норми Угоди, суд дійшов висновку, що підставою для зарахування страхового стажу набутого на території Португалії та на території України є: сплата внесків; робота за наймом або самостійна трудова діяльність.

З формуляра Національного центру пенсій Португалії від 11.12.2020 РТ/UA-8 судом встановлено, що 13.02.2018 Управлінням Пенсійного фонду України у м. Вінниця подано клопотання про підтвердження стажу згідно Міжнародної Угоди України та Португальської Республіки про соціальне забезпечення ОСОБА_1 .

Згідно п. 10 формуляра РТ/UA-8 страховий стаж, набутий ОСОБА_1 у державі проживання становить 19 років. Разом з тим, в п. 13 формуляра РТ/UA-8 зазначено, що заяву відхилено, у зв`язку із тим (мовою португальською «O processo tai encerrodo porove o beneficiбrio nгo responder ao nosso»), що в перекладі (мовою українською «Процес припиняється через те, що бенефіціар не відповідає на наші заяви»).

З огляду на інформацію викладену в формулярі, суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 не підтверджено набуття страхового стажу в Португалії.

Вказане вбачається також із листа Пенсійного фонду України від 05.02.2021 та наданого Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області розрахунку від 22.02.2022, відповідно якого страховий стаж позивача становить 22 роки 10 місяців 22 дні.

Отже, посилання позивача на те, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області фактично погодилося з його правом на отримання пенсії з 2018 року, оскільки врахувало офіційно отримане підтвердження стражу роботи в Республіці Португалія, не знаходять свого підтвердження під час розгляду справи по суті.

Крім того, підстав для врахування ОСОБА_3 страхового стажу набутого в Португалії суд також не вбачає.

Отже, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.08.2018, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, є правомірним та скасуванню не підлягає.

З огляду на відсутність підстав для скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 07.08.2018, яким позивачу відмовлено у призначені пенсії, похідні вимоги про нарахування та виплату позивачу пенсії за період з 12.02.2018 по 12.02.2021 задоволенню також не підлягають.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09 грудня 1994 року, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.

За встановлених в цій справі фактичних обставин та з урахуванням правового регулювання спірних правовідносин, оскільки в межах даної адміністративної справи основні (суттєві) аргументи позовної заяви є необґрунтованими, а відповідач як суб`єкт владних повноважень, на якого частиною другою статті 77 КАС України покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, довів суду правомірність оскаржуваних дій та рішення, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову належить відмовити повністю.

Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяМультян Марина Бондівна